Спеціальні правила діяльності банків

Спеціальний правовий режим діяльності банків встановлюється у відповідних статтях ЦК України (глава 71), ГК України (параграф 1 глави 35), у Законі України «Про банки і банківську діяльність», у низці інших законів, декретів КМУ та указів Президента України (Закон України «Про Національний банк України», Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», Декрет Кабінету Міністрів «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» тощо), а також у підзаконних нормативно-правових актах НБУ. Реалізуються такі спеціальні вимоги, як правило, у вигляді обмежень правого режиму діяльності банків (ст. 48 Закону України «Про банки і банківську діяльність» так і іменується – «Обмеження щодо діяльності банків») як специфічних суб’єктів господарювання, що в кінцевому виразі виявляється у звуженні обсягу їх господарської компетенції.

Спеціальні правила законодавства щодо банків містять:

- обмеження щодо діяльності банків;

- обмеження щодо права власності;

- обмеження щодо організаційно-правових форм банків;

- обмеження щодо інвестування та інші спеціальні обмеження.

Перша група (обмеження щодо діяльності банків). Банкам забороняється:

- діяльність у сфері матеріального виробництва (поняття матеріального виробництва деталізується у ст. 261 ГК України – це види діяльності, що створюють, відновлюють або знаходять матеріальні блага (продукцію, енергію, природні ресурси), а також продовжують виробництво у сфері обігу (реалізації) шляхом переміщення, зберігання, сортування, пакування продукції чи інших видів діяльності);

- торгівля (за винятком реалізації пам'ятних, ювілейних і інвестиційних монет). Питання виготовлення монет та торгівлі банками монетами регулюються «Інструкцією про організацію виготовлення, випуску в обіг і реалізації пам'ятних монет України та сувенірної продукції», що затверджена постановою Правління НБУ від 14 січня 2005 р. № 8 (з наступними змінами та доповненнями). У цій інструкції вказується, що:

- пам'ятні монети - монети із дорогоцінних або недорогоцінних металів, які виготовлені із застосуванням спеціальних технологій, що забезпечують підвищену якість монет і випускаються в обіг Національним банком обмеженими тиражами з нагоди відзначення ювілейних дат, пам’ятних подій історії та сучасності, заходів з охорони навколишнього природного середовища, інших подій суспільного життя;

- ювілейні монети - різновид пам’ятних монет, що випускаються з нагоди ювілеїв видатних особистостей, важливих подій внутрішнього та міжнародного життя України.

Інвестиційними є монети, щовиготовлені з дорогоцінних металів (золота, срібла, платини) найвищих проб, які випускаються незалежно від пам'ятної (ювілейної) тематики і призначені для вкладання коштів споживачами в дорогоцінні метали як засобу накопичення (однак це визначення із вказаної вище інструкції постановою Правління НБУ від 17 січня 2008 № 11було вилучене).

Всі монети можуть бути використані як законні платіжні засоби у розрахунках за товари. Поряд з цим, вони наділені додатковою нумізматичною цінністю, а інвестиційні монети мають цінність як засіб накопичення у вигляді певної кількості придбаного у вигляді таких монет дорогоцінного металу;

- страхування, крім виконання функцій страхового посередника(у ст. 15 Закону України «Про страхування» від 7 березня 1996 р. № 85/96-ВР регулюється питання посередницької діяльності у сфері страхування. Розрізняються страхові брокери, які діють на підставі брокерського договору від свого імені в інтересах страхувальника та страхові агенти, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності). У розвинених країнах світу банки найчастіше виконують функції страхових агентів, продаючи споживачам через свої відділення поліси страхових компаній з метою надання своїм клієнтам універсального спектру фінансових послуг. В свою чергу, страхові компанії зазвичай виступають стратегічними інвесторами банків.[10]

Спеціалізованим банкам (за винятком ощадного) забороняється залучати вклади (депозити) від фізичних осіб в обсягах, що перевищують 5 відсотків капіталу банку.

Фокус спеціального режиму в частині обмежень діяльності банків міститься в інституті ліцензування банківських операцій. Вимога щодо ліцензування встановлена Законами України «Про банки і банківську діяльність» та «Про Національний банк України», а правове регулювання відповідних процедур деталізується у «Положенні про порядок реєстрації та ліцензування банків, відкриття відокремлених підрозділів», затвердженого постановою Правління НБУ від 08.09.2011 № 306.

Друга група (обмеження щодо права власності). Банк може мати у власності нерухоме майно загальною вартістю не більше 25 відсотків капіталу банку. Аналогічно до вимог закону у п. 1.8 «Інструкції про регулювання діяльності банків в Україні», що затверджена постановою Правління НБУ № 368 від 28 серпня 2001 р., вказується, що банк може мати у власності нерухоме майно загальною вартістю не більше ніж 25 відсотків капіталу банку.

Це обмеження не поширюється на:

1) приміщення, яке забезпечує технологічне здійснення банківських функцій;

2) майно, яке перейшло банку у власність на підставі реалізації прав заставодержателя відповідно до умов договору застави;

3) майно, набуте банком з метою запобігання збиткам, за умови, що таке майно має бути відчужено банком протягом одного року з моменту набуття права власності на нього.

Третя група (обмеження щодо організаційно-правових форм банків). Згідно зі ст. 6 Закону «Про банки і банківську діяльність» банки в Україні створюються у формі публічного акціонерного товариства або кооперативного банку. Таким чином, легальне професійне ведення банківської діяльності фізичними особами-підприємцями або господарськими організаціями в інших організаційних формах, окрім вказаних вище, в Україні є неможливим.

Четверта група (обмеження щодо інвестування та інші спеціальні обмеження). Це спеціальні та різноманітні обмеження для банків при проведенні конкретних операцій. Наприклад, згідно зі ст. 50 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банку забороняється інвестувати кошти в юридичну особу, статутом якої передбачена повна відповідальність її власників. У ст. 49 цього ж закону банкам забороняється прямо чи опосередковано надавати кредити для придбання власних цінних паперів. Існують також і інші спеціальні обмеження.