Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Задачі, ситуаційні завдання, вправи

Приведіть у відповідність вид праці з його ознаками

Класифікація видів праці	Ознаки виду праці
1. За характером і змістом праці	А. праця наукова, інженерна, управлінська, виробнича; підприємницька, інноваційна; промислова, сільськогосподарська, транспортна і комунікаційна.
2. За предметом та продуктом праці	Б. праця ручна (технічно неозброєна), механізована і автоматизована (комп’ютерна); низько-, середньо- і високотехнологічна; з різним ступенем участі людини.
3. За засобами і способами праці	В. праця стаціонарна і пересувна; наземна і підземна; нормальна, важка і особливо важка; приваблива і неприваблива; вільна і з різним ступенем регламентації.
4. За умовами праці	Г. праця наймана і приватна; індивідуальна і колективна; за бажанням, за необхідності і примусовості; фізична і розумова; репродуктивна і творча; різного ступеня складності.

Питання для самоконтролю

1. Що вкладається в поняття «праця» і в чому сутність даної економічної категорії?

2. Що загального і які розходження між працею трудовою діяльністю?

3. Назвіть основні компоненти праці.

4. Яка роль праці в розвитку людини і суспільства?

5. Що розуміють під змістом, характером і видом праці?

Бібліографічний список

16, 17, 21, 22, 23, 62

Змістовий модуль 2.Механізм регулювання соціально-трудових відносин

Тема 4. Система соціально-трудових відносин

Мета: -зрозуміти сутність і значення соціально-трудових відносин;

- ідентифікувати їх сторони і суб’єкти;

- уяснити зміст предмета соціально-трудових відносин на всіх рівнях;

- з’ясувати принципи і типи соціально-трудових відносин, сутність поняття «висока якість трудового життя» як мети і критерію досконалості відносин у сфері праці.

План вивчення теми

1. Сутність соціально-трудових відносин.

2. Сторони та суб’єкти соціально-трудових відносин.

3. Предмет соціально-трудових відносин на різних рівнях.

4. Принципи і типи соціально-трудових відносин.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Вивчення теми необхідно розпочати зі з’ясування сутності і значення соціально-трудових відносин.

Соціально-трудові відносини – це комплекс взаємовідносин між найманими працівниками і роботодавцями (суб’єктами й органами, що їх представляють) за участі держави (органів законодавчої і виконавчої влади), які пов’язані з наймом працівників, використанням та оплатою їхньої праці, відтворенням робочої сили і спрямовані на забезпечення соціальної згоди, високого рівня та якості життя працівників, високої ефективності роботи підприємств.

Ці відносини охоплюють широке коло питань – від соціально-економічних аспектів майнових відносин до системи організаційно-економічних і правових інститутів, що пов’язані з:

· колективними та індивідуальними переговорами;

· укладенням договорів і угод;

· визначенням умов праці, розмірів її оплати;

· вирішенням трудових конфліктів;

· участю працівників в управлінні виробництвом тощо.

Важливо знати, що соціально-трудові відносини як система виявляються у двох формах:

1) фактичні соціально-трудові відносини, які функціонують на об’єктивному і суб’єктивному рівнях;

2) соціально-трудові правовідносини, що відображають фактичні соціально-трудові відносини на інституціональному, законодавчому, нормотворчому рівнях.

Сама ж система соціально-трудових відносин характеризується такими складовими:

· сторони соціально-трудових відносин;

· суб’єкти соціально-трудових відносин;

· механізми соціально-трудових відносин;

· рівні соціально-трудових відносин;

· предмет соціально-трудових відносин;

· принципи соціально-трудових відносин;

· типи соціально-трудових відносин.

Провідними складовими системи соціально-трудових відносин є їх сторони і суб’єкти.

Сторонами соціально-трудових відносин є:

· наймані працівники;

· роботодавці;

· держава.

Сторони і суб’єкти – ці поняття є близькими, але не ідентичними. Відмінність між ними полягає в тому, що сторони соціально-трудових відносин є носіями первинного права у цих відносинах, а суб’єкти можуть володіти як первинним, так і делегованими первинними носіями правами.

Найманий працівник як суб’єкт соціально-трудових відносин – це громадянин, що уклав індивідуальну угоду з роботодавцем, і відповідно до цієї угоди набув відповідних прав і обов’язків у трудовій сфері.

Суб’єктами соціально-трудових відносин можуть виступати як окремі індивіди, так і групи працівників, які організаційно об’єднані за певними системоутворюючими ознаками (професійна, посадова, галузева належність, регіон працеприкладання, вік, стать, рівень освіти, стан здоров’я та ін.).

Треба знати, що розвинуті соціально-трудові відносини передбачають наявність інститутів, що представляють їх інтереси та виступають від їхнього імені. Традиційно такими інститутами є профспілки – масові організації, що об’єднують найманих працівників, пов’язаних спільними соціально-економічними інтересами.

Роботодавець як суб’єкт соціально-трудових відносин відповідно до міжнародної класифікації – це людина, яка працює самостійно і постійно наймає для роботи одну або багато осіб. Роботодавець як правило є власником засобів виробництва.

У вітчизняній господарській практиці роботодавцем вважається також керівник підприємства в державному секторі економіки, який наймає працівників за договором, наприклад, директор державного заводу, хоча сам він є найманим працівником у держави і не володіє засобами виробництва.

Роль держави як суб’єкта соціально-трудових відносин проявляється у тих функціях, які вона виконує:

· законотворення, встановлення норм і правил;

· гарантія і захист прав;

· створення робочих місць (держава як роботодавець);

· арбітраж і регулювання;

· примирення сторін, забезпечення злагоди.

У системі соціально-трудових відносин, залежно від особливостей суб’єктів та характеристик соціально-економічного простору, виділяються такі їх рівні:

· індивідуальний (працівник-роботодавець, працівник-працівник, роботодавець-роботодавець);

· мікроекономічний (рівень підприємства), відносини на якому можуть мати як індивідуальний (працівник-роботодавець, працівник-працівник), так і комбінований характер (об’єднання працівників-роботодавець);

· мезоекономічний рівень (рівень окремих адміністративних територій і галузей);

· макроекономічний (національний) рівень, на якому крім держави (її представляє уряд), діють багато об’єднань найманих працівників і об’єднань роботодавців;

· мегаекономічний (глобальний, міжнародний) рівень, значення якого зростає в міру глобалізації економіки та суспільного життя загалом.

Для кожного рівня соціально-трудових відносин характерні свої специфічні предмети цих відносин і взаємозв’язки між їх складовими.

За змістом усю багатоманітність соціально-економічних процесів, що є предметом соціально-трудових відносин на всіх рівнях, можна структурувати у такі відносно самостійні предметні блоки:

1) соціально-трудові відносини формування і відтворення людського капіталу;

2) соціально-трудові відносини забезпечення зайнятості;

3) соціально-трудові відносини у сфері безпосереднього докладання праці;

4) соціально-трудові відносини, пов’язані з оплатою праці та власністю.

Далі необхідно з’ясувати принципи і типи соціально-трудових відносин.

Тип соціально-трудових відносин визначається їх характером, а саме тим, яким конкретно чином приймаються і здійснюються рішення в соціально-трудовій сфері. Базову роль у формуванні типів соціально-трудових відносин відіграють принципи рівності чи нерівності прав та можливостей суб’єктів цих відносин. Виділяють два полярних типи трудових відносин: патерналізм і соціальне партнерство. Можливі також і інші типи соціально-трудових відносин: солідарність, субсолідарність, конфлікт, дискримінація.

Принцип солідарності – передбачає спільну відповідальність людей, що ґрунтується на особистій відповідальності та злагоді, єдності та спільності інтересів. Його сутність полягає в тому, що згуртованість дозволяє виявляти і оцінювати однакові інтереси, типові для тієї чи іншої групи населення, схожі загальні риси, а також схожий соціальний або економічний ризик. Саме тому у зв’язку з соціально-трудовими відносинами кажуть про солідарність професіональних спілок, які закликані компенсувати негативні економічні і соціальні наслідки процесу розвитку ринкових відносин.

Патерналізм характеризується монопольною роллю держави в соціально-трудових відносинах та повною державною регламентацією.

Субсолідарність спрямована на посилення мотивів людей до самореалізації та самозабезпечення і відвернення спроб перенести відповідальність за своє життя на державу або суспільство.

Дискримінація – це свавільне, необґрунтоване, невиправдане обмеження прав і можливостей суб’єктів цих відносин, що зменшує для них можливості у соціально-трудовій сфері. Звичайно дискримінуються певні категорії працівників (жінки, молодь, люди пенсійного віку, представники національних меншин).

Конфлікт як зіткнення суб’єктів взаємодії, спричинений протилежністю цілей та інтересів, позицій і поглядів є таким типом соціально-трудових відносин, що свідчить про граничне загострення протиріч у трудових стосунках. Формами прояву трудового конфлікту можуть бути: мовчазне незадоволення, відкрите незадоволення, спір, страйк, трудовий спір та ін.

Соціальне партнерство – це такий тип соціально-трудових відносин, що орієнтується не на конфронтацію сторін, а на пошук і досягнення соціального консенсусу, на забезпечення оптимального балансу в реалізації різних специфічних інтересів суб’єктів (сторін) соціального партнерства, за якого підприємець може забезпечити собі стабільне отримання відповідного прибутку, а найманий працівник – гідні умови життя.

Варто запам’ятати, що названі типи соціально-трудових відносин у «чистому»вигляді практично не зустрічаються. У реальності складаються моделі соціально-трудових відносин, які комбінують ознаки цих типів.

Нині домінуючим типом соціально-трудових відносин у країнах з розвинутою ринковою економікою є соціальне партнерство у формах двопартизму і трипартизму. Отже, саме наявність цього типу соціально-трудових відносин є основною ознакою соціальної орієнтації ринкової економіки.

Завдання до самостійної роботи щодо вивчення навчального матеріалу

1. Вивчити основні терміни, поняття, визначення та скласти термінологічний словник за темою.

2. Вивчити та законспектувати теоретичний матеріал з питання «Якість трудового життя як результат і показник стану соціально-трудових відносин».

3. Зробіть добірку прикладів, що ілюструють дискримінацію у соціально-трудових відносинах на різних рівнях. Розподіліть їх за напрямами (наприклад: дискримінація при наймі на роботу, дискримінація при просуванні, дискримінація при оплаті праці тощо).

⇐ Предыдущая 2 3 4 5 678 9 10 11 Следующая ⇒