 |
Бібліографічний список
|
|
|
|
6, 7, 8, 9, 10, 13, 14, 15, 29, 49, 50
Тема 7. Ринок праці в системі соціально-трудових відносин
Мета: - з’ясувати соціально-економічну сутність і специфіку ринку праці;
- зрозуміти дію механізму узгодження попиту і пропозиції на ринку праці;
- вияснити особливості функціонування ринку праці в Україні, елементів його інфраструктури;
- зрозуміти процеси сегментації та гнучкості ринку праці
План вивчення теми
1. Сутність та основні складові ринку праці. Кон’юнктура та особливості ринку праці
2..Інфраструктура ринку праці
3. Сегментація та гнучкість ринку праці
4. Показники ефективності ринку праці
Методичні рекомендації до самостійної роботи
Вивчення цієї теми доцільно розпочати із з’ясування сутності ринкової системи та її складової – ринку праці, а також структури ринку праці.
Ринок праці – це система суспільних відносин, пов’язаних з наймом і пропозицією праці, тобто з купівлею і продажем послуг праці; це також економічний простір – сфера працевлаштування, в якій взаємодіють покупці і продавці праці; і це механізм, що забезпечує узгодження ціни і умов праці між роботодавцями і найманими працівниками та регулює її попит та пропозицію.
Головними складовими ринку праці є сукупна пропозиція (П), що охоплює всю найману робочу силу, і сукупний попит (С) як загальна потреба економіки в найманій робочій силі. Вони складають сукупний ринок праці (рис.2.1.)
СП – сукупний попит на працю;
СПр – сукупна пропозиція праці;
ВП – вдоволений попит на працю.
Рис. 2.1. Сукупний ринок праці
Основними суб’єктами ринку праці є роботодавці і наймані робітники.
Роботодавець – наймач, який може бути представлений різними “фігурами ” у залежності від узаконеної структури відносин власності. Ними можуть бути: державні підприємства, акціонерні товариства, громадські організації, колективні господарства, приватні підприємства, господарські асоціації, кооперативи, спільні підприємства, індивідуальні наймачі і т. ін.
|
|
|
Наймані робітники – це вільні працездатні громадяни, для яких робота з наймання є головним джерелом існування й індивідуального відтворення. Необхідно розуміти, що наймані робітники для роботодавців представляють різну цінність в залежності від статі, віку, кваліфікації, соціального статусу і ряду соціально-набутих якостей (відповідальність, дисциплінованість, завзятість й ін.).
Кон’юнктура ринку – це співвідношення попиту та пропозиції у рамках усіх складових структури ринку праці. Кон’юнктура ринку залежить від стану економіки (піднесення чи спаду); галузевої структури економіки; рівня науково-технічного розвитку країни; рівня життя населення; загальної міри розвитку ринкових відносин (багатоукладність економіки, розвиненість ринків житла, послуг, цінних паперів тощо); стану соціальної та виробничої інфраструктури та ін.
Необхідно розуміти, що на кон’юнктуру ринку впливають демографічні, етнічні, соціальні, політичні, екологічні і інші фактори.
Залежно від співвідношення між попитом і пропозицією розрізняють три типикон’юнктури ринку праці:
· трудодефіцитна, коли ринок праці не може задовольнити пропозиції праці;
· трудонадлишкова, коли на ринку праці велика кількість безробітних і відповідно обмежені пропозиції праці;
· рівноважна, коли попит на працю відповідає на його пропозиції.
Важливе значення для повноцінного функціонування ринку праці має розвинена і високоефективна інфраструктура.
Інфраструктура ринку праці включає:
· Державні та недержавні заклади працевлаштування та сприяння зайнятості;
|
|
|
· Кадрові служби підприємств і фірм, громадські організації і фонди, агенції по добору, працевлаштуванню персоналу;
· Нормативно-правове середовище.
Основною функцією інфраструктури ринку праці є регулювання відносин між роботодавцями і працівниками з приводу оплати праці, її умов, вирішення соціально-трудових конфліктів.
Важливо засвоїти, що різноманітність пропонованих трудових послуг і робочих місць породжує сегментацію ринку праці, тобто поділ робочих місць і працівників за об’єднуючими ознаками на відносно стійкі і замкнуті сектори, які обмежують мобільність робочої сили своїми кордонами.
З’ясувати різні сегменти ринку праці: первинний і вторинний ринки, ринки окремих професій, особливих категорій працівників, внутрішні і зовнішні ринки, тіньові неформальні ринки.
Розрізняють зовнішній, або професійний, ринок праці і внутрішній ринок.
Зовнішній ринок охоплює відносини між продавцями і покупцями робочої сили в масштабах країни, регіону, галузі.
Внутрішній ринок передбачає рух кадрів всередині підприємства, переміщення з однієї посади (роботи) на іншу. Це переміщення може відбуватися як по горизонталі, так і по вертикалі.
Особливу увагу слід приділити відмінностям між відкритим і прихованим ринком праці; з’ясувати у чому полягає жорсткість і гнучкість ринку праці.
Робоча сила як товар впливає на співвідношення попиту і пропозиції та на свою ринкову ціну.
Відомо кілька моделей ринку праці, які пов'язані з особливостями політики зайнятості, що проводиться в окремих країнах. Національна модель ринку праці складається з тієї чи іншої системи підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації працівників, системи заповнення вакантних робочих місць і способів регулювання трудових відносин з участю профспілок.
Відповідно до комбінації цих складових розрізняють японську модель ринку праці, модель США, шведську модель та ін.
Для японської моделі характерна система трудових відносин, яка ґрунтується на принципі «довічного найму», за якої гарантується зайнятість працівника на підприємстві аж до досягнення ним віку 55-60 років.
Завдання до самостійної роботи щодо вивчення навчального матеріалу
|
|
|
Зробіть добірку статистичних даних – показників функціонування ринку праці України та нашого регіону – пропозиції робочої сили за статевовіковими групами, попиту на робочу силу за галузями економіки, динаміки ринку праці (географічна мобільність та оборот робочої сили – найм, звільнення), рівень зайнятості і безробіття, середня заробітна плата та продуктивність праці.
|
|
|
