Інтеграція — вища форма міжнародної координації економічної політики

Інтеграція являє собою об'єктивний процес розвитку стійких економічних зв 'язків і поділу праці національних господарств, що близькі за.економічним рівнем. Охоплюючи зовнішньоеконо­мічний обмін і сферу виробництва, вона веде до тісного перепле­тення національних господарств, до створення регіональних гос­подарських комплексів.

Конкретні форми економічної взаємодії залежать від рівня господарського розвитку країн-учасниць. Особливості країн від­повідно впливають на характер і рушійні сили інтеграції.

Процес розвитку економічної інтеграції складний і супереч­ливий. Він викликаний не тільки економічними, а й політичними причинами. Хоча основною причиною інтеграції є вимоги висо-корозвинугих продуктивних сил, що переросли межі національних господарств, історично цей процес складався таким чином, що співвідношення політичних і економічних чинників на окремих етапах змінювалося.

Економічна інтеграція розвивається в регіональному аспекті й виявляється в кількох формах. У розвинутих країнах — це між­державна інтеграція та інтеграція на мікрорівні або інтеграція, підкріплювана приватними закордонними інвестиціями. Міждер­жавні інтеграційні об'єднання виникають як зона вільної торгівлі і ставлять за мету ліквідувати перешкоди у взаємній торгівлі країн-учасниць, митні союзи яких, окрім згаданої мети, прагнуть за­хистити свій внутрішній ринок від конкуренції третіх країн за допомогою митних і податкових засобів.

Інтеграційний процес у своєму розвитку проходить кілька ста­дій, у тому числі — створення єдиного ринку з уніфікацією юридичних та економіко-технічних умов торгівлі, спрямування капіталу і робочої сили, утворення валютного та економічного союзів. Економічний союз передбачає уніфікацію функціонуван­ня всіх сфер господарської діяльності, координацію економічної політики країн-членів і створення єдиного законодавства. Мож­ливе формування наднаціональних органів, наділених компетен­цією ухвалювати обов'язкові для всіх рішення.

У розвинутих країнах інтеграційні процеси дістали найбільший розвиток у Західній Європі (Європейський Союз) і в Північній Америці (НАФТА). Практика показує, що розширення ринку через регіональну інтеграцію може приводити до значної економії на масштабі виробництва для країн-учасниць. При цьому вони здобувають додаткові вигоди в ефективності виробництва від по­силення конкуренції, якщо країни —члени інтеграційного об'єд­нання випускають однаковий асортимент продукції. За цих умов скорочуються відносно неефективні виробництва й розширюють­ся більш конкурентоспроможні. У результаті створення митного союзу, єдиного ринку може виникати і протилежний ефект — через те, що виробники третіх країн могли б поставляти ті самі товари за нижчою ціною.

Процеси господарського зближення відбуваються і в країнах Азії, Африки та Латинської Америки. Там налічується більш ніж 20 регіональних угруповань. Форми і сфери співробітництва країн різноманітні, і не всі угруповання мають інтеграційний характер. В основі інтеграційних процесів у країнах, що розвиваються,

Розділ VII

28. Міжнародна економічна політика

лежить прагнення правлячих кіл об'єднати зусилля для подолання економічної відсталості. Ліквідація тарифів серед економічних угруповань країн, що розвиваються, розглядається як один із засобів індустріалізації через регіональне заміщення імпорту шля­хом «обміну» ринків для кожного іншого товару. Регіональні об'єднання країн, що розвиваються, іноді досягають економії іноземної валюти шляхом заснування клірингових союзів.

До регіональних угруповань, що мають інтеграційний характер, можна віднести Латиноамериканську асоціацію інтеграції (ЛАІА), Андський пакт, Центральноамериканський спільний ринок (КАКМ), Спільний ринок Південного Конуса (МЕРКОСУР). Виникнення альтернативних варіантів регіональної інтеграції всередині ЛАІА викликане труднощами інтеграційних процесів. У Південно-Схід-ній Азії відомим угрупованням є АСЕАН. Торговельно-економічні утворення існують на Близькому Сході, у Тропічній Африці.

Поділ світового господарства на інтеграційні угруповання справ­ляє суперечливий вплив на процес інтернаціоналізації вироб­ництва. Утворення міжнародних економічних об'єднань і союзів сприяє розвиткові виробничих відносин між країнами-членами. Одночасно це створює перешкоди для економічних відносин між країнами, що належать до різноманітних угруповань, призводить до концентрації товарних потоків усередині економічних об'єд­нань.