Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Світова продовольча проблема

Сутність проблеми

Практично проблема продовольства для людини існувала завжди. Це одна з найдавніших глобальних проблем. Голод як крайній її прояв і величезне соціальне лихо знекровлював людей і в давнину, і в середні віки, і в нові, й навіть у новітні часи.

Продовольча проблема належить до категорії глобальних тому, що для її розв'язання недостатньо зусиль окремих держав, а потрібне добре налагоджене співробітництво всіх країн, незалежно від їхнього суспільного ладу. Зрештою, на ній органічно зав'язані інші глобальні проблеми сучасності — демографічна, екологічна, енергетична та ін.

Більшість дослідників убачають у продовольчій проблемі багатопланове явище, яке справляє вплив на всі сторони суспільства і тому має розглядатися у взаємозв'язку з економічною системою, політичним ладом, національними традиціями господарювання тощо.

Виділяють чотири групи чинників, які впливають на глобальну продовольчу проблему:

• природні умови й розміщення населення (загальна площа та структура сільськогосподарських угідь, сільськогосподарський потенціал, клімат, співвідношення між кількістю населення і масою продовольства тощо);

'А 16

0-142

Розділ VI

23. Світова продовольча проблема

• світовий транспорт і зв'язок, котрі забезпечують широкий вихід
продуктів харчування на зовнішній ринок;

• політична ситуація у світі (позиції політичних сил, наявність
міждержавних співтовариств, об'єднань, використання поставок
продовольства у політичних цілях);

• світова економіка і торгівля в їхній єдності (продовольство як
складова торговельних потоків, роль балансових розрахунків,

кліринг).

Протягом усієї історії державності проблема стабільного продовольчого забезпечення населення була однією з найважливіших, оскільки від неї залежить національна безпека.

Визначити єдину для всієї планети норму харчування важко, позаяк зони та регіони Землі об'єктивно розрізняються за витратами енергії, яка необхідна для підтримання життя людини.

Нормальному, збалансованому харчуванню відповідає диференційований за віком, видом діяльності людей і кліматичними умовами місця проживання раціон, який забезпечує організм необхідною кількістю енергії.

За оцінками Продовольчої й сільськогосподарської організації ООН (ФАО) і Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), середня норма харчування для однієї людини має становити 2300—2400 ккал на добу. Звичайно, цей показник може трохи варіюватись залежно від статі, віку, виду праці, а також природно-кліматичних умов та деяких інших факторів. Чітко виражене недоїдання настає тоді, коли цей показник падає нижче 1800 ккал, а очевидний голод — коли він проходить критичну позначку 1000 ккал на добу.

Хронічне недоїдання часто має сезонний характер. Причиною хронічного недоїдання майже завжди є низькі доходи бідніших верств населення. Наслідком хронічного недоїдання є значне погіршення здоров'я цих груп суспільства.

Голод (фізичний брак їжі), який спостерігається в Ефіопії, Судані та інших районах південніше Сахари, є найбільш відомою формою продовольчої незабезпеченості. Причини голоду багатогранні: природні, політичні катаклізми, громадянська війна, скорочення споживання і нерівномірний розподіл продовольства.

Що ж стосується структури харчового раціону, то за нормою він має містити не менше 100 г білків на добу. Харчування, при якому бракує не тільки калорій, а й білків, насамперед тваринного походження, а також жирів, вітамінів, мікроелементів, називається неповноцінним. Як правило, неповноцінне харчування тісно пов'язане з недоїданням та одноманітністю раціону.

Неповноцінне харчування значної частини населення країн, що розвиваються, і певної частини бідних прошарків в інших державах — важлива причина низької тривалості життя і хвороб, викликаних білково-калорійною нестачею, гострою нестачею в організмі вітамінів, мінеральних речовин. Хронічне недоїдання, на яке приречені величезні маси людей, нині являє собою більш серйозну загрозу, ніж голод у його традиційному розумінні.

З урахуванням фізіологічних норм, наведених вище, наприкінці 80-х років повноцінне харчування отримували 35 % жителів Землі. Приблизно 15 % споживали достатню кількість калорій, але мали дефіцит білків. Близько 20 % мали дефіцит білків тваринного походження. А решта ЗО % жили в умовах кількісної та якісної нестачі їжі, споживаючи менше 1700 ккал на добу.

На початок 90-х років загальна кількість голодуючих оцінювалася, за даними ФАО, в 500—550 млн осіб, а тих, хто недоїдає, — 1—1,3 млрд. Середній для всього світу показник калорійності харчового раціону становив 2700 ккал на добу.

В економічно розвинутих країнах споживання продовольства в середньому на душу населення становить 3400 ккал, а споживання білків — приблизно 100 г на добу.

Таким чином, продовольча незабезпеченість у світі нерівномірна, але присутня фактично в усіх країнах. Навіть у державах з високим життєвим рівнем є соціальні групи зі стійким низьким споживанням, але в цілому явище недоїдання, а тим більше голоду, для них не характерне.

Актуальною продовольча проблема є і для країн з перехідною економікою, в тому числі України, де загальний спад виробництва і фінансова нестабільність зумовили зростання кризових явищ в аграрному секторі, що супроводжується різким спадом сільськогосподарського виробництва. Так, у 1997 р. виробництво валової продукції сільського господарства по всіх категоріях господарств зменшилося порівняно з 1990 р. на 42,2 %. Водночас споживання продовольства у розрахунку на одного громадянина знизилося до жахливого рівня: м'яса — до ЗО %, молока — до 46 %, яєць — до 37 %, хліба — до 74 %, картоплі — до 34 %, овочів — до ЗО %, фруктів — до 19 % від фізіологічної норми харчування.

Продовольчий потенціал Землі у принципі достатній для задоволення потреб її жителів. Так, за період 1991—1998 pp. загальносвітове виробництво основних видів сільськогосподарської продукції продовжувало, з певними відхиленнями, зростати. Наприклад, виробництво зерна збільшилося до 1,8 млрд т (середньорічний

Розділ VI

23. Світова продовольча проблема

темп приросту — 1,4 %), м'яса — до 186,2 млн т (2,8 %), у тому числі червоного до 133,2 млн т (2 %) і м'яса птиці до 53 млн т (5 %), молока —до 386 млн т. Виробництво на душу населення в середньому становило: зерна — 309 кг, м'яса —3.1 кг, молока — 64,4 кг.

Проте масовий голод ще не подолано, і тому продовольчу проблему закономірно розглядають як глобальну. Тим паче що виробництво і споживання продовольства в різних країнах досить нерівномірні. Так, домінуюче становище у світовій продовольчій системі займають розвинуті країни. Вони виробляють і споживають дві третини світового продовольства (у вартісному вираженні), хоча в них мешкає менше 15 % населення світу, їхня питома вага у світовому експорті продовольства становить близько 64 % (у тому числі 60 % готової продукції та 61 % сільськогосподарської сировини), а в імпорті — 67 % (відповідно 69 і 64 %).

Крім того, інтенсивно розвиваючи світові ринки виробництва, провідні країни світу в той же час підтримують досить високий рівень самозабезпеченості: США і Франція — понад 100 %, Німеччина — 93 %, Італія — 78 %, навіть бідна родючими грунтами Японія — 50 %.

Країни, що розвиваються, де проживає майже 4/5 населення світу, виробляють приблизно 1/3 всього продовольства, а споживають трохи більше третини його загальносвітового споживання. Питома вага цих країн у світовому експорті продовольства становить близько 32 %, а в імпорті — приблизно 26 %.

Такий незначний рівень споживання продовольства в країнах, що розвиваються, зумовлений передусім низьким рівнем економічного розвитку в цілому і доходів на душу населення зокрема, а також зростанням людності, що більш ніж в три рази перевищує аналогічні темпи в розвинутих країнах.

За прогнозами ООН, чисельність населення світу на середину XXI ст. становитиме 9,4 млрд осіб (нині 5,9 млрд). Загальний рівень фертильності у країнах, що розвиваються, який у середині 90-х років становив 3,1 на кожну жінку, знизиться до 2,1 у 2050 р. Однак, навіть за найоптимістичншіими прогнозами, до населення Землі в найближчі 15 років додасться ще 1 млрд чоловік, переважна більшість яких житиме в країнах, що розвиваються. При цьому основний додаток населення припаде саме на регіони, які в найбільшій мірі потерпають від голоду й недоїдання (див. табл. 23.1).

Африка, де сьогодні 40 % населення недоїдає, характеризується найвищими в світі темпами приросту населення: у країнах Тропічної Африки жінка має в середньому шестеро дітей. І хоча,

за прогнозами, фертильність на континенті має знизитися, питома вага африканців у світовому народонаселенні збільшиться з 13 % у 1995 р. до 22 % у 2020 р. Через це більшість спеціалістів бере під сумнів можливість досягнення Африкою «продовольчої безпеки» у XXI ст. А в Індії міністр охорони здоров'я прямо заявила, що значне зростання населення зводить нанівець економічний прогрес країни.

Таблиця 23.1 Прогноз зростання населення за групами країн (1995—2050 pp.)

Групи країн	Населення, млн осіб	Середній щорічний приріст, %
			1995—	2020— 2050
Світ у цілому	5,687	7,672	9,366	1,2	0,7
Розвинуті країни	1,171	1,219	1,162	0,2	-0,2
Країни, що	4,516	6,453	8,205	1,4	0,8
розвиваються
Найменш розви-		1,051	1,632	2,4	1,5
нуті країни
Африка		1,317	2,046	2,4	1,5
Тропічна Африка		1,119	1,789	2,6	1,6
Азія	3,438	4,591	5,443	1,2	0,6
Східна Азія	1,421	1,664	1,722	0,6	0,1
Південна і Цент-	1,367	1,992	2,521	1,5	0,8
ральна Азія
Близький Схід				2,8	1,1
Європа				-0,1	-0,4
Латинська Америка	477.			1,3	0,7
Північна Америка				0,7	0,2

Виконавчий директор фонду ООН з питань народонаселення повідомляє, що в цій ситуації, яка вважалася безнадійною, нарешті намітився поворот: зростання населення уповільнилося. Проблема, однак, полягає в тому, чи вдасться втримати досягнуті позитивні результати. Адже 1 млрд жителів Землі перебуває у віці між 15—24 роками, і більшість з них проживає в країнах, що розвиваються.

0-142

Розділ VI

23. Світова продовольча проблема

Окрім абсолютного зростання чисельності населення, обсяг продовольчих потреб визначається й низкою демографічних чинників: статевовіковою структурою населення, збільшенням питомої ваги мешканців міст та ін. І якщо в Європі продовольчі потреби в цілому трохи скоротяться, то в країнах, що розвиваються, вони різко зростатимуть, а в цілому світі для підтримання адекватної якості життя населення, що зростає, виробництво продовольства за 50 років має піднестися не менше ніж на 75 %.

На початок 90-х років 1 млрд селян виробляли в середньому 3800 ккал на людино-добу, що перевершує потреби будь-якої людини, навіть такої, що виконує важку фізичну працю. Фактично, якби люди стали вегетаріанцями і звели до мінімуму втрати продовольства, нинішніх обсягів його, як указують американські фахівці В. Бендер і М. Сміт, могло б теоретично вистачити на 10 млрд чоловік, що навіть більше, ніж прогнозується на середину XXI ст. Однак нерівномірність розподілу продовольства як між країнами, так і всередиш країн, а іноді і всередиш сімей, серйозно погіршує стан справи.

⇐ Предыдущая 96 97 98 99 100101102 103 104 105 Следующая ⇒