Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!
МегаЛекции

Міжнародний кредит як елемент міжнародного ринку позичкових капіталів




Міжнародний кредитце відносини, що складаються між кредиторами і позичальниками різних країн із приводу надання, використання і погашення позики з виплатою процента.

Суб'єктами цих відносин виступають банки, кредитні установи різних країн, міжнародні інституції та інші юридичні й фізичні особи. Головна мета кредиторів полягає в отриманні максималь­ного процента чи підприємницького прибутку. При цьому джере­лом позичкового процента є додана вартість, що створюється в країні боржника.

Міжнародний кредит використовується для: • забезпечення перерозподілу фінансових і матеріальних ресурсів

між країнами та їх ефективнішого використання;


 

• посилення процесу нагромадження в межах усього світового
господарства, коли тимчасово вільні кошти одних країн спря­
мовуються на фінансування капіталовкладень в інших;

• прискорення розвитку продуктивних сил тощо.

За цільовим призначенням кредити розподіляються на пов'язані і фінансові.

Пов'язані кредити — це суто цільові кредити, що закріп-люються в кредитній угоді (комерційний кредит для закупівлі певних товарів чи послуг та інвестиційний кредит, коли засоби спрямовуються на будівельні програми).

Фінансові кредити не мають цільового призначення.

За формою надання розрізняють товарні і валютні кредити.

За строками міжнародні кредити розподіляються на: коротко­строкові (терміном до 1 року), середньострокові (до 5 років), довгострокові (понад 5—7 років). Якщо короткострокові кредити обслуговують міжнародну торгівлю і міжнародний обмін послу-гами, а середньострокові кредити — експорт машин, обладнання тощо, то довгострокові — інвестиції в інфраструктуру та ви-

РобНИЧу Сферу.

Традиційно міжнародні потоки капіталу поділяють на приватні і державні, довгострокові і короткострокові, прямі і портфельні за такою схемою:

А. Приватне кредитування (придбання прав власності).

1. Довгострокові вклади (облігації, акції, використання па-
тентів чи авторських прав тощо):

а) прямі інвестиції (кредитування чи придбання акцій зару­
біжного підприємства, що є значною мірою власністю інвестора
чи перебуває під його контролем);

б) портфельні інвестиції (кредитування чи придбання акцій
зарубіжного підприємства, що не належить інвестору і не під­
контрольне йому).

2. Короткострокові вклади (терміном погашення до одного

року).

Б. Державне кредитування (чи придбання прав власності): переважно портфельні інвестиції і кредитування — як довго-, так і короткострокові.

Ситуація у сфері міжнародного кредиту постійно змінюється. Якщо ще не так давно основним світовим кредитором були США, то з 1973 р. на лідируючі позиції висунулися також країни— експортери нафти. Головними країнами-позичальниками завжди виступали країни, що розвиваються.


Розділ II


8. Ринок міжнародних інвестицій


 


Але до середини 80-х років США перетворились на одного з найбільших імпортерів капіталу, а група нафтоекспортуючих країн почала щорічно брати кредит у сумі, що майже дорівнювала тій, яку вони самі давали в кредит.

Сучасний стан міжнародного кредитування можна розціню­вати як гостру кризу — настала пора недовіри між учасниками кредитних відносин, позичальники виявились неспроможними відповідати за зобов'язаннями, і найбільші шституції-кредитори часто опиняються перед загрозою неповернення своїх коштів.

Досконалість кредитного ринку підривається факторами, що спричинюють кризу заборгованості — одну з найактуальніших міжнародних економічних проблем. У випадку анулювання боргу боржником (default) неможливо домогтися виплат за зобов'язан­нями, якщо боржником є суверенний уряд. Такі борги безумовно призводять до зниження ефективності міжнародного кредиту.

Характерна ситуація склалася в Російській Федерації в серпні 1998 p., коли уряд був змушений оголосити про припинення виплат за зовнішніми боргами, що підірвало авторитет російської дер­жави та російської економіки.

Цю проблему важко вирішити тоді, коли єдиним механізмом підтримання виплат за кредитами залишаються реструктуризація боргу та обіцянка надання нових кредитів, коли виконання всіх платіжних зобов'язань не забезпечуватиме урядам-боржникам біль­шого припливу коштів у майбутньому, а отже відповідного со­ціального ефекту.

Нові кредити мають принаймні покривати виплати процентів та основної суми боргу. Доцільно було б запровадити певний міжнародний інститут застави чи забезпечення, коли у випадку невиплати боргу чи зупинення цього процесу до кредитора пере­ходять певні активи боржника.

Міжнародний кредит становить елемент світового ринку по­зичкових капіталів, що охоплює сукупність попиту та пропозиції на позичковий капітал позичальників і кредиторів різних країн і є механізмом акумуляції й розподілу фінансових ресурсів у сві­товому масштабі.

Існує два види ринків позичкових капіталів: первинний і вто­ринний. На первинному відбувається розміщення фінансових ви­мог, а вторинний ринок утворюють фінансові вимоги, термін платежу за якими ще не настав. Вторинний ринок лише перероз­поділяє фінансові інструменти від одного кредитора до іншого.

Ринок позичкових капіталів поділяється на грошовий ринок та ринок капіталів. Грошовий ринок — це частина ринку позичкових капіталів, де здійснюються короткострокові, депозитно-позичкові


операції (терміном до одного року). Учасники ринків капіталів здійснюють фінансові операції терміном більше одного року. Кож­ний з цих ринків має власний інструментарій, тобто конкретні фінансові цінності, що обертаються на них. Вони розподіляються за статусом, за типом власності (приватна, державна), за строком дії, за ступенем ліквідності та характером ризику.

До інструментарію грошового ринку належать: казначейські векселі, депозитні сертифікати, євродолари, комерційні папери, фінансові папери тощо.

Останнім часом значення національних ринків у міжнародній міграції позичкових капіталів зменшилося. Це пов'язано з роз­витком так званих євроринків — резервуарів різноманітних кош­тів, що існують окремо від національних грошових ринків. Дже­релом фінансових ресурсів євроринків є національні банківські депозитні рахунки, що придбані іноземцями і розміщені поза країною—емітентом валюти.

На світовому ринку позичкових капіталів утворилася низка міжнародних фінансових центрів. У них зосереджуються численні кредитно-фінансові установи, що обслуговують світову торгівлю і

міграцію капіталів.

Для ефективного функціонування фінансового центру необ­хідна реалізація таких умов:

• високий рівень економічного розвитку країни, де розміщується

фінансовий центр;

• активна участь даної країни у світовій торгівлі;

• наявність дієздатного ринку капіталів та ефективної банківської

системи;

• лібералізація валютного і податкового законодавства;

• вигідне географічне положення та політична стабільність у

країні.

На^сучасному етапі найпотужнішими фінансовими центрами є Нью-Йорк, Лондон (у сфері депозитних та кредитних операцій), Цюрих (довгострокові позики), Франкфурт-на-Майні, Люксем­бург (короткострокові та середньострокові кредитні операції). Зростає роль Токіо, Сінгапуру та Гонконгу.

Поделиться:





Читайте также:





Воспользуйтесь поиском по сайту:



©2015 - 2024 megalektsii.ru Все авторские права принадлежат авторам лекционных материалов. Обратная связь с нами...