Палива та сировини: сутність проблеми

Сировинні та енергетичні ресурси, які використовує людина у своїй господарській діяльності, постають, з одного боку невід'ємною фізичною складовою навколишнього середовища, в якому ця діяльність відбувається, а з іншого — предметом докла-дання трудових зусиль.

Умови ринкової економіки, процеси глобалізації та регіоналізаціі у сучасному світі примушують дивитися на сировинно-енергетичний ресурси широко й комплексно. Адже вони не тільки виступають первинною матеріальною субстанцією виробничих процесів, засобом натурально-речовинного балансування на національному рівні. во-ни є також об'єктом міжнародних економічних відносин, з участю якого здійснюються дедалі ширші міжнародні торговельні кон-такти, відбувається рух факторів виробництва.

Паливно-сировинні, як і інші економічні ресурси, є обме-женими. Це пов'язано:

• з технічною неможливістю їх нелімітованого залучення до про~
цесу виробництва;

• з екологічними рамками економічного зростання, промисловоі
діяльності, кількості споживаної енергії;

• з фізичним вичерпуванням природних ресурсів.

Розділ VI

Обмеженість ресурсів об'єктивно висуває питання про такий економічний розподіл, який дав би змогу найбільш ефективно їх використовувати, максимізувати прибуток, що отримується під час виробничого процесу. Проте проблема, яка порушується у цій главі, розглядається в дещо іншому ракурсі, зважаючи на особ­ливості загальних завдань розвитку людства на сучасному етапі. Адже вона за всіма критеріями належить до категорії глобальних, причому е однією з найбільш нагальних і такою, що матиме вирішальний вплив на умови та перспективи суспільно-економічного життя.

В чому це проявляється? По-перше, ресурсово-енергетична проблема безпосередньо торкається інтересів усіх людей, народів, країн та регіонів світу, зумовлюючи не тільки відмітні особливості, а й саму парадигму їхнього подальшого існування та розвитку. По-друге, юна має обов'язковий, безумовний характер та не може бути проігнорованою або недооціненою, оскільки це могло би спричинити надзвичайно несприятливі, навіть фатальні наслідки для мільярдів людей. По-третє, з практичного погляду вона по­требує участі всіх держав з метою комплексного вирішення чис­ленних пов'язаних з нею питань при безумовній відповідальності кожної з держав.

Відійшли в минуле часи, коли людство могло дозволити собі нерозважливо ставитися до справи використання природних матеріалів та енергоносіїв (хоча насправді це не можна було вважати виправданим і раніше). Сьогодні ресурсові обсяги не­обхідних для функціонування сучасного виробництва палива та сировини, а також їх відчутне фізичне зменшення, ресурсові можливості планети аж ніяк не справляють враження неви­черпних або таких, що не є порівнянними з господарськими цілями розвитку цивілізації. Проте і в теперішні часи спо­стерігається неповне використання родовищ, лише часткове вилучення корисних копалин. Так, глибина видобувних розрізів не перевищує 700 м, шахт — 2,5 км, свердловин — 10 тис. м. Звичайно, є й інші резерви раціоналізації та більш повного використання природних ресурсів.

Але слід ураховувати, що на сьогодні сукупне споживання енергоносіїв не тільки значно перевищує допустимий максимум, у межах якого діяльність людини не позначається на навколиш­ньому середовищі, загальному кліматі та функціонуванні екосис­тем. Воно дійсно робить для людства дуже близькою перспективу залишитися без багатьох кардинально важливих традиційних дже­рел енергії та оброблюваних матеріалів.

24. Ресурсово -енергетичний потенціал світової економіки

Таким чином, на параметри й тенденції розвитку ресурсово-енергетичних секторів світової економіки дедалі сильніше впли­вають екзогенні (тобто позасистемні відносно суто економічної логіки) обмежувальні природні чинники. Слід зазначити і важливі зворотні зв'язки — те, як обсяги та якість використання при­родних ресурсів впливають на життя людей, країн та регіонів планети.

Поступовий вихід переробки та споживання окремих видів природних ресурсів на фізично можливі, екологічно допустимі або економічно доцільні максимальні позиції, вичерпування таких ресурсів на фоні зростання обсягів світового виробництва, світової торгівлі обробленою продукцією при вкрай несприятливому спів­відношенні цін на сировину та готові товари — все це над­звичайно загострює соціально-економічні проблеми слаборозви­нутих країн. А зважаючи на подальший технологічний прогрес, об'єктивні, зокрема екологічні, обмеження екстенсивного росту, неважко передбачити складні міжнародно-кон'юнктурні умови розвитку для тих найбідніших країн, експортна спеціалізація яких базується переважно на одному чи кількох видах сировини.

Втім, осторонь проблеми не залишаються й провідні індустрі-ально розвинуті країни, котрі відчувають дедалі нагальніший ви­клик часу^щодо зміни самої парадигми соціально-економічного поступу. Йдеться про необхідність запровадження ресурсово-за-ощаджувальних виробничих моделей, які відповідали б сучасним екологічним критеріям.

З погляду фізичного характеру та перспектив використання природні ресурси можна поділити на певні категорії або групи. Так, можна виділити групу поновлюваних та групу непоновлю-ваних ресурсів, також вирізнити обмежені та необмежені види ресурсів.

До поновлюваних природних ресурсів можна зарахувати ті, що відносно швидко створюються та відтворюються в комплексі своїх характеристик і суттєвих рис згідно з природними законами. Це — вода, ресурси флори й фауни тощо. Раніше поновлювані ресурси сприймалися як необмежені. Це зумовлювалося порів­няно невеликими обсягами виробничого та побутового спожи­вання, значно меншими, ніж відтворювальні можливості природ­ного середовища. Але очевидно, що сьогодні, коли тиск на тва­ринний і рослинний світ, рівень забруднення повітря та Світового океану досягли критичної межі, подібні оцінки мають радикально змінитися. Потенційна здатність до поновлювання не є підставою Для легковажного ставлення до ресурсів. Більше того, чимало

Розділ VI

видів ресурсів, які раніше вважалися поновлюваними, вже не існують узагалі, а деградація деяких екосистем набула необо­ротного характеру.

Деякі з видів поновлюваних ресурсів, як, наприклад, сільсько­господарські грунти та навіть ліси, мають настільки великі цикли відтворювання, що їх можна віднести до класу невідтворюваних. Найбільш відомими у світі випадками втрати таких ресурсів є загибель грунтів, за рахунок яких відбувається розширення Сахари в Африці, інших пустель, вирубування лісів у Бразилії, деградація екосистем Світового океану.

Непоновлювані ресурси — це корисні копалини, котрі вико­ристовуються як сировина та енергоносії. Ще кілька десятиліть тому вони також розглядалися якщо не як необмежені, то як такі, краю використання яких не видно. Втім, сьогодні вже існують конкретні обчислення обсягу цих видів ресурсів та хронологічного періоду, протягом якого вони використовуватимуться. Наприклад, у надрах планети міститься 140—150 млрд т нафти, в той час як щорічне її споживання останніми роками коливається на рівні 3,2— 3,4 млрд т. Неважко підрахувати, наскільки вистачить наяв­них ресурсів нафти — навіть при збереженні теперішніх рівнів її видобутку та використання.

Необмеженими ресурсами вважаються енергія Сонця, морських припливів, вітру, а також деякі хімічні речовини, які можуть потрапляти у виробничий обіг за умов достатньо потужних при­родних процесів рециклізації.

Обмеженими є поклади газу, вугілля, руд металів, інших міне­ралів та корисних копалин.

Фізично обмеженими видами ресурсів можна вважати як по­новлювані, так і непоновлювані ресурси планети. При цьому поняття обмеженості тут має діалектичний характер та змінюється в часі. Вже йшлося про те, що деякі види ресурсів раніше вважали чи не нескінченими, а тепер вже рахуються роки, що залишилися до кінця їх використання. Так трапилося з вуглеводневими енер­гоносіями. Нині як практично необмежені інколи трактуються поклади носіїв термоядерної енергії, хоча на теперішньому етапі важко передбачити можливості збільшення обсягів енергетичного споживання.

І тут можна згадати про ще один надзвичайно важливий аспект проблеми фізичного лімітування розвитку світового господарства, людства взагалі, який має значно змінити самооцінку цивілізації та звичні критерії розвитку. Людство не може дедалі збільшувати обсяги споживання енергії у фізичних межах планети як цілісного 500

24. Ресурсово-енергетичний потенціалі світової економіки

організму. Вже сьогодні надмірне споживання енергоресурсів при­зводить до глобального потепління, погіршення клімату, при­родних катастроф та поглинання Світовим океаном великих діля­нок суходолу.

Територія суходолу та моря також є обмеженим ресурсом. Зростання чисельності населення планети, розширення обсягів виробничої діяльності, залучення до неї нових земель — усе це значно підвищило їхню вартість, причому як в утилітарно-еко­номічному розумінні, так і зважаючи на їхню абсолютну, без­умовну самоцінність. Приклад високої економічної вартісної оцінки земель яскраво демонструє Японія, яка, маючи незначну площу та велику кількість населення, першою з індустріально розвинутих країн потрапила в ситуацію гострого територіаль­ного дефіциту.

Але не тільки ціна земельних ділянок може виступати еконо­мічним засобом регулювання обігу та використання земельно-територіальних ресурсів. У цій якості можуть застосовуватися чис­ленні заходи щодо заохочення розвитку нових територій, раціо­нування землекористування тощо.

За умов відкритості ринкових систем та конкуренції попиту й пропозиції сировинно-енергетичних ресурсів стосовно них утво­рився гнучкий та динамічний механізм ціноутворення. Взагалі можна казати про єдиний світовий ринок на цей рід товарів, який характеризують агрегатні показники видобутку та споживання, попиту й пропозиції. Крім цього, додаючи динамічний аспект до проблеми, можна аналізувати глобальні запаси та перспективи загальносвітового використання корисних копалин, екологічних наслідків залучення їх у виробничий обіг.

Отже, однією з найбільш актуальних глобальних проблем сві­тової економіки є обмеженість ресурсово-енергетичного потен­ціалу. Добре відомо, що кількісне лімітування є взагалі типовою характеристикою сфери предметності економічної науки як сис­теми знань про розподіл та використання обмежених ресурсів. Тому функції попиту й пропозиції щодо ресурсово-енергетичних об'єктів ринкових відносин підлягають універсальним законам, за якими відбувається купівля-продаж товарів.

Розділ VI

24. Ресурсово-енергетичний потенціал світової економіки

 

 

⇐ Предыдущая100101102103104105106107108109Следующая ⇒

Поделиться:

Читайте также:

E. Визначення витрат палива
АВТОМАТИЧНА МУФТА ВИПЕРЕДЖЕННЯ ПОДАЧІ ПАЛИВА
Актуальні проблеми глобалізації (на прикладі розвинутих країн та країн, що розвиваються)
Банк,його сутність та відмінності від підприємств та небанківських кред.установ
Валюти: сутність, призначення та сфера використання.
Валютний курс: сутність, основи формування та чинники впливу.
Вантаження та розвантаження сировини, твердого та рідкого палива, допоміжних матеріалів, готової продукції, сипких та штучних вантажів – 2 частина
Види палива — природний газ, вугілля, мазут.
Визначте сутність єдиного соціального внеску та охарактеризуйте платників ЄСВ
Визначте сутність інтерпретації результатів експериментального дослідження психіки і охарактеризуйте складові інтерпретації.

Воспользуйтесь поиском по сайту: