Міжнародні договори як джерела МПП. Види договорів, угод та конвенцій, їх співвідношення.

Віденська конвенція про право міжнародних договорів 1986 року визначає договір як міжнародну угоду, укладену між державами в письмовій формі і регульовану міжнародним правом, незалежно від того, чи викладена така угода в одному документі, двох чи кількох зв’язаних між собою документах, а також незалежно від її конкретного найменування. Порядок укладання міжнародних договорів визначено ЗУ «Про міжнародні договори».

Види договорів, які належать до сфери МПрП. Це:

· консульські конвенції;

· договори про уникнення випадків подвійного громадянства;

· договори про уникнення подвійного оподаткування;

· договори про залізничні, автомобільні і т. ін. перевезення;

· торговельні угоди, угоди про товарообіг та взаємні розраху­нки і деякі інші

Розробкою проектів конвенцій в області міжнародного приватного права займається:

· Гаагська конференція по міжнародному приватному праву (10 конвенцій з сімейного права: Гаазька конвенція про право, застосовне до режимів власності подружжя 1978 р.; Конвенція про висновок браку і визнання його недійсним 1978 роки; Конвенція про право, застосовне до майна подружжя, 1978 року; Конвенція про визнання розлучення і судового розлучення подружжя 1970 року.)

· Міжнародний інститут по уніфікації приватного права (УНІДРУА)

· Міжнародні конвенції, в яких регулюються відносини в області міжнародного приватного права, розробляються також в рамках Конференції ООН по торгівлі і розвитку (ЮНКТАД), Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІС) і інших організацій.

Сьогодні в Україні не існує повного офіційно виданого переліку всіх укладених багатосторонніх дого­ворів, які на цей час діють у світі.

28. Правила „Інкотермс” як джерело регулювання міжнародних комерційних відносин.

Згідно зі ст. 38 Статуту Міжнародного Суду ООН, звичай є «доказом загальної практики, визнаної у якості правової норми». З цього визначення випливає, що міжнародний звичай повинен бути правилом поведінки певних суб'єктів відносин, яке є:

· сталим;

· застосовним та

· загальним.

Можна говорити про два підвиди міжнародних звичаїв, що визнаються безперечними джерелами МПрП - міжнародні тор­говельні звичаї (включаючи звичаї міжнародного торгового море­плавства) і так звані «звичаї ділового обороту».

Від міжнародного звичаю слід відрізняти узвичаєння, які хоча і застосовуються в міжнародній торгівлі, банківській справі, в морських перевезеннях, проте не є правовими нормами.

Перетворення узвичаєнь у міжнародний звичай мало місце, на­приклад, у випадку з Міжнародними правилами тлумачення торго­вих термінів (Інкотермс) - документом, розробленим під егідою Міжнародної торгової палати ще у 1936 р., який неодноразово пере­глядався і є чинним у редакції 2000 р.

У ч. 4 ст 265 ГКУ встановлено, що умови договорів поставки повинні викладатися сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів „Інкотермс”. До цього 4 жовтня 1994 року Президентом було видано указ „Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів.”