 |
47.Висвітліть Кантове розуміння закономірностей сприймання прекрасного. Що мав на увазі Кант, застосовуючи при характеристиці прекрасного термін «доцільність без мети»?
|
|
|
|
46. Розкрийте Кантове розуміння специфіки естетичного судження та його відмінності від логічного судження. Обміркуйте в цьому контексті вислів Ніцше: «Мистецтво для того, щоб не згинути від істини».
Творчість поділяється на 2 періоди: 1)докритичний; 2)критичний. Докритичний період-це захопленість Канта природничою наукою та її філософською інтерпретацією. Критичний період-звернення Канта до проблеми людини. ютворчості, свідомості.
Твори: " Критика чистого розуму"; " Критика практичного розуму" (проблеми етики і релігії); " Критика здатності судженння(питання естетики); " Метафізика моральності".
Кант розмежував людську свідомість на 2 сфери: 1)чистий розум; 2)практичний розум. Чистий розум застосовується у теоретичному пізнанні природи та її необхідності. Світ пізнається через трансцендентальні форми споглядання простору і часу, категорії розсудку, ідеї розуму. Світ пізнавальний, але обмежено. Непізнаваними є такі речі як Бог, нескінченність-скінченність, свобода волі, безсмертя душі.
Практичний розум стосується цінностей і свободи. Людина як особистість. Основою є автономна добра воля людини(здатність протиставляти свій життєвий вибір чомусь іншому).
Естетична сфера збалансовує чистий, практичний розум. На рівні естетики головним інструментом є продуктивна здатність уяви. Логічне тяжіє до абстрактної істини. Якщо логічне розділчяє то естетичне єднає в цілісність. Допомагає сила уяви. Естетичний смак-основа естетичного осягнення світу. Смак-це здатність судити про предмет на основі задоволення чи незадоволення вільного від будь якого практичного інтересу. Предмет такого задоволення-прекрасне.
|
|
|
4 характеристики сприймання людиною істинно прекрасного6
-прекрасне вільне від практичного інтересу;
-прекрасне має універсальний характер і значення для кожного;
-прекрасне є формою доцільності предмета, що сприймається нею без уявлення про мету(доцільність без мети);
-краса-це те, що подобається без логічного поняття як предмет самодостатнього задоволення.
47. Висвітліть Кантове розуміння закономірностей сприймання прекрасного. Що мав на увазі Кант, застосовуючи при характеристиці прекрасного термін «доцільність без мети»?
Естетична сфера збалансовує чистий, практичний розум. На рівні естетики головним інструментом є продуктивна здатність уяви. Логічне тяжіє до абстрактної істини. Якщо логічне розділчяє то естетичне єднає в цілісність. Допомагає сила уяви. Естетичний смак-основа естетичного осягнення світу. Смак-це здатність судити про предмет на основі задоволення чи незадоволення вільного від будь якого практичного інтересу. Предмет такого задоволення-прекрасне.
4 характеристики сприймання людиною істинно прекрасного6
-прекрасне вільне від практичного інтересу;
-прекрасне має універсальний характер і значення для кожного;
-прекрасне є формою доцільності предмета, що сприймається нею без уявлення про мету(доцільність без мети);
-краса-це те, що подобається без логічного поняття як предмет самодостатнього задоволення.
48. Висвітліть Кантове тлумачення суті піднесеного. У чому відмінність між «математичним» і «динамічним» піднесеним? Проілюструйте прикладами з життя та мистецтва.
Цікавим є аналіз піднесеного, запропонований Кантом. Піднесене Кант більшою мірою, ніж прекрасне, долучав до внутрішнього світу людини. Явища, несумірні зі здатностями звичного людського сприймання, дають потужний емоційний імпульс душі. Піднесене то вабить, то відштовхує, не даючи позитивного задоволення, а збуджуючи здивування, шанобу й бентежну насолоду-трепет. Переживання піднесеного, на думку Канта, є свідченням неприродності людини, її зв’язку зі сферою духу та свободи. “Піднесеним є те, сама можливість думки про що вже доводить здатність душі, що перевершує будь-який масштаб зовнішніх чуттів1”. (Недаремно, до речі, сприймання піднесеного позначається російською мовою старослов’янським словом “восхищение”, що етимологічно в парадоксальний спосіб споріднене зі словами “похищать”, “похищение”: піднесений об’єкт ніби “похищает”, “викрадає” душу людини з середовища її буденності й емпіричності та підносить у вищі світи). Колізії внутрішньо суперечливого переживання піднесеного (і навіть трагічно-піднесеного) яскраво відтворено в таких рядках О. Пушкіна:
|
|
|
Есть упоение в бою,
И бездны мрачной на краю,
И в разъяренном океане,
Средь грозных волн и бурной тьмы,
И в аравийском урагане,
И в дуновении чумы.
Все, все, что гибелью грозит,
Для сердца смертного таит
Неизъяснимы наслажденья ─
Бессмертья, может быть, залог,
И счастлив тот, кто средь волненья
Их обретать и ведать мог.
Кант виокремлює два типи піднесеного: “математично піднесене” і “динамічно піднесене”. Прикладом математично піднесеного є кількісно масштабні явища, що бентежать душу передусім своєю матеріальною величчю ─ небо, океан, пустеля тощо. Тим часом динамічно піднесене виражає велич внутрішньої сили й могутності, які можуть чуттєво виявлятися в чомусь матеріально незначному ─ образ сили й потуги тут дається символічно, опосередковано певними контекстами ціннісно-смислового досвіду. Скажімо, для християнина внутрішній динамізм піднесеного, пов’язаного з досвідом переживання священного, божественного, можуть втілювати маленький нагрудний хрестик, крихітна іконка або, наприклад, невеличкий, подібний до звичайної хати, старовинний сільський храм. Враження динамічно піднесеного може навіюватися й, наприклад, знайденим археологами написом з фрагментом стародавнього послання коханого до коханої: здавалося б, нічого величного у знахідці немає (можливо, й стиль писання далекий від досконалості), але ми усвідомлюємо величну здатність смертної людини зберігати крізь віки тепло своєї душі, вогонь своїх почуттів, а отже, бути в якомусь сенсі безсмертною.
|
|
|
