Колізії спадкових відносин.

Іноземний елемент та його види

Іноземний елемент — ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються ЗУ „Про міжнародне приватне право” та складають предмет МПП, та виявляється в одній або кількох з таких форм:

· хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою;

· об’єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави;

· юридичний факт, який впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, мав чи має місце на території іноземної держави.

Суб’єкти – учасники правовідносин, об’єкти – те, на що спрямовані дії суб’єктів. Юридичні факти – це обставини реального життя, з якими норми МПрП повязують встановлення, зміну, припинення, призупинення, поновлення тощо міжнародних правових відносин. Юридичним фактом для МПрП може бути, наприклад, смерть громадянина України за кордоном.

5. Колізійні питання сімейного права

Право на шлюб визначається особистим законом кожної з осіб, які подали заяву про укладення шлюбу. У разі укладення шлюбу в Україні застосовуються вимоги Сімейного кодексу України щодо підстав недійсності шлюбу. Форма і порядок укладення шлюбу в Україні між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, а також між іноземцями або особами без громадянства визначаються правом України. Шлюб між громадянами України, якщо хоча б один з них проживає за межами України, може укладатися в консульській установі або дипломатичному представництві України згідно з правом України. Укладення шлюбу між іноземцями в консульській установі або дипломатичному представництві відповідних держав в Україні регулюється правом акредитуючої держави.

Шлюб між громадянами України, шлюб між громадянином України та іноземцем, шлюб між громадянином України та особою без громадянства, що укладений за межами України відповідно до права іноземної держави, є дійсним в Україні за умови додержання щодо громадянина України вимог Сімейного кодексу України щодо підстав недійсності шлюбу. Шлюб між іноземцями, шлюб між іноземцем та особою без громадянства, шлюб між особами без громадянства, що укладені відповідно до права іноземної держави, є дійсними в Україні.

Правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності — правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого — правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв’язок іншим чином. Подружжя, яке не має спільного особистого закону, може обрати право, що буде застосовуватися до правових наслідків шлюбу, якщо подружжя не має спільного місця проживання або якщо особистий закон жодного з них не збігається з правом держави їхнього спільного місця проживання.

Колізії спадкових відносин.

На практиці найбільш застосовними колізійними прив'язками є такі:

• особистий закон спадкодавця (як закон громадянства, так і закон доміцилію);

• закон місця знаходження майна;

• закон місця смерті спадкодавця.

Що стосується нашого колізійного регулювання, то воно, мабуть, завдяки особливостям відносин, є одним із самих повних. Ним пе­редбачається, по-перше, що іноземні громадяни в нашій державі у сфері спадкування користуються безумовним національним режи­мом. По-друге, визнаються всі спадкові права громадян України, які виникли на підставі відповідних іноземних законів.

Згідно зі ст. 70 спадкові відносини (з ура­хуванням положень статей 71 та 72 цього Закону, які наводяться нижче) регулюються правом держави, у якій спадкодавець мав останнє місце проживання, якщо спадкодавцем не обрано в запові­ті право держави, громадянином якої він був. Вибір права спадкодавцем буде недійсним, якщо після складання заповіту його громадянство змінилося.

Здатність особи на складання і скасування заповіту, а також форма заповіту і акта його скасування визначаються правом держави, у якій спадкодавець мав постійне місце проживання в мо­мент складання акта або в момент смерті. Заповіт або акт його ска­сування не можуть бути визнані недійсними внаслідок недодержан­ня форми, якщо остання відповідає вимогам права місця складання заповіту або права громадянства, або права звичайного місця пере­бування спадкодавця у момент складання акта чи в момент смерті, а також права держави, у якій знаходиться нерухоме майно.