Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Методика розтину трупів непарнокопитих

Зовнішній огляд

Стать визначають прийнятими для коней термінами (лоша, кобила, жеребець, мерин, кінь). Породу бажано визначати точно. Необхідно розрізнювати типи господарського використання коней (упряжні, в’ючні), а також за їх живоюй масою: легкі - до 400 кг, середні - 400-600, важкі - більше 600 кг.

Вік визначають по зубах. При вираженому трупному закляканні вік визначають після видалення органів ротової порожнини і відокремлення нижньої щелепи.

Визначення віку по зубах: зачепи бувають у новонароджених або з’являються (спочатку верхні) протягом 1-2 тижнів; зачепи верхні та нижні - 1-4 тижні; зачепи та середні різці (верхні і нижні) -1-5 місяців; зачепи, середні різці і окрайки - 5-9 місяців; зачепи, що втрачають чашки - 1,5 року; зміна зачепів - 2-2,5 року; зміна першого і другого премолярів - 3 роки; зміна середніх різців - 3,5 роки; зміна окрайок - 4,5 роки; ікла (у самців) - 4,5-5 років; відсутня арка на зачепах нижньої щелепи - 6 років; на зачепах коричнева зірка, зникають арки на середніх різцях нижньої щелепи - 7 років; відсутня арка на окрайках нижньої щелепи; з’являється зірка на середніх різцях, вирізка на окрайках верхньої щелепи - 8 років; відсутні зубні чашки на зачепах верхньої щелепи, з’являється велика зірка на різцях нижньої щелепи - 9 років; відсутні зубні чашки на середніх різцях верхньої щелепи - 10 років; немає зубних чашок на всіх різцях - 11 років.

У подальшому вік коней визначають за формою жуйної поверхні зубів: до 11-12 років вона поперечно - овальна, в 12-15 років - кругла, в 15-18 років - трикутна, старше за 18 років - оборотноовальна.

Масть. Розрізнюють наступні масті коней:ворона -однорідно чорне забарвлення гриви, тулубу і хвоста; бура - суцільне коричневе забарвлення; руда - суцільно жовте забарвлення; сіра - рівномірне поєднання білого і чорного волосся(її розподіляють на масть сіру в яблуках, сіру в гречці, білу). При неоднаковому забарвленні корпусу, гриви і хвоста розрізнюють: гніду масть - корпус темно- або світло-коричневий, грива і хвіст чорні; булану - корпус жовтий, грива і хвіст чорні; чубару - по білому корпусу розкидані дрібні чорні, коричневі, руді плями або по темному корпусу - білі плями; рябу - по основному забарвленню (рудому, чорному) розкидані великі білі плями.

Особливі прикмети у коней виражені переважно на голові і кінцівках: сивина на лобі, зірочка (невелика біла пляма), зірка з проточиною (біла пляма з смугою по спинці носу), лисина — велика біла пляма на лобі і по спинці носу. Кінцівки можуть бути по вінчику білі, в чулках (біле забарвлення до гомілки і вище). Сивина буває в гриві, паху і на інших ділянках з довгим волоссям.

При зовнішньому огляді звертають увагу на стан вінчику і м ’якушок (мокреці), копит (правильність за формою, розчищення, кування. В разі необхідності (наприклад, при підозрі на ревматичне запалення копит, при проникаючих пораненнях) башмак розпилюють на дві рівні частини в повздовжньому напрямку.

Лімфатичні вузли утворюють пакети, що складаються з кількох окремих вузлів. їх потрібно розрізати так, щоб розгледіти більшість вузлів пакету.

При огляді скелетної мускулатури розрізи проводять вздовж м’язевих волокон, потиличної зв’язки (при діагностиці онхоцеркозу), холки (нагніти), лопатки, крупу.

Внутрішній огляд

Для розтину черевної порожнини труп коня розташовують на правому боці (мал. 13), тому що найбільш об'ємна частина травного апарату (ободова кишка) займає праву половину черевної порожнини. Відокремлюють ліву передню кінцівку разом з лопатковим хрящем і ліву задню кінцівку по кульшовий суглоб.

Мал. 13. Розтин трупа коня в правому боковому положенні

Деякі патологоанатоми радять розтинати труп коней в правому напівбоковому положенні (труп лежить на спині з невеликим ухилом в правий бік). Для фіксації трупа кінцівки його прив'язують до вертикально поставлених стержнів секційного столу або підкладають вздовж хребта цеглу, цурки. В польових умовах вбивають в землю кіл, до якого прив’язують праву задню кінцівку. Вважають, що в напівбоковому положенні більш надійно зберігаеться рідина черевної порожнини і органи її зберігають і и метричне розташування.

Між петлями кишечнику й на очеревині можна виявити нематоди з роду сетарій. При сетаріозі знаходять ворсинчасті розрощення, особливо на поверхні печінки і селезінки (сліди і сетаріозного перитоніту).

Розташування органів може бути анатомічно правильним:видно селезінку, частину шлунку і печінки, кінець і тіло сліпої кишки, ободову кишку і петлі тонких кишок. Сальник схований між звивинами великої ободової кишки, і кишечник можна оглянути без його видалення.

Унаслідок дуже довгої брижі у коней часто бувають зміщення (дистонії) у вигляді заворотів, перекручувань, інвагінацій части шлунка.

Слід звернути увагу на можливе защемлення тонкої кишки, коли петлі кишечнику сховані під шлунком і печінкою, а також на защемлення кишки в пахвинному кільці. При цьому від тиску відвідних судин виникають венозний застій і геморагічний інфаркт (зміщена кишка і її вміст темно-вишневого кольору, на місці защемлення смуга білуватого кольору - странгуляційна борозна).

Видалення внутрішніх органів. З органів черевної порожнини в першу чергу видаляють і розтинають селезінку для виключення септичних захворювань.

У здорових коней фолікули селезінки майже непомітні. Трабекули виступають у вигляді білуватих крапок і смужок, добре помітних і потовщених при анеміях і атрофіях органа.

Перед видаленням кишечнику визначають наявність ентероколіту промацуванням малої ободової кишки в місці переходу її в велику ободову і далі за ходом малої ободової і прямої кишок, де частіше виявляються конкременти.

Для видалення кишечнику підбирають тазовий вигин великої ободової кишки і виводять її з трупа в положення, паралельне правим кінцівкам. Намацують в тазовій порожнині дистальну ділянку малої ободової кишки і, перебираючи її в краніальному напрямку, виводять за спину трупа до зв’язки, що з’єднує дванадцятипалу кишку з малою ободовою.

Накладають по дві лігатури на дванадцятипалу кишку, на малу ободову в ділянці вказаної зв’язки, між малою ободовою і прямою кишкою, на клубову кишку у місця її впадіння в сліпу, між діафрагмою і шлунком. Лігатури накладають на відстані 4-5 см одна від одної, попередньо витискають вміст між ними.

Перерізають між лігатурами малу ободову кишку в місці її переходу в пряму і відрізають від брижі в краніальному напрямку, потім перерізають її у місці переходу в велику ободову кишку між лігатурами.

При видаленні кишечнику тримають лівою рукою брижу, і якщо помічник перебирає кишечник, який значно довший ніж брижа, тому, хто розтинає, рідше доводиться перехвачувати брижу по мірі її відтинання. Після відокремлення від брижі кишечник повинен являти пряму лінію. Лінія відрізу проходить між кишкою і судинами, що йдуть паралельно їй.

Перерізають дванадцятипалу кишку між лігатурами і підсікають від брижі, просуваючись в каудальному напрямку до лігатур. Розсікають зв’язку з сліпою кишкою. Іноді видаляють тонкі кишки, починаючи з клубової, просуваючись в краніальному напрямку. На цьому закінчують видалення порожньої і клубової кишок; дванадцятипалу кишку залишають зі шлунком.

Оглядають брижу малої ободової і тонких кишок в міру відокремлення її від кишечнику. Збирають в кулак брижу малої ободової кишки і відрізають її у кореня, а потім таким же чином поступають з брижею тонких кишок.

Коні нерідко інвазовані нематодами з ряду делафондій, статево зрілі форми яких паразитують в кишечнику, а личинки — всередині передньої брижової артерії, що прикріпляються до її інтими. В цій судині виникають тромби і аневризми, що є джерелом емболів в розгалуженнях артерії (тромбоемболічні кольки). Тромбози і емболії паразитарного походження іноді спостерігаються в передній мезентеріальній і інших артеріях, які слід оглянути і, в випадку необхідності, розтяти.

Перед видаленням ободової кишки розтинають передню брижову артерію. Попередньо оглядають ліву нирку і сечопровід і відокремлюють нирку з її капсулою. Потім відділяють підшлункову залозу, розташовану між правим верхнім коліном великої ободової кишки, основою сліпої і початковою частиною малої ободової кишки під серозною оболонкою.

Передню брижову артерію розтинають після аорти: в грудній частині аорти проводять надріз, продовжують його по довжині аорти в каудальному напрямку і, пройшовши діафрагму, розрізають черевну аорту. Перший великий отвір в ній після діафрагми - черевна артерія, другий — передня брижова артерія. Потім повертають ножиці перпендикулярно до аорти, через цей отвір розтинають корінь передньої брижової артерії і її розгалуження. Після цього розсікають корінь брижі великої ободової кишки і видаляють її.

Якщо необхідно встановити прохідність загальної жовчної і панкреатичної проток, то від кукси дванадцятипалої кишки проводять розріз в краніальному напрямку по лінії прикріплення брижі, а в ділянці 8-подібного вигину переходять на бік,протилежний лінії прикріплення брижі, щоб не пошкодити фатерів дивертикул.

Під час розгину кишки відбирають і досліджують її вміст. Прохідність жовчної протоки встановлюють натискуванням на жовчні ходи печінки, і якщо жовч при цьому не виділяється, то розтинають жовчну протоку. Для цього в фатерів горбик вставляють браншу пуговчастих ножиць і розрізають протоку до воріт печінки. Аналогічно розтинають панкреатичну протоку.

Стравохід перерізають між лігатурами. Для видалення шлунка розсікають його круглу шлунково-діафрагмальну зв’язку, зв’язку дванадцятипалої кишки з правою ниркою і видаляють шлунок з дванадцятипалою кишкою.

За способом Кокурічева П.І. шлунок і весь кишечник видаляють без накладання лігатур і розчленування кишечнику. Для цього після виведення великої ободової кишки з трупа, видалення селезінки, правої нирки, розтину аорти і передньої брижової артерії, той, що розтинає, стає біля черева трупа, перерізає стравохід на вході його в шлунок, вставляє у вхідний отвір шлунку два пальці і з силою підтягує шлунок до себе. Правою рукою розсікає зв’язки між шлунком, печінкою і діафрагмою, корінь брижової артерії і шлунок з усим кишечником видаляється з черевної порожнини.

Запропонований і інший спосіб сумісного видалення шлунка, дванадцятипалої кишки, селезінки, печінки і підшлункової залози без діафрагми або з діафрагмою. Після перерізування стравоходу, зв'язок печінки і нирок з силою витягають комплекс органів.

В шлунку коней іноді виявляють схожі на пухлину розрощення округлої форми розміром від горошини до кулака. Поверхня їх нерідко вкрита виразками, а на розрізі вони складаються з щільної сполучної тканини, що пронизана ходами, з порожнинами, які містять нематод з роду Drascheia и НаЬгоnema. В шлунку і початковому відрізку дванадцятипалої кишки можуть локалізуватися личинки ґедзів (Gastrophilus). На місці їх прикріплення видно округлі невеликі виразки зі змозолілими трохи піднятими краями.

Сліпу і ободову кишки можна не відокремлювати від брижі, а розташувавши їх петлі паралельно, щоб судини разом з брижею були повернені до верху, а верхнє коліно ободової кишки лежало праворуч від того, хто розтинає, перерізають зв’язку, що з’єднує сліпу кишку з вентральним коліном великої ободової кишки. Розтин починають з судин. Розрізають по середній лінії зовнішній серозний листок брижі і відокремлюють його від внутрішнього, для иі пиду анастомозів вен, дорсальної і внутрішньої ободової артерій. Артерії розтинають від центру до периферії, вени - в зворотному напрямку.

Стінку товстих кишок розсікають вздовж по довжині, починаючи від сліпої кишки. Непрохідність товстого відділу кишечнику може бути викликана кишковим камінням (ентероліти) або великою масою сухих кормових мас (копростаз).

Серце. Довжина серця від місця виходу аорти до верхівки в середньому 19-24 см, окружність на рівні поперечної борозни - 45- см, довжина правого шлуночка - 13-20 см, лівого шлуночка - 16-21 см, маса - 1,68-4,80 кг. У коней правий отвір пропускає 4-5 пальців, лівий - 3-4 пальці чоловічої руки.

Нирки. У коней сеча багата на муцин, тому в нирковій мисці накопичення мутнуватої слизистої рідини - нормальне явище, і її не можна вважати ознакою катарального або гнійного запалення.

Череп. Для розтину черепа в черепній коробці випилюють ріннобедрений трикутник, основа якого проходить на відстані товщини пальця (2 см) від надбрівних дуг і верхнього краю очних відростків лобних кісток. Бокові сторони трикутника направляються від кінців поперечного розпилу до великого потиличного отвору.

В судинних сплетеннях у коней зустрічаються білуваті тверді горбисті утворення, хрусткі на розрізі - холестеатоми. Діагностичного значення вони не мають, але при великому розмірі вони внаслідок тиску можуть викликати атрофію мозкового кровообігу.

⇐ Предыдущая 3 4 5 6 789 10 11 12 Следующая ⇒