Норми банківського права

Норми банківського права володіють тими загальними ознаками, які властиві нормам господарського та інших галузей права.

Структура норм банківського права є традиційною. Вони, як і будь-яка інша норма права, складаються з гіпотези, диспозиції та санкції.

Класифікація норм банківського права відбувається за підставами, спільними для багатьох галузей права. Зокрема, по способу впливу на суб’єктів банківсько-правових відносин норми банківського права діляться на: а) норми, що зобов’язують; б) норми, що забороняють; в) норми, що уповноважують.

Норми, що зобов’язують, регулюють активну поведінку зобов’язаного суб’єкта і приписують йому виконувати точно визначені дії. Так, у ст. 49 Закону України «По банки і банківську діяльність» банки зобов’язані мати структурний підрозділ, функціями якого є надання кредитів та управління операціями, пов’язаними з кредитуванням.

Норми, що забороняють, примушують зобов’язаного суб’єкта до пасивної поведінки, забороняючи йому здійснювати ті чи інші дії. Наприклад, у ст. 53 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банкам заборонено вчиняти будь-які дії щодо провадження у своїй практиці недобросовісної конкуренції.

Норми, що уповноважують, встановлюють поле, в межах якого суб’єкти можуть вибирати активну чи пасивну поведінку. Так, у ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» законодавець встановлює, що банк має право надавати бланкові кредити за умов додержання економічних нормативів.

По характеру норми банківського права можна прокласифікувати на а) імперативні і б) диспозитивні.

По змісту норми банківського права можна розділити на матеріальні та процедурні. Основним змістом матеріальних норм є встановлення зобов’язань, які виникають у суб’єктів банківсько-правових відносин. Процедурні норми, в свою чергу, встановлюють порядок реалізації прав та обов’язків відповідних суб’єктів.

В банківському праві матеріальні та процедурні норми часто матеріалізовані та об’єднані в єдиних сукупностях. Так, прикладом може слугувати інститут банківського кредиту. Основним джерелом цього інституту довгий час слугувало «Положення про кредитування», в тексті були об’єднані як матеріальні статті (види кредитів, правоздатність сторін кредитних правовідносин, зобов’язання сторін кредитних договорів тощо), так і статті процедурні (наприклад, правове регулювання процедури надання банками кредитів, здійснення контролю за їх використанням, поверненням тощо).

По направленості банківсько-правові норми діляться на а) норми, що врегульовують операції банків і б) норми, що врегульовують корпоративні та інші банківські організаційні процедури.

Ознакою, яка вирізняє норми банківського права поміж інших норм господарського права, є їх зміст, який становлять правила здійснення господарських відносин у банківській системі.