Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Сутність та роль банківського моніторингу кредитування

У розвинутих країнах банківські установи діють протягом багатьох століть, але лише після низки банківських криз почалось створення системи регулювання і контролю, яка постійно удосконалюється. Базельським комітетом з банківського нагляду розроблено рекомендації щодо принципів внутрішнього контролю в банківських установах, під яким розуміють постійно діючий процес, що здійснюється радою директорів банку, старшими посадовими особами і співробітниками на всіх рівнях кредитної організації.

Внутрішній контроль у банківській установі має здійснюватися органами управління банку, які повинні розробляти стратегію контролю і нести відповідальність за її реалізацію, ревізійною комісією, головним бухгалтером, іншими підрозділами та службами, включаючи службу внутрішнього контролю (службу внутрішнього аудиту). Система внутрішнього контролю в банку є єдиною формою контролю, яка дозволяє проводити суцільну перевірку банківських операцій, і є тим комплексом заходів банку, які реалізуються банківськими працівниками на всіх рівнях з допомогою інформаційного забезпечення та спрямування зусиль на прийняття ефективних управлінських рішень і адекватне оцінювання банківських ризиків з метою мінімізації втрат, що виникають у процесі банківської діяльності.

Внутрішній контроль у банку - сукупність процедур, що забезпечують вірогідність і повноту інформації, яка передається керівництву банку; дотримання вимог внутрішніх і зовнішніх нормативних актів при здійсненні операцій банку; збереження активів банку і його клієнтів; оптимальне використання ресурсів банку; управління ризиками; забезпечення чіткого виконання працівниками службових обов'язків і розпоряджень органів управління банку.

Забезпечення ефективної і стабільної кредитної діяльності та одержання прибутків вимагає від банку проведення постійного моніторингу на всіх стадіях організації кредитного процесу. У проведенні внутрішнього контролю за кредитними операціями банки здійснюють пошук досконаліших механізмів кредитування, а також визначають шляхи підвищення ефективності організації кредитної діяльності.

Під банківським кредитним моніторингом розуміють механізми проведення банком контролю протягом усього процесу кредитування, що сприяє оптимізації системи організації кредитної діяльності банку.

Головною мстою банківського кредитного моніторингу с аналіз позичальника та його кредитної документації для прийняття рішення щодо надання кредиту, відстеження зміни кредитоспроможності позичальника після надання кредитних коштів і визначення конкретних дій, які необхідно здійснити у разі виникненні проблем.

У процесі кредитування при здійсненні банківського моніторингу особливу увагу банк повинен приділити таким аспектам:

- дотримання принципів банківського кредитування;

- контроль за виконанням умов кредитного договору;

- контроль за цільовим використанням кредитних коштів;

- моніторинг кредитного забезпечення та перевірка якості і зберігання заставленого майна;

- аналіз погашення кредитів;

- виявлення проблемних кредитів і розробка заходів щодо ліквідації такої заборгованості;

- аналіз якості та структури кредитного портфеля банку в цілому;

- моніторинг кредитного ризику та розробка заходів щодо його мінімізації.

Для забезпечення успішної і безперебійної кредитної діяльності кожен банк повинен мати свою систему внутрішньобанківського моніторингу кредитних операцій та чітко визначених найбільш кваліфікованих і досвідчених працівників банку, що здійснюватимуть кредитний контроль на всіх етапах процесу кредитування.

У банківській практиці використовуються різні способи кредитного моніторингу, які мають в основі декілька основних принципів:

1) періодична перевірка всіх видів кредитів (кожні 30, 60,90 днів перевіряються всі великі кредити і вибірково - малі);

2) ретельна розробка етапів кредитного контролю для того, щоб забезпечити перевірку всіх найважливіших умов кожної кредитної операції, у тому числі:

- відповідність фактичних платежів за кредитом розрахованим даним;

- якість і стан забезпечення за кредитом;

- повнота відповідної документації;

- оцінювання змін фінансового стану і прогнози відносно збільшення чи зменшення потреб позичальника в банківському кредиті;

- оцінювання відповідності наданих кредитних коштів кредитній політиці банку і стандартам, які розроблені з боку регулюючих органів щодо його кредитного портфеля;

3) перевірка проблемних кредитів, збільшення частоти перевірок у міру зростання проблем, пов'язаних з конкретним кредитом;

4) перевірки кредитів в умовах економічного спаду чи появи значних проблем у тих галузях, в які банк вклав значну частину своїх ресурсів (наприклад, помітна зміна податкового чи експортно-імпортного законодавства; поява нових конкурентів чи зміна старих технологій, яка потребує використання нових методів виробництва і реалізації продукції тощо).

Кредитний моніторинг можна класифікувати за певними ознаками:

1)за сферою здійснення:

- внутрішній моніторинг, за якого контроль здійснюється, переважно, за документами, які відповідають тому чи іншому етапові процесу кредитування, причому оцінюється ступінь кредитного ризику;

- зовнішній моніторинг, до якого належать зустрічі та переговори з позичальниками, які допустили прострочення платежів; телефонні дзвінки, листування; зустрічні перевірки руху товарів, придбаних за рахунок кредитних коштів; інспекційні перевірки на місцях, переговори з поручителями тощо;

2)за характером проведення:

- попередній моніторинг, який передбачає перевірку відповідності проведення кредитної діяльності вимогам законодавства, наявності відповідних дозволів, лімітів тощо до надання кредитних коштів позичальнику і включає в себе аналіз кредитної документації, оцінювання фінансового стану позичальника та аналіз кредитного проекту, оцінювання предмета забезпечення за кредитом тощо. Головною мстою попереднього кредитного моніторингу с визначення реального ризику для банку і прийняття ефективного рішення щодо надання кредиту позичальнику;

- поточний моніторинг полягає у здійсненні контролю банком за виконанням умов кредитного договору позичальником після прийняття рішення щодо надання кредиту та видачі кредитних ресурсів. Головною мстою поточного моніторингу с визначення ризику втрат для банківської установи внаслідок неспроможності позичальника погасити борг та сплатити проценти за користування ним. При цьому здійснюється перевірка своєчасності погашення позичальником кредитної заборгованості, визначаються зміни в його фінансовому стані та господарській діяльності, аналізується виконання клієнтом умов кредитного договору щодо цільового використання кредитних коштів, оцінюється якість майна, наданого у забезпечення тощо;

- наступний (подальший) моніторинг кредитної діяльності банку полягає у забезпеченні систематичної перевірки стану організації кредитної діяльності банку, правильності реєстрації, належного оформлення виконаних кредитних операцій. У процесі такого контролю слід з'ясовувати причини порушення правил проведення кредитної діяльності та вживати відповідних заходів щодо їх усунення;

3)залежно віл методів здійснення:

- дистанційний моніторинг;

- інспекційний моніторинг;

4) залежно від масштабів проведення нагляду:

- локальний;

- регіональний;

- національний;

- глобальний;

5) залежно від ділянки охоплення:

- на рівні кредитного портфеля в цілому - основною метою (своєчасне виявлення ознак, фактів, змін або їх тенденцій, що характеризують стан кредитного портфеля як такий, що може призвести чи вже призвів до підвищення ризиків та негативно вплинути на результати діяльності банку, а також розроблення пропозицій щодо покращення стану банківської кредитної діяльності;

- на рівні окремої кредитної угоди - метою є своєчасне виявлення відхилень у процесі кредитування конкретного позичальника на всіх його етапах; з'ясування причин цих відхилень та розроблення пропозицій щодо коригування допущених помилок;

6)залежно від груп позичальників розрізняють моніторинг кредитів, наданих:

- позичальникам - юридичним особам;

- позичальникам - фізичним особам;

- позичальникам - банкам;

- позичальникам - небанківським фінансовим установам;

- групам пов'язаних осіб банку;

- позичальникам - органам державного управління.

Можна виділити основні напрями кредитного моніторингу банку:

1. Контроль за виконанням позичальником умов кредитного договору, договорів забезпечення та інших зобов'язань, які були ним прийняті у зв'язку з укладанням кредитного договору.

2. Контроль за цільовим використанням кредитних коштів позичальником.

3. Контроль за зміною фінансового стану позичальника та виявлення змін у його господарській діяльності, періодичне оцінювання поручителів позичальника.

4. Контроль за якістю прийнятого кредитного забезпечення та перевірка зберігання заставленого майна.

5. Аналіз якості і структури кредитного портфеля банку в цілому для виявлення проблемних кредитів і розробка заходів щодо ліквідації заборгованості.

Підрозділ кредитного моніторингу здійснює контроль за виконанням позичальником умов кредитного договору, пов'язаних з ним договорів, шляхом:

а) здійснення постійного контролю за повнотою повернення кредиту та сплатою процентів згідно з графіком, який складається з урахуванням умов кредитних договорів і техніко-економічного обгрунтування та затверджується рішенням кредитного комітету відповідного рівня;

б) перевірки виконання інших умов кредитного договору та договорів, які пов'язані з реалізацією проекту, що кредитується, у тому числі щодо виконання контрагентами позичальника умов договорів на поставку та реалізацію товарів (продукції, послуг), дотримання обсягів випуску та реалізації продукції, які були передбачені бізнес-планом з техніко-економічним обґрунтуванням, повноти отримання коштів від реалізації проекту, що кредитується, та їх використання, стану претензійно-позовної роботи з боку інших кредиторів стосовно позичальника тощо (такі перевірки мають здійснюватися як безпосередньо на місці у позичальника, так і на підставі отриманої від нього оперативної інформації).

Контроль за цільовим використанням кредитних коштів позичальником можна розподілити на:

а) попередній контроль - перевірки відповідності призначення платежу в платіжних документах, які надані позичальником, цілям, які визначені в кредитному договорі;

б) подальший контроль - перевірка фактичної наявності купленої за рахунок кредитних коштів продукції тощо;

Контроль за фінансовим станом позичальника передбачає: а) здійснення щоквартального розрахунку фінансового стану позичальника згідно з чинною методикою банку;

б) проведення контролю (не менш ніж один раз у місяць) за грошовими потоками, оборотами за поточними рахунками позичальника в банку та щоквартально за поточними рахунками в інших банках;

в) аналіз інформації, яка може свідчити про фінансові та інші ускладнення в діяльності позичальника, а саме:

- погіршення фінансового стану та переведення позичальника до групи з більш високим ступенем ризику;

- зменшення грошових потоків на поточному рахунку (більш ніж на 20% проти середньомісячних надходжень на момент надання кредиту);

- несвоєчасна сплата частини кредиту або процентів;

- виникнення (значне або різке збільшення) боргів перед бюджетом;

- наявність негативної інформації стосовно діяльності позичальника або безпосередньо його керівників, засновників, зміни керівників, складу засновників, акціонерів, співвласників позичальника;

- часткове або повне перепрофілювання діяльності позичальника;

- зміни законодавчих актів, що можуть мати значний негативний вплив на основну діяльність позичальника та його спроможність повернути кредитну заборгованість;

- значні розходження показників фактичної діяльності з показниками і розрахунками бізнес-плану та техніко-економічного обґрунтування тощо;

г) щотижневий контроль за рухом грошових коштів за поточним рахунком позичальника у разі виявлення ознак, зазначених вище;

д) щоквартальний контроль за динамікою основних показників господарсько-фінансової діяльності позичальників та поручителів (гарантів тощо) для визначення можливості своєчасного та повного виконання ними своїх зобов'язань перед банком;

е) щоквартальний аналіз змін структури балансу позичальника в розрізі статей балансу в разі збільшення суми довгострокових і поточних зобов'язань та вивчення причин цих змін тощо.

Контроль, пов'язаний з перевіркою стану забезпечення, передбачає:

а) проведення контролю за виконанням договорів забезпечення на підставі наданих підрозділом заставних операцій актів перевірки наявності, схоронності і переоцінювання предмета застави та інших необхідних документів, що отримуються від позичальника;

б) здійснення контролю за своєчасною сплатою заставодавцем страхових платежів за договором страхування заставленого майна;

в) перевірка дотримання позичальником умов щодо зберігання майна, наданого у забезпечення тощо.

Контроль кредитного портфеля банку в цілому передбачає:

а) аналіз стандартної (непростроченої) кредитної заборгованості;

б) визначення частки та структури прострочених кредитів у портфелі банку;

в) аналіз змін у класифікації кредитів за групами ризику;

г) розробку заходів щодо ліквідації проблемної заборгованості тощо.

У кредитному моніторингу крім підрозділу, який безпосередньо займається моніторингом кредитів, беруть участь також підрозділ заставних операцій, підрозділ з управління ризиками та працівники підрозділів фронт-офісу.

Підрозділ заставних операцій проводить періодичні перевірки на місці наявності та стану зберігання заставленого майна, адекватності попередньо встановленої заставної вартості з внесенням, у разі необхідності, змін до договорів застави щодо його оцінювання або проведення додаткового оформлення застави та інші необхідні заходи. Зазначені зміни до договору застави оформляються укладанням відповідних договорів або переукладанням договорів застави та підписуються обома сторонами. У разі відмови заставодавця від вимоги банку щодо заміни заставленого майна при зменшенні його вартості та внесення змін до договору застави банк має право на дострокове звернення стягнення на предмет застави в установленому чинним законодавством порядку.

Фронт-офіс здійснює контроль за виконанням клієнтом зобов'язань, що були ним прийняті у зв'язку з укладанням кредитного договору, але не відображені в кредитному договорі (перехід на розрахунково-касове обслуговування, здійснення валютних операцій через банк, реалізація зарплатних проектів, залучення до банку пов'язаних структур та ділових партнерів, розширення споживання послуг банку тощо).

Результати роботи з кредитного моніторингу та інші дані відображаються у картці кредитної справи (Додаток 44). Вона формується вперше при укладанні кредитного договору, а надалі поповнюється щоквартально не пізніше ніж через 2 тижні після настання строків подання фінансової звітності згідно з умовами кредитних договорів. Картка кредитної справи підписується відповідальним працівником та керівником підрозділу кредитної адміністрації та додається до матеріалів кредитної справи.

Особливому контролю підлягають операції банку з групами пов'язаних осіб. Такий контроль поділяється на:

- попередній - здійснюється при кожному прийнятті рішення відповідними кредитними комітетами банку щодо можливості проведення кредитної операції;

- поточний - проводиться за допомогою програмно-апаратних засобів відповідальним працівником управління бек-офісу банку;

- подальший - здійснюється щоквартально, для чого станом на останній робочий день останнього місяця звітного кварталу відповідному кредитному комітету банку надається звіт про операції банку з групами пов'язаних осіб, за результатами аналізу якого може бути прийняте рішення про обмеження таких операцій.

Операції банку з пов'язаними особами можуть обмежуватися встановленням лімітів кредитних операцій на групи пов'язаних осіб, які, як правило, затверджуються щоквартально. Кредитні комітети банку в межах своїх повноважень протягом місяця, наступного за звітним кварталом, здійснюють інвентаризацію даних про групи пов'язаних осіб. За результатами такої інвентаризації кредитні комітети затверджують групи пов'язаних осіб та ініціюють перегляд лімітів кредитних операцій за ними.

Для контролю за внесенням змін до ідентифікаційних даних щодо осіб, віднесених до групи пов'язаних осіб, відповідальні працівники фронт-офісу банку формують перелік контрагентів, за якими необхідно відстежувати зміни у складі їх посадових осіб та власників істотної участі. У переліку зазначають повне найменування контрагента та його ідентифікаційний код. Перелік надається начальнику операційного управління банку, відповідальним працівникам фронт-офісу та бек-офісу банку. Відповідальний працівник фронт-офісу банку, який отримав пакет необхідних документів, має передати їх разом із супровідною запискою протягом встановленого банком строку (як правило, одного робочого дня) з моменту отримання до керівника відповідного структурного підрозділу банку, відповідальні працівники якого відкривають поточні, карткові, кредитні, депозитні (вкладні) рахунки юридичним та фізичним особам для внесення відповідних змін до анкети клієнта банку.

Працівник фронт-офісу банку, який отримав інформацію, що свідчить про можливу зміну кола пов'язаних осіб усередині їх групи, зобов'язаний повідомити про це відповідні підрозділи фронт-офісу банку. Відповідальний співробітник фронт-офісу банку ініціює на відповідному кредитному комітеті банку перегляд груп пов'язаних осіб згідно із встановленою процедурою та, за необхідності, перегляд лімітів на групи пов'язаних осіб. Рішення про проведення кредитної операції з контрагентом, якого віднесено до складу групи пов'язаних осіб, приймається на відповідному кредитному комітеті банку з урахування встановлених лімітів.

Отже, особливу увагу при здійсненні банківської діяльності працівники банківської установи повинні приділяти внутрішньому моніторингу за кредитними операціями, адже лише суворий контроль банку як за кредитним процесом у цілому, так і за окремими кредитними угодами дає змогу забезпечити надійність і прибутковість банківських кредитних операцій.

13.2. Попередній, поточний і подальший банківський моніторинг цільового використання кредиту

Для мінімізації ризику неповернення наданих кредитних коштів позичальнику та несплати процентів за користування ними банківські установи повинні здійснювати моніторинг цільового використання кредиту. При цьому слід визначати, чи дотримується позичальник умов, визначених кредитним договором щодо цільової спрямованості коштів, чи не витрачається частина коштів на цілі, не обумовлені в угоді тощо.

Банківський моніторинг цільового використання кредиту можна поділити на:

- попередній;

- поточний;

- подальший.

Попередній моніторинг цільового використання кредиту, як правило, включає в себе документальну перевірку службовцями банківської установи відповідності реквізитів розрахункового документа, наявність найменувань тощо. При цьому відповідний працівник кредитного підрозділу банку перевіряє у розрахунковому документі номер і дату контракту, для реалізації якого надається кредит, назву партнера, на користь якого здійснюється проплата, а також наявність усіх банківських реквізитів, зазначення суми проплати, відповідної до суми кредиту. У разі визначення невідповідності реквізитів розрахункового документа умовам кредитного договору документ повертають позичальникові з відповідними роз'ясненнями.

При наданні кредиту на купівлю позичальником сировини, матеріалів чи товарів кредитний працівник повинен перевірити наявність документів, які підтверджують закупівлю продукції. Копії усіх документів (контрактів, накладних, договорів тощо) мають зберігатися у кредитній справі позичальника.

Поточний моніторинг цільового використання кредиту включає в себе такі послідовні дії:

1. Після перерахування на кредитний рахунок позичальника коштів проводиться перевірка для виявлення відповідності витрат грошей цілям, які зазначені у кредитному договорі. Така перевірка може здійснюватися як на основі аналізу документації, отриманої від позичальника, так і за допомогою зовнішнього відстежування руху товарів від постачальника до покупця (позичальника). Водночас проводиться наскрізна перевірка за відповідними рахунками бухгалтерського обліку в позичальника, перевіряється відповідність строків та сум інформації, наведеній у бізнес-плані позичальника тощо. За результатами перевірки складається аналітична довідка з висновками і пропозиціями, яка також подається позичальнику для ознайомлення. У разі виявлення банком порушень на цій стадії використання кредитних коштів, до позичальника застосовують відповідні санкції (сплата штрафів, пені тощо).

2. Після перерахування кредитних коштів (через певний визначений банком строк, наприклад, 15-20 днів) проводиться перевірка об'єкта кредитування, а зокрема, визначається наявність майна, яке придбане за кредитні кошти, можливість реалізації придбаного товару (продукції, сировини тощо) за ціною, яка передбачена у бізнес-плані позичальника. Одночасно проводиться перевірка цілісності та умов зберігання позичальником майна, придбаного за рахунок отриманого кредиту. Така перевірка проводиться з метою визначення реальності отримання коштів позичальником від реалізації кредитного проекту, які дають змогу йому погасити основну суму боргу за кредитом та сплатити проценти за користування ним. У разі виявлення неефективності реалізації кредитного проекту, недотримання строків реалізації, які відповідають строкам кредитування, чи порушень з боку позичальника на цій стадії використання кредитних коштів, банківські установи можуть прийняти рішення про призупинення подальшого кредитування позичальника.

3. У разі використання позичальником кредитних коштів (як правило, після 1,5-2 місяців) здійснюється перевірка реалізації кредитного проекту. При цьому працівниками банківської установи перевіряється, чи завершив позичальник свій кредитний проект, чи має він намір погашати одержаний кредит, чи не має позичальник заборгованості перед іншими кредиторами тощо.

4.3 моменту настання строку повернення позичальником кредитної заборгованості починається стадія, на якій, як правило, виявляються усі похибки, що були допущені у процесі кредитування та кредитного моніторингу. При цьому слід визначити, чи отримує позичальник кошти від реалізації кредитного проекту, здійснювати постійний контроль за надходженням коштів на рахунки клієнта та дотриманням строків виконання графіка погашення кредитних зобов'язань.

Працівники кредитного підрозділу банківської установи повинні оперативно реагувати на виникнення порушень з боку позичальника у процесі кредитування. До таких порушень можна віднести:

- невиконання позичальником (заставодавцем, поручителем, гарантом) зобов'язань, передбачених кредитним договором, договором застави, поруки (гарантії), у тому числі нецільове використання кредиту;

- ненадання банку можливості здійснювати контроль за станом та умовами зберігання заставленого майна, ознайомитися з бухгалтерською звітністю позичальника та іншою необхідною інформацією;

- погіршення фінансового стану позичальника;

- неналежне зберігання заставленого майна, ухилення від його заміни;

- порушення інших умов кредитного договору, договорів застави, поруки (гарантії);

- отримання банком інформації про неможливість погашення заборгованості в строк та інше.

У разі виникнення порушень з боку позичальника працівник кредитного підрозділу (відділу, що займається супроводженням, моніторингом кредитних операцій) повідомляє про це підрозділ управління ризиками банку. У разі невиконання позичальником строків погашення кредитної заборгованості (чи заборгованості за нарахованими процентами) здійснюється її перенесення на рахунок простроченої кредитної заборгованості. У випадку визнання кредиту проблемним робота з ним проводиться у підрозділі з управління проблемною заборгованістю банку, куди передається кредитна справа позичальника.

Подальший моніторинг цільового використання кредиту проводиться банком для з'ясування чинників та причин, які позитивно чи негативно вплинули на дотримання позичальником умов кредитного договору щодо цільового використання кредитних коштів. Такий моніторинг допомагає виявити недоліки попередніх етапів банківського кредитного моніторингу та розробити заходи щодо усунення виявлених порушень.

Отож, під час здійснення кредитного моніторингу банківські установи повинні особливу увагу приділяти виконанню позичальником умов кредитного договору в частині цільового використання кредитних коштів. При виявленні порушень з боку позичальника банківські установи можуть вживати відповідних санкцій (штрафи, пеню тощо) або ж розірвати укладений кредитний договір та вимагати дострокового повернення наданого кредиту.

13.3. Банківський моніторинг забезпечення кредиту

Для формування єдиного підходу до порядку моніторингу забезпечення кредиту і захисту інтересів банку відповідно до статутів, внутрішніх розпоряджень і нормативних документів банків, чинного вітчизняного законодавства і нормативно-правових актів НБУ у банківській установі розробляється порядок моніторингу майна, що перебуває в заставі. Він використовується і здійснюється кредитними підрозділами спільно зі службами безпеки банку при кредитуванні суб'єктів підприємницької діяльності.

Моніторинг забезпечення - це комплекс дій, спрямованих на забезпечення контролю за кількісними, якісними та вартісними параметрами предмета застави, його правовою приналежністю та умовами зберігання.

Основною метою моніторингу застави є визначення відповідності характеристик заставленого майна, умов його зберігання та експлуатації вимогам, що зазначені у договорі застави, а також своєчасне виявлення фактів чи передумов зниження кількісних і якісних параметрів заставленого майна чи інших порушень умов договору застави з метою формування комплексу дій щодо захисту інтересів банку у сфері заставного забезпечення кредиту. Змістом моніторингу заставного забезпечення є:

- перевірка стану майна і фактичної його наявності у місці зберігання чи експлуатації;

- підтвердження прав власності заставодавця на предмет застави;

- контроль за поточною ринковою вартістю майна;

- аналіз достатності заставленого майна з урахуванням поточної інформації про наявність вимог третіх осіб на володіння предметом застави.

Банківський моніторинг забезпечення кредиту може включати:

- попередній моніторинг - перевірку права власності потенційного позичальника на майно, яке пропонується у заставу; визначення якості, вартості та порядку майбутнього зберігання предмета застави тощо;

- поточний моніторинг - виявлення негативних змін у наявності, вартості та стані предмета забезпечення протягом строку дії кредитного договору; у разі виявлення пошкодження заставленого майна, вжиття заходів щодо заміни предмета забезпечення за умови, що його загальна вартість не буде меншою від зазначеної у договорі застави;

- подальший моніторинг - здійснюється для визначення дотримання позичальником умов договору застави.

Організація моніторингу забезпечення кредиту проводиться, як правило, на плановій основі. План складається на основі даних кредитного портфеля і містить таку інформацію: назву підприємства-позичальника, номер договору застави, визначену періодичність моніторингу, фактичну дату проведення перевірки та дату, на яку планується перевірка у майбутньому.

Перевірка наявності та умов збереження заставленого майна проводиться протягом усього строку кредитної угоди з періодичністю, яка залежить від виду майна:

- для нерухомого майна - не менше ніж один раз на 3 місяці;

- для рухомого майна, обладнання, транспортних засобів (повітряний, морський, річковий транспорт) - не менше ніж один раз на квартал;

- для залізничного та автомобільного транспорту (у т.ч. пересувної спецтехніки) - не рідше одного разу на місяць;

- для цінних паперів - не рідше одного разу на місяць;

- для товарів в обороті - не рідше ніж два рази на місяць;

- інше майно - не рідше одного разу на квартал.

Банківські установи самостійно можуть визначати і затверджувати більш напружені строки перевірки майна, яке надається позичальником у забезпечення.

Періодичність моніторингу може залежати також і від класу позичальника (табл. 13.1, див. с. 426). Чим нижчий клас позичальника, тим частіше слід проводити перевірки наявного забезпечення. Також періодичність перевірок необхідно збільшити у разі погіршення категорії обслуговування боргу або наявності негативної інформації про позичальника тощо.

Під час проведення моніторингу заставленого майна і його переоцінювання складається Акт перевірки наявності, схоронності

Таблиця 13.1. Періодичність проведення моніторингу забезпечення

і переоцінювання предмета застави (Додаток 45), який підписують співробітники кредитного підрозділу і служби безпеки банківської установи, а також відповідальними представниками заставодавця (у випадку, якщо предмет застави знаходиться на зберіганні у третьої особи, то підписується також зберігачем). Зазначений акт складається також у випадку втрати предметом застави якостей, властивих йому на момент укладення договору застави.

Співробітниками банку здійснюється огляд майна, яке перебуває у забезпеченні. При цьому майно має бути оглянуте працівниками служби безпеки та кредитного підрозділу банку у повному обсязі, має бути здійснена перевірка наявності майна відповідно до існуючої документації та обсягу, що приймається в заставу.

За результатами проведеного за місяць моніторингу заставного майна кредитний підрозділ філії готує Звіт про проведення перевірок наявності і збереження майна, переданого в заставу банку в забезпечення діючих кредитних зобов'язань за минулий звітний місяць (Додаток 46).

Кожен вид забезпечення під час моніторингу вимагає окремих підходів перевірки. Паралельно з моніторингом заставленого майна працівники кредитного підрозділу банку здійснюють контроль надходжень грошових коштів на рахунки суб'єктів оцінної діяльності і контроль надходжень грошових коштів від страхових компаній. Інформація готується за минулий звітний місяць і зводиться у відповідні звіти банку - Звіт контролю надходжень грошових коштів на рахунки суб'єктів оцінної діяльності (Додаток 47) та Звіт контролю надходжень грошових коштів від страхових компаній (Додаток 48). Звіти підписують відповідальні працівники банку та надають їх до підрозділу з моніторингу заставного майна. При страхуванні відповідальності позичальника за неповернення кредиту відповідними службами банку проводиться також аналіз фінансового стану страхової компанії та перевіряється своєчасність сплати позичальником страхових внесків.

Щомісячно керівник підрозділу заставних операцій повинен представляти особі, що затверджує план моніторингу забезпечення кредитів, звіт про виконання плану за попередній місяць із зазначенням причин невиконання запланованих дій і пропозицій щодо їх виконання у подальшому плановому періоді. Основою для внесення інформації до акта про виконання плану моніторингу може бути оформлений акт перевірки стану застави.

Періодичність проведення перевірок майна, наданого у заставу банку, визначається і затверджується у внутрішніх положеннях банку. При цьому залежно від майна, яке надається банку у забезпечення, співробітники кредитного підрозділу та служби безпеки банківської установи повинні здійснювати певні дії щодо перевірки з дотриманням встановлених вимог банку.

Зокрема, при перевірці основних засобів (транспортних засобів, рухомого та нерухомого майна) працівники банку повинні здійснювати:

- візуальний огляд предмета застави - перевірку конструктивної цілісності споруди, стану устаткування та рухомого майна тощо (за необхідності проводити фотозйомки);

- звіряння індивідуальних заводських (інвентарних) номерів, що фактично наявні, з номерами, відображеними в технічній документації і договорі застави;

- перевірку повноти наявності основних засобів на момент перевірки з обсягом, переданим в заставу відповідно до укладеного договору (при цьому заставодавець зобов'язаний, у разі необхідності, надати співробітникам банку витяг з балансу про наявність основних засобів, що знаходяться в заставі);

- перевірку відповідності умов зберігання закладеного майна нормам, відображеним у технічному паспорті, або іншим необхідним для даного виду майна нормам;

- звірку місця (адреси) фактичного перебування майна з місцем (адресою), вказаним у договорі застави;

- перевірку наявності оригіналів документів, що встановлюють право на нерухомість, транспортні засоби й інше майно, що підлягає державній реєстрації тощо.

Якщо у забезпечення за кредитом позичальником передані товари в обороті чи у переробці, то відповідні працівники банківської установи повинні здійснювати:

- візуальний огляд предмета застави на місці (за необхідності проведення фотозйомки);

- ідентифікацію товару, що фактично оглядається, з характеристиками, відображеними в договорі застави;

- перерахунок товару підприємства, що перебуває на складі (якщо є досить великий асортимент товару, то перерахунок може здійснюватися вибірково). При цьому заставодавець зобов'язаний надати складську довідку про наявність залишку товару на дату огляду, розшифровку балансу за даною групою товару, договір зберігання зі складом;

- перевірку наданої заставодавцем не менше одного разу в два тижні обігово-сальдової відомості руху за рахунком "Товари на складі", підписаної керівником і головним бухгалтером заставодавця. На її основі проводиться аналіз руху залишків товару на складі за номенклатурними позиціями;

- перевірку відповідності умов зберігання закладеного майна нормам, вказаним у сертифікаті якості, технічному паспорті на виріб або іншим встановленим нормам.

При здійсненні протягом строку дії договору застави моніторингу майна, яке передане заставодавцем на зберігання кредитору (чи третій особі), працівники банку повинні здійснювати:

- візуальний огляд накладених банком на складські приміщення, де зберігається заставлене майно, печаток чи пломб (за потреби проведення фотозйомки);

- розкриття пломб і відкривання складських приміщень, огляд та ідентифікацію майна, що фактично оглядається, з характеристиками, відображеними в договорі застави;

- перевірку відповідності умов зберігання заставленого майна нормам, вказаним у сертифікаті якості, технічному паспорті на виріб або іншим нормам;

- закривання й опечатування (опломбування) складських приміщень, де зберігається заставне майно, зі складанням акта опечатування.

Якщо у забезпечення за кредитним зобов'язанням позичальником надано майнові права, то відповідальні працівники кредитного підрозділу банку повинні здійснювати:

- вивчення умов договору з додатковими угодами, додатками, майнові права за яким передаються в заставу;

- аналіз документів первинного обліку (товарно-транспортних накладних, актів приймання-передачі, виконаних робіт, рахунків-фактур тощо);

- отримання письмової згоди клієнта на передачу майнових прав, а також підтвердження наявності зобов'язань і підтвердження готовності виконати їх у строки і в формі, зазначені в договорі;

- аналіз актів звіряння розрахунків за контрактами (аналізу підлягає якість виконання клієнтом і контрагентом зобов'язань за контрактом, строки й обсяги виконання зобов'язань) тощо.

Працівники банківської установи повинні здійснювати моніторинг заставленого майна для виявлення негативних його змін чи характеристик, що може призвести до втрати банком наданих позичальнику кредитних ресурсів. При зміні якості та характеристик майна, наданого у заставу банку, співробітники кредитного підрозділу та служби безпеки банку повинні здійснювати такі дії:

1. У разі втрати предметом застави якостей, властивих йому на момент укладення договору застави, за встановленою формою складається Акт перевірки наявності, збереження і переоцінення предмета застави, який підписують співробітники кредитного відділу і служби безпеки банку, а також відповідальні представники заставника і зберігана (у разі, якщо застава перебуває на зберіганні у третьої особи).

2. При настанні страхового випадку необхідно негайно повідомити страхову компанію, в якій застрахований предмет застави, а також провести переговори з заставодавцем про заміну частини або всього предмета застави.

3. Заміна товару (зіпсованого, втраченого), яке виступає забезпеченням кредиту, здійснюється аналогічним за якістю і кількістю. Заміна всього предмета застави або його частини фіксується додатковою угодою до договору застави. Під час заміни застави співробітники кредитного підрозділу і служби безпеки банку беруть участь у проведенні заходів щодо відвантаження і отримання товару.

4. У разі, якщо позичальник перешкоджає у проведенні моніторингу забезпечення і заміні заставного майна через втрату чи пошкодження, банківська установа може вимагати від клієнта передачі заставлених товарів у заклад (така умова має бути обумовлена у договорі застави). У разі прийняття банком товарів у заклад слід враховувати строки зберігання товарів та інші специфічні особливості майна, яке надається у забезпечення, за необхідності жорстко контролювати їх своєчасну заміну.

5. Якщо проведений аналіз засвідчив, що предмет застави втратив свою вартість порівняно з вартістю на момент прийняття застави, то заставодавець повинен надати відсутній обсяг забезпечення або зробити повернення пропорційної суми кредиту.

6. У разі виявлення відсутності предмета застави чи неналежного його зберігання заставодавцем банківська установа має право вимагати від позичальника дострокового виконання зобов'язання за кредитним договором, забезпеченого заставою, звернувши за необхідності стягнення на предмет застави.

7. У разі, якщо майно, яке надане в заставу, приховується позичальником (заставодавцем чи зберігачем), співробітник кредитного відділу банку звертається до служби безпеки банківської установи за допомогою у встановленні місцезнаходження прихованого майна. При цьому аналізуються причини виникнення такої ситуації, які повідомляються керівникам кредитного підрозділу та служби безпеки банку.

У разі необхідності звернення стягнення на предмет застави внаслідок невиконання позичальником своїх зобов'язань проводиться процедура моніторингу заставного майна при настанні строку погашення кредиту і процентів за ним. При цьому співробітники кредитного підрозділу і служби безпеки банківської установи здійснюють конкретні дії щодо забезпечення збереження предмета застави:

- організовують цілодобову охорону (за необхідності) або інший режим охорони предмета застави, достатній для забезпечення його збереження (дані умови мають бути обумовлені в договорі застави);

- організовують заходи щодо приведення предмета застави у відповідність до умов договору застави;

- контролюють товарні потоки заставодавця та інше. Позаплановий моніторинг може проводитися за ініціативою

підрозділу заставних операцій чи кредитного підрозділу банку.

Підставою для обов'язкового проведення позапланового моніторингу майна, що надається у забезпечення, є прострочення сплати позичальником суми нарахованих процентів чи основної суми боргу за кредитом, неочікувана зміна складу, структури та кількості предметів застави тощо.

За результатами моніторингу позитивний висновок про достатність заставного покриття за забезпеченими ним кредитними зобов'язаннями може бути зроблений тільки з урахуванням комплексного аналізу всіх складових процедури моніторингу забезпечення. У разі виявлення порушень умов договору застави даний факт відображається в акті перевірки. При наявності заперечень заставодавця щодо виявлених порушень дані зауваження також зазначаються в акті.

13.4. Внутрішня аудиторська перевірка кредитної діяльності банку

Важливим елементом кредитного моніторингу є внутрішній аудит кредитування, зокрема, проведення перевірок стану кредитного портфеля банку службами внутрішнього аудиту. Така перевірка здійснюється відділом, підвідомчим контролеру банку. Контролер банку перебуває в безпосередній адміністративній підзвітності керуючого банківською установою або особи, яка є його заступником. Результати аудиторської перевірки належить відображати у спеціальному звіті, який надається керівництву банку та керівникам його підрозділів. Одночасно із оцінюванням кредитного портфеля аудитори повинні надавати рекомендації щодо удосконалення роботи кредитного підрозділу.

Під внутрішнім аудитом банку розуміється система контролю за банківською діяльністю для оцінювання та вдосконалення системи внутрішнього контролю при мінімізації витрат на неї.

Аудиторські перевірки у банку проводяться відповідно до річного плану. Кожна з них передбачає кілька стадій (рис. 13.1):

Рис. 13.1. Стадії внутрішньої аудиторської перевірки

1. Планування - розробка програми аудиту із зазначенням докладних процедур та мобілізація необхідного кваліфікованого персоналу.

2. Робота на місцях - виконання програми аудиту і підготовка робочих документів.

3. Складання звітності - викладення у звіті виявлених фактів і результатів для ознайомлення керівництва.

4. Заходи щодо підсумків аудиту, що продовжуються доти, доки керівництво не застосує заходів, спрямованих на усунення недоліків.

Внутрішній аудит кредитних операцій банку спрямований на поліпшення роботи і підвищення ефективності кредитної діяльності банку з використанням специфічних методів та інструментів. До основних функцій внутрішнього аудиту кредитної діяльності слід віднести:

а) виявлення чинників ризику при здійсненні кредитних операцій банку та ризику діяльності кредитних підрозділів банківської установи;

б) створення технології контролю за кредитними ризиками шляхом упровадження чіткої системи звітності і виваженої системи авторизації прийняття рішень на всіх рівнях для забезпечення суворого дотримання всіх обмежень;

в) методичний контроль за виконанням керівником кредитного підрозділу контрольних функцій, покладених на нього;

г) здійснення незалежного й об'єктивного нагляду за проблемами підрозділів, які залучені до здійснення кредитної діяльності банку;

д) моделювання наслідків прийняття управлінських рішень та недопущення можливих ризиків при цьому тощо.

Основними принципами внутрішнього аудиту кредитування в банку є:

- конфіденційність (матеріалів, висновків, рекомендацій);

- незалежність (від інших підрозділів, керівництва, якщо він підпорядкований безпосередньо вищому керівництву);

- об'єктивність (особиста незацікавленість);

- системність, комплексність (ступінь повноти охоплення підконтрольних об'єктів);

- адекватність, оптимальність;

- надійність, відповідальність;

- ефективність;

- стабільність роботи завдяки плануванню аудиторських перевірок (тематичних і комплексних).

Аудиторська перевірка кредитної діяльності банку має за мету визначити:

- стан залишків коштів на банківських рахунках за простроченими кредитами;

- реальну ситуацію з забезпеченням поверненості кредитів і зменшенням кредитного ризику;

- стан з організацією кредитного пронесу: відповідність практики видачі і погашення кредитів вимогам кредитної політики банку; правильність відображення всіх кредитів у звітних документах, особливо за пролонгованими і простроченими кредитами: стан резервів на покриття збитків за кредитами й організація аналітичної роботи з кредитування.

Аудиторська перевірка кредитної діяльності банку має дати відповіді на питання, які стосуються:

1) стану кредитних архівів банку та їх поновлення;

2) регулярності вивчення кредитного портфеля керівниками і співробітниками кредитних підрозділів банку;

3) правильності визначення рейтингів позичальників;

4) узгодженості діяльності кредитного відділу із цілями кредитної політики банку;

5) загального стану кредитного портфеля, достатності резервних фондів банку для покриття збитків за безнадійними кредитами тощо.

Увесь комплекс проведення аудиторської перевірки кредитної діяльності в банку можна поділити на такі блоки (рис. 13.2):

Рис. 13.2. Головні ділянки роботи на місцях при проведенні внутрішнього аудиту кредитної діяльності банку

1. Перевірка організації кредитної діяльності байку, за якої аудитором визначаються:

- наявність положень про кредитні підрозділи та кредитні комітети банку;

- наявність положень щодо кредитування, кредитних інструкцій, технологічних карт здійснення кредитних операцій;

- забезпечення відповідних підрозділів необхідними нормативними документами з питань кредитування;

- наявність підписів на посадових інструкціях працівників кредитного підрозділу;

- закріплення за працівниками кредитних справ;

- виявлення випадків надання кредитів без погодження на засіданнях кредитного комітету банку;

- реєстрація протоколів засідань кредитного комітету;

- ведення обліку кредитних угод та договорів застави в окремому журналі;

2. Перевірка повноти кредитних справ позичальників та якості договірних відносин, що полягає у встановленні:

- періодичності проведення інвентаризації повноти формування кредитних справ з документальним оформленням отриманих результатів;

- контролю за обліком заявок на отримання кредитів у реєстраційному журналі, основними реквізитами якого є дата надходження, назва і адреса бажаючого отримати кредит, сума, призначення, строк, процентна ставка, забезпечення та примітки (зазначають дату передачі справи до розгляду кредитним комітетом і його рішення);

- наявності усіх необхідних документів у кредитних справах позичальників;

- наявності підписів уповноважених осіб позичальника та печаток на документах, які передаються у банк і зберігаються у кредитній справі;

- наявності графіків погашення кредиту та сплати процентів за ним позичальником і проведення відповідними працівниками контролю за дотриманням встановлених графіків;

- умов зберігання кредитних справ позичальників у сейфах банку тощо.

При цьому аудитор перевіряє правильність оформлення і ведення кредитної справи позичальника. Зазвичай у кредитній справі документи сконцентровані в таких розділах:

а) основна кредитна документація (копія кредитної угоди і угод забезпечення: застави, гарантії, поруки, страхування тощо);

б) основна фінансово-економічна інформація про позичальника (копії балансів і звітів про прибутки і збитки, бізнес-план, копії ліцензії і податкової декларації, інформація про грошові надходження);

в) матеріали про кредитоспроможність (аналіз, підготований у банку-кредиторі, аналітичні документи, отримані від інформаційно-кредитного бюро, відповіді на запити в банки і комісії про кредитні історії потенційного позичальника);

г) переписка з клієнтом з питань видачі і погашення кредиту, записи всіх зустрічей і телефонних розмов з цього питання.

3. Перевірка цільового використання кредитних коштів, за якої аналізуються:

- проведення працівниками банку контролю за цільовим використанням кредитних коштів;

- практики виїздів на місця для перевірки цільового використання кредиту;

- наявність актів перевірок цільового використання та копій документів на підтвердження цільового використання кредитних ресурсів;

- випадки нецільового використання кредитних коштів позичальниками тощо.

4. Перевірка якості обслуговування боргу та супроводження кредиту, за якої аудитор контролює:

- наявність затверджених планів перевірок позичальників;

- оформлення результатів перевірок актами за встановленими банком формами;

- своєчасність проведення контролю за наявністю та схоронністю майна, яке надано у забезпечення;

- розроблення комплексу заходів щодо забезпечення своєчасної сплати позичальником основної суми кредиту та процентів за користування ним;

- повнота здійснення супроводження кредиту відповідними працівниками банку згідно з покладеними на них повноваженнями;

- систематичність проведення контролю за поточною фінансово-економічною звітністю;

проведення службових розслідувань за фактом неповернення кредитних коштів тощо.

5. Перевірка проведення аналізу фінансового стану позичальника, коли з'ясовують:

- наявність та своєчасність подання фінансової звітності позичальником, а також її вірогідність та узгодженість між собою;

- здійснення працівниками кредитного підрозділу банку оцінювання фінансового стану позичальника згідно з установленою у банку методикою;

- правильність проведення аналізу кредитоспроможності клієнта і відсутність помилок у визначенні класу позичальника за рейтингом надійності та при класифікації кредитних операцій;

- наявність письмових висновків працівників кредитних підрозділів банку щодо оцінки кредитоспроможності позичальника тощо.

6. Перевірка наявності та ліквідності забезпечення, яка дає змогу впевнитися у:

- належному оформленні договорів застави (гарантії, поруки) та проведенні їх інвентаризації;

- наявності у штаті банку працівника, який має належну кваліфікацію для здійснення оцінювання застави;

- фактах співпраці банку з незалежними оцінними організаціями, які оцінюють майно, що надається у забезпечення;

- дотриманні вимог щодо надання кредитних коштів після страхування заставного майна на користь банку;

- існуванні випадків реалізації позичальником заставленого майна без письмової згоди банку тощо.

7. Перевірка якості кредиту та формування резерву па відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банку дає змогу аудитору виявити:

- наявність призначень відповідальних осіб щодо складання звітності;

- систематичність (щомісячне) проведення аналізу кредитного портфеля банку у розрізі кожного позичальника та документальне оформлення результатів;

- дотримання порядку формування і використання резерву на відшкодування збитків від кредитної діяльності банку;

- правильність списання кредитів за рахунок резерву на відшкодування втрат за кредитними операціями тощо.

8. Перевірка правильності та повноти обліку кредитних операцій банку, за якої визначають:

- правильність обліку кредитів на відповідних балансових рахунках з урахуванням об'єкта кредитування, строковості та статусу кредиту;

- проведення відповідними працівниками квартальної інвентаризації позабалансових рахунків за кредитними операціями;

- дотримання процедури нарахування процентів за кредитами та порядку контролю за нарахуванням і сплатою процентів тощо.

Аудитор перевіряє правильність оформлення всіх документів, наявність необхідних реквізитів, посилань і підписів. Він контролює стан кредитних рахунків, а також ведення аналітичного обліку кредитних операцій на бланках рахунків, відкритих кожному позичальнику, на кожний вид кредиту. Він перевіряє також синтетичний облік, який здійснюється на активних балансових рахунках.

Оцінюючи отримані результати, аудитор повинен проаналізувати відхилення та помилки у кредитній діяльності, виявити їх суттєвість, причини і ступінь впливу на інші ділянки аудиту. Це підлягає відображенню в робочій документації аудитора. Результати перевірки узагальнюються у звіті, в якому подається оцінка якості всього кредитного портфеля на час проведення перевірки та загальна характеристика роботи персоналу і керівного складу кредитного підрозділу банку. Звіт надасться керуючому і раді директорів банку.

У звітах про результати аудиторської перевірки розробляється висновок щодо:

- загального стану надання кредитів і їх погашення;

- основних причин кредитних неплатежів (через недостатню кваліфікацію працівників, які займаються цими проблемами, практику видачі кредитів поза межами встановленої процедури - за вказівкою керівництва банку тощо);

- стану зі списанням безнадійних кредитів;

- стану резервів на покриття заборгованості за кредитами;

- стану ведення кредитної звітності та іншої документації, у тому числі кредитної справи позичальника.

- фінансових, кадрово-організаційних та інших засобів для вирішення проблеми непогашення кредитів.

Для проведення зовнішнього аудиту банки можуть звертатися до послуг сторонніх аудиторських компаній. У цьому разі важливою умовою їх ефективної діяльності є незалежність від банку, оскільки висновки аудиторів, як правило, характеризуються більшою об'єктивністю, ніж висновки працівників банку.

Отож, внутрішній аудит кредитної діяльності банку дає змогу керівництву одержати максимально вірогідну та об'єктивну інформацію про діяльність кредитного підрозділу банку та приймати правильні управлінські рішення для мінімізації ризиків банківської діяльності, а також забезпечити підвищення ефективності діяльності кредитних підрозділів щодо організації кредитного процесу.

Короткі підсумки

Для забезпечення ефективної банківської кредитної діяльності існує об'єктивна необхідність у постійному моніторингу процесів кредитування в банку. При здійсненні внутрішнього моніторингу кредитної діяльності банківська установа має керуватися розробленою кредитною політикою та визначеними внутрішньобанківськими положеннями, а також нормативно-правовими актами України щодо вимог до проведення контролю в процесі здійснення банківської діяльності. При цьому проведенням моніторингу в банку повинні займатися найбільш кваліфіковані та досвідчені працівники.

2. При здійсненні кредитного моніторингу в банку працівникам кредитного підрозділу слід проводити постійний контроль як за кожною окремою кредитною операцією, так і за якістю кредитного портфеля банку загалом. Головною метою здійснення банківського кредитного моніторингу є запобігання виникненню фінансових втрат у процесі здійснення кредитної діяльності.

3. Кредитний моніторинг можна класифікувати за різними ознаками, зокрема, за сферою здійснення, характером проведення, залежно від методів здійснення, масштабів проведення нагляду, ділянки охоплення та груп позичальників. При цьому основними напрямами здійснення кредитного моніторингу в банку є: контроль за виконанням позичальником умов кредитного договору, цільовим використанням кредитних коштів, зміною фінансового стану позичальника, перевірка якості прийнятого кредитного забезпечення та зберігання заставленого майна, аналіз якості і структури кредитного портфеля банку в цілому тощо.

4. У разі здійснення моніторингу цільового використання кредиту працівники кредитних підрозділів банку повинні проводити контроль, як правило, у три етапи: попередній, поточний і подальший моніторинг. Попередній моніторинг включає в себе перевірку кредитної документації позичальника, зокрема, наявність найменувань, відповідність реквізитів тощо. Поточний моніторинг полягає в перевірці цільового використання кредитних коштів, зокрема, відповідності витрат кредитних коштів на вказані у кредитному договорі цілі, наявності майна, придбаного за кредитні кошти, стадії реалізації кредитного проекту, надходжень коштів на рахунки позичальника тощо. Подальший моніторинг проводиться з метою з'ясування чинників, які вплинули на дотримання позичальником умов кредитного договору щодо цільового використання кредиту.

5. Важливе значення у здійсненні внутрішньобанківського моніторингу має перевірка майна, яке надається позичальником у забезпечення. У результаті проведення такої перевірки працівники банківської установи повинні пересвідчитися у реальній наявності заставленого майна, відповідності вартості майна сумі, зазначеній у договорі застави, умовах зберігання предмета забезпечення, дотримання позичальником умов договору застави тощо.

6. Перевірка майна, яке надане позичальником у забезпечення за кредитом, має здійснюватися протягом усього строку дії кредитної угоди. При цьому банківські установи можуть розробляти графіки проведення планових та позапланових перевірок. Періодичність проведення перевірки заставленого майна може залежати від виду майна, наданого у забезпечення, фінансового стану позичальника та його класу за рейтингом надійності, визначеного банком, а також стану обслуговування боргу клієнтом.

7. На покращення ефективності роботи банківської установи значний вплив має якісне проведення внутрішнього аудиту в банку. При цьому основними ділянками роботи у проведенні внутрішнього аудиту кредитної діяльності в банку є: перевірка організації кредитної діяльності банку, повноти кредитних справ позичальників та якості договірних взаємин, цільового використання кредитних коштів, якості обслуговування боргу та супроводження кредиту, проведення аналізу фінансового стану позичальника, наявності та ліквідності забезпечення, якості кредиту та формування резерву на відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банку, правильності та повноти обліку кредитних операцій банку.

Тема 14. Банківська проблемна кредитна заборгованість і методи її реструктуризації

⇐ Предыдущая 31 32 33 34 35 36 37 383940 Следующая ⇒