Методичні рекомендації до вивчення теми 5

Матеріал цієї теми є логічним продовженням попе­редньої теми, оскільки передбачає розширення знань та навичок студентів щодо оцінки банківських ризиків. Опрацювання теоретичних основ теми «Оцінка діяль­ності банків на основі системи оцінки ризиків» необхідно розпочати із підходу, викладеного у Базелі-Н, що отримав у світі назву «Нагляд на основі оцінки ризиків». Він здійснюється при інспектуванні діяльності банків, у чому простежується логіка взаємозв'язку з попередньою темою

Т.П.Гудзь

4: для визначення рейтингу банку за системою CAMELS використовується система оцінки ризиків. Нормативні засади системи управління ризиками викладено у Методичних вказівках з інспектування банків «Система оцінки ризиків», затверджених постановою Правління Національного банку України від 15 березня 2004 р. № 104. Цей нормативний документ є ключовим при вивченні даної теми.

У цій темі увага приділяється одному із завдань банківського нагляду — оцінці якості (надійності, точ­ності, кваліфікованості, регулярності, комплексності) побудованої банком системи управління ризиками шляхом аналізу чотирьох її компонентів: положень, процесів, персоналу, системи контролю.

Детальному вивченню підлягають дев'ять категорій ризику, які виділяє Національний банк України з метою здійснення банківського нагляду: кредитний ризик, ризик ліквідності, ризик зміни процентної ставки, рин­ковий ризик, валютний ризик, операційно-техноло­гічний ризик, ризик репутації, юридичний ризик та стратегічний ризик. Послідовність розгляду кожного з видів указаних ризиків передбачає: сутність ризику, фактори, що його породжують, параметри оцінки ризику, а саме: «кількість» ризику; якість управління ним, сукупний ризик, напрям ризику.

Необхідно звернути увагу, що шість категорій ризику — кредитний ризик, ризик ліквідності, ризик зміни процентної ставки, ринковий ризик, валютний ризик та операційно-технологічний ризик — оцінюються за всіма вищенаведеними параметрами. Тоді як для решти ризиків — стратегічного ризику, ризику репутації та юридичного ризику — визначаються лише сукупний ризик і напрям ризику.

Вивчення діючої вітчизняної методології нагляду на основі оцінки ризиків банківської діяльності слід допов­нити знаннями положень Базеля-ІІ, що стосуються:

Банківський нагляд

1) сформульованих уперше принципів, які регла­ментують обов'язки і повноваження банків та органів регулювання щодо оцінки адекватності капіталу, а саме процес оцінки ризиків у банках; оцінка процесу наглядом; формування капіталу понад мінімальні норми; втручання органів нагляду на ранніх стадіях виникнення проблем;

2) розрахунку мінімально необхідної величини капі­талу для трьох видів ризиків банківської діяльності: кредитного, ринкового та операційного.

У цій частині вивчення теми найбільшу увагу слід приділити суттєвим нововведеннями Базеля II, якими є альтернативні підходи щодо оцінки:

—кредитного ризику — стандартизований підхід (stan­dardized approach) та підхід на основі внутрішніх рейтингів, ПВР (internal ratings — based approach, IRB);

—ринкового ризику за видами: визначення процен­тного та пайового ризику запропоновано на основі спеціального та загального підходів; валютного ризику — за окремою валютою та портфелем у цілому; товарного ризику — на основі моделювання, залежно від строку погашення, спрощеного підходу; операційного ризику — на основі таких підходів, як базовий, стандартизований, альтернативний стандартизований, поглибленої оцінки.

Для формування комплексних знань з питань оцінки банківських ризиків студентам необхідно проаналізувати діючу в Україні нормативну методику оцінки ризиків через призму Базеля-ІІ. Це дасть змогу виявити напрями удосконалення вітчизняної методології оцінки ризиків.