Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Сутність та значення контролю за банківським кредитуванням

Для мінімізації ризиків втрати наданих кредитних ресурсів та забезпечення ефективної діяльності банківська установа має здійснювати постійний контроль за проведенням кредитних операцій. Банківський контроль повинен здійснюватися на всіх етапах кредитного процесу, починаючи від подання позичальником відповідної документації до погашення кредитної заборгованості клієнтом і сплати процентів за користування наданими коштами.

Вітчизняні дослідники тлумачать контроль як особливий від діяльності, що включає стеження за процесом управління та його оцінювання. Контроль полягає в накопиченні інформації, спостереженні та перевірці відповідності реального ходу і розвитку об'єкта управління розробленому плану. Ефективність здійснення контролю залежить від вірогідності наданої інформації про стан об'єкта контролю і про можливість проведення регулюючих заходів.

Енциклопедія банківської справи України під поняттям банківський контроль розуміє діяльність банків, спрямовану на попередження, фіксацію й усунення недоліків та порушень, а також надання практичної допомоги в питаннях господарсько-фінансової діяльності підприємств, установ, організацій і громадян у процесі здійснення банківських операцій та користування банківськими послугами.

Довідкова література подає визначення банківського контролю як контролю, який здійснюється банками за фінансово-господарською діяльністю клієнтури в процесі проведення кредитних, розрахункових та інших операцій.

Контроль за банківською кредитною діяльністю - це сукупність процедур щодо перевірки якісних та кількісних характеристик процесу кредитування, його відповідності розробленим вимогам і стандартам, аналізу кредитного портфеля банку та можливості проведення регулюючих заходів для усунення недоліків кредитування і недопущення виникнення значних ризиків, які можуть призвести до втрати банком ресурсів.

При цьому будь-якому виду контролю, у тому числі і кредитному, притаманні такі складові, як встановлення стандартів, оцінювання виконання та коригування (рис. 12.1).

Рис. 12.1. Складові елементи контролю

Основною складовою будь-якого контролю є вставлення стандартів, яких повинні дотримуватися банківські установи у здійсненні кредитної діяльності. Такі стандарти формуються банківською установою при розробці кредитної політики. При цьому розробляються відповідні положення та інструкції щодо проведення кредитних операцій у банку, яких необхідно дотримуватися. Будь-які відхилення від розроблених стандартів повинні документуватися та мати винятковий характер.

Оцінювання виконання як складовий елемент контролю за кредитною діяльністю в банку полягає у тому, що під час здійснення кредитної операції мають відбуватися спостереження та перевірки ходу їх виконання, аналіз недоліків, які можуть проявлятися у процесі кредитних взаємозв'язків банку і позичальника. При цьому банківські установи повинні мати в своїй структурі відповідні підрозділи чи відповідальних осіб, які оцінюють виконання операцій банку. Відповідальність за належну організацію системи внутрішнього контролю та її функціонування в процесі операційної діяльності банку покладається на його керівництво.

Коригування як елемент контролю за кредитною діяльністю банків передбачає вжиття коригуючих заходів, які грунтується на неправильних чи невизначених стандартах, або на помилках, які виявлені у процесі здійснення кредитної операції. При цьому помилки та недоліки слід виявляти якомога раніше для недопущенні виникнення значних ризиків, які можуть призвести до втрати банком кредитних ресурсів.

Контроль за кредитною діяльністю банківських установ може проводитися різноманітними організаціями, установами та контролюючими органами, які здійснюють нагляд та. регулювання банківської діяльності. Однак особливого значення набуває внутрішній контроль у банку, який має забезпечувати усунення недоліків здійснення банківських операцій.

Система внутрішнього контролю банку - це сукупність процедур, що спрямовані на попередження, виявлення і виправлення суттєвих помилок, а також забезпечення захисту і збереження активів, повноти і точності облікової документації. Внутрішній банківський контроль має бути невід'ємною частиною операційної діяльності банку та поєднувати адміністративний і бухгалтерський контроль за активами та пасивами банку.

Банки мають застосовувати такі процедури внутрішнього банківського контролю:

1) з адміністративного контролю:

а) організаційні процедури контролю банку, які мають передбачати таке:

- визначення короткострокових та довгострокових цілей банку;

- визначення організаційної структури банку;

- затвердження правил внутрішнього розпорядку банку та правил, що стосуються конфлікту інтересів;

- розроблення процедур здійснення операцій;

- відбір компетентних та надійних працівників, їх навчання, застосування системи заохочення тощо. Працівники, які залучені до укладання договорів, управління ризиками, контролю за ризиками, оброблення та обліку операцій, аналізу та фінансового контролю за операціями, а також особи, які заміщують їх, повинні мати необхідні знання, що відповідають кваліфікаційним вимогам, визначеним у процедурах здійснення операцій банків;

б) управлінські процедури контролю, які мають забезпечувати таке:

- регулярне (щоденне, щотижневе або щомісячне) визначення рівня фактичних ризиків та їх відхилення від установлених лімітів. Управлінську звітність має складати особа, на яку не покладається відповідальність за укладення договорів, пов'язаних з фінансовими інструментами;

- систематичну підготовку інформації про укладені договори відповідно до контрагентів і встановлених лімітів;

- регулярну і своєчасну підготовку та надання управлінської інформації керівництву з різних питань (у тому числі про дотримання правил щодо надання кредитів; оцінювання кредитного портфеля (якості окремих кредитів та їх забезпечення) для своєчасного виявлення сумнівних або прострочених кредитів та їх впливу на фінансовий стан банку; депозити та ймовірність їх вилучення; реалізовані прибутки і збитки від активів, що використовуються банком для здійснення операцій; перевіряння звітів, що містять інформацію про фактичні фінансові результати діяльності банку, їх порівняння з результатами попереднього звітного періоду; аналіз дотримання вимог, визначених законодавством України; аналіз стану розрахунків та заборгованості за податковими платежами банку тощо);

в) розподіл функцій;

г) фізичні заходи контролю (захист і збереження активів, матеріальних цінностей і облікових регістрів);

2) з бухгалтерського контролю:

а) облік операцій у повному обсязі;

б) своєчасне вивіряння;

в) оцінювання вартості.

Важливого значення у процесі контролю за кредитною діяльністю банків набуває розроблення банківською установою власних контрольних та регулюючих заходів щодо процесу кредитування та ризику кредитної діяльності. Банківська установа повинна мати власну розроблену методику контролю за кредитною діяльністю, яка відповідає стратегії діяльності банку та положенням розробленої банком кредитної політики. При цьому для забезпечення ефективного кредитного контролю у банку його слід проводити найбільш кваліфікованим та досвідченим банківським працівникам.

Основною метою контролю за банківською кредитною діяльністю є виявлення на усіх етапах кредитного процесу ознак зародження фінансових труднощів у позичальників і вжиття відповідних заходів щодо захисту економічних інтересів банку. Результатом посилення контролю за кредитними операціями банку є позитивні зміни в цільовій спрямованості кредитів, оптимізація сфер вкладення кредитних ресурсів, отримання додаткових гарантій щодо забезпечення погашення кредитів, поліпшення окремих компонентів і в цілому системи організації кредитного процесу тощо.

12.2. Види контролю за кредитною діяльністю банків

З метою забезпечення найбільш ефективної і прибуткової банківської кредитної діяльності існує необхідність у постійному контролі як з боку органів нагляду і регулювання, так і з боку банківської установи.

Контроль за кредитною діяльністю банків можна класифікувати за різними ознаками (рис. 12.1):

1) залежно від часу здійснення виділяють:

- попередній контроль - передує виконанню певних банківських операцій і послуг, здійснюється, як правило, відповідальними виконавцями, які отримують документи для оформлення операцій, для запобігання недотриманню законодавства та внутрішніх положень банку, нецільового використання коштів, запобігання порушенням та крадіжкам у діяльності банку;

- поточний контроль - проводиться у процесі здійснення банківської операції чи надання послуги шляхом ведення аналізу, проведення перевірок, обстежень і передбачає візуальну перевірку правильності складання документів у паперовій формі та наявності підписів на них, а також перевірку наявності цифрового підпису на електронних документах тощо;

- подальший контроль - здійснюється після виконання банківських операцій і надання послуг на основі даних, зафіксованих у первинних документах, бухгалтерських реєстрах, звітності тощо і має на меті з'ясувати найістотніші чинники, які позитивно чи негативно вплинули на раніше виконані банківські операції та надані послуги, а також визначити шляхи усунення наслідків порушень, притягнення винних до відповідальності та розробити заходи щодо недопущення виявлених помилок у майбутньому. Подальший контроль проводиться для забезпечення систематичної перевірки стану організації кредитної діяльності банку, правильності реєстрації, належного оформлення виконаних кредитних операцій, дотримання порядку звіряння аналітичного обліку з синтетичним та формування первинних документів. Цим займаються працівники бек-офісу або служби внутрішнього аудиту відповідно до своїх функціональних обов'язків, визначених внутрішніми документами банку;

2) за організаційними формами розрізняють:

- державний контроль - здійснюється відповідними офіційними органами контролю та управління - Державною контрольно-ревізійною службою, Державною податковою адміністрацією та різного роду інспекціями тощо;

Рис. 12.1. Класифікація контролю за кредитною діяльністю банків

- відомчий контроль - покладений на міністерства, комітети та інші органи державного управління, які наглядають за діяльністю підпорядкованих їм установ;

- аудиторський контроль - проводиться незалежними особами -аудиторами, аудиторськими фірмами тощо;

3)за сферою охоплення можна виділити:

- внутрішній контроль - сукупність процедур, що забезпечують вірогідність і повноту інформації, яка передається керівництву банку, дотримання вимог внутрішніх та зовнішніх нормативних актів у здійсненні банківських операцій, збереження активів банку і його клієнтів, оптимальне використання ресурсів, управління ризиками, забезпечення чіткого виконання працівниками службових обов'язків і розпоряджень органів управління банку;

- зовнішній контроль - контроль з боку державних та інших контролюючих органів за діяльністю банківських установ (НБУ, АМК, ДПА, аудиторські фірми тощо), регулювання банківської діяльності шляхом встановлення обов'язкових економічних нормативів, аналіз дотримання чинних законодавчих та нормативних документів, вжиття санкцій за порушення банківського законодавства тощо;

4) залежно від джерел інформації, яка використовується, виділяють:

- документальний контроль - полягає у визначенні вірогідності та відповідності чинному банківському законодавству шляхом перевірки та вивчення первинних документів, облікових реєстрів і звітності, у яких вони знайшли своє відображення;

- фактичний контроль - якісний та кількісний стан об'єкта, що перевіряється, визначається за допомогою безпосереднього обстеження, переобліку, інвентаризації тощо;

5) залежно від методів контролю та системи контрольних дій розрізняють:

- ревізію, яка полягає в контролі за фінансово-господарською діяльністю банку, дотриманням законодавства, вірогідністю обліку і звітності, документальним виявленням недостач, привласнень, крадіжок коштів та запобіганням фінансовим зловживанням;

- інвентаризацію матеріальних цінностей і наявності грошових ресурсів, що використовується для перевірки відповідності даних бухгалтерського обліку фактичній наявності грошових і матеріальних цінностей та виявлення розходжень на основі порівняння даних перевірки із записами на рахунках бухгалтерського обліку;

- перевірку, яка полягає в обстеженні і виділенні окремих ділянок роботи банківської установи;

6) залежно від періодичності проведення контроль можна поділити на:

- раптовий;

- періодичний;

- систематичний;

7)за масштабами проведення контролю можна виділити:

- суцільний контроль - стосується діяльності банківської установи в цілому, коли перевіряються всі без винятку операції, первинні документи, зміст облікових реєстрів та звітності тощо;

- вибірковий контроль - здійснюється лише за вибраними операціями банку, наприклад, депозитними, розрахунково-касовими, кредитними тощо;

8) залежно від кредитного продукту, який пропонується банком, контролюють:

- кредитування фізичних осіб;

- іпотечний кредит;

- кредитування юридичних осіб;

- кредитний продукт овердрафт тощо.

При здійсненні контролю за кредитною діяльністю банківських установ залежно від кредитного продукту окреслюються схеми контролю, які включають у собі визначення звичайних (основних) та спеціальних (додаткових) контрольних подій.

Зокрема, звичайними (основними) контрольними подіями за кредитними продуктами банків є:

- надання кредитних коштів позичальнику та контроль за ними;

- оприбуткування застави у забезпечення кредитного ризику за продуктом та контроль за її зберіганням;

- контроль за правильністю нарахування процентів за користування кредитом;

- контроль за погашенням позичальником основної суми боргу за кредитом;

- контроль за погашенням позичальником процентів (комісій) за користування кредитом.

До спеціальних (додаткових) підконтрольних подій за кредитом залежно від кредитного продукту належать:

- переоцінювання фінансового стану позичальника;

- несплата (прострочення) основної суми боргу за кредитом або її частини та віднесення кредиту на рахунки простроченої заборгованості;

- несплата (прострочення) процентів за користування кредитом;

- зменшення вартості предмету забезпечення;

- відмова позичальника від страхування предмета застави;

- відмова позичальника від збільшення страхової суми до суми фактичної заборгованості за кредитом;

- відмова позичальника від страхування об'єкта нерухомого майна на наступний рік дії договору про іпотечний кредит (при іпотечному кредитуванні);

- настання страхових подій, передбачених договором страхування предмета застави;

- визнання кредиту сумнівним або безнадійним.

Додатковий контроль запроваджується банком самостійно залежно від ризику кредитної операції і визначається відповідно до її виду і суми. За операціями, що потребують спеціального (додаткового) контролю, записи в регістрах бухгалтерського обліку здійснюються лише після перевірки оформленого документа особою, на яку покладено функції контролера. У разі використання електронних документів додатковий контроль здійснюється лише після одержання позитивного результату перевірки цифрового підпису, оформленого відповідальним виконавцем.

За кожним фактом настання спеціальної контрольної події кредитним експертом складається службова записка, яка надається до юридичного відділу та служби безпеки банку для одержання відповідних висновків. Кредитна справа разом з висновками спеціалізованих служб подається на розгляд кредитного комітету відповідного рівня.

У разі настання страхових випадків, за якими вигодонабувачем є банк, на додаток до моніторингу використання кредиту кредитний експерт проводить моніторинг страхових виплат, що здійснюються страховою компанією на користь банку в рахунок погашення заборгованості позичальника.

Крім того, позичальник зобов'язаний у визначені банком строки забезпечувати перевірку та огляд майна. Наприклад, при авто-кредитуванні необхідно щомісяця пред'являти предмет застави для його огляду банком, а при іпотечному кредитуванні один раз на рік забезпечувати перевірку стану нерухомого майна, яке є предметом іпотеки.

Таким чином, банківські установи мають проводити постійний контроль за кредитною діяльністю для зменшення ризиків неповернення кредитних коштів позичальниками, підвищення якості кредитного портфеля банку та ефективності банківської діяльності в цілому. Контроль за кредитною діяльністю можна класифікувати за різноманітними ознаками: залежно від часу здійснення, сфери охоплення, джерел інформації, періодичності та масштабів проведення тощо. Залежно від пропонованих кредитних продуктів позичальниками банківські установи повинні чітко визначити основні процедури контролю, які необхідно затверджувати у внутрішньобанківських положеннях та інструкціях.

12.3. Контроль центрального банку за банківським кредитуванням

За діяльністю кожної банківської установи повинні стежити органи банківського нагляду центрального банку, аудитори або аудиторські фірми, державні органи фінансового контролю тощо. Нагляд цих органів, доступність для них інформації про видані кредити та про якість кредитного портфеля дають банкірам додаткові можливості у виявленні проблемних кредитів.

Національний банк України здійснює контроль за кредитною діяльністю банків та розробляє заходи впливу на банківську діяльність для підвищення стабільності банківської системи України.

Контроль НБУ за кредитною діяльністю банків включає (рис. 12.2):

Рис.] 2.2. Напрями контролю НБУ за кредитною діяльністю банків

1.Розробку нормативно-правових актів та встановлення обов'язкових економічних нормативів банківської діяльності.

НБУ розробляє нормативно-правові акти, які регулюють кредитну діяльність банківських установ. Зокрема, нормативно-правова база з регулювання кредитної діяльності банків регламентує порядок здійснення кредитних операцій, порядок формування і використання резервів на покриття можливих втрат за кредитними операціями, визначає основні показники та критерії оцінювання кредитоспроможності позичальників, економічні нормативи, яких мають дотримуватися банківські установи у своїй діяльності, зокрема нормативи кредитного ризику тощо.

2. Проведення перевірок та здійснення банківського нагляду и кредитною діяльністю.

Підрозділи системи банківського нагляду НБУ систематично проводять перевірки звітності банків та їх філій щодо адекватності класифікації кредитних операцій та дотримання банками порядку створення і використання відповідних резервів. У разі виявлення розбіжностей між даними банку і даними звіту про інспектування НБУ має право висунути до банку вимоги щодо перекласифікації кредитного портфеля і виправлення звітності та за потреби скоригувати розмір резерву на суму різниці, що виявлено під час інспектування.

Для більш чіткого виконання своїх функцій служба безпеки банку співпрацює з контролюючими підрозділами НБУ, які здійснюють нагляд за дотриманням суб'єктами банківської діяльності чинного законодавства, економічних нормативів та нормативних актів НБУ.

Завданням служби банківського нагляду є забезпечення фінансової стабільності та безпеки банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів, регулювання банківської діяльності для приведення її у відповідність до встановлених норм і законодавчих вимог. Взаємодія під час проведення перевірок служби банківського нагляду та правоохоронних органів (МВС, СБУ, Генеральної прокуратури) дає змогу виявляти шахрайства з фінансовими ресурсами та запобігати "відмиванню" грошей через банківську систему на національному та міжнародному рівнях. Крім того, така взаємодія уможливлює виявлення злочинів на стадії підготовки та притягнення винних до кримінальної відповідальності і, при цьому, забезпечення захисту інтересів вкладників та кредиторів.

Необхідно зазначити низку кредитних операцій, що потребують особливої уваги з боку інспекторів банківського нагляду: надання кредиту під заставу ощадного (депозитного) сертифікату; надання або отримання кредиту, виконання зобов'язань за яким документально забезпечено наявністю у позичальника вкладу в іноземному банку; надання або отримання кредиту з процентною ставкою, що перевищує середню процентну ставку за грошовими інструментами на внутрішньому і зовнішньому ринках.

Для того, щоб інформувати НБУ про причини і умови, що сприяють вчиненню злочинів у сфері кредитування, у ході здійснення перевірки докладно досліджуються:

- обставини створення фірми, що отримала кредит, законність її заснування, справжність пред'явлених при реєстрації фірми документів;

- чинність договору про ту чи іншу господарську угоду, пред'явленого в якості обгрунтування кредитної заявки;

- надані гарантії фінансової надійності і забезпечення зворотності кредиту (баланс, гарантійні листи, страхові поліси);

- справжність документів про право на пільгове одержання кредиту;

- обгрунтування одержання пільгового кредиту, правильність застосування пільгової процентної ставки, контроль за цільовим використанням кредиту, фактичний розхід отриманого кредиту;

- умови підписання кредитного договору, відповідність руху отриманих кредитних ресурсів, зазначених у договорі, поданому в якості обгрунтування кредитного запиту;

- використання кредитних коштів, обставини переведення їх у готівкову форму, фактичні розтрати, стан придбаних на кредитні кошти матеріальних цінностей;

- учасники незаконного одержання кредиту; наявність підставних осіб, на яких зареєстровано фіктивні фірми, організатори усієї злочинної діяльності, роль працівників банку при укладенні кредитних договорів і перерахуванні коштів, роль посадових осіб органу управління, що надали пільговий кредит тощо.

3. Установлення вимог щодо здійснення банками кредитної діяльності та жорсткіших правил кредитування.

Для забезпечення ефективної кредитної діяльності банку та підвищення стабільності банківської системи НБУ:

а) визначає необхідність формування додаткових резервів на покриття можливих втрат за кредитними операціями банків;

б) установлює вимоги щодо розробки спеціальних заходів проти концентрації кредитної діяльності банків в одному секторі економіки;

в) підвищує економічні нормативи діяльності банків, що у свою чергу спонукає банківські установи покращувати якість кредитного портфеля;

г) посилює вимоги до оцінювання та управління кредитним портфелем банківських установ для мінімізації ризиків неповернення позичальниками кредитних коштів;

д) установлює більш жорсткі правила кредитування осіб, пов'язаних з банком;

е) впливає на значне зростання обсягів кредитування банками шляхом підвищення ставки рефінансування тощо.

4. Вжиття відповідних заходів впливу на діяльність банківських установ, зокрема:

а) письмове застереження щодо припинення порушення та вжиття необхідних заходів для виправлення ситуації:

- виконання плану заходів, спрямованих на забезпечення прибуткової діяльності;

- розроблення та запровадження положень щодо поліпшення практики кредитування;

- прийняття рішення про тимчасове обмеження на збільшення активів банку;

- прийняття рішення про обмеження розміру кредитів, що надаються особам, пов'язаним з банком (інсайдерам) банку;

- поліпшення якості активів, у тому числі вкладенням коштів у безризикові активи тощо.

б) розпорядження про встановлення підвищених економічних нормативів - видається НБУ у формі постанови Правління шляхом установлення підвищених вимог щодо мінімальних значень нормативу адекватності регулятивного капіталу (Н2) чи нормативу адекватності основного капіталу (НЗ), а також нормативів кредитного ризику для банків, що здійснюють операції з високим рівнем ризику, а саме:

- рівень активів з негативною класифікацією становить 20 і більше відсотків від загальної суми активів, за якими має оцінюватися ризик та формуватися страховий резерв згідно з нормативно-правовими актами НБУ;

- загальна сума недосформованих резервів на покриття можливих збитків за активними операціями банків (за кредитними операціями, операціями з цінними паперами, дебіторською заборгованістю, простроченими понад 30 днів та сумнівними до отримання нарахованими доходами за активними операціями, коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках у банках (резидентах і нерезидентах), які визнані банкрутами або ліквідовуються за рішенням уповноважених органів, або які зареєстровані в офшорних зонах) з часу введення НБУ вимоги щодо формування відповідного резерву в повному обсязі становить понад 40 відсотків від загальної розрахункової суми резерву за активними операціями;

- надмірна величина ризику концентрації (сукупна величина заборгованості банку, що розрахована за алгоритмом нормативу максимального сукупного розміру кредитів гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10) щодо підприємств однієї галузі (або одного виду економічної діяльності) становить понад 200 відсотків регулятивного капіталу банку);

- підстави для надання кредитів та здійснення активних операцій, а також рівень контролю за ними є недостатніми;

- здійснення операцій з інсайдерами (пов'язаними особами банку) на умовах, що сприятливіші за звичайні;

- надання кредиту у розмірі, що перевищує встановлений норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) без наявності забезпечення кредиту безумовним зобов'язанням або грошовим покриттям тощо.

в) розпорядження щодо підвищення резервів на покриття можливих збитків за кредитами та іншими активами - видається НБУ у разі здійснення банком окремих операцій з підвищеним рівнем ризику, що можуть загрожувати інтересам кредиторів і вкладників, що підтверджується результатами планової або позапланової інспекційної перевірки, і полягає в установленні підвищеного розміру відрахувань до резервів (коефіцієнта резервування) під ці активні операції або врахуванні при розрахунку суми резервів лише першокласного забезпечення за кредитними операціями банку. Цей захід впливу застосовується до банків, що є добре капіталізованими, достатньо капіталізованими або недокапіталізованими, однак не дотримуються вимог нормативно-правових актів НБУ щодо порядку класифікації активних операцій, у тому числі:

- не подають на вимогу уповноважених працівників НБУ документів або інформації для перевірки вірогідності оцінювання фінансового стану (кредитоспроможності) позичальників банку, правильності їх класифікації та достатності резервів під активні операції (банк зобов'язаний подавати кредитні справи уповноваженим працівникам НБУ на їх вимогу);

- надають невірогідну інформацію та звітність, не надають або несвоєчасно її надають;

- не дотримуються нормативів кредитного ризику;

- не виконують в установлений строк вимог НБУ щодо усунення порушень при кредитуванні тощо;

г) розпорядження щодо обмеження, зупинення чи припинення виконання окремих видів здійснюваних банком операцій з високим рівнем ризику - приймається в разі здійснення банком операцій з високим рівнем ризику або операцій, подальше здійснення яких є ризиковим і створюватиме загрозу інтересам кредиторів і вкладників, у тому числі в таких випадках:

- установлення процентних ставок та комісійних винагород на рівні, що є нижчим від собівартості банківських послуг у цьому банку;

- надходжень банку недостатньо для підтримання на потрібному рівні регулятивного капіталу, забезпечення формування резервів під активні операції та покриття збитків банку;

- порушення економічних нормативів, установлених НБУ;

- недоформування резервів під активні операції банків у необхідному розмірі;

- надання невірогідної інформації та звітності, що встановлені нормативно-правовими актами НБУ, ненадання або несвоєчасне їх надання, у тому числі інформації щодо підстав виключення сум кредитів, забезпечених безумовним зобов'язанням або грошовим покриттям, під час розрахунку нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7);

- неподання документів на письмову вимогу уповноважених працівників НБУ, приховування рахунків, документів, активів тощо;

- невиконання в установлений строк вимог НБУ щодо усунення порушень у діяльності банку тощо.

Територіальні управління та відповідні підрозділи банківського нагляду НБУ зобов'язані вести постійний контроль за дотриманням банком (у тому числі його філіями) вимог НБУ щодо обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів банківських операцій. Якщо банк не припинив або не зупинив проведення окремих видів операцій (чи не обмежив їх проведення), здійснення яких рішенням НБУ зупинено (обмежено, припинено), або не виправив порушення в строк, на який зупинено (обмежено) ці операції, то НБУ має застосувати до нього інші жорсткіші заходи впливу;

д) розпорядження щодо заборони надавати бланкові кредити-видається:

- банкам, у яких обсяг негативно класифікованих активів перевищує 10 відсотків суми активів, за якими мають оцінюватися ризики та формуватися страхові резерви;

- недокапіталізованим банкам, що не сформували резерви під кредитні ризики та інші активні операції в достатньому обсязі;

- значно недокапіталізованим та критично недокапіталізованим банкам.

Рішення про заборону надавати бланкові кредити приймає Комісія НБУ з питань нагляду та регулювання діяльності банків за результатами планової або позапланової інспекційної перевірки та на підставі пропозицій відповідних територіальних управлінь НБУ (підрозділу банківського нагляду центрального апарату управління, що безпосередньо здійснює нагляд за банком) та Департаменту банківського регулювання і нагляду.

е) розпорядження щодо накладання штрафів на банківські установи чи на керівників банків - НБУ має право накладати на банки штрафи в розмірі не більше ніж 1% від суми зареєстрованого статутного фонду в разі допущення ними порушень, зокрема таких:

- порушення порядку, строків і технології виконання операцій, зокрема, кредитних, що встановлені нормативно-правовими актами НБУ;

- неподання документів на письмову вимогу вповноважених працівників НБУ, а також приховування рахунків, документів, активів тощо;

- подання невірогідної інформації та звітності, що встановлені нормативно-правовими актами НБУ, а також неподання або несвоєчасне їх подання;

- порушення економічних нормативів регулювання діяльності банків тощо.

Штрафи за кожний випадок порушення економічних нормативів накладаються на банки за щоденне порушення нормативу максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10). Накладення штрафу за порушення цього нормативу здійснюється за кожен випадок його порушення, допущений у звітному місяці.

Штраф за щоденне порушення нормативу максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10), накладається на банки в таких розмірах:

- за перше порушення протягом календарного року - у розмірі 0,1% від суми зареєстрованого статутного фонду банку;

- за друге порушення протягом календарного року - у розмірі 0,2% від суми зареєстрованого статутного фонду банку;

- за третє і подальші порушення протягом календарного року -у розмірі 0,5% від суми зареєстрованого статутного фонду банку.

Розрахунок суми штрафів здійснюється за кожним фактом допущених порушень, а накладення штрафів за ці порушення здійснюється протягом шести місяців з дня їх виявлення. У разі незастосування штрафів з метою забезпечення виправлення ситуації або запобігання подальшим порушенням чи подальшій втраті банком своїх активів НБУ має застосовувати інші адекватні (більш жорсткі) заходи впливу.

Штрафні санкції до банку можуть не застосовуватися в таких випадках:

- якщо застосування штрафів не вплинуло на усунення банком порушень економічних нормативів та якщо такі порушення відбуваються систематично;

- якщо стягнення штрафу спричинить суттєве погіршенні фінансового стану банку - неспроможність банку своєчасно виконувати зобов'язання перед своїми клієнтами або загрозу інтересам вкладників і кредиторів;

- за третє та подальші порушення в поточному році порядку, строків і технології виконання банківських операцій, що встановлені нормативно-правовими актами НБУ щодо одного виду банківської операції тощо;

ж) розпорядження щодо тимчасового (до усунення порушенні) відсторонення посадової особи банку від посади у разі грубого чи систематичного порушення цією особою вимог законодавчих та нормативно-правових актів України та інше. До посадових осіб, які НБУ має право відсторонити від посади, належать такі перші керівники банку та керівники філій:

- голова, його заступники та члени спостережної ради банку;

- голова, його заступники та члени правління (ради директорів) банку;

- головний бухгалтер, його заступники;

- керівник філії;

- головний бухгалтер філії.

Таким чином, НБУ приділяє значну увагу регулюванню та контролю за кредитною діяльністю банків. При цьому НБУ може встановлювати вимоги до організації кредитного процесу в банках, а також санкції за невиконання банківськими установами норм банківського законодавства та встановлених вимог і нормативів.

12.4. Нормативні інструменти контролю за кредитним ризиком

При проведенні банками кредитної діяльності із суб'єктами господарювання та населенням НБУ здійснює регулювання та нагляд за діяльністю банківських установ та концентрацією кредитного ризику. При цьому НБУ встановлює вимоги та визначає обов'язкові економічні нормативи кредитної діяльності, яких повинні дотримуватися банківські установи.

Надання кредитів у значних обсягах як одному позичальнику, так і групі позичальників, а також особам, пов'язаним з банком, призводить до концентрації кредитного ризику, тому банківські установи у своїй діяльності зобов'язані дотримуватися таких вимог:

а) не застосовувати пільгові умови кредитування при здійсненні операцій із асоційованими, дочірніми установами банку та акціонерами, керівниками банківської установи. Зокрема, під час надання кредитів і гарантій, проведення інших кредитних операцій з установами, що вважаються асоційованими особами чи дочірніми установами банку або належать до акціонерів (учасників) банку, персоналу та керівників банку чи іншого банку, що належить до тієї самої банківської групи або материнської компанії, банки не повинні застосовувати більш пільгові умови щодо встановлення пільгових процентних ставок (комісійних платежів), ніж ті, що застосовуються при кредитуванні інших клієнтів банку;

б) обмежувати здійснення кредитних операцій керівному та управлінському персоналу банку. Зокрема, загальна сума кредитів, позик, авансів готівкою, гарантій, порук та індосаментів, наданих першим керівникам банку та іншому управлінському персоналу, не має бути більшою за 10 відсотків основного капіталу банку, а в кооперативних банках вона не має перевищувати 25 відсотків основного капіталу банку.

Для обмеження кредитного ризику за операціями з особами, пов'язаними з банком надання банком кредиту, позики, гарантії чи поручительства має здійснюватися за таких умов:

1) особі, яка належить до перших керівників банку, якщо загальна сума кредиту (позики, гарантії чи поручительств) цій особі перевищує еквівалент 5000 євро в гривнях за курсом, установленим НБУ,- за спільним письмовим рішенням правління та спостережної ради банку, таємним голосуванням більшістю у 2/3 голосів за присутності щонайменше половини членів обох органів без участі зацікавленої особи (чи загальними зборами акціонерів);

2) особі, яка належить до перших керівників банку, якщо загальна сума кредиту (позики, гарантії чи поручительств) цій особі не перевищує еквівалент 5000 євро в гривнях за курсом, установленим НБУ,- за письмовим рішенням, прийнятим правлінням банку таємним голосуванням більшістю у 2/3 голосів за присутності щонайменше половини членів правління банку без участі зацікавленої особи;

3) особі, яка належить до іншого управлінського персоналу банку, - за письмовим рішенням, прийнятим правлінням банку таємним голосуванням більшістю у 2/3 голосів за присутності щонайменше половини членів правління банку.

Банківські установи повинні повідомляти НБУ про будь-яке надання кредиту (якщо в кожному окремому випадку вони перевищують еквівалент 30 000 євро у гривнях за курсом, установленим НБУ) фізичній особі (чи стороні, яка є асоційованою особою із нижчезазначеними особами), яка:

- належить до перших керівників та до управлінського персоналу банку;

- е керівником, контролером споріднених осіб;

- є акціонером (учасником) банку з істотною участю в капіталі банку або членом кооперативного банку.

Під час розрахунку нормативів кредитного ризику два або більше позичальників можуть уважатися одним контрагентом і такими, що несуть спільний економічний ризик, за наявності однієї з таких умов:

а) один контрагент є власником істотної участі іншого (інших);

б) два або більше контрагентів мають хоча б одного спільного власника їх істотних часток (незалежно від того, чи він е також клієнтом банку);

в) контрагенти використовують кредитні кошти для проведення спільної діяльності таким чином, що джерело повернення кредиту є для них спільним;

г) кредитні кошти, що надані банком одному контрагенту (групі контрагентів), використовуються цим контрагентом (групою контрагентів) як кредитні ресурси для третьої особи, яка є клієнтом цього банку.

З метою зменшення банківських ризиків НБУ установлює нормативи кредитного ризику, недотримання яких може призвести до фінансових труднощів у діяльності банку (рис. 12.3).

Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7)

Встановлюється для обмеження кредитного ризику, що виникає внаслідок невиконання окремими контрагентами своїх зобов'язань.

Показник розміру кредитного ризику на одного контрагента визначається як співвідношення суми всіх вимог банку до цього контрагента та всіх позабалансових зобов'язань, виданих банком щодо цього контрагента, до капіталу банку. При розрахунку нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента використовується формула:

де Зс - сукупна заборгованість за строковими депозитами, кредитами, факторингом і фінансовим лізингом, векселями, борговими цінними паперами, акціями, дебіторською заборгованістю, простроченими (сумнівними) нарахованими доходами, 100 відсотків суми

Рисі 2.3. Нормативи кредитного ризику, встановлені НБУ

позабалансових зобов'язань, виданих щодо одного контрагента (або групи пов'язаних контрагентів);

РК - регулятивний капітал банку.

До вимог банку щодо контрагента включаються:

а) щодо банків-контрагентів:

- строкові депозити, які розміщені в банках;

- кредити, що надані банкам;

- сумнівна та прострочена заборгованість за кредитами (депозитами), що надані банкам, та заборгованість за простроченими та сумнівними до погашення нарахованими доходами за цими операціями;

- дебіторська заборгованість та сумнівна дебіторська заборгованість за операціями з банками;

- боргові цінні папери, випущені банками, у торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;

б) щодо інших клієнтів:

- заборгованість за кредитами;

- сумнівна та прострочена заборгованість за кредитами та заборгованість за простроченими та сумнівними до погашення нарахованими доходами;

- дебіторська заборгованість та сумнівна дебіторська заборгованість, прострочені й сумнівні до погашення нараховані доходи;

- заборгованість (у тому числі прострочена й сумнівна) за факторинговими операціями, фінансовим лізингом, урахованими векселями, борговими цінними паперами органів державної влади та місцевого самоврядування, небанківських фінансових установ, нефінансових підприємств у торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення, прострочені й сумнівні до погашення нараховані доходи за ними;

- акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком (крім вкладень.у статутні фонди інших банків та установ, на суму яких зменшено регулятивний капітал).

До позабалансових зобов'язань, що видані банком, уключаються:

- гарантії, поручительства, акредитиви та акцепти, що надані банком;

- сумнівні гарантії та поручительства;

- зобов'язання з кредитування, що надані банком. Нормативне значення нормативу Н7 не має перевищувати 25 відсотків. Якщо банк перевищив норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7), то він мас коригувати (зменшувати) регулятивний капітал на розмір перевищення цього нормативу, починаючи з наступного дня після проведення операцій, що призвели до перевищення.

Норматив великих кредитних ризиків (Н8)

Установлюється з мстою обмеження концентрації кредитного ризику за окремим контрагентом або групою пов'язаних контрагентів. Такий кредитний ризик уважається великим, якщо сума всіх вимог банку до цього контрагента або групи пов'язаних контрагентів і всіх позабалансових зобов'язань, наданих банком щодо цього контрагента або групи пов'язаних контрагентів, становить 10 і більше відсотків регулятивного капіталу банку.

Норматив великих кредитних ризиків визначається як співвідношення суми всіх великих кредитних ризиків, наданих банком щодо всіх контрагентів або груп пов'язаних контрагентів, з урахуванням усіх позабалансових зобов'язань, виданих банком щодо цього контрагента або групи пов'язаних контрагентів, до регулятивного капіталу банку. Розрахунок нормативу великих кредитних ризиків проводиться за формулою:

де Зв - сукупна заборгованість за строковими депозитами, кредитами, факторингом і фінансовим лізингом, векселями, борговими цінними паперами, акціями, дебіторською заборгованістю, простроченими (сумнівними) нарахованими доходами, 100 відсотків суми позабалансових зобов'язань, що враховуються в банку за великими кредитами за всіма контрагентами (або групою пов'язаних контрагентів);

РК - регулятивний капітал банку.

Якщо один контрагент банку належить одночасно до складу кількох груп пов'язаних контрагентів, то при розрахунку нормативу великих кредитних ризиків (Н8) сума наданого кредиту контрагента, що належить до складу кількох груп, враховується один раз.

Рішення про надання великого кредиту приймається згідно з відповідним висновком кредитного комітету (комісії) банку, затвердженим його правлінням (радою).

Нормативне значення нормативу Н8 не має перевищувати 8-кратннй розмір регулятивного капіталу банку. Якщо норматив великих кредитних ризиків перевищує 8-кратний розмір регулятивного капіталу, то вимоги до нормативу адекватності регулятивного капіталу (Н2) автоматично підвищуються:

а) якщо перевищення нормативу Н8 становить не більше ніж 50 відсотків, то вимоги до нормативу адекватності регулятивного капіталу (Н2) подвоюються,

б) якщо перевищення нормативу Н8 більше ніж 50 відсотків, то вимоги до нормативу адекватності регулятивного капіталу (Н2) потроюються.

Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9)

Установлюється для обмеження ризику, який виникає під час здійснення операцій з інсайдерам и, що може призвести до прямого та непрямого впливу на діяльність банку. Цей вплив зумовлює те, що банк проводить операції з інсайдерами на умовах, не вигідних для банку, що призводить до значних проблем, оскільки в таких випадках визначення платоспроможності контрагента не завжди здійснюється достатньо об'єктивно.

Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру, визначається як співвідношення суми всіх зобов'язань цього інсайдера перед банком і всіх позабалансових зобов'язань, виданих банком щодо цього інсайдера, та статутного капіталу банку. Розрахунок нормативу Н9 проводиться за формулою:

де Зін - сукупна заборгованість за строковими депозитами, кредитами, факторингом та фінансовим лізингом, векселями, борговими цінними паперами, акціями, дебіторською заборгованістю, простроченими (сумнівними) нарахованими доходами, 100 відсотків суми позабалансових зобов'язань щодо одного інсайдера; СК - статутний капітал банку.

Нормативне значення нормативу Н9 не має перевищувати 5 відсотків. Якщо банк перевищив норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9), то він мас коригувати (зменшувати) регулятивний капітал на розмір перевищення цього нормативу, починаючи з наступного дня після проведення операцій, що призвели до перевищення.

Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10)

Установлюється для обмеження сукупної суми всіх ризиків щодо інсайдерів. Надмірний обсяг сукупної суми всіх ризиків щодо інсайдерів призводить до концентрації ризиків і загрожує збереженню регулятивного капіталу банку.

Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам, визначається як співвідношення сукупної заборгованості зобов'язань усіх інсайдерів перед банком і 100 відсотків суми позабалансових зобов'язань, виданих банком щодо всіх інсайдерів, та статутного капіталу банку. Розрахунок нормативу Н10 здійснюється за формулою:

де Сін.- сукупна заборгованість за строковими депозитами, кредитами, факторингом та фінансовим лізингом, векселями, борговими цінними паперами, акціями, дебіторською заборгованістю, простроченими (сумнівними) нарахованими доходами, 100 відсотків суми позабалансових зобов'язань щодо всіх інсайдерів; СК - статутний капітал банку.

Нормативне значення нормативу Н10 не має перевищувати 30 відсотків.

У разі консорціумного кредитування до розрахунку нормативів кредитного ризику головного банку консорціуму включається лише та частина кредиту, що надана безпосередньо цим банком.

Спеціалізованим банкам та уповноваженим банкам, що спеціалізуються на здійсненні однієї чи декількох банківських операцій, залучають кошти фізичних осіб для довгострокового кредитування будівництва житла, у зв'язку із концентрацією ризиків установлюються спеціальні (підвищені) значення економічних нормативів для забезпечення більш високого, порівняно з універсальними банками, рівня адекватності регулятивного та основного капіталу, рівня ліквідності та запобігання надмірному перекладанню банками ризиків на своїх кредиторів (вкладників). Граничні значення нормативів кредитного ризику, встановлені НБУ для спеціалізованих ощадних, іпотечних, розрахункових (клірингових) та інвестиційних банків, наведені у Додатку 43.

Отже, однією із вимог НБУ до банківських установ є виконання ними обов'язкових економічних нормативів. Зокрема, з метою регулювання кредитної діяльності банків, НБУ встановлює обов'язкові нормативи кредитного ризику та визначає їх граничні значення. Дотримання банком нормативів кредитного ризику сприятиме мінімізації кредитного ризику та забезпечить стабільну роботу банку та розвиток банківської системи в цілому.

Короткі підсумки

На всіх етапах кредитного процесу в банку має проводитися постійний та ефективний контроль за кредитною діяльністю з метою недопущення виникнення втрат банківською установою внаслідок неспроможності позичальників розраховуватися за своїми кредитними зобов'язаннями. Вітчизняна та зарубіжна економічна література подає різні тлумачення поняття банківського контролю. При цьому під контролем за кредитною діяльністю банківських установ, на нашу думку, слід розуміти сукупність процедур щодо перевірки якісних та кількісних характеристик процесу кредитування, його відповідності розробленим вимогам і стандартам, аналізу кредитного портфеля банку та можливості проведення регулюючих заходів для усунення недоліків кредитування І недопущення виникнення значних ризиків, які можуть призвести до втрати банком ресурсів.

2. Банківський контроль за кредитною діяльністю є надзвичайно важливим, оскільки сприяє мінімізації ризику втрат кредитних коштів. Його можна класифікувати за різними ознаками, зокрема, залежно від часу здійснення, за організаційними формами, сферою охоплення, залежно від джерел використовуваної інформації, методів контролю та системи контрольних дій, за масштабами проведення, залежно від періодичності проведення та кредитних продуктів, що пропонуються банками тощо.

3. При здійсненні контролю за кредитною діяльністю банків можуть визначатися звичайні (основні) та спеціальні (додаткові) контрольні події за кредитом. При цьому додатковий контроль запроваджується банком самостійно, а необхідність його проведення визначається залежно від характеру кредитної операції та рівня ризику за нею.

4. У процесі кредитної діяльності важливе значення має не лише внутрішній контроль банку за кредитним процесом, а й контроль з боку органів банківського нагляду та регулювання, НБУ здійснює нагляд та контроль за кредитною діяльністю банків, дотриманням ними нормативно-правових актів та виконання встановлених вимог щодо обов'язкових економічних нормативів, а також вживає необхідних заходів та санкції у разі порушень з боку банківських установ визначених правил та нормативів.

5. Серед основних напрямів контролю за кредитною діяльністю банків з боку НБУ слід виділити: розробку нормативно-правових актів та встановлення обов'язкових економічних нормативів банківської діяльності; проведення перевірок та здійснення банківського нагляду за кредитною діяльністю; встановлення вимог щодо здійснення банками кредитної діяльності та жорсткіших правил кредитування; вжиття відповідних заходів впливу на діяльність банківських установ.

6. З метою регулювання діяльності банків та недопущення виникнення криз у банківський системі НБУ встановлює обов'язкові економічні нормативи та їх граничні значення, яких повинні дотримуватися банківські установи у процесі своєї діяльності. Серед економічних нормативів визначені, зокрема, нормативи кредитного ризику, які регулюють кредитну діяльність банків та сприяють підвищенню якості кредитного портфеля.

7. До нормативів кредитного ризику, встановлених НБУ, віднесено: норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7); норматив великих кредитних ризиків (Н8); норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9); норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10). Дотримання банками встановлених граничних значень нормативів кредитного ризику сприятиме зменшенню ризику втрат кредитних ресурсів, наданих позичальникам, та забезпечуватиме стабільну і прибуткову діяльність банківської установи.

Тема 13. Банківський моніторинг кредитування

⇐ Предыдущая 31 32 33 34 35 36 373839 40 Следующая ⇒