Анатомічні особливості непарнокопитих
Стравохід у коней вузький, має товсті стінки, які особливо потовщуються перед входом у шлунок. Стравохід на рівні 13-го ребра проходить крізь отвір діафрагми в черевну порожнину і входить в шлунок, не розширюючись. У представників родини конячих особливо сильно розвинений кільцеподібний м’яз (кардіальний сфінктер) при вході стравоходу до шлунка, що утруднює блювання, поява його вказує на тяжке захворювання шлунка (розрив і ін.). У коней шлунок однокамерний, стравохідно-кишкового типу, відносно невеликої місткості (в середньому 18 л). Шлунок повністю розміщується в лівому підребер’ї, і лише пілорична його частина заходить в праве підребер’я. Основна частина шлунка лежить дорсально на ободовій кишці. На лівій частині шлунка виділяється сліпий мішок, який підходить до лівої ніжки діафрагми на рівні 14- 15-го ребра. Дванадцятипала кишка у коней біля пілорусу грушоподібно розширюється, утворюючи ампулу, потім утворює на печінці сигмоподібний згин, огинаючи тіло підшлункової залози. Цю частину кишки визначають як низхідну. Потім по правій частині печінки кишка піднімається до правої нирки (висхідна частина). Позаду нирки, на рівні 2-3-го поперекового хребця, дванадцятипала кишка повертає ліворуч, утворюючи каудальний згин, і далі продовжується як поперечна частина між брижами з правого боку на лівий, де переходить в порожню кишку. Дванадцятипала кишка з’єднується зв’язками з печінкою, з ниркою і сліпою кишкою та з малою ободовою кишкою. Петлі порожньої кишки підвішені на довгій брижі, що дає змогу робити значні перистальтичні рухи. Кишка лежить у заглибленні, яке утворене сліпою й більшою ободовою кишками, і займає в лівій половині черевної порожнини верхню і середню третини. Довжина порожньої кишки у коня до 30 м.
Клубова кишка починається без помітної межі від порожньої кишки, переходить на правий бік і на рівні 3-4-го поперекових хребців входить в меншу кривину сліпої кишки. Кишка невелика (до 30 см), розміщується в лівому підребер’ї й в лівій клубовій ділянці. Сліпа кишка у коня значних розмірів, має форму великої коми. В ній розрізнюють: основу, що має вигляд шлункоподібного розширення з більшою і меншою кривинами, тіло і верхівку. На дорсальній поверхні меншої кривини розміщені два отвори, більший з яких є початком ободової кишки (сліпоободовий отвір), другий - є місцем входження клубової кишки. Ободова кишка у коня сильно розвинена і поділяється на товсту і тонку ободові кишки. Товста ободова кишка має значні розміри і за формою нагадує подвійний обід або підкову і займає всю нижню половину черевної порожнини. Вона починається від малої кривини сліпої кишки і спрямовується краніально до діафрагми як права вентральна ободова кишка. Потім повертає ліворуч, як груднинний згін, і прямує каудально, як ліва вентральна кишка. Біля входу в тазову порожнину ободова кишка згинається, утворюючи тазовий згин і спрямовується краніально, як ліва дорсальна ободова кишка. Біля діафрагми кишка утворює діафрагмальний згин і по правому боці продовжується каудально, як права дорсальна ободова кишка. Біля основи сліпої кишки ободова кишка повертає ліворуч, як поперечна ободова кишка, і переходить у тонку ободову кишку. Права дорсальна ободова кишка збільшується в діаметрі і перед юнкою ободовою кишкою утворює ампулу ободової кишки, проте при вході в тонку ободову кишку різко звужується. Відхідник у коня втулкоподібно виділяється каудально на 3-4 см. Печінка - масивний орган, її маса у коня становить близько 1,2% маси тіла (5000 г). У коня печінка плоска, видовжена, поділяється на частки неглибокими вирізками. Ліва частка поділяється на 2 частини: латеральну і медіальну. Квадратна частка відділяється вирізкою від правої частки.
Жовчного міхура немає. Жовч з печінки надходить у дванадцятипалу кишку по печінковій протоці і відкривається разом з протокою підшлункової залози, утворюючи фатерів випин. Більша частина печінки розміщується в правому підребер’ї досягаючи 16-го ребра, у лівому підребер’ї – і находиться в ділянці 7-12-го ребра. Підшлункова залоза у коня трикутної форми, жовтого кольору. Ліва частка розвинута сильніше за інші і лежить на меншій кривині шлунка. Права частка підіймається від дванадцятипалої кишки до правої нирки. Середня частка прилягає до ворітного згину дванадцятипалої кишки. Легені у коня мають глибокі серцеві вирізки. Серцева і діафрагмальна частки зливаються в одну. Асиметрія легень виражена нечітко. У старих коней права і ліва плевральні порожнини позаду серця з’єднуються. Відносна маса легень становить 1,43%. Нирки у коня гладенькі, однососочкові. Права нирка серцеподібної, а ліва - бобоподібної форми. Ліва нирка розміщена па рівні від 18-го грудного до 3-го поперекового хребця, а права - від 14-15-го ребра до 2-го поперекового хребця. Права нирка утворює на печінці втиснення. Надниркові залози у коня видовжено-овальні, завдовжки 4-9 см, масою 5-41 г, червоно-коричневого кольору, права більша за ліву. Серце знаходиться між 3-7-м ребром, на три чверті з лівої сторони грудної клітки. У коня 18 пар ребер (в арабських і рисистих коней - 19), ширина їх рівномірна по довжині, форма змінюється від пластинчастої до циліндричної. Груднина у коня сплющена з боків, клиноподібна, в каудальній частині пластинчаста, розміщена горизонтально. Мечоподібного відростка немає, тіло продовжується в мечоподібний хрящ. Поперекових хребців у коня 6 (у рисистих - 5). Суглобові відростки мають плоскі суглобові поверхні. Тіло хребців коротке, вентральні гребені нечіткі. Довжина остистих відростків трохи більша за їх ширину. Селезінка у коня зовні нагадує косу. Її дорсальний розширений кінець утворює основу селезінки, а вентральний звужений - верхівку. Краніальний край селезінки увігнутий і загострений, каудальний - опуклий і тупий. Селезінка розміщена в площині останніх 2-3 ребер і 1 -го поперекового хребця, довжина її становить 30-35 см, відносна маса-0,2-0,3%.
Тимус. Грудна частина велика. Шийні частки короткі, їх довжина залежить від віку. У коня частки щитоподібної залози завдовжки 3,5-4 см, завширшки 2,5 см, мають овальну форму. Перешийок тонкий. Маса залози 12-40 г. Прищитоподібна залоза. У коня зовнішня залоза лежить між стравоходом і дорсальним краєм частки щитоподібної залози, внутрішня - на латеральній поверхні трахеї, перед входом у грудну порожнину. Довжина залоз 1-1,3 см, маса 0,29-0,31 г. Органи розмноження. У кобили яєчники бобоподібної форми, 8-15 см завдовжки, лежать вони позаду нирок. Тіло матки добре виражене, досягає 15 см у довжину. Роги матки відносно широкі, незначно вигнути донизу. Закінчуються роги матки заокругленими кінцями, в які входять маткові труби, що мають довжину 14-30 см. Шийка матки добре виражена, товста, втулкоподібно виступає в піхву. Матка кріпитьться в ділянці від 3-го поперекового до 4-го крижового хребця. Піхва у кобили довга. Склепіння піхви над шийкою матки різко виражене. У жеребця шкіра сім’яникового мішка без волосся, пігментована. Сім’яники в мішку головчастим кінцем спрямовані краніально і дещо вгору. Сім’яники відносно великі (550-650 г),яйцеподібної форми. Придаток сім’яника добре розвинений, рухомо з’єднаний із сім’яником.
Читайте также: III. Особливості програмної реалізації протоколу XDSEP Воспользуйтесь поиском по сайту: ©2015 - 2024 megalektsii.ru Все авторские права принадлежат авторам лекционных материалов. Обратная связь с нами...
|