Здійснення міжнародної економічної політики через структуру ГАТТ/СОТ

Важливу роль у регулюванні міжнародної торгівлі, в подоланні перепон для її розвитку, її лібералізації відіграють між­народні економічні організації. Одна з основних серед них — Генеральна угода з тарифів та торгівлі (ГАТТ). Договір про ство­рення ГАТТ був підписаний 23 країнами в 1947 р. та набрав чинності в 1948 р. 31 грудня 1995 р. у зв'язку з затвердженням Світової торговельної організації ГАТТ припинила своє існування. ГАТТ — багатостороння угода, яка закріпила принципи, пра­вові норми, правила ведення та державного регулювання взаємної торгівлі країн-учасниць. ГАТТ була однією з найбільших між­народних економічних організацій, сфера діяльності якої охоплю­вала 94 % обсягу світової торгівлі.

Правовий механізм ГАТТ базувався на низці принципів та норм:

• недискримінація в торгівлі, що забезпечувалося взаємним на­данням, з одного боку, режиму найбільшого сприяння відносно експортних, імпортних та транзитних операцій і пов'язаних з ними митних зборів, а з іншого — національного режиму, який прирівнює в правах товари імпортного і вітчизняного вироб­ництва щодо внутрішніх податків та зборів, а також правил, які регулюють внутрішню торгівлю;

• взаємне надання сторонами, що договорюються, тих прав, пере­
ваг та пільг, якими користується (чи буде користуватися) у них
будь-яка третя держава, — тобто надання режиму найбільшого
сприяння. Цей принцип поширювався на ввіз та вивіз товарів,
митні збори, промисловість, мореплавство, правове становище
юридичних та фізичних осіб;

• використання переважно митних засобів захисту національного
ринку, усунення імпортних квот та інших нетарифних обме­
жень;

• прогресивне зниження митних тарифів шляхом проведення
багатосторонніх переговорів;

• надання преференційного режиму в торгівлі з країнами, що
розвиваються;

• розв'язання виниклих торговельних спорів шляхом переговорів;

• взаємність у наданні торговельно-політичних поступок.

ГАТТ вела свою діяльність за допомогою багатосторонніх пере­говорів, які об'єднувались у раунди. Від початку роботи ГАТТ було проведено 8 раундів переговорів. Ці раунди привели до десяти­кратного скорочення середнього митного збору. Після Другої світової війни він становив 40 %, у середині 90-х років — близько 4 %.

На початку 1996 р. в ГАТТ налічувалося близько 130 країн. З січня 1996 р. ГАТТ замінила Світова організація торгівлі (СОТ), її членами-засновниками стали 82 країни. В 1998 р. членами СОТ були вже 132 країни. Угоді про створення СОТ передував 7-річний період переговорів у рамках Уругвайського раунду.

Незважаючи на формальну спадкоємність, СОТ за рядом па­раметрів відрізняється від ГАТТ. Так, на відміну від ГАТТ, СОТ не пов'язана з ООН. Крім того, специфічна юридична сутність СОТ визначає особливості вступу до неї. СОТ — це система вироб­лених на багатосторонній основі міждержавних угод, спрямованих в остаточному підсумку на забезпечення доступу держав на ринки одна одної на двосторонній основі.

Окрім ГАТТ, що регулює міжнародну торгівлю товарами, СОТ охоплює ще низку угод:

• Генеральну угоду про торгівлю послугами;

• Угоду щодо торговельних аспектів прав інтелектуальної влас­
ності;

• пакет пов'язаних з ГАТТ угод з питань митно-тарифних та
нетарифних заходів регулювання зовнішньої торгівлі, захисних
застережень, антидемпінгових процедур, про субсидії та ком­
пенсаційні заходи, про митну вартість, про технічні бар'єри в
торгівлі тощо.

Розділ VII

28. Міжнародна економічна політика

За оцінками, компетенція COT поширюється на товарооборот вартістю 5 трлн дол., а її діяльність має приносити світовій еко­номші близько 250 млрд дол. додаткового доходу щорічно.

СОТ намагається знизити середньозважену ставку митних та­рифів розвинутих країн. Під час функціонування ГАТТ багато держав компенсували зменшення митних зборів так званими не-тарифними бар'єрами (дотації національному виробництву, впро­вадження різноманітних стандартів та норм, сертифікація то­варів).

Уже після створення СОТ деякі розвинуті країни Заходу дедалі настійливіше почали закликати до узалежнення торговельних ре­жимів від трудових та екологічних стандартів. Адже країни, в яких ці стандарти нижчі, отримують «неринкові» переваги за рахунок низьких витрат виробництва.

В ході першої конференції країн—членів СОТ на рівні мі­ністрів (грудень 1996 р.) були сформульовані й інші проблеми, які розв'язуватиме СОТ. До них належать: скасування обмежень з боку США та ЄС на ввезення текстильних товарів з азійських країн, «регіоналізм», тобто активне поширення угод про префе­ренційну торгівлю між групами країн; лібералізація ринку ін­формаційних технологій та фармацевтики; «прозорість» системи державних закупок; лібералізація ринку фінансових послуг; пере­міщення робочої сили, морського транспорту тощо.

Крім того, СОТ має вирішувати питання, поставлені ще на Уругвайському раунді ГАТТ: про охорону інтелектуальної влас­ності, санітарний та фітосанітарний контроль, який також може стати перешкодою на шляху вільної торгівлі.