Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Тема 10 Якість трудового життя

⇐ ПредыдущаяСтр 14 из 32Следующая ⇒

Мета: - з’ясувати сутність та зміст понять «якість робочої сили», «кваліфікація працівника»;

- ідентифікувати характеристики основних елементів якості робочої сили;

- з’ясувати роль системи освіти в інфраструктурі ринку праці.

План вивчення теми:

1. Об’єктивна необхідність зростання вимог до якості робочої сили.

2. Якість робочої сили і кваліфікація працівника.

3. Освіта та професійна підготовка в інфраструктурі ринку праці.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Студенти повинні знати, що в ринкових умовах господарювання, здійснення структурної і технологічної перебудови господарства, вивільнення робочої сили одним із найважливіших напрямків забезпечення продуктивної зайнятості є зростання вимог до якості робочої сили.

Від рівня якості, матеріального та культурного добробуту робочої сили, високих професійно-кваліфікаційних і ціннісно-життєвих її характеристик вирішальною мірою залежить продуктивність використання матеріальних, технічних і людських ресурсів. За останні роки в Україні значно зріс попит на робочу силу як результат глобалізації, технологічних змін і змін в організації праці. Звужується ділянка використання важкої фізичної та некваліфікованої праці; відбуваються якісні зміни у виробничих навичках і досвіді людей — формуються працівники, які у своїй діяльності органічно поєднують розумову та фізичну працю. Під впливом цих змін формується сукупність вимог до якості робочої сили, які визначають напрями розвитку системи загальноосвітньої та професійної підготовки кадрів.

Отже, якість робочої сили – сукупність людських характеристик, що проявляються у процесі праці й включають в себе кваліфікацію та особисті якості працівника: стан здоров’я, розумові (інтелектуальні) здібності, здатність адаптування, гнучкість, мобільність, мотивованість, інноваційність, професійну придатність, моральність тощо.

Кваліфікація працівника являється основним компонентом поняття «якість робочої сили». Треба знати, що фахівці визначають кваліфікацію працівника як сукупність його загальної і спеціальної освіти, необхідних знань, умінь, професійних навичок та виробничого досвіду для виконання в даних організаційно-технічних умовах певних видів робіт певної складності.

Важливо усвідомити, що раніше якість робочої сили в економіці традиційно розглядалась швидше як соціальна, загально філософська, політ економічна категорія з невеликою прикладною цінністю. В умовах ринкової економіки і в макроекономічному аналізі, і в практичній діяльності підприємств якість робочої сили стала цілком реальним, структурно організованим поняттям, яке впливає на результати діяльності, а отже, підлягає вимірюванню.

Далі необхідно розглянути визначення і короткі характеристики тих основних елементів якості робочої сили, які характеризують їх сукупність. Спираючись на даний понятійний апарат необхідно розглянути, як на якості робочої сили відбиваються зміни, які відбуваються в техніко-технологічному базисі виробництва та соціально-економічних умовах життя суспільства.

Професійні знання визначаються рівнем розвитку людини, що базується на її розумових здібностях, досвіді, освіті, необхідних для виконання конкретного виробничого завдання (здібності думати і розмірковувати, знання про способи дії і можливості застосування необхідних для виконання роботи методів, процесів і засобів виробництва або засобів праці, їх вірний вибір, досвід використання або поводження з ними, а також знання виробничих зв’язків і співвідношень).

Вправність (вміння, навички) людини визначаються її фізичними даними, необхідними для виконання виробничого завдання.

Компетентність – рівень загальної та професійної підготовки, що дозволяє адекватно реагувати на вимоги конкретного робочого місця чи виконуваної роботи, які постійно змінюються. Компетентність людини залежить від її відношення до своєї роботи, досвіду, старання та вміння поповнювати свої знання.

Відповідальність визначається добросовісністю, надійністю, ретельністю, які необхідні для виконання різних виробничих завдань без шкоди для людей і матеріальних збитків, а також світоглядом, достатнім для того, щоб не допустити виникнення перешкод та порушень у виробничому процесі та структурній організації.

Необхідно розрізняти три форми відповідальності:

· відповідальність за власну роботу;

· відповідальність за роботу інших;

· відповідальність за безпеку інших.

Поряд з кваліфікацією в поняття якості робочої сили включаються також особисті характеристики. До них належать: фізичні дані, розумові здібності, спеціальні нахили, інтереси та характер особи, адаптованість, мотивованість, профорієнтованість, профпридатність, інноваційність.

Студенти повинні з’ясувати та усвідомити сутність вище перелічених особистих характеристик.

У ринкових умовах господарювання працівник перебуваю під впливом коливань попиту та пропозиції на ринку праці. В умовах жорсткої ринкової конкуренції працівник повинен знайти попит на свою робочу силу, тобто бути конкурентоспроможним на ринку праці. Основними факторами, які впливають на працівника в умовах ринку є:

· адаптованість до швидких змін в умовах виробництва;

· висока професійна мобільність;

· готовність до освоєння нової професії (у разі необхідності), відповідно до вимог сучасного ринку;

· універсалізація працівника, опанування ним декількох спеціальностей та виробничих операцій, що дозволить полегшити перерозподіл робочої сили як в рамках одного підприємства, так і в макроекономічному масштабі та ін.

У зв’язку з якісними змінами і постійним удосконаленням матеріально-технічних й організаційних умов виробництва висуваються нові вимоги до робітничих кадрів, спеціалістів, керівників, до їх професійно-кваліфікаційної структури.

Отже, серед критеріїв, які висуваються до працівників на передній план стали такі: ініціатива, відповідальність, самостійність в прийнятті рішень, компетентність і широта знань, володіння суміжними професіями, навички спілкування з людьми, вміння працювати в колективі. Причому ці вимоги стосуються усіх категорій персоналу.

Треба знати, що основним показником якості робочої сили є рівень освіти. Освіта та професійна підготовка є фундаментом людського розвитку та прогресу суспільства. Особливо зростає їх значення в наш час, коли на зміну індустріальному типу економічного зростання приходить гуманітарний, рушійними силами якого є наукові знання, творчий та інтелектуальний потенціал людини.

Далі студентам необхідно ознайомитись з основними положеннями Закону України «Про освіту», вивчити основні принципи, систему та структуру освіти в Україні.

Розглянувши систему освіти, необхідно зупинитися на характеристиці послуги професійної освіти, її особливостях, а також з’ясувати економічні проблеми професійної освіти.

Послуга професійної освіти є товаром особливого роду і зберігає риси суспільного блага. Тому потреба в послугах освіти як суспільного блага виражається через механізм суспільного вибору у вигляді прийняття рішень щодо вступу до того чи іншого навчального закладу, на той чи інший факультет, взагалі обрання відповідного престижного рівня освіти.

Ринок послуг системи професійної підготовки і підвищення кваліфікації кадрів пов’язаний, з одного боку, з ринком праці, а з іншого – з ринком науково-технічної продукції і ринком інвестицій.

Незбалансованість між структурою підготовки і потребами ринку у кадрах як робітників, так і спеціалістів ускладнює працевлаштування випускників навчальних закладів.

Таким чином, ринкові умови господарювання обумовлюють реформування освіти, яке певною мірою сприяло б формуванню самостійного мислення, посилення індивідуального підходу до розвитку творчих здібностей, докорінному покращанню професійної і загальноосвітньої підготовки спеціалістів, здатних працювати в нових умовах.

Студенти повинні знати, що існує безліч підходів та трактувань поняття «рівень життя населення». Оціночне судження, яке закладається у поняття «рівень життя», з одного боку, спрощує проблему вибору, оскільки не залежить від політичних рішень та домовленостей, а прив’язане лише до наукових традицій та еволюції категорії, що розкриває широке коло можливостей для подальшого пошуку. Проте, з другого боку, проблема ускладнюється неможливістю знайти більш-менш універсальне визначення, яке було б справедливим для всіх країн та епох. А незначні зміни у визначеннях ведуть до суттєвих змін у методико-методологічних аспектах дослідження. Нарешті, неможливо вивести універсальну концепцію дослідження життєвого рівня зі значної духовної коннотації: коли йдеться про концентрацію доходів, використовуються нейтральні показники, об’єктивний підхід; а коли вживаються терміни «рівень життя», «нерівність» чи «бідність», в силу вступають аргументи соціальної справедливості.

Визначення рівня життя суттєво впливає на характер дослідження і залежить від того, що ми розуміємо під життєвими стандартами.

Студентам необхідно зосередити увагу на прийнятій вітчизняними вченими структурі дослідження рівня життя населення України, що складається з трьох основних складових:

• матеріальне становище;

• умови проживання;

• стан соціального середовища.

Оцінка матеріального становища населення здійснюється у трьох аспектах:

1) аналізуються поточні надходження домогосподарств та їх використання (із застосуванням показників доходів та витрат);

2) вивчаються показники споживання, які характеризують ступінь реалізації попиту за допомогою наявних ресурсів (при цьому вихідною базою є витрати домогосподарств);

3) аналізуються накопичені ресурси (рухоме та нерухоме майно).

Вивчення умов проживання населення здійснюється за трьома групами показників:

1) кількісними показниками, що стосуються безпосередньо забезпеченості житлом;

2) якісними характеристиками житла, що визначають ступінь його комфортності;

3) показниками, які характеризують доступність для населення закладів соціальної інфраструктури.

Дослідження факторів соціального середовища, що впливають на рівень життя населення, здійснюється по всьому населенню, без виділення соціально-демографічних груп та типів населеного пункту.

Основна схема дослідження (три основних блоки) має бути доповнена додатковими дослідженнями в розрізі реґіонів, оскільки специфічною особливістю України є значна реґіональна диференціація та суттєва різниця показників життєвого рівня міського й сільського населення.

Як критеріальні ознаки при виокремленні середнього класу в Україні пропонуються такі:

• матеріально-ресурсні (рівень доходів (витрат, споживання); обсяг накопичених заощаджень; рівень майнової забезпеченості);

• нематеріальні ресурсні (рівень освіти, професійно-кваліфікаційна позиція, посадова позиція);

• соціальне самопочуття й успішна економічна поведінка.

Завдання до самостійної роботи щодо вивчення навчального матеріалу

1. Уважно прочитайте конспект лекцій, матеріали підручників та навчальних посібників, зазначених у бібліографічному списку. Складіть план відповідей на питання для самоконтролю.

2. Складіть комплекс конкретних соціально-економічних показників для оцінки якості робочої сили підприємства, що відображають такі складові, як

- кваліфікація;

- особисті якості.

3.Опрацювати теоретичні основи лекційного матеріалу по темі “Рівень і якість життя населення та його регулювання’’.

4. Написати есе за темою:”Якість трудового життя як критерій оцінки соціально-трудових відносин”, “Якість життя і якість трудового життя в Україні”.

5. Аналіз нормативно-правового забезпечення України щодо якості життя: сучасний стан та перспективи розвитку. Провести дослідження власних витрат за місяць, тиждень чи день (зазначаючи суму), визначити резерви.

6. Провести дослідження власних доходів за місяць (зазначаючи суму).

7. Зробити порівняльний аналіз власних доходів і витрат за місяць.

8. Розрахувати грошовий еквівалент продуктового набору прожиткового мінімуму у фактичних цінах за власними спостереженнями у місцевості, де Ви мешкаєте.

⇐ Предыдущая 9 10 11 12 131415 16 17 18 Следующая ⇒