Оцінка сукупного ринкового ризику банку за положеннями Базелю II та вітчизняною банківською практикою

Узагальнююча оцінка ринкового ризику за Базелем-ІІ проводиться за логікою підходу внутрішніх рейтингів. Спочатку визначається сукупний розмір мінімально необхідного капіталу під ринковий ризик як алгебраїчна сума отриманих вимог до капіталу за процентним, пайо­вим, валютним та товарним ризиками. Потім розра­ховується еквівалент зважених за ринковим ризиком активів:

190 Т.П.Гудзь

Банківський нагляд

зовнішнього фактора — валютного курсу, процентної ставки тощо. Поєднання цих величин дає уявлення про те, яку суму збитків чи доходів отримає банк у разі, якщо події розвиватимуться за зробленими припущеннями. Стрес-тестування широко використовується для оцінки інших ризиків: ліквідності, зміни процентної ставки та валютного курсу.

Запровадження методології вимірювання банківських ризиків VaR було ініційоване Базельським комітетом у середині 90-х років XX ст. з метою оцінки потенційних збитків унаслідок несприятливої зміни кон'юнктури на фінансових ринках. Цей метод передбачає визначення ризикової вартості, під якою розуміється максимальний розмір збитків, що не буде перевищений з ймовірністю 100% мінус «х»% протягом наступних «п» днів. У світовій практиці використовують різні моделі методології VaR, переважно для оцінки кредитного ризику. Вітчизняними банками VaR використовується некласично, а саме:

— під час розрахунку зміни наявної ресурсної бази, тобто обсягів залишків на поточних рахунках клієнтів, з метою виділення стабільної частини трансакційних залишків, яку можна спрямувати на розширення активних операцій;

— під час визначення можливих утрат за відкритими валютними позиціями у разі несприятливої зміни валютного курсу;

— переоцінки торгового портфеля цінних паперів.
Інспектори банківського нагляду повинні постійно

Удосконалювати свої знання у сфері прийомів вимірю­вання ринкового ризику, що реально використовуються комерційними банками з метою оцінки їх ефективності, надійності, адекватності. Водночас оволодіння новими підходами світової банківської практики щодо визна­чення ринкового ризику має бути спрямоване не тільки на зовнішню оцінку його рівня в банку для проведення порівняння із внутрішньобанківськими результатами

Т.П.Гудзь

аналізу. Увага наглядовців має бути приділена адаптації провідних методологій оцінки ринкового ризику, вироблених сучасною банківською наукою та практикою, з метою їх доведення і впровадження в діяльність вітчизняних банків.