Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Прямі іноземні інвестиції

З погляду платіжного балансу пряме іноземне інвестування (ПП) — це будь-яке надання кредиту чи придбання власності зарубіжного підприємства, певна частка якого перебуває у власності резидентів країни-інвестора.

Розділ II

8. Ринок міжнародних інвестицій

Оскільки інвестор значною мірою контролює діяльність зарубіжного афілійованого підприємства, пряме інвестування стає набагато складнішим від портфельного. Підконтрольна філія часто отримує доступ до управлінського досвіду, торговельних і технологічних секретів, здобуває право використовувати торговельну марку материнської компанії. Інвестор при цьому дістає достатні важелі впливу на управління підприємством-нерезидентом.

ПП мають три основні компоненти:

• акційний капітал — купівля інвестором акцій підприємства в
іншій країні;

• реінвестовані доходи — пряма частка доходів інвестора (про
порційно до прямої акційної участі), що не розподілені як
дивіденди філіями, чи доходи, що не переказані до материн
ської фірми;

• внутрішньофірмові позики, або внутрішньофірмові боргові
трансакції — це коротко- чи довгострокові позики, що на
даються один одному прямими інвесторами (материнськими
компаніями та їхніми філіями).

Розрізняють і неакційні форми інвестування. Так, інвестори можуть отримувати частку в управлінні іншим суб'єктом підприємницької діяльності не тільки шляхом придбання певної акційної частки. З цією метою використовуються також і такі дії, як субпідрядництво, управлінські контракти, франчайзинг, ліцензування тощо.

Оскільки основане на ПП міжнародне виробництво, як і міжнародна торгівля, пов'язане з вивозом вартості за кордон, слід зупинитись на їх взаємовпливі. Він є досить характерним, оскільки міжнародне виробництво при входженні на зарубіжний ринок може і заміщати торгівлю (ефект заміщення), і творити торгівлю (ефект експансії). Який з ефектів домінує, залежить від специфіки конкретної ситуації та інвестиційного ризику тієї чи іншої угоди. Як правило, входження на зарубіжний ринок відбувається за такою схемою: експортування, ліцензування, інвестування.

Останнім часом прямі іноземні інвестиції, зокрема їх величина та географічний розподіл, зазнали певних змін. Починаючи з 1995 р. ПП зросли до безпрецедентного рівня. Інвестиційні припливи збільшилися в 1995 р. на 40 %, а в 1998 р. — ще на 15 %. У свою чергу, інвестиційні відпливи в 1998 р. досягли суми 418 млрд дол., що на 33 % більше, ніж у 1995 р. Це зростання в основному зумовлене відповідним зростанням припливів та відпливів з про-мислово розвинутих країн.

Слід зазначити, що період з 1995 р. характеризується також і зростанням потоків ПП до країн Центральної та Східної Європи.

Взагалі, зважаючи на циклічний характер коливань ПП, такі різкі зміни не є несподіваними. Достатньо простежити зростання ВНП у семи країнах — найбільших донорах ПП. Так, у 1993— 1994 pp. реальне збільшення їх ВНП становило в середньому 1,4 %, у 1995 р. — 2,3 %, а в 1998 р. — 3,1 %. При цьому потоки ПП реагують на циклічні коливання в економічному зростанні з одно- чи дворічними лагами.

Не менш важливий фактор нарощування ПП — зростання кількості й активізація діяльності компаній і фірм розвинутих країн на глобальних ринках. Багато мультинаціональних (МНК), транснаціональних компаній (ТНК), ведучи діяльність на ринках окремих країн, водночас є активними учасниками регіональних інтеграційних об'єднань, таких як ЄС, НАФТА, МЕРКОСУР, АТЕС, АСЕАН тощо. Спостерігається також тенденція до закордонної експансії з боку таких компаній через механізм об'єднання і придбання (ОіП).

Значення об'єднань та придбань підвищилося з середини 80-х років XX ст. Це особливо виявлялося при трансатлантичному інвестуванні. Вже сьогодні щонайменше 4/5 всіх нових капіталовкладень за кордон (на противагу реінвестуванню прибутків) здійснюється у формі ОіП.

Головною причиною швидкого поширення ОіП, що становлять вагому частину стратегії ТНК, є зростаюче значення, яке надається придбанню стратегічних частин та потужностей фірми. Керівництво ТНК усвідомлює, що для утримання конкурентоспроможності через глобальний доступ до ресурсів («global sour-cing») слід розширювати свою участь в інших компаніях.

Не менш вагомий внесок у розвиток цього процесу зробила хвиля приватизації в різних перспективних галузях (комунікація, повітряні перевезення, енергетика та ін.), що пройшла по всій Європі, починаючи з Великої Британії. Крім того, безпосередньої тісної координації діяльності через ОіП вимагає технічний розвиток, передусім у мікроелектроніці та біотехнології.

Взагалі процес здійснення ОіП історично має фазовий характер. Так, у Європі настання однієї з таких фаз було спричинене введенням контролю над об'єднаннями (1965 р. — Велика Британія, 1973 р. —ФРН, 1990 р. —ЄС). Перша велика хвиля ОіП в Європі припала на період 1958—1970 pp. і була пов'язана з поширенням обмежень на торгівлю після заснування ЄС. У 1986 р. в Європі виникла друга хвиля цього процесу, оскільки багато фірм праг-

Розділ II

8. Ринок міжнародних інвестицій

нули схопити свою частку при відкритті для них внутрішнього ринку країн ЄС. Між 1990 та 1993 р. темп європейських ОіП дещо зменшився, що пояснюється певною кон'юнктурою, а вже з 1994 р. почалося нове піднесення. В 1995 р. сума, на яку були здійснені ОіП в Європі, досягла 250 млрд дол.

У процесі ОіП у Європі чітко простежується секторальний характер. Першість тут міцно утримують нафтовий та газовий сектори промисловості. Йдеться не тільки про найбільшу кількість здійснених тут трансакцій, а й про великі довгострокові проекти, такі як, наприклад, створення СП із російськими нафтовими та газовими об'єднаннями. На другій позиції — хімічна та фармакологічна галузі. Тут головну роль відіграли необхідність концентрації для виготовлення хімічного волокна, а також високі наукові витрати й зростаюча популярність генетичних лікарських засобів, у виробництві яких лідирують німецькі ТНК.

Європейський фінансовий сектор також пережив хвилю транскордонних ОіП. Варто лише згадати про проникнення на лондонські фінансові ринки німецьких банків, які в такий спосіб сподіваються посилити свої позиції на ринку банківських інвестицій. Німецькі банки не тільки супроводжують діяльність німецьких ТНК у ході ОіП за участю останніх, а часто очолюють цей процес.

Слід також згадати у цьому зв'язку і телекомунікаційний сектор, де утворилися тісні міжфірмові зв'язки, особливо між західноєвропейськими та східноєвропейськими фірмами. Приватизація державних телефонних монополій і велика потреба їх модернізації сформували основу для такого типу транскордонних об'єднань. Міжнародні зв'язки та поділи капіталу здійснюються також і між приватними цифровими телевізійними каналами різних країн (наприклад, участь британської компанії «BskyB» Руперта Мердока із власністю в 49 % акцій у німецькій «DF1» — приватному каналі групи Лео Кірша).

Загалом німецькі компанії є особливо активними у сфері об'єднань та придбань. Участь німецької держави в упорядкуванні процесу об'єднань та придбань сприяла збільшенню їхньої кількості. Відтепер німецькі фірми та банки стають найпотужнішими у своїх галузях не на національному чи європейському рівні, а на глобальному ринку. Глобалізація примушує збільшуватись чи займати відповідні ринкові ніші.

Так, дочірнє підприємство німецького концерну «Thyssen» придбало за 1,8 млрд німецьких марок (НМ) американську фірму—

виробника ліфтів «Dover elevator», завдяки чому стало третім за величиною виробником у цій галузі.

Внаслідок об'єднання німецького та французьких хімічних гігантів «Hoechst» та «Rhone—Poulenc» виник новий найбільший фармацевтичний виробник світу з обсягом продажів на суму 24 млрд НМ. До цього, у 1995 p., «Hoechst» придбав американську фірму «Marion Merrell Dow».

«Deutsche Bank» після придбання за 15 млрд НМ (93 долари за акцію) восьмого за величиною американського банку «Bankers Trust» став найбільшим банком світу з загальною балансовою сумою близько 830 млрд дол.

Найзначніші ОіП здійснено в автомобільній галузі: з 1960 р. їх було в усьому світі 33. І це ще не межа. За прогнозами, найближчим часом ще як мінімум п'ять марок автомобілів втратять нинішнього власника.

Німецькі автомобільні гіганти перебувають у центрі цих процесів.

Так, діяльність концерну «Daimler Benz» яскраво ілюструє глобальну конкурентну стратегію німецьких підприємств. У 80-ті роки концерн придбав високотехнологічні підприємства «AEG», «Dornier», «MTU» та «МВБ». Таким чином була здійснена спроба інтегрованого використання наявної технології чи технології, що створюється. Виник «інтегрований технологічний концерн» «Daimler Benz». Шлях до збільшення кількості конкурентних переваг керівництво концерну вбачало в зростанні підприємства, в основному за рахунок об'єднань та придбань.

Особливо потужним було недавнє об'єднання автомобільної гілки концерну «DB» з американським автомобілевиробником «Chrysler». Нова фірма «Daimler — Chrysler» завдяки впровадженню стратегії диверсифікації на глобальному рівні успішно атакує позиції нечисленних конкурентів.

Така тенденція набуває особливого значення у зв'язку з процесами політичної інтеграції. Так, за словами комісара ЄС із питань конкуренції Карела ван Мірта, є дві причини наростання ОіП у Європі. По-перше, прагнення фірм, які ще не є глобальними гравцями, стати ними. По-друге, необхідність захисту Спільного ринку і евро, що приводить до подальшої інтеграції європейських ринків.

Розділ II

8. Ринок міжнародних інвестицій

⇐ Предыдущая 27 28 29 30 313233 34 35 36 Следующая ⇒