Психологічна задача № 27.

Дев’ятикласник Володимир Д. легко сприймає навчальний матеріал, вчиться на “відмінно”. Оточуючі з дитинства захоплювалися ним. Називаючи його “Архімедом”. У школі, особливо у старших класах, у нього з’являлося прагнення “здивувати” однокласників і вчителів свою ерудицією – багато читаючи, він завжди намагався відшукати щось сенсаційне, нікому не відоме. Володимир справді має широкі, але неглибокі і погано систематизовані знання.

Запитання: У якому напрямку розвиваються здібності цього учня? Що йому можна порадити?

 

Приклад розв’язування задачі:

Учням було запропоновано завчати два оповідання, рівні за обсягом та ступенем складності. Перше зачитувалося після попередження, що перевірка відбудеться наступного дня, друге слід було запам’ятати надовго. Однак в обох випадках ефективність запам’ятовування перевірили через два тижні.

Запитання: Яке оповідання учні запам’ятають краще? Чому?

Очевидно, йдеться про такий процес пам’яті, як запам’ятовування, а судячи з інструкцій, які отримали учні, в обох випадках мало місце довільне запам’ятовування, тобто таке, що підпорядковане свідомо поставленій меті [3, 109]. Проте зміст такої мети був різним, що, напевно, і зумовило рівень ефективності запам’ятовування.

Відомо, що довільне запам’ятовування залежить від багатьох чинників: раціональних прийомів запам’ятовування (виокремлення смислових одиниць, знаходження зв’язків між ними, їх систематизація на основі асоціацій); способів повторення (частковий, цілісний, комбінований); характеру мнемічної спрямованості на запам’ятовування. Така спрямованість справляє безпосередній вплив на характер запам’ятовування, його способи, результат [3].

Можна стверджувати, що в умовах задачі йдеться про залежність довільного запам’ятовування від змісту мнемічної спрямованості.

Дослідник психології пам’яті О.О.Смирнов [4] визначає різні типи мнемічної спрямованості: на ту чи іншу повноту запам’ятовування, певну чіткість запам’ятовування, послідовність подачі матеріалу, міцність запам’ятовування, час відтворення. Умовами задачі передбачено відмінності у мнемічній спрямованості на час відтворення: перше оповідання треба було відтворити на наступний після запам’ятовування день, друге – в невизначеному майбутньому. Такі відмінності не могли не спричинити різну продуктивність запам’ятовування.

Спрямованість «завчити оповідання надовго» забезпечила, напевно, тривале зберігання матеріалу в пам’яті, тоді як спрямованість «на наступний день» - нетривале. Тому можна дійти висновку, що перше оповідання учні завчать гірше, ніж друге.

Вплив мнемічної спрямованості на продуктивність запам’ятовування став можливим унаслідок соціогенетичного і онтогенетичного розвитку пам’яті. В ході цього людини оволодіває своєю пам’яттю, вчиться керувати нею, завдяки чому та стає, за термінологією Л.С.Виготського, вищим психічним процесом. Обговорюючи результати досліджень
О.М. Леонтьєва [2], він писав: «Розвиток людської пам’яті в історичному процесі відбувається, головним чином, шляхом опосередкованого запам’ятовування, тобто людина виробляла нові прийоми, за допомогою яких могла підкорити пам'ять своїй меті, контролювати хід запам’ятовування, робити його дедалі більш вольовим, робити його відображенням дедалі специфічнішим особливостей людської свідомості» [1, 391-392; 5, 160].

Наслідком такого розвитку стала здатність людини спочатку усвідомлено, а потім ще й у вигляді навички здійснювати контроль за процесом запам’ятовування й зберігання матеріалу в пам’яті шляхом довільної зміну змісту мнемічної спрямованості.

Залежність довільного запам’ятовування від мнемічної спрямованості слід мати на увазі під час організації навчальної діяльності школярів чи студентів, тобто вчитель, викладач повинні формувати таку спрямованість, яка б відповідала цілям навчання. Неприпустимо мотивувати необхідність запам’ятати матеріал формою контролю його засвоєння (оцінкою, контрольною роботою, екзаменом тощо). У цьому разі матеріал зберігатиметься в пам’яті доти, доки він буде потрібним для пред’явлення, після цього почнуть діяти інтенсивні механізми забування.

Література

1. Выготский Л.С. собрание сочинения: в 6 т. – М.: Педагогика, 1982. – Т. 2. Проблемы общей психологии.

2. Леонтьев А.Н. Избранные психологические труды: в 2 т. - М.: Педагогика, 1983. – Т. 1. – С. 31-64.

3. Психологический словарь / под ред. В.В. Давыдова и др. - М.: Педагогика, 1983. – С. 109-111, 247-249.

4. Смирнов А.А. Избранные психологические труды: в 2 т. - М.: Педагогика, 1987. – Т. 2. – 342 с.

5. Хрестоматия по общей психологии: Психология памяти / под ред. Ю.Б. Гиппенрейтер, В.Я. Романова. – М.: Издательство Московского университета, 1979. – С. 156-162, 217-225.

ЛІТЕРАТУРА

Основна:

1. Гамезо М.В., Домашенко И.А. Атлас по психологии. М.:, 2001 - 276 с.
2. Дубравська Д.М. Основи психологіїї: Навчальний посібник. - Львів: Світ, 2001. -
3. Загальна психологія / За загальною редакцією С.Д. Максименка. Підручник. - Вінниця: Нова Книга. – 2004. – 704 с.

4. М’ясоїд П.А. Загальна психологія: Навч. посіб.– К.: Вища школа – 439 с.

1. Немов Р.С. Психология: В 3 кн. – М.: Вандос, 1995. – Кн. 1 – 576 с. Кн. 2 – 496 с.
2. Основи психології / За ред. О.В. Киричука, В.А. Роменця. – 3 вид. – К.: Либидь, 1997 – 632 с.
3. Петровский А.В., Ярошевский М.Г. Психология: - М., 2008. – 501 с.
4. Психологический словарь / под ред. В.В. Давыдова и др. - М.: Педагогика, 1983.
5. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. – СПб, 2006. –

10. Цимбалюк І.М. Психологія: Навч.-метод. посіб. для студ. Вузів. - К.: ВД "Професіонал", 2004

Додаткова:

1. Абульханова-Славская К.А. Деятельность и психология личности. – М.: Наука, 1980. – 357 с.
2. Ведение в психологию / Под ред. Петровского. – М.: Akademia, 1997. – 496 с.
3. Выготский Л.С. Собр. Соч.: В 6 т. – М.: Педагогика, 1982. – Т.1. – 488 с; Т.2. – 504 с; Т.3. – 368 с; Т.4. – 432 с.
4. Гиппенрейтер Ю.Б. Введение в общую психологию: Курс лекций. – М., 1997. – 334 с.
5. Годфруа Ж. Что же такое психология. В 2 т. – Москва, 2004. – Т. 1. Общая психология. – 496 с.
6. Изард К. Эмоции человека. – СПб.: Питер. – 2000.
7. Костюк Г.С. Избр. Психол. Тр. – М.: Педагогика, 1988. – 304 с.
8. Крысько В.Г. Психология и педагогика в схемах и комментариях. – СПб: Питер, 2006.
9. М’ясоїд П.А. Задачі з курсу загальної психології.: Навчальний посібник. - К.: Вища школа, 2000.
10. Пашукова Т.І. Практикум із загальної психології. - К.: Знання, 2000.
11. Психология: биографический библиографический словарь. - СПб: Евразия, 1999.
12. Романець В.А. Історія психології 19 – початку 20 століття. – К.: Вища школа, 1995. – 614 с.
13. Романець В.А. Історія психології. – К.: Вища школа, 1978. – 439 с.

Столяренко Л Соколова Е.Е. Тринадцать диалогов о психологии: Хрестоматия с комментариями по курсу "Введение в психологию". - М.: Смисл,1997

 

⇐ Предыдущая12345678Следующая ⇒

Поделиться:

Читайте также:

В чём состоит наша задача
Використання ДВ в інших задачах розрахунку ризиків
Вывод: Интегральная задача
Задача выбора дачи для летнего отдыха
Задача для голубей на «доставание банана»
Задача лидера – выступать инициатором установления связей с окружающими его людьми.
Задача на выбор линии поведения или способа воспитательного воздействия
Задача учителя - формирование произвольного внимания.
Методика изучения способности животных к экстраполяции направления движения пищевого раздражителя, исчезающего из поля зрения («задача на экстраполяцию»)
Методика «Нахождение схем к задачам»

Воспользуйтесь поиском по сайту: