 |
«А в нашого Галайди хата на помості..»)
|
|
|
|
Свячений достану. / Дасть він мені срібло-золото, / Дасть він мені славу). Тільки згодом Галайда усвідомлює, що є вища мета і більше щастя, ніж матеріальний достаток. У характеротворенні Яреми Галайди велику роль відіграє х у дожня деталь. Так, уже з похвалянь майбутнього гайдамаки одягнути кохану, «як паву», «як гетьманшу», проглядається
наївність парубка, його простакуватість. Хоч життя добряче пом’яло й покрутило хлопця, він ще надто молодий, щоб дивитися на світ по-філософськи, відчувати кривди упослідженої окупантами нації. )
• Чи можна вважати Ярему месником? (Тільки власне горе і образа роблять героя месником. Він — це сильний характер. Мине зовсім небагато часу і від його вродженого, притаманного всім українцям сентименталізму не залишиться й сліду. Галайда вже готовий мстити й карати. І всі його криваві вчинки повстанця спричинені невимовними муками зболілого
серця: безнадійністю (На край світу, та не найду, / Не найду Оксани! »), думкою про самогубство (Занапастить хіба душу? ), співчуттям до дівчини — жертви (Може, гине, / Може, тяжко кине долю. / В пана у кайданах у склепу копає), ненавистю до ймовірної зрадниці (У жупані сама пані, / А лях... Боже, Боже! ). Такі перепади настрою героя природні, вони цілком оправдують учинки Яреми-страдника і Яреми-месника: Мов
скажений, мертвих ріже, / Мертвих віша, палить. Галайда не бере участі в оргії п’яних гайдамаків, які бенкетують у Лисянці. )
• Чи має герой любляче, ніжне серце? (З теплотою змалював Т. Шевченко Ярему, якому властиві не тільки героїчні риси борця, а й ніжність серця. Глибиною і відданістю відзначається його кохання до Оксани, дочки титаря села Вільшани. Під час розмови із Залізняком Галайда випадково довідується, що титаря вбито, а Оксану викрадено. Під час бою в Лисянці герой дізнався, що його кохана — полонена, сидить в льоху в панському будинку. Якраз у той час, коли Залізняк наказав порохом висадити в повітря будинок, він пробирається в льох і виносить звідти Оксану. Якийсь час, доки Ярема воював з панами, вона перебувала в монастирі. Після придушення повстання її наречений, поховавши Залізняка, повернувся. У кінці поеми про нього згадують у пісні гайдамаки:
|
|
|
«А в нашого Галайди хата на помості... »)
• Які риси характеру притаманні Яремі? (Робота у малих групах)
( Працьовитість, цілеспрямованість, доброта, чуйність, щирість, мужність, винахідливість, здатність пожертвувати власним життям заради іншого, авторитет серед повстанців... )
Висновок. Виділяючи Ярему Галайду серед інших персонажів, поет цим самим підкреслює, що саме такі люди були найтиповішими постатями гайдамацького руху.
2. 1. 3. Цитатна характеристика героя.
2. 1. 3. 1. Непосильна робота у Лейби.
• Піди кобилу приведи, / Подай патинки господині / Та принеси мені води, / Вимети хату, внеси дрова, / Посип індикам, гусям дай, / Піди до льоху, до корови / Та швидше, хаме!.. Постривай! / Упоравшись, біжи в Вільшану: / Їмості треба. Не барись.
• Ярема гнувся, бо не знав, / Не знав, сіромаха, що виросли крила, / Що неба достане, коли полетить, / Не знав, нагинався...
2. 1. 3. 2. Мрії про вільне щасливе життя. • Тяжко жить на світі, а хочеться жить: / Хочеться дивитись, як сонечко сяє, / Хочеться послухать, як море заграє, / Як пташка щебече, байрак гомонить / Або чорнобрива в гаю заспіває...
• Сирота Ярема, сирота убогий: / Ні сестри, ні брата, нікого нема! / Попихач жидівський, виріс у порогу; / А не клене долі, людей не займа.
2. 1. 3. 3. Сирота Ярема — сирота багатий.
• Багатий на лати / Та на дрібні сльози — бодай не втирать! / Доле моя! Доля де тебе шукать?
|
|
|
• Нащо мені врода, / Коли нема долі, нема талану! / Літа молодії марно пропадуть. / Один я на світі без роду, і доля — / Так і мене люде не знають де діти. / За що ж одцурались? Що я сирота?
• Найду або дома, або за Дніпром / Ляжу головою...
2. 1. 3. 4. Ярема — Оксані.
• Одягну тебе, обую, / Посаджу, як паву, — / На дзиґлику, як
гетьманшу, / Та й дивитись буду.
• Кращої немає / Ні на небі, ні за небом; / Ні за синім морем, / Нема кращої за тебе!
2. 1. 3. 5. Про майбутнє подружнє життя.
• Як жить вони будуть / Укупочці, як золото / І долю добуде, / Як виріжуть гайдамаки / Ляхів в Україні, / Як він буде панувати, / Коли не загине.
2. 1. 3. 6. Подорож Яреми до Черкас.
• Так думав, ідучи в латаній свитині, / Сердега Ярема з свяченим в руках.
2. 1. 3. 7. Жорстокість героя до ворога.
• А Галайда, знай, гукає: / Кари ляхам, кари! / Мов скажений, мертвих ріже, / Мертвих віша, палить.
2. 1. 3. 8. Ярема-месник.
• А Ярема — страшно глянуть — / По три, по чотири / Так і кладе.
2. 1. 3. 9. Жага до помсти.
• Чом я не сторукий? / Дайте ножа, дайте силу, / Муки ляхам, муки! / Муки страшної, щоб пекло / Тряслося та мліло!
2. 1. 3. 10. Страждання за полоненою коханою:
• Як убитий. Тяжко йому, / Тяжко, а не плаче. / Ні, не плаче: змія люта, / Жадна випиває / Його сльози, давить душу, / Серце роздирає.
• Чом я вчора, поки не знав, / Вчора не загинув! / А сьогодні, коли й умру, / З домовини встану / Ляхів мучить.
2. 1. 3. 11. Галайда-козак.
•... Не в свитині — / В червонім жупані.
2. 1. З. 12. Оксана — про мужність Яреми:
• Я бачила — кати-ляхи / Трусилися, мліли, / Як хто скаже про Галайду.
• Не ріже — лютує: / З ножем в руках на пожарах / І днює й ночує / Не милує, не минає / Нігде ні одного; / За титаря ляхам платить / За батька святого, / За Оксану...
2. 1. 4. «Мікрофон»: яким ви уявляєте подальше життя Яреми?
2. 2. Максим Залізняк.
2. 2. 1. Орієнтовні етапи опрацювання образу:
• Залізняк — реальна постать в історії Коліївщини.
• Козацький ватажок очима запорожців та гайдамаків (розділ «Свято в Чигирині»).
• Максим у пісні бандуриста.
• Залізняк під час битви.
• Відданість справі, звільнення свого народу.
• Мужність, широчінь натури, авторитет серед повстанців.
2. 2. 2. Матеріал для опрацювання образу козацького ватажка.
|
|
|
• Про що свідчать історичні джерела про М. Залізняка? (Максим Залізняк був родом з містечка Медведівки на Чигиринщині. Ще підлітком він опинився на Запорожжі, де пробув 14 років. Коли Залізнякові було близько тридцяти літ, він раптово змінив хід власного життя і став послушником спочатку Жаботинського, а потім Мотронинського монастирів. Причини занедбання чернечого чину й переходу в табір повсталих теж досі не з’ясовані. Цілком імовірно, що очолив визвольну
|
|
|
