Особливості укладення та розірвання шлюбів між громадянами різних країн

Розріз­няють матеріальні вимоги щодо вступу до шлюбу та формальні умо­ви дійсності шлюбу.

Під матеріальними вимогами вступу до шлюбу розуміються шлюбна дієздатність, а також існуючі в певних правових системах обмеження на можливість укладення шлюбу.

1. Повна шлюбна дієздатність виникає з моменту досягнення пев­ного віку, який, зазвичай, є різним для чоловіків і жінок. У різних правових системах шлюбний вік не співпадає за своїми межами.

2. Безумовною вимогою для укладення шлюбу є та, за якою особи, які мають намір його укласти, не повинні знаходитися у іншому законному(зареєстрованому) шлюбі.

3. Особи, які укладають шлюб, не повинні бути родичами або свояками. Родинні відносини як такі визнача­ються по-різному: в одних це тільки прямі родичі, в інших і прямі, і побічні, при чому коло і тих і інших може визначатися по-різному.

4. За законодавством великої кількості держав безумовною вимо­гою для укладення шлюбу є добровільно і належним чином ви­словлена згода на його укладення, хоча в інших (наприклад за за­конодавством Йемену) вона ніякого значення не має.

5. Існують специфіч­ні вимоги щодо укладення шлюбу: «траурний строк», коло хвороб, які перешкоджають укладенню шлюбу, деякими законодавствами забороня­ється укладення шлюбу між особами похилого віку й молодими людьми, між особами різної конфесійної приналежності, між спів­учасниками перелюбства. У Голландії дозволеними є одностатеві шлюби.

Під формальними умовами дійсності шлюбу розуміються вимоги, які є обов'язковими для процедури його здійснення. За цими умовами всі держави світу можуть бути розподіленими на такі групи:

• держави, в яких офіційно визнається тільки шлюб, зареєст­рований у державних органах (Франція, Бельгія, Голландія тощо);

• держави, де офіційно визнається як громадянський, так і цер­ковний шлюб, коли право вибору форми укладення шлюбу зали­шено на розсуд осіб, що укладають шлюб (Австралія, Англія, Бра­зилія та ін.);

• держави, в яких укладення шлюбу можливе лише у церковній формі (Греція, Кіпр та деякі інші);

• держави, де визнаються шлюби «соmmоn law marriagе» (за загальним правом - деякі штати США, ряд провінцій Канади). У цьому випадку достатньо добровільного волевиявлення стати чо­ловіком і жінкою та фактичного початку виконання шлюбних від­носин.

Умови укладення шлюбу в різних державах досить часто можуть не співпадати, внаслідок чого шлюб, укладений з дотриманням всіх вимог в межах певного правопорядку, зовсім не обов'язково буде визнаним в іншому, а це призводить до виникнення явища, яке отримало назву «шкутильгаючих шлюбів».

Види норм МПП.

Для МПП характерна наявність двох видів норм: колізійних норм та матеріально правових норм. Колізійною називається норма МПП, яка не вирішує безпосередньо певного питання правовідносин, а тільки зазначає, що ці правовідносини мають регулюватися правом тієї чи іншої держави. Матеріально-правовими нормами вважаються норми, які безпосередньо регулюють відповідні правовідносини. Часто в одній статті зустрічаються обидва види норм.

Залежно від механізму створення і застосування існують два види ко­лізійних і матеріально-правових норм: внутрішні і договірні.

Внутрішні колізійні норми держава розробляє і створює самостійно. Вони вирішують колізію вітчизняного та іноземного законів, інколи — колізію іноземних законів. Договірні колізійні норми створюються на основі міжнародних угод, але їм надається сила національного права. Уніфіковані матеріально-правові норми є прямими, вони регулюють відносини прямо, без колізійної стадії. Трапляються випадки, коли трансформація відбувається з перекру­ченням.

Існують колізійні норми односторонні і двосторонні. В односторонній нормі у привязці прямо зазначається законодавство, яке підлягає застосуванню. Коли право, що підлягає застосуванню, точно не зазначено, а в нормі міститься лише ознака, за допомогою якої та­ке право можна визначити (громадянство спадкодавця, місце зна­ходження майна тощо), колізійну прив'язку називають двосто­ронньою.

За характером дії колізійна норма може бути імперативною, коли, як у випадку односторонньої прив'язки, заборонено будь-який відступ від встановленого щодо застосовного правопорядку правила (НАПРИКЛАД, у частинах 1 і 2 ст. 4 Закону від 23.06.2005 р. містяться імперативні норми стосо­вно права країни, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом).

Дис­позитивні – надають можливість відступити від правила, що містяться в ній (як правило міститься положення: «якщо інше не передбачено згодою сторін»)(НАПРИКЛАД, у ч. 3 ст. 4 передбачено виклю­чення, за яким визначене таким чином право країни, як виняток, не застосовується, якщо, за всіма обставинами, правовідносини ма­ють незначний зв'язок з визначеним правом і мають більш тісний зв'язок з іншим правом).

Виходячи з пріоритетності застосування, колізійні норми поділяються на основні та додатко­ві (субсидіарні). (НАПРИКЛАД, у ст. 43 Закону від 23.06.2005 р. основною нормою є правило щодо вибору права за погодженням сторін до­говору, а в наступній міститься 23 способи обрання права, що під­лягає застосуванню до договору у випадку відсутності зазначеної згоди сторін (субсидіарні формули прикріплення)).