Ринки похідних фінансових інструментів
В останнє десятиріччя в західних країнах активно розвивається фінансовий сектор економіки. З'явилися нові види фінансових інструментів, нові строкові ринки, наприклад ринок свопів. Вартість похідних інструментів, які обертаються на строковому ринку, склала на початок 1994 р. 12 трлн дол. Як правило, обсяг торгівлі похідними інструментами перевищує обсяг торгівлі базисними активами. Так, у 1991 р. обсяг торгівлі ф'ючерсними контрактами на деякі державні облігації перевищив обсяг їх спотової торгівлі в кілька разів. У 1989 р. з'явились ф'ючерсні контракти на єни та німецькі марки, а вже на початок 1992 р. обсяг позицій за даними контрактами в банків щодо міжбанківських зобов'язань склав відповідно 34 % та 18 %. Відношення вартості відкритих позицій за ф'ючерсними контрактами на євродоларові інструменти до веж доларових активів банків, які подають інформаційні звіти в Банк міжнародних розрахунків, зросло з кінця 1987 р. до початку 1992 р. з 14 до 40 %. Загалом обсяг усіх відкритих позицій з 1986 до 1993 р. зріс у 12,7 раза (з 618,8 млрд до 7,8 трлн дол.), а середній щорічний темп приросту склав 43,7 %. Обсяг відкритих позицій з похідних фінансових інструментів на біржах СІНА зріс з 517,7 млрд до 4,3 трлн дол., або у 8,3 раза, за щорічного темпу приросту 100 %. Обсяг відкритих позицій на біржах Японії збільшився з 63,5 млрд до 1,2 трлн дол., тобто у 18,8 раза (щорічний темп приросту — 52 %). Серед відкритих позицій переважали ф'ючерсні контракти. У 1986 р. їх частка (за вартістю) становила 63,83 %, у 1993 р. —65,18 %. Решта припада- ла на опціони. В цілому в 1986—1993 pp. обсяг торгівлі похідними фінансовими інструментами зріс з 314,8 млн до 774,2 млн контрактів, або у 2,46 раза (щорічний темп приросту —13,7 %). Питома вага США в загальному обсягу торгівлі похідними інструментами у 1986 р. дорівнювала 91,55 %, Західної Європи — 3,27 %, Японії — 2,99 %. У 1993 р. відповідні показники становили 48,95 %, 33,5 % та 7,46 %. Таким чином, найбільше (в 10 разів) зросла частка Західної Європи, в той час як частка США зменшилась практично у 2 рази. Питома вага Японії збільшилася майже у 2,5 раза. Що ж до співвідношення обсягів інструментів, які були куплені або продані, то частка ф'ючерсних контрактів у 1986 р. дорівнювала 44,19 %, а у 1993 р. — 67,9 %. Решту становили опціони.
Провідною біржею з похідних фінансових інструментів є Чиказька валютна біржа. У 1993 р. обсяг її торгівлі дорівнював 140 млн контрактів, або 18,08 % усього біржового ринку. Друге місце належить Чиказькій торговельній палаті. Обсяг її торгівлі становив 136 млн контрактів, або 17,63 % біржового ринку. Лондонська міжнародна біржа фінансових ф'ючерсів акумулювала 12,54 % ринку. Четверте місце посідає Чиказька біржа огщіонів —10,46 %, п'яте — Біржа фінансових ф'ючерсних контрактів у Парижі — 9,30 %, шосте — Німецька строкова біржа — 6,48 %. Таким чином, на шести провідних світових біржах зосереджено 75 % обсягу всієї біржової торгівлі похідними фінансовими інструментами. Строковий ринок є ще дуже молодим сегментом ринкової економіки. Перша строкова біржа — Чиказька торговельна палата — була заснована 1848 р. для торгівлі ф'ючерсними контрактами на сільськогосподарську продукцію. Однак справді бурхливого розвитку строковий ринок набрав тільки в 70—80-ті роки XX століття. Саме в ці роки почали активно формуватися строкові біржі. У 1973 р. відкрилася торгівля опцюнами на Чиказькій біржі опціонів, у 1979 р. виникла Нью-Йоркська ф'ючерсна біржа, у 1985 р. у Францїї засновано Біржу фінансових ф'ючерсних контрактів і т. п. З огляду на динамічність розвитку строкового ринку в останньому десятиріччі та важливість функцій, які він виконує в ринковій економіці, можна впевнено прогнозувати зростання його масштабів, появу нових фінансових інструментів та вдосконалення наявних.
Головна функція строкового ринку та його інструментів полягає у страхуванні цінових ризиків. Зростання економіки західних країн в останньому десятиріччі не могло не відбитися і на розвитку строкового ринку. Водночас діяли й інші чинники, що стимулювали його подальший розвиток. Розділ II 9. Міжнародний фінансовий ринок
По-перше, розвиток строкового ринку і фінансового ринку західних країн у цілому безпосередньо був пов'язаний з загальною лібералізацією фінансового сектора економіки. Наприклад, на липень 1990 р. для більшості країн ЄС були цілком лібералізовані умови переміщення капіталів усередині Європейського співтовариства. По-друге, з початку 80-х років великі фінансові ресурси стали акумулюватися в різних фондах, таких як швестиційні, пенсійні та ін. Загальні активи шституціональних інвесторів у США зросли з 2 трлн дол. (66 % ВНП) у 1981 р. до 6,5 трлн дол. (133 % ВНП) у 3 менш ніж 50 млрд дол. у 1977 р. до 2,2 трлн дол. у січні 1994 р. Таким чином, з одного боку, дедалі більший обсяг фінансових ресурсів став концентруватися в руках професійних менеджерів, з іншого — посилилися вимоги до прибуткового застосування фінансових ресурсів, які почали розглядатися з погляду хеджування їх вартості та доходності. Слід ураховувати, що операції з похідними активами є досить складними фінансовими інструментами і потребують спеціальних знань для використання їх як об'єктів інвестування. Поза фондами вони недоступні дрібному вкладникові через великий обсяг початкових разових інвестицій та високу ризикованість більшості даних операцій. До того ж широке інвестування коштів фондів в інші фінансові активи звичайно супроводжується паралельною трансакцією з похідними фінансовими інструментами з метою хеджування. Концентрація контролю над великими сумами грошей в умовах конкурентного ринку викликає ще один цікавий ефект: значно посилюється нестійкість фінансових ринків у зв'язку з отриманням нової інформації, оскільки її однозначна оцінка більшістю менеджерів спричинює масову купівлю чи продаж фінансових активів. Це приводить до подальшого розширення ринку похідних фінансових активів, до якого фонди звертаються з метою хеджування.
По-третє, ринки похідних фінансових інструментів високо-концентроваш в міжнародному масштабі, тобто існує кілька основних світових центрів торгівлі похідними фінансовими інструментами. У зв'язку з цим ще однією причиною їх розвитку став прогрес у галузі інформаційних технологій. Крім того, вдоскона- лення техніки та технології спростило та зменшило вартість поліпшення трансакцій, сприяло впровадженню автоматизованих програм торгівлі фінансовими активами та хеджування, збільшенню ліквідності фінансових ринків. Це об'єктивно привело до частішого перегляду портфелів менеджерами і в результаті — до зростання обсягу операцій. Підвищення ліквідності фінансових ринків дало змогу менеджерам активніше залучати у свої портфелі іноземні фінансові інструменти. Так, близько 200 фондів до 1992 р. інвестували за кордоном кошти в розмірі 1 трлн дол., у тому числі менеджери фондів США — приблизно 5 % своїх активів, західноєвропейських фондів — приблизно 20 % своїх активів. Інституціональні інвестори Японії також мають іноземні інвестиції в розмірі 5—7 % своїх активів. Щоб уявити абсолютні розміри іноземного інвестування, досить згадати, що, наприклад, 4,6 % активів пенсійних фондів США, які припадають на іноземні активи, становлять приблизно 125 млрд дол. Отже, зростаюча ліквідність ринків, простота та дешевина укладання трансакцій у сучасних умовах розмиває межу між коротко-, середньо- та довгостроковими інвестиціями. По-четверте, активізації торгівлі похідними фінансовими інструментами сприяла можливість формувати з їх допомогою синтетичні позиції для тих випадків, коли трансакції на спотовому ринку вирізняються більш високими ставками.
Переважна частина похідних інструментів є похідними активами, які динамічно поширюються починаючи з 70-х років в основному завдяки розвиткові біржової торгівлі даними інструментами. Тож про динаміку даного ринку за останнє десятиріччя можна судити насамперед зі статистики біржової торгівлі. Табл. 9.1 містить дані про вартісний обсяг відкритих позицій з похідних фінансових інструментів (за номіналом на кінець кожного року). У табл. 9.2 наведені дані про щорічний обсяг торгівлі (кількість контрактів) похідними фінансовими інструментами на біржах. Зростання динамічності розвитку строкового ринку можна показати й на такому сегменті економіки, як валютний ринок (табл. 9.3). Посилення нестабільності цін на товари, особливо на енергоносії, привело до значного розширення торгівлі як похідними інструментами на біржах, так і інструментами позабіржових операцій. Ідеться насамперед про товарні свопи. З погляду техніки торгівлі розвиткові операцій з цими інструментами сприяв нагромаджений досвід та інфраструктура ринку процентних та валютних свопів. Особливо активно трансакції з товарними свопами почали здійснюватися з серпня 1990 р. Якщо до цього моменту обсяг ринку товарних свопів та опціонів оцінювався у 7—10 млрд
Продовження таблиці 9.1
* Опціони кол плюс пут. Джерела: International Capital Markets. Development, Prospects and Policy Issues. IMF, September 1994. P. 119. (1986—1993 pp.); Bank for International Settlements. International Banking and Financial Market Developments. Basle, 1998, February.
(1994—1998 pp.) Щорічний обсяг торгівлі деривативними фінансовими інструментами на організованих світових біржах, млн контрактів
Продовження таблиці 9.2
Читайте также: Автоматизована система фінансових розрахунків Міністерства фінансів України. Воспользуйтесь поиском по сайту: ©2015 - 2024 megalektsii.ru Все авторские права принадлежат авторам лекционных материалов. Обратная связь с нами...
|