Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!
МегаЛекции

Україна на ринку міжнародних інвестицій




Така велика європейська держава, як Україна, не може залишатися осторонь шляхів трансферу капітальних, зокре­ма інвестиційних, ресурсів, тобто не може не бути учасником міжнародного ринку інвестицій.

Зрозуміло, що для успішного проведення економічних реформ в Україні потрібні значні капіталовкладення. Проте їхня про­позиція досі значно відстає від попиту, і цей розрив не змен­шується.

До останнього часу основними кредиторами України зали­шались міжнародні фінансові організації та уряди індустріальне розвинутих країн.

Так, Міжнародний валютний фонд (МВФ) працює з україн­ським урядом за трьома програмами:

• програма трансформації економіки;

• програма короткострокового фінансування, спрямована на до­
сягнення макроекономічної стабілізації (стенд-бай);

• програма розширеного фінансування.

З початком емісії українських євробондів наша держава вий­шла на міжнародні ринки капіталів, де покупцями цих цінних паперів виступили в основному приватні інвестори. Проте між­народний рейтинг українських євробондів на цьому ринку є ще досить низьким.

Важливим джерелом необхідних ресурсів мають стати прямі іноземні інвестиції, обсяги яких є ще недостатні.

Так, за офіційними даними, чисті прямі іноземні інвестиції в третьому кварталі 1999 р. становили 186,6 млн дол. За 9 місяців надходження ПП сягнули 345,9 млн дол. Порівняно з аналогічним періодом 1998 р. обсяг ПП скоротився на 12 %.

Незважаючи на законодавчу невизначеність умов інвестування в Україні й хиткість політичної ситуації, стабільний приплив ПП спостерігається в харчовій і деревообробній галузях промисло­вості, внутрішній торгівлі та галузі зв'язку. Цей факт свідчить про наявність великого незадоволеного попиту в цих галузях і реаль­ність перспектив їх швидкого зростання.

Аналізуючи ситуацію з ПП в Україну, можна прогнозувати збільшення його обсягів в таких галузях:

• сільськогосподарське машинобудування — завдяки можливості
нарощувати збут сільськогосподарської техніки місцевого ви­
робництва;


фармацевтична та медична промисловість —унаслідок обмеже­ної пропозиції українських ліків і медичного обладнання; промисловість будівельних матеріалів — через очікуваний бум у сфері індивідуального будівництва;

>електроенергетика: в разі приватизації енергогенерувальних ком­
паній чималі іноземні інвестиції буде спрямовано на оновлення
обладнання тепло- і гідроелектростанцій;

>нафтогазова промисловість: буде оновлено основні активи на­
фтопереробних заводів. Закон «Про розподіл продукції» ство­
рює сприятливі умови для інвестицій у видобуток нафти та газу;

>галузь зв'язку, яка після приватизації «Укртелекому» протягом
наступних 10—12 років може отримати понад 2 млрд дол. ін­
вестицій:

Контрольні запитання

© Назвіть основні риси сучасної міграції капіталів.

(І) Які основні суб'єкти ринку міжнародних інвестицій?

d) Схарактеризуйте основні теорії інвестиційної діяльно­сті.

@ Що таке міжнародний кредит і які його основні види?

© Чим відрізняються грошовий ринок і ринок капіталів?

® Що таке пряме іноземне інвестування і які його основні типи?

Ф Розкрийте основні тенденції розвитку міжнародного ринку об'єднань та придбань.

® Які основні напрями залучення прямих іноземних ін­вестицій в Україну?


9. Міжнародний фінансовий ринок


9. Міжнародний фінансовий ринок

9.1. Фінансові ринки

Важливою частиною фінансової системи є фінансові ринки, на яких здійснюється перерозподіл фінансових ресурсів. Такі ринки виникають унаслідок існування в економіці тимчасово вільних капіталів. Завдяки фінансовим ринкам вони перетворю­ються в позичковий капітал, що інвестується в економіку. Цей процес можна представити такою схемою (рис. 9.1).

Рис. 9.1. Взаємодія сфер фінансових ринків

Фінансові ринки традиційно поділяють на ринки капіталу і грошові ринки. На ринках капіталу обертаються фінансові вимоги зі строком виплати довшим за один рік, звичайно їх називають довгостроковими вимогами. Це акції, що репрезентують майнові


'?

і.


вимоги та не мають дат строку виплати, а також облігації та довгострокові позики. На грошових ринках обертаються коротко­строкові вимоги зі строком виплати меншим за один рік*. Це придатні до продажу цінні папери (казначейські векселі, строк виплати яких — від тридцяти днів до шести місяців, а також інші короткострокові зобов'язання), випущені банками депозитні сер­тифікати (CDs) на великі суми, комерційні папери, що репрезен­тують короткострокову заборгованість корпорацій, та багато ін­ших. Документи грошового ринку за всього їх розмаїття щодо типу закладу-емітента, строку виплати та інших рис мають деякі спільні характеристики: це короткострокові активи, що швидко прода­ються та купуються з невеликими операційними витратами (тобто ліквідні). Саме з цих причин вони є вигідною сферою інвестуван­ня, особливо якщо кошти перебувають у розпорядженні тільки короткий період часу. Завдяки своїй ліквідності короткострокові активи розглядаються як заміна грошей, та часто до них і ставлять­ся майже як до грошей.

Грошовий ринок є ринком з великою конкуренцією, з інфор­мацією про процентні ставки стосовно альтернативних докумен­тів, яку можна отримати по телефону. Про ставки, що їх пропо­нують головні грошові ринки, можна легко дізнатися зі щоденних газет. На грошовому ринку функціонує широке коло інвесторів, від приватних осіб та державних установ до великих корпорацій, і всім їм пропонується ціле меню документів внутрішнього грошо­вого ринку. Вони можуть віддати перевагу інвестуванню в доку­менти грошового ринку за кордоном — тобто вийти на міжна­родний рівень. Наприклад, можливе прийняття рішення про ку­півлю депозитних сертифікатів у швейцарських франках, що ви­пущені в обіг банком Швейцарії, депозитних сертифікатів у дола­рах, що також випущені в обіг банком Швейцарії (вони назива­ються депозитами в євродоларах).

Фінансові ринки:— це сукупність кредитне-фінансових уста­нов, ринків цінних паперів. Серед них провідною ланкою є фон­дові біржі.

* Під строком виплати тут розуміється строк, що лишився згідно з фінансовим документом. Відповідно якщо документ має первісний строк виплати довший, ніж один рік (скажімо, десять років), але строк виплати, що лишився, є меншим, ніж один рік (скажімо, шість місяців), він розглядається як вимога грошового ринку. У цьому розумінні казначейські векселі чи облігації, а також інші вимоги з первісною середньостроковою та довгостроковою виплатою перетворюються на документи грошового ринку, коли час, що лишився до строку виплати, стає меншим, ніж один рік.


 




Розділ II


9. Міжнародний фінансовий ринок


 


Що ж являє собою фондовий ринок і пов'язані з ним поняття — цінні папери, їх емісія, емітенти, інвестори і т. д.? У загальному вигляді фондовий ринокце частина фінансового ринку, що забез­печує швидкий перелив капіталу, фінансових коштів- та інвестицій. Фондовий ринок є ніби артерією, через яку відбувається, з одного боку, переміщення грошових коштів від власників до користу­вачів, з іншого — участь у перерозподілі отриманого при­бутку.

Функції фондового ринку полягають у переміщенні капіталу в галузі з найвищою нормою прибутку, а також виконанні посе­редницької ролі в процесі збирання коштів у їхніх власників — внутрішніх та іноземних інвесторів (юридичні особи або грома­дяни, що купують цінні папери від свого імені і за свій рахунок) та ефективному їх розміщенні як у державному, так і приватному секторах.

Фондовий ринок поділяється на первинний і вторинний. На первинному відбувається розміщення Нових випусків цінних па­перів. Воно здійснюється або шляхом прямого звернення емітента до інвесторів, або через посередника.

Більшість цінних паперів, придбаних інвесторами при емісії, можуть перепродаватися.

Головна риса первинного ринку — повне розкриття інфор­мації, що дає змогу зробити обгрунтований вибір виду цінного паперу для вкладання коштів. Розкриттю інформації підпоряд­ковано все, що відбувається на первинному ринку: підготовка проспекту емісії, реєстрація та контроль державних органів з по­зицій повноти представлених даних, публікація проспекту та під­сумків підписки і т. п.

Угоди купівлі-продажу раніше випущених цінних паперів ук­ладаються на вторинному ринку, в якому виділяють дві складові частини: фондові біржі та позабіржовий ринок. Головна риса вторинного ринку — його ліквідність, тобто спроможність охоп­лювати значні обсяги цінних паперів за короткий час, за неве­ликих коливань курсів та низьких затрат на реалізацію.

Сам механізм торгівлі на вторинному ринку налаштований на підтримання стабільного ринку: на обмеження спекуляції. Бір­жовий ринок вичерпується поняттям фондової біржі як особ­ливого, шституційно організованого ринку, на якому обертаються цінні папери найвищої якості та здійснюються операції, що їх проводять професійні учасники ринку цінних паперів. Фондова біржа покликана забезпечити постійність, ліквідність та регулю­вання ринку, визначення цін, облік ринкової кон'юнктури. Фон-


•дова біржа — торговельне, професійне, нормативне та техноло­гічне ядро ринку цінних паперів.

Позабіржовий ринок охоплює ринок операцій з цінними папе­рами, що проводяться поза фондовою біржею. На практиці в західному світі через цей ринок проходить більшість первинних розміщень, а також торгівля цінними паперами, що мають най­нижчу оцінку за шкалою якості (порівняно із зареєстрованими на біржі).

Варто зауважити, що перехідні форми між біржовим та по-забіржовим ринками цінних паперів «змивають» чітку межу між ними.

З позабіржового обороту виникають організовані системи тор­гівлі цінними паперами, що мають комп'ютерну основу і схожі на територіально розподілені електронні біржі. Як приклад можна навести «National Association of Securities Dealers Automated Quo­tations» (NASDAQ), «National Market Security» (NMS) та інші позабіржові системи національної асоціації інвестиційних дилерів (США).

Розглянемо сучасні біржовий та позабіржовий ринки цінних паперів детальніше. Аналіз ринку цінних паперів доцільно почати з дослідження біржового фондового ринку як організованої структури.

Фондові біржі

Фондові біржце спеціалізовані організації, в при­міщенні яких відбуваються зустрічі продавців цінних паперів з покуп­цями. Об'єднуючи професійних учасників ринку цінних паперів в одному приміщенні, біржі створюють умови для концентрації попиту та пропозиції і підвищення ліквідності ринку взагалі.

На початку 90-х років у світі налічувалось 200 бірж у більш ніж 60 країнах. У Північній Америці 15 бірж, у тому числі п'ять канадських, у Європі — понад 100, у Центральній та Південній Америці — 20, решта припадає на Африку, Азію та Австралію. Кожна розвинута країна має як мінімум одну біржу.

В Міжнародну федерацію фондових бірж, що розміщена в Парижі, входить 31 біржа. Метою Федерації є забезпечення рівних прав для всіх акціонерів та координація структур ринків цінних паперів. Кожного року проводяться наради комітетів цієї орга­нізації, на яких розглядаються проблеми законодавчого регулю-


Розділ II


9. Міжнародний фінансовий ринок


 


вання торгівлі цінними паперами, впливу економічної політики на фондовий ринок, розвитку техніки та технології біржової справи тощо.

Але біржа —це не тільки спеціальне місце для укладання угод, а й спеціальна система організації торгівлі, котра підпорядко­вується спеціальним правилам і процедурам.

До торгів на біржах звичайно допускаються лише достатньо надійні й високоліквідні цінні папери, що створює можливість безперервного їх обігу. Біржова інформація про курс цінних паперів, про укладені угоди стає доступною для різних верств інвесторів. Тому біржа є чутливим барометром стану ринку цінних паперів, а отже — стану справ в економіці взагалі.

Відмітну рису біржі становить некомерційний характер її діяль­ності. Головна мета діяльності біржі — створення сприятливих умов для широкомасштабної та ефективної торгівлі цінними папе­рами. Прибутки біржі обмежуються сумами, необхідними для її нормального функціонування й розвитку, і не використовуються на виплату дивідендів суб'єктам, що внесли свої кошти в ста­тутний фонд біржі.

Головна умова ефективності біржової торгівлі — ліквідність. Ліквідний ринок характеризується малою різницею між ціною продавця та покупця, невеликими коливаннями цін від угоди до угоди та ін. Відхід від цих норм може викликати паніку серед інвесторів. Біржа робить усе можливе, аби підтримувати ліквід­ність, забезпечуючи стабільність.

Біржі, за винятком Нью-Йоркської, Токійської та Лондонсь­кої, являють собою порівняно невеликі ринки, що негативно впливає на ліквідність. Ліквідність ринку тим вища, чим більша кількість учасників купівлі-продажу. В цьому відношенні лідирує, на думку деяких дослідників, Японія, де на індивідуальних інвес­торів припадає 25 % акціонерної власності та більш ніж половина обігу.

Торгівля на сучасній фондовій біржі будується на таких прин­ципах:

• особиста довіра між брокером і клієнтом (угоди на біржі укла­
даються усно й оформляються заднім числом);

• гласність (публікуються дані про всі угоди і дані про внесення
акцій у біржовий список, що надаються емітентам за угодою з
біржею незалежно від активності емітента);

• регулювання діяльності біржових фірм, використання адмініст­
рацією біржі й незалежними аудиторами жорстких фінансових,
адміністративних, торговельних та бухгалтерських правил.


Сучасні фондові біржі відрізняються одна від одної навіть у межах однієї країни. Це зумовлено тим, що біржі самі встановлю­ють мінімальні розміри капіталу та стандарти «поведінки» для компаній, що виявили бажання включити свої акції в біржовий список. Проте, незважаючи на відмінності в стандартах, прин­ципи функціонування фондових бірж у різних країнах однакові. Дотримування цих принципів сприяє надійності біржі, порядку і, звичайно, приваблює інвесторів. Варто додати, що функціону­вання Української фондової біржі також базується на вищевка­заних принципах, що є гарантом формування надійної біржової системи в Україні.

В сучасних умовах у кожній країні біржі діють як загально­національна ієрархічна система. Вона характеризується взаємоза-лежностями: за величиною обігів; ціновими; інформаційними; за якістю цінних паперів; за структурою членів бірж.

У межах цієї системи вирізняються біржі-лідери, причому не тільки в національному та регіональному масштабі, а й міжна­родному. Головним критерієм такого вирішення слугує показник обсягу обігу цінних паперів, за яким явно домінують провідні біржі. Останні концентрують і найпривабливіші цінні папери, і, відповідно, найсильніших учасників торгівлі. В них кращі мож­ливості збирання та обробки інформації, а отже, і прийняття більш обгрунтованих та зважених рішень. На «елітні» ринки орієнтуються у своїх діях слабкі учасники, що ведуть свої операції на біржах (цінова залежність). Концентрація найсильніших учас­ників торгівлі на великих біржах досягається завдяки ринковому механізму формування цін на місця на різних біржах.

Цінова залежність виявляється в тому, що менші й слабші біржі починають свої торги, як правило, вже після їх закінчення на провідних національних фондових біржах.

Курси цінних паперів, що склалися на провідних біржах, уже відомі, і на них орієнтуються всі інші біржі. Таким чином, рух на них курсів цінних паперів відображає той самий рух на біржах-лідерах, котрі є ціновими маяками для всього національного рин­ку цінних паперів, а міжнародні біржі-лідери (Нью-Йоркська, Лондонська, Токійська) —і для всього світового ринку.

Інформаційна взаємозалежність охоплює потік інформації не тільки про курси цінних паперів, а й про інші показники торгівлі, макроекономічні показники та діяльність окремих великих під­приємств. Тому біржі-лідери стають потужними нагромаджува-чами інформації про різні аспекти економіки, що дає їм змогу формувати найбільш загальні макроекономічні показники.


Розділ II


9. Міжнародний фінансовий ринок


 


Якість (інвестиційні характеристики) допущених до торгівлі цінних паперів на різних біржах неоднакова. Біржі-лідери ведуть торгівлю найбільш якісними цінними паперами, цінні папери, що не пройшли лістинг, задовольняються іншими біржами або поза-біржовим ринком цінних паперів.

У розвинутих країнах склалось два типи ієрархічних систем фондових бірж американського типу (моноцентрична) та німець­кого (поліцентртна).

Перша з них передбачає існування одного лідера та аутсай­дерів. Так, у США найбільша Нью-Йоркська фондова біржа охоп­лює 90 % ринку акцій країни, при цьому існують ще шість менших бірж. У Великій Британії діють вісім фондових бірж, що є філіями Лондонської фондової біржі. У Франції 98 % обігу належить Паризькій фондовій біржі, хоч існують ще шість. У деяких роз­винутих країнах біржа має свій «полігон» — меншу біржу (але, як правило, вона більша від інших національних бірж), на якій ви­пробовуються новації й відбувається торгівля акціями молодих підприємств.

Моноцентрична система, що представлена біржею-лідером та її сателітом, діє в США (Нью-Йоркська та Американська фондові біржі), Японії (Токіо—Осака), Канаді (Торонто—Монреаль), Гол­ландії (Амстердам—Роттердам). Поліцентрична система діє в кіль­кох країнах. У Німеччині, наприклад, на чотири великі біржі (із восьми) припадає 95 % обігу.

Біржі-лідери конкурують на світовому ринку. Наприклад, Нью-Йоркська фондова біржа має конкурента в особі Лондонсь­кої фондової біржі. Остання реалізує акції 650 провідних іно­земних фірм і корпорацій, причому обсяг операцій з акціями зарубіжних компаній сягає 1 млрд фунтів стерлінгів.

Кожна країна, що має фондові біржі, створює відповідні умови для їх функціонування. Вони постійно взаємодіють між собою, підпорядковуються єдиному законодавству, традиціям. Вплив бірж-лідерів на світовий ринок цінних паперів залежить від особ­ливостей їхньої організації, механізму функціонування. Передусім це відмінності в цінах, у методах проведення торгів.

Завдяки сучасним комп'ютерно-шфіормаційним системам бір­жі підтримують постійний інформаційний канал, що дає їм мож­ливість швидко орієнтуватись у ситуації, що склалася на різних біржах.

Дедалі більше проявляється тенденція взаємодії національних фондових біржових систем, які в сукупності складають світовий ринок цінних паперів. Ця тенденція є об'єктивною закономір-


ністю і веде до створення універсальної цілісної світової системи фондових бірж.

Головна мета і головна функція фондових бірж у різних країнах — забезпечення умов ефективного проведення операцій з купівлі-продажу цінних паперів, підтримання високого рівня професіоналізму учасників біржової торгівлі, а також довіри ін­весторів. Форми організації та діяльності фондових бірж, а також юридичних та фізичних осіб, що професійно займаються опе­раціями з купівлі-продажу цінних паперів, регулюються спеціаль­ним законодавством відповідних країн, оскільки поки що не існує уніфікованої системи регулювання діяльності фондових бірж на світовому рівні.

В більшості країн фондові біржі повинні бути зареєстровані й отримати ліцензію на право своєї діяльності у відповідних органах державної влади. Разом з тим у різних країнах існують певні особливості законодавчого регулювання і державного контролю за операціями з купівлі-продажу цінних паперів, організації й діяль­ності фондових бірж, а також професійних учасників ринку цін­них паперів.

Вказані відмінності пов'язані в основному з історичними особ­ливостями становлення та розвитку фондових бірж і ринку цінних паперів, специфікою політичного устрою, банківського законо­давства відповідних країн та ін.

Далі ми розглянемо особливості фондових бірж США, Ні­меччини та Японії. Ці три країни є найрозвинутішими країнами у світі, і економічні процеси, що відбуваються в них, безпосе­редньо впливають на світове господарство. Маючи добре роз­винутий ринок цінних паперів, а також одні з найбільших у світі фондові біржі, вони роблять погоду на світовому фондовому ринку.

Фондові біржі США. У США діє сім загальнонаціональних фондових бірж. Найбільшою з них (в США й у світі в цілому) є Нью-Йоркська фондова біржа (форма організації — асоціація). Членами її є фізичні особи, що отримали ліцензію на право здійснення операцій з цінними паперами в Комісії з цінних па­перів і бірж. Члени біржі повинні відповідати встановленим квалі­фікаційним вимогам. Брокерські компанії й фірми мають статус асоційованих членів біржі.

Варто зазначити, що здійснювати операції з цінними паперами в залі біржі можуть тільки її члени. Передання членом біржі права здійснювати операції асоційованому члену або іншій особі (що не є членом біржі) за дорученням заборонено.


 




Розділ II


9. Міжнародний фінансовий ринок


 


Члени біржі повинні мати на спеціальному рахунку в банку суму, що еквівалентна сумі зобов'язань перед клієнтами, а також щомісячно і щоквартально подавати Комісії з цінних паперів і бірж фінансовий звіт та звіт про здійснені операції.

В сучасних умовах не існує будь-яких серйозних обмежень для членства іноземних брокерських фірм у біржі.

Комерційні банки не можуть бути членами біржі з 1933 р. Але численні винятки з цього правила дають змогу банкам вкладати кошти й організовувати випуск та розміщення державних цінних паперів, облігацій штатів і місцевих органів влади, облігацій Між­народного банку реконструкції та розвитку, Міжамериканського банку розвитку, а також боргових зобов'язань, що випускаються різними федеральними установами. Крім того, банкам дозволено виконувати багато функцій брокерів, продаючи й купуючи акції та облігації промислових компаній за рахунок своїх клієнтів.

Американські комерційні банки здійснюють численні трастові операції, пов'язані з управлінням пакетами цінних паперів за дорученням клієнтів. Але їм заборонено тримати акції промис­лових компаній у своєму портфелі за винятком випадків, коли їх купівля здійснюється для запобігання втратам, пов'язаним з не­платоспроможністю їх утримувачів.

Слід зважити й на те, що комерційні банки є головними постачальниками коштів для інвестиційних компаній та брокер­ських фірм.

Ринок цінних паперів і діяльність фондових бірж у США досить детально контролюються. Водночас з метою залучення іноземних інвесторів у 90-х роках діяльність фондових бірж було значно лібералізовано. Це дає можливість збільшити обсяг обігу цінних паперів і кількість угод на фондових біржах, а відтак і питому вагу США на світовому фондовому ринку.

Німецькі фондові біржі. В Німеччині налічується вісім фон­дових бірж, котрі об'єднані у Федерацію німецьких фондових бірж. Найбільша з них — Франкфуртська фондова біржа, на яку припадає понад 50 % усього обігу цінних паперів. Членами її є комерційні банки, а також курс-маклери та вільні маклери (фі­зичні особи), які отримали ліцензію на право здійснення операцій з цінними паперами на біржі в Міністерстві економіки землі Гессен. Курс-маклери та вільні маклери не мають права здійсню­вати операції з цінними паперами за дорученням широких верств інвесторів (що не є членами фондової біржі). Кількість членів біржі не обмежена.


Біржі є акціонерною власністю частини їхніх членів. Іноземні брокерські компанії й фірми можуть бути членами біржі, якщо вони створять дочірню компанію у Франкфурті-на-Майні, котра повинна зареєструватися за Законом про банки і банківську діяль­ність ФРН у статусі банку.

В Німеччині універсальні банки мають право на здійснення всіх видів операцій з цінними паперами. Брокерських компаній та фірм у Німеччині немає. Вважається, що універсалізація функцій комерційних банків найбільшою мірою відповідає потребам та інтересам клієнтів.

Регулювання та контроль за діяльністю фондових бірж покла­дено на уряди земель. Поточна діяльність фондових бірж контро­люється державними біржовими комісарами, які призначаються урядами земель.

Таким чином, головна особливість фондових бірж Німеччини полягає, по-перше, в безпосередній участі банків у біржовій тор­гівлі, по-друге, в поліцешричності самої системи фондових бірж. Монополія банків на ринку цінних паперів дає їм можливість, використовуючи свої міжнародні зв'язки, ефективно діяти на між­народному фондовому ринку.

З формуванням європейського валютного союзу, глобалізацією світових фінансових ринків і впровадженням електронної торгівлі та комунікації німецька фінансова система вступила у фазу перебудови. Біржова торгівля в Японії. Своєрідне біржове середовище сфор­мувалось у Японії. Тут діють вісім фондових бірж. Найбільша з них — Токійська, на частку якої припадає понад 80 % біржового обігу цінних паперів. Токійська біржа — це асоціація брокерських компаній, тобто акціонерних товариств, що отримали ліцензію на право здійснення професійної діяльності з цінними паперами в ' Міністерстві фінансів Японії.

Законом про цінні папери і біржі Японії передбачається мож­ливість членства в біржі іноземних юридичних осіб. Проте оста­точне розв'язання питання про прийняття іноземної юридичної особи в члени біржі залишається в компетенції самої біржі. Іно­земні брокерські компанії та фірми, що бажають здійснювати операції на японському ринку цінних паперів, повинні відкрити відділення в Японії та отримати ліцензію на проведення про­фесійної діяльності з цінними паперами в Міністерстві фінансів Японії. При цьому встановлено обмеження щодо кількості служ­бовців, зайнятих у відділенні іноземної брокерської компанії. Крім того, керівник відділення іноземної брокерської компанії в Японії має бути громадянином Японії.


Розділ II


9. Міжнародний фінансовий ринок


 


Комерційні банки не є членами біржі, однак мають право у випадку отримання ліцензії купувати й продавати (за посеред­ництва брокерських компаній і фірм—членів біржі) всі види цін­них паперів (у тому числі акції промислових компаній) як за власний рахунок, так і за дорученням клієнтів. Крім того, якщо вони задовольняють вимоги статуту біржі, то є учасниками так званих «похідних», або «спіральних», ринків цінних паперів, орга­нізованих Токійською фондовою біржею (ринок державних об­лігацій з торгівлі на термін).

Біржова політика Японії є більш протекціоністською порів­няно з біржовою політикою в інших країнах. Самостійність бірж у прийнятті в члени біржі представників інших країн дає мож­ливість кожній японській біржі регулювати кількість іноземних цінних паперів, що котируються на ній. А організація японськими біржами третинних ринків цінних паперів, де можуть брати участь і банки і де котируються іноземні цінні папери, веде до роз­ширення інтеграції японського ринку цінних паперів у світовий фондовий ринок.

Таким чином, між фондовими ринками різних країн зберіга­ються певні відмінності. Однак у всіх країнах їх діяльність конт­ролюється державою, встановлено вимоги до компетентності та платоспроможності осіб, які проводять операції з випуску та обігу цінних паперів, особи, які купують цінні папери, забезпечуються всією необхідною інформацією.

Взагалі, незважаючи на різноманітність форм організації та діяльності фондових бірж, в останні роки в'результаті розвитку інтеграційних процесів в економші промислове розвинутих країн намітилася тенденція до певної уніфікації загальних правил і процедур діяльності фондових бірж, організації операцій з цін­ними паперами, поглиблюються контакти між органами держав­ної влади щодо контролю за ринком цінних паперів і діяльністю фондових бірж різних країн.

Нині представники органів державної влади з контролю за ринком паперів і діяльністю фондових бірж США, Німеччини, Японії та деяких інших країн розглядають питання про створення міжнаціонального органу з контролю за операціями з цінними паперами, що в перспективі сприятиме зближенню національних фондових ринків і створенню уніфікованого міжнародного ринку цінних паперів.

Світовий ринок цінних паперів охоплює різні національні системи фондових бірж. Ці системи склалися під впливом іс­торичних чинників, традицій, особливостей розвитку націо-


нальної економіки, а також досвіду найрозвинутіших біржових ринків.

У світовій біржовій торгівлі спостерігаються тенденції інтег­рації біржових систем у єдину світову біржову систему. Це по­в'язано з упровадженням нових інформаційних технологій, комп'ю­терної техніки, завдяки яким біржі можуть обмінюватись інфор­мацією цілодобово.

Інтеграція національних ринків цінних паперів пов'язана з глобальною інтеграцією національних економік. Створюються між­народні організації (асоціації) з цінних паперів (Міжнародна фе­дерація фондових бірж), у межах яких фахівці та організації на­ціональних фондових ринків можуть тісніше співпрацювати.

Народжуються нові фінансові та технічні інструменти, що сприяють захисту інвесторів від ризику. Вдосконалюються стан­дарти фондових бірж Це веде до зміцнення стабілізації на фондо-. вому ринку, оскільки усувається можливість виникнення великої різниці курсів цінних паперів.

Останні роки характеризуються збільшенням боргових зобо­в'язань у вигляді облігацій, що є більш надійним засобом отри­мання прибутку, ніж акції. Але, на думку деяких фахівців, незаба­ром акції переважатимуть кількість облігацій, оскільки вони забез­печують не тільки дивіденди, а й право на власність. Тому перед­бачається, що біржі обслуговуватимуть значно більшу кількість акцій. Окремі біржі спеціалізуватимуться на окремих нових видах акцій, менш ризикованих, ніж нинішні.

Поделиться:





Читайте также:





Воспользуйтесь поиском по сайту:



©2015 - 2024 megalektsii.ru Все авторские права принадлежат авторам лекционных материалов. Обратная связь с нами...