 |
4.8. Роль формули винаходу при встановленні факту його використання
|
|
|
|
4. 8. Роль формули винаходу при встановленні факту його використання
Як відомо, винахід вважається використаним, якщо при виготовленні пристрою, речовини або здійсненні способу використані всі ознаки, перераховані в обох частинах формули винаходу, що складається з одного пункту.
Якщо при встановленні факту використання визначено, що допущено заміну однієї або декількох ознак винаходу іншими взаємозамінними елементами (еквівалентними), то винахід також визнається використаним.
Відсутність одного або декількох ознак, вказаних у формулі, в реальному об'єкті, свідчить або про обхід цього винаходу або про нове рішення і факт використання винаходу не визнається.
Якщо охоронний документ виданий за заявкою, яка подана на групу винаходів, то в цьому випадку факт використання винаходу вважається встановленим за умови використання хоча б одного пункту формули винаходу.
Методика визначення факту використання винаходу передбачає виконання наступних дій:
- складання переліку ознак, включених до формули винаходу тобто надання їй первинного виду сукупності суттєвих ознак (загальних);
- складання переліку ознак об’єкта, на підставі якого встановлюється факт використання винаходу;
- проведення порівняльного аналізу, тобто для кожної ознаки формули, узявши за основу її функцію, в переліку ознак об’єкта добирають ознаки з однаковою функцією;
- визначення еквівалентності схожих ознак, на підставі основних положень теорії еквівалентів;
- отримання висновку про факт використання або невикористання винаходу за наслідками всіх перерахованих дій.
5. Заявка на винахід (корисну модель)
5. 1. Теоретичні основи побудови доказів у експертизі винаходів
|
|
|
5. 1. 1. Загальна структура доказу
Логічною основою побудови матеріалів заявки на винахід є докази. Всі положення, розглянуті в цьому розділі, стосуються і корисних моделей, якщо не обумовлено інше.
«Доказ - це логічна дія, в процесі якої істинність будь-якої думки обґрунтовується за допомогою інших думок».
Структура доказу включає тезу, аргументи (доводи, основи) і демонстрацію.
«Теза – це думка або положення, істинність якого потрібно довести».
Аргумент (довід, основа) – це думка, «істинність якої перевірена і доведена і яка тому може бути наведена для обґрунтовування істинності або помилковості висловленого положення». Як аргументи можуть виступати відомі факти, експерименти, відомі теоретичні положення, аксіоми, закономірності.
«Демонстрація – це логічне міркування, в процесі якого з аргументів (доводів) виводиться істинність або помилковість тези... Крім того під демонстрацією розуміється і сукупність логічних правил, які були використані в доказі». Таким чином, демонстрація - це, як правило, ланцюг взаємопов'язаних висновків, побудований відповідно до правил, методів і законів логіки.
Кожна заявка на винахід має довести тезу, яка в загальному вигляді є однаковою для всіх заявок і формулюється у вигляді думки: «Даний винахід може отримати правову охорону». В кожній конкретній заявці ця думка доповнюється вказівкою на технічну суть рішення, що заявляється, поданою у вигляді формули винаходу. Як аргументи для доказу цієї тези виступають ті факти, які необхідні і достатні для надання винаходу правової охорони, а саме: приналежність винаходу до патентоздатних об'єктів (ст. 6 Закону), новизна рішення, наявність рівня винахідництва, можливість промислової придатності (ст. 7 Закону).
Всі ці факти мають бути відображені в матеріалах заявки і відповідним чином підтверджені.
|
|
|
Демонстрація в даному доказі являє собою дедуктивний висновок (підведення окремого випадку під загальне визначення).
5. 1. 2. Види доказів
Залежно від виду висновку докази діляться на індуктивні і дедуктивні. Висновок за аналогією в доказах не застосовується, оскільки не гарантується достовірність висновку.
За способом ведення докази розрізняють на прямі і непрямі.
Прямий доказ грунтується на якому-небудь безсумнівному началі, з якого безпосередньо виводиться істинність тези.
Непрямий доказ полягає у тому, що доводиться помилковість антитези. Згідно із законом виключеного третього з помилковості антитези випливає істинність тези.
Непрямі докази використовуються тоді, коли не вдається знайти аргументи для прямого доказу.
5. 1. 3. Прямий доказ як основна форма, яку використовують в практиці експертизи винаходів
Під час роботи над матеріалами заявки і надалі при листуванні заявника з органом експертизи застосовуються лише прямі докази. Вони будуються за певними правилами. Розрізняють правила доказу по відношенню до тези і по відношенню до аргументів.
5. 1. 4. Правила доказу по відношенню до тези
1. Теза має бути судженням ясним і точно визначеним.
Наприклад, судження «Пропонований пристрій є винаходом» не є ясним і визначеним, оскільки з нього не можна встановити, про який пристрій йдеться. Судження «Пропонований пристрій для розпушування сипких матеріалів, виконаний... (указується сукупність суттєвих ознак) є винаходом» - ясне і точне визначення.
2. Теза повинна залишатися тотожною протягом всього доказу.
В цьому правилі відображується закон тотожності. Його порушення призводить до логічної помилки «підміна тези». Ця помилка має місце тоді, коли заявник в процесі листування за заявкою наводить нові ознаки, про які не згадувалося в первинній заявці, або, наприклад, доказ новизни пристрою зводить до доказу новизни принципу його роботи.
3. Теза не повинна містити в собі логічну суперечність, тобто треба дотримуватися закону несуперечності.
Це означає, наприклад, що одна і та сама ознака у всіх розділах опису винаходу повинна фігурувати в однаковій функції.
4. Нарешті, теза має бути обгрунтована фактами.
|
|
|
