Анатомічні особливості жуйних тварин

Шкіряний покрив і його похідні. У великої рогатої худоби шкіряний покрив товстий, з характерною складкою - підгруддям До похідних шкіри відносять копитця, м’якуш і роги Нерівномірний ріст рогів, що пов'язаний із тільністю, супроводжується утворенням рогових кілець і перетинів, які дозволяють визначити вік тварини.

Молочні залози (вим’я) у корів складаються з чотирьох часток, у овець і кіз вим’я двоподільне.

Органи травлення. Велика і дрібна рогата худоба має на нижній щелепі 8 різців, по 4 з кожного боку. Потовщені ясна верхньої щелепи утворюють зубну пластину. Язик відносно товстої і грубої будови, сосочки спинки язика великі і повернуті в бік глотки. Глотка коротка та широка.

Стравохід у великої рогатої худоби відносно широкий, однак стінки його тонкі. Перед входженням у рубець він розширюється.

Шлунок жуйних складається з чотирьох камер: рубця, сітки, книжки, сичуга. У верблюда шлунок має три камери (відсутня книжка).

У телят-молочників сичуг має відносно самий великий розмір. Від входу стравоходу в рубець по правій стінці рубця і сітки до отвору між сіткою і книжкою тягнеться стравохідний жолоб, що відкривається у шлунок. Слизова оболонка сичуга гладенька, з довгими спіралеподібними складками, містить численні залози.

У телят в віці 15-20 діб, завдяки здатності засвоювати грубі рослинні корми, рубець і інші камери шлунку збільшуються. Три перших відділи шлунку не мають залоз. Слизова оболонка їх утворює своєрідні для кожного відділу складки і сосочки.

У теляти трьох місячного віку об’єм рубцю складає 10-15 л, у віці одного року - 68 л, а у дорослої тварини - від 100 до 200 л, при чому на рубець і сітку припадає 84% всієї місткості шлунку (до 235 л), сичуг вміщує 10-20 л, книжка - 7-18 л.

У овець і кіз в залежності від породи і величини ємність рубця коливається в межах 13-23 л, сітки - 1-2 л, книжки - 0,3-0,9 л, сичуга - 1,75-3,3 л.

Таким чином, шлунок жуйних займає більшу частину черевної порожнини. Рубець майже повністю займає ліву половину черевної порожнини, а позаду і знизу частково переходить на праву половину. Сітка є продовженням вперед і до низу переддвер’я дорсального мішку рубця, розташована в ділянці мечовидного хряща, передньою частиною прилягає до діафрагми;книжка знаходиться у правому підребер’ї; сичуг - в ділянці мечовидного хряща під книжкою і в правому підребер’ї.

Тонкий відділ кишечника має велику довжину,відносно вузький просвіт; слизова оболонка має кругові складки. Він розташований у правому підребер’ї, клубовій ділянці та паху. У корови довжина дванадцятипалої кишки 90-120 см, у вівці - 95-110 см; у корови довжина порожньої та клубової кишок разом з дванадцятипалою - 27-49 м, у овець - 25 м. Слизова оболонка клубової кишки на місці переходу у сліпу утворює клапан (valvula iliocaecocolica).

Товстий відділ кишечнику жуйних не має теній та карманів. Довжина його у великої рогатої худоби від 6,4- 10 м і більше; у овець - 4-6 м (сліпа - 30-70 см). Він лежить у правій половині черевної порожнини, пряма кишка з рядом кільцевих перетинок лежить у тазовій порожнини. Ободова кишка утворює значний дископодібний лабіринт.

Печінка розташована у правому підребер’ї безпосередньо за діафрагмою. її маса у великих жуйних тварин складає 3,4-9,2 кг (1,1% маси тіла), у дрібних жуйних - від 0,63 до 0,95 кг; має сплющену випукло-вогнуту форму з гострими нижніми і бічними краями і слабо виражену часточково-пластинчасту будову. На задній поверхні правої частки печінки у жуйних (за виключенням верблюда і північного оленя) знаходиться жовчний міхур з міхуровою протокою, яка об’єднуючись з печінковою протокою, утворює жовчну протоку, що впадає в дванадцятипалу кишку на відстані 50-70 см від пілоруса і 30-40 см від панкреатичної протоки. У овець устя обох проток знаходиться на відстані 30-35 см позаду пілоруса.

Підшлункова залоза має в ділянці печінки і 8-подібної звивини 12-палої кишки головку та праву і ліву частки, що лежать від 12-го грудного до 2-4-го поперекового хребця. Маса її у корови складає 420 г.

Грудна клітка складається з грудних хребців, 13 пар ребер і груднини.

Поперекових хребців -6, тіло хребців довге, з вентральними гребенями.

Серце у великої рогатої худоби зміщене вліво, а в ділянці 3-4- го ребра прилягає до лівої грудної стінки. Верхівка серця знаходиться в ділянці 6-го ребра. В ділянці поперечної вінцевої і підпазушної міжшлуночкової борозен звичайно знаходиться багато субепікардіальної жирової клітковини. Маса серця від 2,23 кг у корів до 3,01 кг у биків; у овець - 0,23-0,24 кг.

Легені (ліва та права) мають краніальну, середню і каудальну частки, а права — і додаткову частку, поверхня легень має характерний часточковий рисунок у вигляді багатогранних комірок, завдяки розвиненим сполучнотканинним прошаркам між часточками. Маса легень у великої рогатої худоби складає 2,99-3,93 кг (відносна маса 0,6%), у овець і кіз 0,22-0,39 кг.

Селезінка розташована у лівому підребер’ї, поєднуючись з рубцем пухкою клітковиною, її довжина 40-50 см, ширина 10-15 см, товщина 2-3 см, маса у великої рогатої худоби складає 0,5-1 кг, у овець 0,12-0,16 кг.

Нирки у великої рогатої худоби борозенчастого, багатососочкового типу з яскраво вираженою часточковою будовою; у дрібних жуйних вони гладенькі, багатососочкові, бобоподібної форми. Маса нирок у великих тварин складає 720- 1940 г.

Надниркові залози розміщені краніомедіально від нирки; у великої рогатої худоби за формою нагадують: права - серце, а ліва - нирку (довжина 4-6 см, маса 13-14 г), у овець - велику квасолину завдовжки 2-2,4 см, масою 1,4 г.

Органи розмноження. Яєчники у корів еліпсоподібної форми з гладенькою поверхнею, правий яєчник більший за лівий, довжина 2-4 см. Яєчники підвішені на рівні крижового горба клубової кістки. У овець і кіз яєчники круглі. Матка короткорога, зі слабо вираженим тілом, роги матки загнуті подібно баранячих. Слизова оболонка її мас карункули (80-120 у великої рогатої худоби і 88-96 у овець і кіз) з криптами, які слугують місцем з’єднання ворсинок плодових оболонок з маткою.

У бугая сім’яниковий мішок розмішений перед лобковими кістками, кисетоподібний, шкіра не пігментована. Сім’яники розміщені в мішку вертикально, головчастим кінцем догори. Вони добре розвинені, мають видовжено-овальну форму. Придаток сім’яника розвинений слабко, звужений. Лівий сім’яник більший ніж правий. Маса сім’яників бугая становить 550-650 г.

Маса сім’яників у цапа і барана становить відповідно 150-200 і 400-500 г.

Щитоподібна залоза у великої рогатої худоби розташована (біля гортані; вона двочасткова, часточкової будови, з доволі ііираженим перешийком; довжина 6-7 см, ширина 5-6 см, товщина - І -5 см, маса 15-42 г.

Прищитоподібна залоза - парна, поділяється на зовнішню і ииутрішню прищитоподібні залози. Зовнішня лежить краніально під частки щитоподібної залози, поблизу загальної сонної артері, иііутрішня - на медіальній поверхні частки щитоподібної залози, ближче до її дорсального краю.

Тимус у молодих телят відносно великий, має непарну ліву грудну частку і парні шийні частини, що розташовуюся по боках ірахеї до гортані. Найбільшу масу тимус має у 7-8-тижневих телят (1050 г). У дорослих тварин в грудній порожнині залишаються пише його сліди.