Культура безпеки — базисний принцип безпеки

Згідно з основним національним стандартом з безпеки [77]: “Культура безпеки це набір характеристик, особливостей діяль­ності організацій та поведінки окремих осіб, які встановлюють, що проблема безпеки АС є такою, що має вищий пріоритет; їй приділяється увага, визначена їх значущістю”. Таке визначення і термін уперше було використано міжнародною консультатив­ною групою з ядерної безпеки МАГАТЕ [78] при детальному аналізі причин аварії на ЧАЕС.

Принцип, відповідно до якого всі особи й організації, при­четні до ядерної енергетики, керуються у своїх діях і взаєминах встановленою культурою безпеки з часу виходу ІНСАГ-3, є од­ним з основних принципів забезпечення безпеки АС. Визначен­ня "культура безпеки" відноситься до загального поняття при­хильності й особистої відповідальності усіх осіб, які займаються будь-якою діяльністю, що впливає на безпеку АЕС. Проте, започаткування необхідної уваги до питань безпеки знаходиться у компетенції старшого керівництва усіх організацій, що прийма­ють участь. Встановлюється і реалізується політика, що забезпе­чує здійснення правильної практики. Встановлюються чіткі межі відповідальності і лінії зв'язку; розробляються обґрунтовані ке­рівництва, забезпечується строге виконання цих керівництв; про­водиться внутрішня експертиза діяльності, пов'язаної з безпе­кою; при підготовці і навчанні персоналу, насамперед, підкрес­люються причини встановлення прийнятої практики забезпе­чення безпеки, а також наслідки для безпеки недоліків у вико­нанні персональних функціональних обов'язків. Ці питання особ­ливо важливі для експлуатуючих організацій і персоналу, що безпосередньо займається експлуатацією АЕС. Для останнього на всіх рівнях підкреслюється значення індивідуальних обо­в'язків з розуміння і знання АС і устаткування; особливо підкрес­люються причини встановлення меж безпеки і наслідки їх пору­шень. Необхідно створювати атмосферу відкритості, що забезпе­чує вільну передачу персоналом інформації, яка відноситься до безпеки станції; особливо варто заохочувати визнання помилок у роботі, якщо вони зроблені. У такий спосіб досягається загаль­на психологічна налаштованість на безпеку, що припускає самокри­тичність і самоперевірку, виключає благодушність і передбачає розвиток відчуття персональної відповідальності і загального саморегулювання у питаннях безпеки. Формування культури безпеки створюються системою технічних і організаційних за­ходів, що складаються з 5 рівнів глибоко ешелонованого захис­ту. Культура безпеки, згідно національного стандарту [77], відно­ситься до рівня 1 — створення умов, які запобігають порушен­ням нормальної експлуатації. Це означає: у всіх осіб і органі­зацій, зайнятих у атомній енергетиці, повинна формуватися куль­тура безпеки шляхом проведення необхідного підбору, навчання і підготовки персоналу у кожній сфері діяльності, що впливає на безпеку; встановлення і суворе дотримання дисципліни при чітко­му розподілі персональної відповідальності керівників і вико­навців; розробки й суворого дотримання інструкцій по вико­нанню робіт і їх періодичне оновлення з урахуванням накопиченого досвіду. Усі особи, які зайняті у діяльності, що впливає на безпеку, повинні знати про характер і ступінь впливу їх діяль­ності на безпеку. Вони повинні повністю усвідомлювати наслідки, до яких може призвести недотримання або нечітке виконання чинних інструкцій, норм і правил з ядерної та радіаційної без­пеки. Аварія на ЧАЕС у 1986 року продемонструвала можливі наслідки неадекватного глибоко ешелонованого захисту і важ­ливість таких організаційних питань, як необхідність наявності ефективного режиму регулювання і культури безпеки. Вона та­кож привернула увагу до середньо- і довгострокового забруднен­ня у результаті радіоактивних викидів і до ролі аварійного пла­нування за межами площадки АЕС. Для ефективної реалізації глибоко ешелонованого захисту до всіх заходів на рівнях 1-5 застосовуються основні попередні вимоги. Цими попередніми вимогами, що взаємозалежні і виконуються у рамках політики безпечного проектування й експлуатації, є відповідний консерва­тизм, забезпечення якості і культура безпеки.

Отже, необхідно, щоб організації й окремі особи, які викону­ють роботи, що можуть впливати на кожний з рівнів безпеки, виявляли прихильність забезпеченню надійної культури безпе­ки. Експлуатуюча організація й урядова організація, а також організації, що беруть участь у проектуванні, виготовленні, буді­вництві, технічному обслуговуванні, іспитах і контролі у процесі експлуатації, а також у аварійних втручаннях, повинні забезпе­чити виконання відповідних попередніх вимог і використання відповідних методів. Культура безпеки визначається всебічною підготовкою ретельно підібраного експлуатаційного персоналу, чиє поводження відповідає зразковій культурі безпеки.