 |
• Вони католики.. / Чого ж ти став? Чом не ріжеш? / Поки невеликі; / Заріж і їх, бо виростуть, / То тебе заріжуть..
|
|
|
|
Що, ви католики? Але хлопчики не можуть кривити душею перед рідним батьком: Католики... бо нас мати... Почувши перше слово, Гонта жахається, намагається змусити наївних дітей замовкнути: Боже мій великий! / Мовчіть, мовчіть! Знаю, знаю! Діалог вівся прилюдно, повсталі й так не особливо довіряють Гонті, адже він теж із табору ворогів, найменша помилка може коштувати життя не тільки вже давно приреченим дітям, а й батькові. Вражає мужність ватажка, з якою він пояснює присутнім, чому вимушений розправлятися із синами: Мої діти — католики... / Щоб не було зради, / Щоб не було поговору, / Панове громадо! / Я присягав, брав свячений / Різать католика. Проте після цих слів голос Гонти здригається, ним оволодіває розпач, який виливається у слова, надзвичайно близькі до народних голосінь: Сини мої, сини мої! / Чом ви не великі? )
• Яких страждань зазнав Гонта після вбивства своїх дітей? (Для Івана Гонти важливо одержати прощення від синів. І це не цинізм, не дика забаганка садиста, а страшне переплетення любові до рідних дітей і до України.
Шевченко не ідеалізує свого героя: Гонта спустошено-байдуже забороняє гайдамакам ховати його дітей, топить своє горе в крові шляхтичів, у руйнуванні, напівбожевільному крикові, страшних чоловічих сльозах. Страждання Івана такі великі, що, здається, небо над ним повинно розколотися або земля під ногами розступитися. Сам Гонта вважає себе пропащим навіки. Ось чому зорі — за фольклорним уявленням «Божі оченьки», «Божі бджілоньки» — стають для дітовбивці найвищим докором сумління: Праведнії зорі! / Сховайтесь за хмару, я вас не займав, / Я дітей зарізав! Від цього моменту доля Гонти асоціюється з долею Каїна, якому немає місця між людьми не через схвалення чи несхвалення його вчинку оточуючими, а через власний психологічний і, мабуть, психічний дискомфорт. Спроба полегшити гріх похованням дітей за народним звичаєм не дає Гонті бажаного заспокоєння. Не рятує і звинувачення, досить-таки жорстоке звинувачення дружини, що все сталося через її віру. Гонта добре розуміє, що єдиним винуватцем є він і тільки він. З’являється бажання вмерти, бути якнайшвидше покараним:
|
|
|
Спочивайте, діти, / Та благайте, просіть Бога, / Нехай на сім світі / Мене за вас покарає... )
• Як же було покарано ватажка гайдамаків? (Івана Гонту російський уряд віддав на розправу полякам як підданого Речі Посполитої. Ув’язненого негайно вивезли у штаб-квартиру коронного ловчого графа Ксаверія Браницького в село Серби. Тут інквізиційний трибунал, що складався з трьох католицьких ченців і одного ксьондза, після довгих тортур над підсудним виніс вирок: «Казнь должна продолжаться 14 дней; в течении первых десяти палач должен ежедневно снимать с его спины полосу кожи, в 11-й день отрубить обе ноги, в 12-й обе руки, в 13-й — вырвать сердце и наконец в 14-й — отрубить голову. Затем части его тела должны быть прибиты к виселицам, воздвигнутым в 14 городах Украины». Але мужність Гонти, за якої годі було сподіватися, що мученицька смерть і страждання героя налякають силою зігнаних селян, прискорила розв’язку: «Браницький приказал обезглавить Гонту на третий день и продолжить исполнение дальнейшей казни на трупе»)
• Яким чином відбувалося трактування образу І. Гонти польськими письменниками та Т. Шевченком? (Якщо польські письменники та історики зображували Гонту кривавим злодієм, безжалісним убивцею власних дітей, то у Шевченка цетрагічний образ патріота, вірного сина свого народу. Описуючимуки батька-вбивці, поет не тільки висловлює щире співчуттядо нього, а й сам страждає разом зі своїм героєм)
|
|
|
2. З. З. Цитатна характеристика І. Гонти.
2. 3. 3. 1. Ксьондз-єзуїт до Івана:
• Вони католики... / Чого ж ти став? Чом не ріжеш? / Поки невеликі; / Заріж і їх, бо виростуть, / То тебе заріжуть...
• Будь проклята мати, / Та проклята католичка, / Що вас породила! / Чом вона вас до схід сонця, / Було, не втопила?
• Поцілуйте мене, діти, / Бо не я вбиваю, / А присяга.
2. 3. 3. 2. Гонта про базиліанську школу:
• Ти поїла невеликих, / Добру не навчила!
• Де ви, людоїди? Де ви поховались? / З’ їли моїх діток — тяжко мені жить! / Тяжко мені плакать! Ні з ким говорить!
• Я дітей зарізав! Горе мені, горе! / Де я прихилюся?
• Гонта, горем битий, / Несе дітей поховати, / Землею накрити, / Щоб козацьке мале тіло / Собаки не їли.
• Доля моя нещаслива! / Що ти наробила? / Нащо мені дітей дала? / Чом мене не вбила?
• Нема Гонті, нема йому / Хреста, ні могили.
2. 4. Кобзар Волох.
2. 4. 1. Основні етапи характеристики образу героя.
• Волох — народний співець.
• Роль кобзаря у боротьбі повстанців із ворогом.
• Репертуар героя.
• Волох — це вигадка поета?
2. 4. 2. Аналізування образу кобзаря Волоха.
• Хто такий Волох? Чому він перебував у козацькому середовищі? (З гайдамацької маси виділяється і традиційний для романтичної літератури образ народного співця — кобзаря Волоха. У час відпочинку Волох завжди в центрі уваги всього товариства, розважає піснями, у яких звеличує звитяжну боротьбу повстанців, уславлює їхнього ватажка. І в походах він «переваги-ваги шкандибає на конику» слідом за військом і під час розгрому ляхів надихає повстанців на боротьбу з підступним ворогом)
• Про що були пісні героя? Яким репертуаром він користувався? (Репертуар Волоха дуже багатий. Введені в текст поеми пісні кобзаря взяті з усної народної творчості, але автор піддав їх певній літературній обробці. Варіанти деяких цих пісень були записані з уст народу П. Чубинським, Б. Грінченком та іншими збирачами фольклору. Не виключено, що серед пісень Волоха є й створені самим автором за мотивами народних)
• Волох — це реальний герой чи вигадана постать? (Деякі літературознавці вважали, що образ Волоха — довільна вигадка поета. У примітках до першого видання поеми Т. Шевченко посилався на свідчення свого діда: «За гайдамаками ходив кобзар, його називали сліпим Волохом». Участь народних співців у гайдамацькому русі підтверджує і так звана «Кодненська книга», у якій записано прізвища повстанців, страчених у селі Кодня. Серед них засуджено до смертної кари три кобзарі та один скрипаль. Отже, виводячи образ народного співця, Шевченко дотримав історичної правди)
|
|
|
2. 4. З. Цитатна характеристика .
|
|
|
