Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Динаміка трансформаційних процесів у країнах Центральної, Східної Європи, СНД та Балтії

* Бальна система від 1 до 4 засвідчує прогрес ринкової трансформації у випадку більшої кількості балів.

Джерело: Transition Report 1998. London, 1998. P. 26.

Крім наведених, важливу роль у характеристиці процесів ринкового реформування відіграють також такі показники, як рівень інфляції, ефективність функціонування державних установ, розвиток ринкових інститутів та підприємницького потенціалу.

Слід ураховувати і "спадщину" колишніх соціалістичних країн у вигляді застарілих виробничих фондів, великої питомої ваги ВПК у структурі виробництва, екологічних проблем. Нарешті, не можна абстрагуватись від політичних факторів, політичної ситуації в країні, яка може справляти визначальний вплив на процеси ринкової трансформації.

Одним з головних недоліків трансформаційних програм країн Східної Європи та колишнього СРСР була, по-перше, орієнтація на індустріальні, а то й доіндустріальні, переважно латиноамериканські, моделі економічного розвитку, тоді як сучасне господарство базується головним чином на інноваційних, технологічних, інтелектуальних ресурсах.

По-друге, всупереч загальносвітовим тенденціям останнього часу недооцінювалась роль держави в економічних перетвореннях перехідного періоду.

По-третє, не враховувався вплив зростаючої глобалізації економічних процесів на внутрішній соціально-економічний розвиток, а особливо дія світових фінансових турбуленцій на макро-економічне становище перехідних суспільств.

По-четверте, абсолютно неадекватним виявився соціальний зміст ринкових реформ, і насамперед трансформація таких сфер, як освіта, охорона здоров'я, пенсійне забезпечення, інші види соціальної підтримки.

Невдачі на шляху реалізації самостійних (стратегічних) цілей, таких як економічне зростання, структурні перетворення, та надто висока соціальна ціна реформ загострюють суспільно-політичну ситуацію в постсоціалістичних країнах, вимагають пошуку нових підходів до поглиблення трансформаційних процесів. У світовій літературі вони дістали назву «поствашингтонського консенсусу», суть якого зводиться до пріоритетного розвитку соціальної сфери, задоволення першочергових потреб широких верств населення. Крім того, передбачається значне зміцнення фінансово-еконо-мічної бази ринкових перетворень за рахунок упорядкування бюджетного процесу, розширення бази місцевих фінансів та фінансів підприємств. У це русло спрямовуються і приватизаційні процеси. Важливим аспектом є створення прозорої, сучасної інституціо-нальної структури на основі функціонування сукупності ринків усіх видів ресурсів і послуг, законодавства, що встановлює чіткі

Розділ VII

26. Економічна політика перехідних суспільств

«правила гри» для суб'єктів підприємництва, антимонопольного регулювання і формування конкурентного середовища, розвитку належної банківської системи та фондового ринку. Нарешті, інвестування в людський капітал, охорона довкілля, участь громадян у процесі прийняття рішень покликані розширити соціальну базу ринкових реформ, піднести їхню атрактивність та соціально-економічну ефективність усього процесу системної трансформації суспільства.

У багатьох постсоціалістичних країнах ринкові реформи продемонстрували позитивні результати. Для таких же держав, як Україна, що змушені одночасно вирішувати комплекс проблем державотворення, ринкові реформи мають бути доповнені програмою всеосяжної модернізації всіх сфер суспільного життя й економіки зокрема. Це зумовлено тим, що Україна, входячи тери-торіально в склад інших держав, не здійснила процесу модернізації, що відбувався в Європі в останні століття. Процес само-ідентифікації України як незалежної суверенної держави в політичній, економічній, культурологічній, світоглядній сферах доводиться здійснювати в сучасних, значно складніших умовах. Стосовно ж економічної модернізації, то вона має розгортатися за такими головними напрямами, як цілковитий демонтаж застарілих соціально-економічних відносин, що грунтувались на монопольному, неподільному пануванні державної форми власності на умови й засоби виробництва.

На цій основі формується змішана економіка, яка дає змогу органічно поєднувати інтереси держави, регіонів, підприємств та домашніх господарств (населення). Основною ознакою такої економіки є соціальна спрямованість, забезпечення твердих соціальних гарантій.

Щодо матеріальних активів, то економічна модернізація передбачає повне оновлення наявного технічного базису, впровадження високих технологій, системи корпоративного управління, маркетингу.

Ефективне функціонування перших двох підсистем можливе лише за умови створення адекватної інфраструктури, конкурентного середовища, відповідних інституціональних форм, законодавчого забезпечення економічної модернізації. Насамперед ідеться про формування адаптованих до умов економічної модернізації податкової, фінансової, банківської системи, адміністративно-правових структур на всіх рівнях державного та економічного управління.

Економічна модернізація вимагає, звичайно, відповідної якості людського капіталу, як стосовно професійно-кваліфікаційного

рівня, так і його економічної свідомості, господарської ментальності, які б засвідчили здатність homo oeconomicus опанувати модернізаційні процеси.

Нарешті, слід урахувати, що модернізація відбувається в конкретній країні й має повною мірою втілювати національні, історичні традиції та навички народу, його культуру і побут, самобутність і неповторність, які, органічно вписавшись у модернізаційні процеси, спроможні підвищити їхню динаміку та внутрішній потенціал.

Градуалістська стратегія ринкових реформ спрямована на їх поетапну реалізацію протягом тривалого періоду. Вона не передбачає разової лібералізації цін та швидкої приватизації власності. Слід наголосити, що дана модель може бути запроваджена за наявності відповідних політичних умов та структур. Прикладом успішного застосування стратегії градуалізму вважається Китай, який здійснює поступові ринкові перетворення починаючи з 1978 р. При цьому зберігаються стабільно високі темпи економічного зростання та макроекономічна й соціальна рівновага.

Китайські реформи пройшли чотири етапи. Перший охоплює період з 1978 до 1984 р. На даному етапі головна увага приділялась аграрній реформі, яка проводилася шляхом поступової ліквідації народних комун і запровадження сімейного підряду. Ця система зберігала колективний характер власності на землю, але надавала селянам можливість індивідуально обробляти свою частину (система сільської відповідальності) і залишати собі весь доход після сплати встановлених угодою відрахувань. Це істотно підвищило матеріальну заінтересованість селян у збільшенні виробництва. Водночас були переглянуті в бік підвищення заготівельні ціни на головні сільськогосподарські культури. Отже, першою складовою реформ стали перетворення в аграрній сфері.

Друга складова реформ полягала в пом'якшенні обмежень на діяльність недержавних промислових підприємств та запровадження приватного сектора в окремих сферах економічної діяльності. Розпочалося роздержавлення системи матеріально-технічного забезпечення та роздрібної торгівлі.

Третя складова охоплювала зовнішньоекономічну сферу, передбачала відкритість економіки, створення спільних підприємств, вільних економічних зон, залучення іноземних інвестицій та технологій шляхом лібералізації податкового й валютного законодавства.

На другому етапі (1984—1988 pp.) аграрні перетворення поглиблювалися, система примусових закупок сільськогосподар-

Розділ VII

26. Економічна політика перехідних суспільств

ської продукції була ліквідована і замінена на договірну, у відповідності з якою визначений угодою обсяг продукції реалізовувався за встановленою державою ціною, а залишки можна було продати на ринку за вільними цінами. Реформування міжбюд-жетних відносин дало змогу місцевим органам влади концентрувати податкові надходження і прискорити розвиток місцевої промисловості. Розпочалися реформи державних підприємств на основі впровадження системи сучасного корпоративного управління, введення міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Здійснювалось акціонування державних підприємств, вони надавалися в довгострокову оренду, їхні акції стали продаватись на внутрішньому та міжнародному фондовому ринках. Зростала роль банківської системи у фінансуванні державних підприємств.

На третьому (1988—1991 pp.) етапі почали проявлятись деякі негативні процеси, пов'язані з макроекономічною незбалансова-ністю, різким зростанням інфляції, що свідчило про «перегрів» економіки і необхідність здійснення корекції реформи. В цей період проводилась більш жорстка фінансова і грошово-кредитна політика, було скорочено виробничий і споживчий попит, зупинено процес лібералізації цін. Усе це засвідчило, що потенціал «першої хвилі» реформ в основному вичерпано і необхідно приймати більш радикальні рішення, які й поклали початок новому, четвертому етапу ринкової трансформації. З 1992 р. практично повністю лібералізовано торгівлю сільськогосподарською продукцією, сировиною та напівфабрикатами. Відбулось злиття ринкових і планових цін. Суб'єктами ринку стали поряд з дрібними великі й середні державні підприємства. Державні банки були трансформовані в комерційні банківські установи. Розпочато реформи житлово-комунального господарства та охорони здоров'я. Поглиблювалась політика відкритості.

Узагальнюючи досвід китайських економічних реформ, виділяють такі їхні головні риси:

• «двоколійна, чи дуальна, система», що передбачає існування
планового й ринкового регулювання та двох видів цін на анало
гічну продукцію;

• концентрація економічного зростання в секторах, що регулю
ються ринком, та поступове скорочення сфери планового регу
лювання;

• послаблення монопольних функцій держави в промисловості,
створення умов для відносно вільного доступу на ринок нових
фірм (як приватних, так і колективних), а також іноземних

компаній з метою формування дієвого конкурентного середовища в країні;

• поетапна лібералізація цін: перехід у середині 80-х років до
ринкових цін на понадпланову продукцію державних промис
лових підприємств і поступове звільнення від державного кон
тролю цін на споживчі товари;

• поглиблення реформ управління на державних підприємствах,
поступовий перехід в оцінці.їхньої діяльності від показників
виконання державного плану до показників отриманого при
бутку;

• надання можливостей окремим секторам економіки та окремим
економічним регіонам вести господарську діяльність поза ме
жами централізованого планування, створення відносно відо
кремлених господарських територій та вільних економічних зон
зі спеціальним статусом;

• використання в процесі реформ адміністративних важелів регу
лювання для ліквідації найгостріших економічних диспропор
цій та виконання завдань макроекономічної стабілізації на по
чаткових етапах перетворень;

• циклічні коливання між різними методами економічної по
літики в процесі здійснення реформ: уряд періодично вдавався
до експансіоністської макроекономічної політики та жорсткої
політики стримування;

• досягнення високого рівня заощаджень та інвестицій шляхом
підвищення особистих доходів за умов скорочення нагрома
джень у громадському секторі.

Таким чином, ринкові реформи в перехідних суспільствах є відповіддю на об'єктивні потреби внутрішнього й зовнішнього розвитку. За умов їх успішного проведення велика група країн зможе повніше залучитися до сучасних цивілізаційних процесів, стати органічною складовою світової економіки.

Контрольні запитання

(1) Назвіть цілі економічної політики.

— інституціональні перетворення;

— макроекономічну стабілізацію;

— мікроекономічну лібералізацію.

Розділ VII

' Які моделі ринкової трансформації застосовуються в

перехідних суспільствах? ¹ Порівняйте ортодоксальний та гетеродоксний варіанти

макроекономічної стабілізації.) Які показники (індикатори) характеризують перебіг

трансформаційних процесів?) Зробіть аналіз «вашингтонського» та «поствашинггон-

ського» консенсусів.) У чому полягають особливості китайських економічних

реформ?

⇐ Предыдущая 106 107 108 109 110111112 113 114 115 Следующая ⇒