Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Сутність і види процентних ставок за кредитами

Принцип платності банківського кредиту передбачає, що за користування кредитним коштами позичальник повинен сплачувати певну плату, яка встановлюється кредитним комітетом банку відповідного рівня за прийняття рішення про надання кредиту. Вона мас містити не менше як дві складові: проценти за кредит та комісійну винагороду. Процентні ставки мають забезпечувати покриття витрат на залучення ресурсів для проведення кредитної операції та резервування, а також дохід від здійснення кредитної операції. Комісійна винагорода має забезпечувати покриття як транзакційних витрат на проведення кредитної операції, так і загальнобанківських накладних витрат, які розраховуються відповідно до бюджету підрозділу банку.

Кредитний процент - це плата, яку отримує кредитор від позичальника за користування наданими кредитними коштами.

Ціна кредиту - це процентна ставка, яка передбачається у кредитному договорі з урахуванням строку користування кредитом, кредитного проекту, забезпечення своєчасності розрахунків позичальника за раніше одержаними кредитами та ступеня ризику.

Процентна ставка - це відносний показник ціни банківського кредиту, який використовується під час нарахування процентних грошей від суми боргу і відображає відношення суми сплачених процентів до величини кредиту.

У банківській практиці розрізняють різноманітні види процентних ставок (рис. 10.1, див. с. 336):

1) фіксована процентна ставка - фіксується у кредитному договорі на момент його укладання і залишається незмінною протягом усього строку дії кредитної угоди;

Рис. 10.1. Види процентних ставок

2) плаваюча процентна ставка - може змінюватися банком згідно з умовами кредитного договору з обов'язковим повідомленням позичальника;

3) проста процентна ставка - нарахування процентів здійснюється тільки на суму виданого кредиту (початкову суму боргу);

4) складна процентна ставка - процент, який нараховується на початкову суму боргу і нараховані за попередній період проценти (за основу приймається нарощена сума попереднього періоду);

5) номінальна процентна ставка - оголошена банком річна процентна ставка;

6) ефективна процентна ставка - нарахування процентів проводиться декілька разів за період;

7) декурсивна процентна ставка - нарахування процентів здійснюється наприкінці періоду користування коштами;

8) дисконтна процентна ставка - нарахування процентів здійснюється наперед, на початку періоду кредитування, від кінцевої суми боргу та стягується банком під час видачі кредиту шляхом віднімання від загальної суми боргу нарахованих процентів;

9) ринкова процентна ставка - встановлена на ринку кредитних ресурсів лід дією попиту і пропозиції;

10) реальна процентна ставка - враховує інфляційний вплив та всі витрати банку щодо залучення ресурсів.

Додатковим елементом ціни банківського кредиту є комісійні платежі. Комісія встановлюється, як правило, у тих випадках, коли в процесі кредитування банк виконує додаткову роботу, пов'язану з оформленням кредиту і контролем, або наглядом за здійсненням проекту, що кредитується. Комісія може сплачуватися окремо або додаватися до процента.

Комісійна винагорода може встановлюватися як:

- одноразова фіксована у гривнях;

- одноразова, у процентному відношенні до суми кредиту (кредитного ліміту);

- регулярна фіксована у гривнях;

- регулярна, у процентному відношенні до суми кредиту (кредитного ліміту).

У процесі надання кредиту банківські установи повинні інформувати позичальників про сукупну вартість кредиту, яка складається з процентної ставки, комісійної винагороди банку та супутніх послуг щодо кредитної операції. Вартість супутніх послуг, пов'язаних з наданням, обслуговуванням і погашенням кредиту, включає в себе вартість зборів та обов'язкових платежів, тарифи нотаріусів, страхових компаній, суб'єктів оціночної діяльності, реєстраторів тощо. Комісійна винагорода банківської установи може складатися з плати за відкриття кредитного рахунка банком, його ведення та закриття згідно з договором банківського рахунка у зв'язку з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту позичальником.

Банківські установи не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості позичальника тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) чи у випадку, якщо такі дії чинить банк або позичальник з метою встановлення, зміни чи припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін, прийняття повідомлення позичальника про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Процентна ставка може змінюватися банківською установою лише за настання події, незалежної від волі сторін договору, яка мас безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. При цьому банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв'язку з волевиявленням однієї із сторін кредитного договору.

Отже, у банківській практиці існують різноманітні види процентних ставок, які повинні сплачуватися позичальниками за користування кредитними коштами. При цьому вартість кредиту, окрім процентної ставки, включає в себе також комісійні платежі, встановлені банком за виконання певних послуг. Під час надання інформації позичальникам про вартість кредиту банківським установам слід також повідомляти їх про супутні послуги щодо кредитної угоди, а зокрема, вартість послуг нотаріуса, страхової компанії, суб'єкта оціночної діяльності, реєстратора тощо.

10.2. Чинники впливу на рівень процентної ставки за кредитом

Банківські установи самостійно встановлюють процентні ставки та комісійну винагороду за кредитними операціями. Процес формування вартості кредитних ресурсів банку є багатоетапний і залежить від різноманітних внутрішніх і зовнішніх чинників, які прямо та опосередковано впливають на рівень процентних ставок за кредитами (рис. 10.2).

Облікова ставка центрального банку - це виражена у процентах плата, що береться центральним банком за рефінансування банківських установ. Облікова ставка є орієнтиром ціни на гроші. Як правило, проценті ставки за кредитами банків встановлюються на рівні, вищому облікової ставки. Однак, якщо банк має дешевші ресурси, то він може встановлювати процентні ставки на нижчому рівні. Національний банк України встановлює порядок визначення облікової ставки та інших процентних ставок за своїми операціями. Ставки рефінансування встановлюються НБУ з метою впливу на грошовий обіг та кредитування. Водночас, облікова ставка залежить від різних чинників, таких як: характер грошово-кредитної політики центрального банку, процентні ставки на міжнародному ринку позичкових капіталів, стан платіжного балансу країни і курс національної валюти.

Рис. 10.2. Чинники впливу на рівень процентної ставки за кредитом

Рівень інфляції має неабиякий вплив на рівень процентних ставок за кредитами банків. За умови очікування зростання темпів інфляції в країні, банківські установи, як правило, підвищують рівень процентних ставок за кредитами.

Рівень процентної ставки прямопропорційно залежить від строку кредиту. Під час надання кредиту позичальнику на довший строк банки встановлюють, як правило, вищу процентну ставку, ніж за короткостроковими кредитами. Це пов'язане з тим, що при довгостроковому кредитуванні у банку підвищується ризик неповернення наданих кредитних коштів. Крім того, втрати можуть бути пов'язані також зі знеціненням грошей, переданих у кредит (у зв'язку з інфляцією).

Ціна сформованих банком ресурсів також має прямопропорційній вплив на процентні ставки за кредитами. Чим дорожче банку обходяться залучені ресурси, тим вищими будуть ставки процентів за кредитними операціями. Банк не може надавати кредити під процент, ставка якого є нижчою від процентної ставки за кредитами, які бере сам банк, і процентної ставки, яка виплачується ним за депозитами. При цьому за рахунок відповідного рівня різниці між процентними ставками за виданими кредитами і ставками залучення депозитних коштів (маржі) повинна забезпечуватися належна рентабельність банківської установи і можливість створювати фінансові ресурси для його розвитку. Виняток можна зробити лише у разі, якщо при встановленні нижчих ставок за кредитами порівняно з депозитними ставками, банк не матиме збитків.

Пряма залежність прослідковується також між ризиком і процентними ставками за кредитами. Водночас, рівень ризику залежить від таких чинників, як: вид кредиту, строк кредитування, кредитоспроможність позичальника, наявність забезпечення тощо. Зазвичай найризикованішими є незабезпечені (бланкові) кредити, однак ступінь ризику забезпечених кредитів залежить від якості та повноти застави. Чим вищий ступінь кредитного ризику, тим більша ймовірність для банку зазнати втрат від неповернення позичальником основного боргу і несплати процентів за ним. Тому, як правило, чим вищий ризик неповернення кредитних ресурсів банку, тим вищою буде процентна ставка за кредитом.

Розмір кредиту оберненопропорційно впливає на рівень процентних ставок за кредитами банків. При цьому, зазвичай, при наданні масштабніших кредитів, процента ставка буде нижчою. Це пов'язане, насамперед, з тим, що великі кредити надаються переважно великим платоспроможним клієнтам, які менше схильні до ризику банкрутства, та й відносні витрати за такими кредитами можуть бути нижчими. Однак, при цьому банки повинні враховувати характер кредитної операції та кредитну політику банківської установи.

Попит на банківські кредити має значний вплив на формування процентної ставки за кредитами. Зростання попиту на кредитні ресурси може призвести до зростання процентних ставок. Але в умовах конкуренції банківські установи можуть і не змінювати ставки процентів, що призведе до залучення більшої кількості клієнтів та завоювання конкурентах переваг.

Якість застави впливає на рівень ставки процентів за кредитами оберненопропорційно. Це пояснюється тим, що якісне забезпечення за кредитом суттєво впливає на рівень кредитного ризику банку та можливість зазнати втрат від кредитної операції. Якщо якість прийнятого забезпечення за кредитом є високою, застава е ліквідною, легко реалізується, вартість забезпечення відповідає розміру кредиту, то за такою кредитною операцією може бути встановлена нижча процентна ставка. Однак, при цьому слід звертати увагу також на інші критерії, що стосуються кредитної операції, зокрема, фінансовий стан позичальника, оцінювання проекту, що кредитується, тощо.

Зміст заходів, що кредитуються, пов'язаний з рівнем ризику банку і також впливає на формування процентної ставки, за кредитом. При цьому банку слід правильно оцінити ефективність кредитного проекту та визначити його окупність. Від заходу, на який спрямовуються кредитні ресурси, залежить можливість позичальника повернути позичені кошти. Кредити, які надають на виробництво продукції, на яку є високий попит, можуть коштувати дешевше, ніж кредити на спекулятивні цілі.

Витрати на оформлення кредиту і контроль безпосередньо впливають на рівень процентної ставки за кредитом. При цьому чим вищі витрати на оформлення кредитної операції, чим дорожче банку обходиться контроль як за цільовим використанням кредитних коштів, так і за предметом забезпечення, тим вищою буде встановлена плата за кредитом. Однак, банківські установи такі витрати можуть не враховувати до процентних ставок, а включати до комісійної винагороди банку.

Ставки банків-конкурентів можуть впливати на зміну рівня процентних ставок за кредитами. Але, це залежить, насамперед від, кредитної політики та стратегії діяльності самого банку. Так, якщо банк має на меті залучити більшу кількість клієнтів, то ставки процентів встановлюються на нижчому рівні. У випадку ж проведення банком політики щодо одержання вищих прибутків, то він може встановлювати вищі процентні ставки за кредитами порівняно з іншими кредиторами. Однак, банку забороняється встановлювати процентні ставки та комісійні винагороди на рівні нижче собівартості банківських послуг у цьому банку. Надання безпроцентних кредитів також забороняється, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Характер взаємин між банком і клієнтом також має вплав на ставку проценту за кредитом. Якщо позичальник - клієнт, який довгий час співпрацює з банком, має відкриті у ньому рахунки, банк добре знає його фінансові можливості та довіряє йому, то процентна ставка за таким кредитом може бути встановлена на нижчому рівні.

Норма прибутку від інших активних операцій може бути орієнтиром щодо встановлення процентних ставок на кредитні продукти банківської установи. Кредитні операції вважаються найбільш поширеними і найбільш дохідними у діяльності банків. Тому, у випадку, якщо інші активні банківські операції (наприклад, інвестиційні) приносять більший дохід, ніж кредитні, то банківська установа може переглянути власну проценту політику і підвищити рівень процентних ставок за кредитами.

Кредитним договором також повинно бути передбачено, що у випадку зміни вартості кредитних ресурсів на ринку позикового капіталу або інших показників, що характеризують кон'юнктуру фінансових ринків, процентна ставка за користування кредитними коштами може бути змінена на вимогу банку. У таких випадках банківська установа має право змінити розмір процентної ставки, попередивши про це письмово позичальника, як правило, не пізніше ніж за 5 днів. У випадку незгоди зі зміною розміру процентної ставки позичальник зобов'язаний сповістити про це банк протягом трьох днів з моменту одержання повідомлення банку про зміну процентної ставки, повернути отримані кредитні ресурси та сплатити всі проценти за чинною ставкою до настання строку набрання чинності нової процентної ставки, зазначеної в повідомленні банку. При неповідомленні позичальником банку про свою незгоду зі зміною розміру процентної ставки протягом трьох днів з моменту одержання відповідного повідомлення новий розмір процентної ставки вважається прийнятим позичальником та набирає чинності з моменту, зазначеного в повідомленні.

Таким чином, на рівень процентної ставки за кредитами банківських установ мають вплив різноманітні чинники, які в свою чергу зумовлюють коливання процентних ставок у бік підвищення чи зниження. Встановлення прийнятної для банку і позичальника процентної ставки сприятиме зниженню банківського ризику, збільшенню рівня прибутковості фінансово-кредитної установи та сприятиме ефективному використанню і реалізації кредитного проекту, що приведе до розвитку діяльності позичальника.

10.3. Методи ціноутворення за кредитами

Під час здійснення кредитування банківські установи використовують різні методи визначення ціни банківського кредиту. При цьому вони, як правило, орієнтують на певну комбінацію бажаного показника прибутковості капіталу та системи надбавок до базової ставки. Це передбачає врахування для кожного кредиту індивідуальної ціни, яка враховує можливі ризики та витрати. Таким чином, розрахована ціна кредиту виявляється сумою витрат, прибутку та плати за ризик банку.

У банківській практиці найпоширенішими є такі методи ціноутворення за кредитами:

1) "вартість плюс";

2) цінового лідерства;

3) "базова ставка плюс";

4) надбавки;

5) аналізу дохідності клієнта;

6) максимальних процентних ставок.

Метод "вартість плюс"

Передбачає врахування вартості залучених банком ресурсів, витрат, пов'язаних з наданням кредиту, а також бажаного рівня прибутковості кредитної операції. При цьому процентна ставка буде визначатися за формулою:

де ПС" - процентна ставка за кредитом; Взр - витрати на залучення ресурсів банку; ОВкр - операційні витрати банку від кредитної діяльності; ПРт - премія за ризик невиконання зобов'язань клієнтом; ПРСК - премія за ризик, пов'язаний із строком кредитування; М - бажана маржа банку.

Витрати на залучення ресурсів складають вартість залучених ресурсів, тобто ціну за кошти банку, які залучаються ним у виді депозитів, кредитів, отриманих від інших банків тощо.

Операційні витрати банку від кредитної діяльності включають заробітну плату кредитних працівників, вартість обслуговування кредиту, моніторингу забезпечення, витрати на зберігання майна, наданого у забезпечення тощо.

Премія за ризик невиконання зобов'язань клієнтом та премія за ризик, пов'язаний зі строком кредитування, визначаються банківською установою самостійно у кожному конкретному випадку залежно від ризику втрати кредитних ресурсів.

Бажана маржа банку показує рівень прибутковості, який банк планує отримати від наданого кредиту для здійснення достатніх виплат на користь акціонерів банку.

При цьому кожен із наведених компонентів може бути вираженим у формі річної процентної ставки відносно суми кредиту. Однак, на практиці такий метод ціноутворення використовується досить рідко, оскільки не враховує такі ринкові чинники як попит і пропозицію, конкуренцію тощо, а також потребує наявності у банку відповідної системи обліку витрат за кожною кредитною операцією.

Метод цінового лідерства

Передбачає визначення кредитної ставки, з огляду на ставки провідних банків-конку ренті в для першокласних позичальників за короткостроковими кредитами. При цьому до базової ставки додається додаткова, яка включає в себе премію за ризик невиконання зобов'язань позичальника та премію за ризик, пов'язаний зі строком кредитування.

Процентна ставка за цим методом проводиться формулою:

де ПСК - процентна ставка за кредитом; БС - базова ставка;

ДС, - додаткова ставка як надбавка До базової ставки за надання кредиту /-му клієнту.

Базова ставка (або ставка "прайм-рейт") є найнижчою процентною ставкою, яку пропонують найкредитоспроможнішим клієнтам за короткостроковими кредитами. За базову можна взяти ставку, яка встановлюється на міжбанківському міжнародному кредитному ринку (LIBOR, FIBOR та інші), або внутрішньому кредитному ринку (KIBOR) тощо. Ставка "прайм-рейт" щорічно розраховується за формулою простої (незваженої) середньої арифметичної з індивідуальних ставок групи провідних банків. При цьому базова ставка вже включає в себе адміністративні витрати та бажаний прибуток банку.

Додаткова ставка розраховується як сума премій за ризик невиконання зобов'язань та тривалості кредиту:

де ПРнз - премія за ризик невиконання зобов'язань клієнтом (як правило є стандартною і виплачується всіма позичальниками, окрім першокласних);

ПРск, - премія за ризик, пов'язаний зі строком кредитування, яка виплачується /- им споживачем довгострокового кредиту.

Розмір додаткової ставки може диференціюватися залежно від клієнтури банківської установи та кредитоспроможності позичальників. На міжнародних ринках така ставка може прирівнюватися до нуля. Під час зростання ризику для банківської установи, при наданні кредитів позичальникам, які не належать до категорії першокласних, додаткова ставка може збільшуватися (наприклад, від 0,25 до 5%). При цьому у кожному конкретному випадку банки самостійно встановлюють шкалу визначення категорії ризику та премії за ризик, яка відповідає певній категорії (відсутність ризику - 0%, мінімальний ризик - 0,25%, стандартний ризик - 0,5% і т. д.).

Метод цінового лідерства

За своєю суттю є затратним методом ціноутворення, однак більш високого рівня, оскільки:

- базова ставка відображає не індивідуальні витрати і вимоги до прибутку окремого банку, а певний рівень цих показників, який є середнім для усієї групи банків, що обрали такий метод;

- підсумкова ціна кредиту формується з урахуванням економічної цінності кредиту для позичальника, що відображається в цільовому призначенні та терміни користування кредитними коштами.

Метод "базова ставка плюс"

Полягає у тому, що банківська установа рекламує свої кредитні операції і послуги першокласним позичальникам за процентною ставкою, що залежить від дохідності цінних паперів чи інших інструментів. Наприклад, "базова ставка плюс 2" означає, що з клієнта буде стягуватися плата за кредит, яка дорівнює поточній дохідності за короткостроковими цінними паперами плюс 2 процентних пункти.

Формула визначення процентної ставки за цим методом буде такою:

де ПСк - процентна ставка за кредитом; БС - базова ставка;

П - процент, який пропонується банком.

Банківською установою може застосовуватися також модифікований метод "кратна базова ставка", коли величина процентної ставки визначається множенням поточної ставки дохідності за короткостроковими цінними паперами на заздалегідь оголошений банком коефіцієнт (наприклад, "1,2 базової ставки"). При цьому формула визначення процентної ставки буде така:

де ПСК - процентна ставка за кредитом; К - визначений банком коефіцієнт; БС - базова ставка.

Вибір банком того чи іншого методу розрахунку вартості кредиту визначається загальною стратегією банку щодо управління ризиками.

Метод "базова ставка плюс" є дещо подібним до методу цінового лідерства. Однак, при використанні цього методу за базову ставку береться ставка дохідності за короткостроковими цінними паперами і вартість кредиту при цьому змінюється по-різному. Це в свою чергу може були вагомою умовою для позичальника, особливо при кредитуванні на умовах встановлення плаваючої процентної ставки.

Метод надбавки

Полягає у тому, що при визначенні процентної ставки за кредитом враховуються процентні витрати на залучення ресурсів на грошовому ринку та надбавка, яка включає в себе премію за ризик і прибуток банку. У цьому випадку формула розрахунку процентної ставки буде така:

де ПСК - процентна ставка за кредитом; Взр - витрати на залучення ресурсів банку; Н - надбавка.

При цьому надбавка включає:

де ПРК - премія за кредитний ризик; М - бажана маржа банку.

Такий метод ціноутворення за кредитом здебільшого використовується для надання кредитів великим підприємствам на короткостроковий період (включаючи кредити овернайт). За цим методом розрахована процентна ставка є низькою, а прибуток банківські установи отримують за рахунок великих сум наданих кредитів на короткий строк.

Метод аналізу дохідності клієнта

Передбачає врахування всіх взаємозв'язків між банком і позичальником. При цьому існує необхідність точного обліку у банку всіх доходів і витрат, пов'язаних із конкретними позичальниками. Цей метод визначення ціни кредиту може використовуватися для кредитування позичальників, які мають постійний контакт з банківською установою, при чому особлива увага приділяється розрахунку прибутковості тих видів операцій, які здійснюються клієнтом у цьому банку. До доходів від таких операцій можна віднести процентні та непроцентні доходи від кредитних, валютних, інвестиційних та інших операцій і надання послуг. До витрат, пов'язаних з клієнтом, належать витрати на вивчення кредитної документації, ведення рахунків тощо. Однак, цей метод ціноутворення за кредитом є досить складним, громіздким, потребує розроблення докладної звітності за доходами та витратами кожного клієнта. Розв'язанням таких проблем може бути лише застосування автоматизованих систем обліку та аналізу клієнтів, оскільки такий підхід до визначення кредитної ставки дасть змогу виявити найприбутковіших клієнтів та видів банківських операцій і послуг.

Метод максимальних процентних ставок

(Метод "кеп") полягає у тому, що клієнту пропонується верхня межа процентної ставки, яка не залежить від зміни ринкових ставок. При цьому банк пропонує клієнту під час укладення кредитного договору на основі плаваючої процентної ставки передбачити опціон страхування від підвищення такої ставки понад заздалегідь обумовлений ліміт - "граничну шапку" ("кеп"). У практичній діяльності банків це означає, що у договорі кредитування обумовлюється гранична величина плаваючої ставки за кредитом незалежно від того, як у майбутньому може реально змінитися базова ставка. Формула визначення максимальної процентної ставки така:

де МПСК - максимальна процентна ставка за кредитом;

ПСК - початкова процентна ставка за кредитом;

МН - максимальна надбавка, яка пропонується банком ("кеп").

Наприклад, у договорі кредитування вказано, що позичальник отримує кредитні ресурси за плаваючою ставкою "базова ставка плюс 2", а кеп складає 5 процентних пунктів до початкової ставки за кредитом. У разі, якщо в момент укладання кредитного договору базова ставка складала 10% річних, то початкові виплати позичальника проводитимуться за процентною ставкою 12% (базова ставка плюс 2 процентних пункта). У майбутньому, якщо базова ставка зростатиме, вартість кредиту також зростатиме. Однак, на скільки б не зросла базова ставка, вартість такого кредиту не може бути вищою ніж 17% (12% (початкова процентна ставка за кредитом) плюс 5 процентних пункти максимальної надбавки).

Перевагою використання такого методу ціноутворення за кредитами для позичальника є те, що подорожчання кредитних ресурсів не вплине на виплату процентів за кредитом понад визначену прийнятну межу. При цьому існує потреба для банку у надійному прогнозуванні можливих масштабів зростання базової ставки.

10.4. Порядок нарахування і сплати процентів за кредитами

Розмір процентної ставки за користування кредитом, умови щодо нарахування та порядок сплати нарахованих доходів визначається кредитним договором в залежності від кредитної та облікової політики банківської установи або положення про відповідний кредитний продукт.

Нарахування процентів - це технічна операція, яка проводиться банком з визначення, розрахунку та відображення на рахунках бухгалтерського обліку банку плати за користування наданими кредитними ресурсами.

Нарахування процентів за кредитами банків може здійснюватися з використанням схеми простого і складного процента.

Простий процент - це нарахування процента тільки на суму виданого кредиту. Наприклад, на початок року банк надав кредит у сумі В під процентну ставку і. Через рік банк отримає суму ^ яка включатиме початкову суму наданого кредиту плюс процент за користування ним:

Через п років загальна сума дорівнюватиме:

Складний процент - це процент, який нараховується на первісну суму кредиту і нараховані за попередні періоди проценти. За перший період нарахування складного проценту буде таким, як для простого проценту (формула 10.9). Через п років загальна сума кредиту з процентами визначатиметься за формулою:

Проценти визнаються у тому звітному періоді, до якою вони належать, та розраховуються з огляду на базу їх нарахуванні тз строк користування кредитними коштами. Нарахування процентів починається від дня видачі коштів і закінчується в день, що передує їхньому поверненню.

Під час розрахунку процентів за наданими позичальнику кредитними коштами використовуються такі методи нарахування:

1) метод "факт"/"факт" - метод розрахунку процентів, за яким береться фактична кількість днів у місяці та році;

2) метод "факт"/360 - метод розрахунку процентів, за яким кількість днів у місяці визначається фактична, а в році - умовна (360 днів);

3) метод 30/360 - метод розрахунку процентів, за яким кількість днів у місяці та році береться умовна (30 днів у місяці і 360 -у році).

Процес нарахування процентів визначається банком самостійно і проводиться, як правило, один раз на місяць на залишок заборгованості на кредитному рахунку позичальника за період з 1 по останнє число місяця.

У банківській практиці для розрахунку простих процентів за наданими кредитами банку застосовується формула:

де Бр - сума процентів;

К - сума заборгованості за кредитом;

ПСК - процентна ставка за кредитом, визначена в кредитній угоді;

аі- кількість днів користування кредитом; Я - кількість днів у році.

Нараховані проценти мають відображатися в балансі банківської установи у тому ж періоді, за який вони нараховані. Відомість нарахованих процентів роздруковується у двох примірниках. Перший примірник підшивається у документи дня, а другий - в окрему папку і зберігається, як правило, у кредитному підрозділі відповідно до строків збереження кредитних справ позичальників.

Для здійснення відповідного контролю за правильністю нарахування процентів відомість перевіряється та підписується фахівцем кредитного підрозділу банку та начальником кредитного підрозділу (формою відомості можуть бути передбачені також підписи інших працівників, зокрема, головного бухгалтера та керівника банку (філії банку)). На підставі підписаної відомості відповідальний працівник бухгалтерії та кредитний працівник здійснюють контроль за правильністю відображення їх на рахунках обліку.

Умови кредитного договору між банком і позичальником повинні максимально враховувати реальну можливість сплати позичальником нарахованих процентів за користування кредитом. Для цього при визначенні в кредитних угодах дати нарахування та дати сплати процентів необхідно враховувати специфіку діяльності конкретного позичальника, реальні строки надходження виручки від реалізації продукції, які можуть бути зумовлені, зокрема, тривалим виробничим циклом, сезонністю виробництва тощо. Залежно від цього сплата процентів може встановлюватися:

- щомісячно;

- щоквартально;

- з іншою періодичністю.

Водночас така періодичність не повинна призвести до погіршення фінансового стану банківської установи. У випадку, якщо за умовами кредитного договору сплата процентів встановлена рідше ніж один раз на місяць, то під час розгляду питання на кредитному комітеті банку у висновку кредитного працівника повинно міститися обґрунтування необхідності встановлення такої періодичності.

Для своєчасного отримання доходу банку слід встановлювати мінімальний розрив між датою нарахування та датою сплати процентів за кредитом. Цей період повинен давати можливість банку перевірити суми нарахованих процентів та повідомити про них позичальника. При настанні строку сплати процентів за користування кредитом позичальник (гарант, поручитель) повинен сплатити їх банку через надання платіжних доручень на перерахування коштів з поточного рахунка чи внести готівку до каси банку.

У кредитному договорі між банком і позичальником має бути визначено умови щодо строків сплати процентів за попередній календарний місяць. Наприклад, може передбачатися, що сплата процентів за попередній календарний місяць здійснюється в період з і по 10 число наступного місяця (якщо інше не передбачено положенням банку про відповідний кредитний продукт). Крім того, сплачується комісійна винагорода банку.

Позичальник сплачує банку проценти за користування кредитними ресурсами у валюті кредиту. Проценти сплачуються шляхом зарахування відповідної суми на рахунок процентів. Датою сплати процентів є день зарахування необхідної суми на відповідний рахунок у банку.

У процесі інформування споживачів-фізичних осіб про послуги з надання кредитів чи безпосередньо під час укладання кредитних договорів банківські установи повинні забезпечити позичальнику отримання повної та достовірної інформації стосовно сукупної вартості кредиту. У кредитному договорі між банком і позичальником потрібно зазначити сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та Інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, а також зазначити її в процентному значенні та грошовому виразі у валюті платежу за кредитним договором у виді:

1) реальної процентної ставки (у процентах річних), яка точно дисконтує всі майбутні платежі позичальника за кредитом до чистої суми виданого кредиту. Розрахунок значення реальної процентної ставки здійснюється за такою формулою:

де ЧСК - чиста сума кредиту, тобто сума коштів, що видається позичальнику або перераховуються на рахунок отримувача в момент видачі кредиту (розраховується як основна сума кредиту, визначена згідно з умовами договору, мінус сума коштів, які утримуються банком під час видачі кредиту, а також мінус усі платежі за рахунок власних коштів споживача, що здійснені ним для виконання умов отримання кредиту);

Потік; - сума коштів, яку споживач сплачує банку за кредитом (включаються платежі в погашення основного боргу за кредитом, процентів за користування ним, комісії на користь банку, платежі на користь третіх осіб, які сплачуються відповідно до отриманого кредиту та пов'язані з його обслуговуванням та погашенням);

р - реальна процентна ставка;

І - порядковий номер періоду дії кредитного договору (місяць або день);

п - загальна залишкова кількість періодів дії кредитного договору (місяців або днів) на дату розрахунку;

2) абсолютного значення подорожчання кредиту (у грошовому виразі), розрахунок якого здійснюється шляхом підсумовування всіх платежів (проценти за користування кредитом, усі платежі за супутні послуги, пов'язані з наданням кредиту, його обслуговуванням і погашенням), здійснених позичальником як на користь банку, так і на користь третіх осіб під час отримання, обслуговування та погашення кредиту.

Отже, банківська установа у процесі кредитної діяльності може використовувати різні методи ціноутворення за кредитами. При цьому порядок нарахування та сплати процентів за користування кредитними ресурсами повинен бути обумовлений у кредитному договорі, укладеному між банком і позичальником.

Короткі підсумки

Відповідно до принципу платності кредиту за користування позичальником кредитними коштами банківської установи передбачається певна плата. Плата за кредит включає в себе процентну ставку, а також комісійну винагороду банку за проведення операції та надання послуг, пов'язаних з укладанням кредитної угоди.

2. У практиці діяльності банківських установ розрізняють різноманітні види процентних ставок, а зокрема, фіксовану та плаваючу, просту та складну, номінальну, ефективну, декурсивну, дисконтну, ринкову, а також реальну процентні ставки тощо.

3. Банківські установи самостійно встановлюють розмір процентної ставки за кредитом, який однак, не може бути нижчим, ніж ставка процента за залученими ресурсами банку. На формування процентної ставки за кредитом впливають різноманітні як макроекономічні, так і мікроекономічні чинники: облікова ставка центрального банку, рівень Інфляції, строк кредиту, вартість сформованих банком ресурсів, ризик, розмір кредиту, попит на банківські кредити, якість застави, зміст кредитованих заходів, витрати на оформлення кредиту і контроль, ставки банків-конкурентів, характер взаємозв'язків між банком і клієнтом та інші.

4. У практиці діяльності банківських установ можуть використовуватися різні методи та моделі ціноутворення за кредитами, а зокрема, методи "вартість плюс", цінового лідерства, "базова ставка плюс", надбавки, аналізу дохідності клієнта та максимальних процентних ставок. Водночас, як правило, кожна з методик включає в себе наявність базової ставки, до якої додаються інші критерії - витрати на залучення ресурсів, премія за ризик кредитної операції тощо.

5. У процесі нарахування процентів за кредит банківські установи можуть використовувати схеми простого та складного процента. При цьому, простий процент нараховується тільки на суму виданого кредиту, а складний - на первісну суму кредиту і нараховані за попередній період проценти. Нарахування процентів за кредитом банком здійснюється за період з моменту списання кредитних ресурсів з кредитного рахунка позичальника до моменту їх повернення на цей рахунок.

6. Порядок нарахування та сплати процентів за кредитом повинен бути визначений у кредитному договорі, укладеному між банком і позичальником, що має містити інформацію, яка стосується розміру процентної ставки, комісійної винагороди банку, періодичності та встановлення конкретних строків сплати процентів за користування кредитом, дій у разі зміни розміру процентних ставок на ринку, санкції за несплату або несвоєчасну сплату позичальником процентів за користування кредитом тощо.

7. У процесі здійснення споживчого кредитування населення банківські установи повинні інформувати клієнтів про сукупну вартість кредиту та усіх супутніх послуг щодо кредитної операції. Таким чином позичальники матимуть можливість реально оцінювати свою кредитоспроможність та здатність погашати заборгованість за кредитом та проценти за користування ним у повному обсязі та в установлені строки.

Тема 11. Кредитні ризики банківництва

⇐ Предыдущая 31 32 33 34 353637 38 39 40 Следующая ⇒