 |
Бібліографічний список
|
|
|
|
16, 17, 18, 33, 58
Тема 9. Людський капітал
Мета: - з’ясувати соціально-економічну сутність категорії людський капітал, її значення для соціально-економічного розвитку;
- зрозуміти специфіку інвестицій в людський капітал;
- засвоїти методи економічної оцінки ефективності інвестування в людський капітал;
- ідентифікувати вигоди і витрати при інвестуванні в освіту.
План вивчення теми
1. Розвиток концепції людського капіталу.
2. Людський капітал як соціально-економічна категорія.
3. Інвестиції в людський капітал.
4. Методи економічної оцінки ефективності інвестування в людський капітал.
Методичні рекомендації до самостійної роботи
Теорія людського капіталу досліджує залежність доходів працівника, підприємства, суспільства від знань, навичок та природних здібностей людей. Принципові ідеї такої залежності належать ще А.Сміту. Передвісником цієї теорії стали наукові праці видатного радянського вченого-економіста С.Г.Струміліна, який теоретично обґрунтував значення для народного господарства розвитку освіти і одним із перших спробував дати кількісну оцінку впливу освіти на ефективність праці і виробництва.
У другій половині нашого століття теорія людського капіталу набула бурхливого розвитку. За розробку теорії людського капіталу її авторам - Теодорові Шульцу і Гарі Беккеру - були присуджені дві Нобелівські премії в галузі економіки в 1979 та 1992рр. відповідно. Хоча основний внесок у популяризацію ідеї людського капіталу був внесений Т.Шульцем, класикою сучасної економічної думки став однойменний трактат Г.Беккера. До них ще в XVIIст. вперше була зроблена спроба оцінити грошову вартість продуктивних властивостей людської особистості. Ця спроба належала родоначальнику англійської класичної політекономії В.Петті. Петті першим висловив ідею про те, що люди з їхніми виробничими здібностями являють собою багатство.
|
|
|
Прихильники теорії трьох факторів виробництва (Б.Бейджхот, Ф.Ліст, А.Маршалл, Дж.Мілль, В.Рошер, Г.Сіджуік) схиляються до розгляду людських знань і здібностей до праці як до складових частин капіталу. На основі такого підходу до проблеми взаємозв’язку людини, її здібностей до праці і капіталу виникли традиційні визначення поняття «людський капітал»
Інший напрямок в економічній науці складають праці вчених, що відносять саму людину з її природженими якостями до капіталу (Л.Вальрас, Дж.Маккулох, Г.Маклеод, І Фішер та ін.). Вони оцінювали людину як елемент капіталу, і як розвиток їх трактувань виникли так звані розширюючи теорії людського капіталу.
Розвиток альтернативних концепцій людського капіталу пов’язаний з роботами американського економіста першої половини ХХст. І.Фішера. В його роботах стверджувалося, що істотною у цьому світі є лише те, що відповідає практичним цілям і завданням життя, а діяльність людей повинна бути спрямована виключно на досягнення практичного результату і життєвого успіху.
В Україні відома концепція людського капіталу, яку запропонував американський економіст Дж.Кендрик. На думку Дж.Кендрика, капітал – це «здатність протягом певного періоду створювати певний продукт і дохід, включаючи неринкові форми доходу». Вчений поділяє капітал на речовий і неречовий, а кожна з цих частин поділяється на капітал втілений і невтілений в людях.
Речовий капітал, втілений в людях, - це капітал, одержаний шляхом вкладень у формування та виховання людини, такі вкладення розглядаються як споживання і їх не вважають інвестиціями. Не речовий капітал, втілений в людях, - це витрати на освіту, професійну підготовку людини, її здоров’я, а також на мобільність трудових ресурсів.
|
|
|
Дж.Кендрик відносить до втіленого в людях неречового капіталу так звані загальноосвітні й практичні знання. За Кендриком гуманітарні знання здатні приносити «дохід лише в негрошових, психологічних формах», а практичні знання «спеціально спрямовані на збільшення здатності людини створювати дохід».
Крім того, Дж.Кендрик відносить до інвестицій в людський капітал «знання призначені для розваг», а також знання, одержані шляхом «практичного досвіду, що здобувається під час роботи, відпочинку та роздумів».
Отже, виникнення і розповсюдження в економічній науці альтернативних концепцій людського капіталу викликане існуючими реаліями ринкової економіки, які останніми роками все помітнішими стають і в нашій країні.
Далі необхідно з’ясувати сутність інвестицій в людський капітал – це вкладення в людину, які підвищують її продуктивні здібності і продуктивність праці. Основні їх види такі:
· витрати на освіту (в тому числі загальну і спеціальну, формальну і неформальну, підготовку за місцем роботи тощо);
· витрати на охорону і зміцнення здоров’я;
· витрати на мобільність;
· витрати на пошук економічно значимої інформації;
· виховання дітей (вкладення в майбутній людський капітал) та ін.
Аналіз ефективності інвестицій в людський капітал починається з оцінки витрат на них та очікуваних зисків (вигод) від їх здійснення. Витрати, пов’язані з інвестиціями в людський капітал, складаються з трьох груп:
· прямі матеріальні витрати;
· втрачені заробітки;
· моральні витрати.
До очікуваних вигод від згаданих інвестицій належать:
· прямі матеріальні зиски;
· непрямі матеріальні зиски;
· непрямі матеріальні доходи;
· моральні зиски.
Необхідно знати, що дослідники ефективності у сфері людського капіталу звертаються до техніки аналізу "витрати - вигоди" (соst - benefit analysis).
Аналіз за методом "витрати — вигоди" ділиться на три етапи.
1. Ідентифікація вигід (зисків) та їх вартісна оцінка з урахуванням фактору часу.
2. Ідентифікація витрат та їх вартісна оцінка (також з урахуванням фактора часу).
3. Завершальним етапом аналізу "витрати — вигоди" є порівняння величини вигод з величиною витрат. Але попередньо необхідно ці два показники привести до одного моменту часу. Для цього застосовують метод дисконтування, що дуже поширений в економічних розрахунках.
|
|
|
Для розрахунку зисків від вкладень в людський капітал з плином часу необхідно провести прогресивне дисконтування вигід, очікуваних у майбутньому. Розглянемо детально цей розрахунок, а також схему міркування, що визначає доцільність інвестування коштів у людський капітал.
Різниця між дисконтованими величинами витрат і вигід - "чиста приведена вартість" (пеt present value, NРV) - вважається найточнішим критерієм доцільності будь-якого інвестиційного проекту, обчислюється за формулою (3.4.):
NРV = 
- 
, (2.4.)
де Вt — дохід від інвестицій в людський капітал у період t;
Сt — величина витрат у період t;
n — кількість періодів часу;
r — індекс ставки відсотка, або ставка дисконтування.
Слід зауважити, що дуже важко вирішити, який рівень відсотка має бути вибраний як коефіцієнт дисконтування.
Інвестиції в людський капітал є доцільними, якщо поточна вартість майбутніх вигід (грошових та моральних) більша, або хоча б рівна витратам. Дане співвідношення (3.5.) складає формалізовану модель економічної доцільності капіталовкладень в освіту:
≥C. (2.5.)
Існують два методи перевірки справедливості вказаного вище критерію.
1. Метод приведення до поточної вартості.
2. Метод внутрішньої норми віддачі.
Внутрішня норма віддачі і являє собою таку норму відсотка, при якій приведена вартість майбутніх вигід дорівнює приведеній вартості витрат, обчислюється за формулою (3.6.):
= 
. (2.6.)
Наприклад, при визначенні ефективності здобуття вищої освіти внутрішня норма віддачі покаже, під яку норму відсотка потрібно покласти в банк суму, витрачену на здобуття освіти, щоб доходи, отримані у вигляді відсотків на вкладений капітал, дорівнювали доходам, отриманим від здобуття вищої освіти.
Аналіз ефективності інвестиційних проектів щодо людського капіталу за методом "видатки - вигоди" може застосовуватися всіма суб'єктами інвестування: індивідуумом, діловими одиницями та державою.
|
|
|
Таким чином, теорія людського капіталу науковими методами доводить ефективність, економічну доцільність інвестицій у розвиток людини.
Завдання до самостійної роботи щодо вивчення навчального матеріалу
1. Проаналізуйте витрати на одержання вами вищої освіти. Як вони поділяються між інвесторами? Як вони зміняться, якщо ви отримаєте іменну стипендію у розмірі 800 гривень на місяць?
2. Проаналізуйте очікувані майбутні зиски від інвестицій в одержання вищої освіти. Від чого вони залежать? Як ви можете сприяти збільшенню їх вірогідності та розміру?
3. Порівняйте витрати та очікувані майбутні зиски від одержання вами вищої освіти з урахуванням фактора часу.
|
|
|
