Функції педагогічного контролю

Виділяють три функції педагогічного контролю: діагностична, навчальна, виховна.

Діагностична функція передбачає виявлення та оцінювання можливостей і готовності студентів (учнів) до реалізації завдань навчальної дисципліни (розділу навчальної програми), або окре­мо взятої вправи.

Головна мета діагностичної функції — отримання викладачем (учителем) науково-обгрунтованої інформації для вдосконалення системи управління якістю підготовки студентів (учнів).

Навчальна функція педагогічного контролю використовується як для діагностики, так і для активізації роботи студентів (учнів) щодо засвоєння навчального матеріалу.

Виховна функція передбачає відповідну організацію діяльності студентів (учнів), формування в них творчого ставлення до за­нять, розвиток пізнавальних здібностей тощо.

3.6.2. Типи і форми педагогічного контролю

Для фізичного виховання властиві два типи контролю: педа­гогічний (здійснюється викладачем, учителем, фахівцем) і само­контроль (викладач—студент; учитель—учень), у якому об'єкт і суб'єкт контролю збігаються.

За формою педагогічний контроль поділяють на попередній (вихідний), поточний, тематичний, етапний, підсумковий.

Попередній контроль розпочинається з вивчення вихідного рівня можливостей і готовності студентів (учнів) до реалізації за­вдань навчальної програми і є необхідною передумовою доцільної організації педагогічного процесу, включаючи і розподіл контин­генту студентів (учнів) за групами (згідно з їхніми індивідуаль­ними можливостями). Такі відомості частково можна отримати, проаналізувавши результати, які показали студенти на вступних екзаменах, а учні — в попередньому річному циклі занять.

Наступним кроком попереднього контролю повинна бути комплексна діагностика усіх сторін готовності кожного студента (учня) до опанування програмним матеріалом кожної окремої спортивної дисципліни (розділами навчальної програми).

За допомогою різноманітних контрольних випробувань (тес­тів) викладач (учитель) визначає рівень теоретико-методичної і фізичної підготовленості, оцінює функціональний стан орга­нізму студентів (учнів).

Попередній, як і будь-який інший контроль, має здатність впливати на хід і результати навчання за умови, якщо його дані пройдуть через свідомість і дії тих, хто цим процесом управляє.

Безумовно, ті, хто бере в ньому безпосередню участь — студенти (учні). Тому необхідно, щоб проведення контрольних випробувань носило змагальний характер, а отримані результати фіксувалися в спеціальному журналі викладача і в зошитах студентів (учнів).

Облік такої інформації дозволяє усім учасникам навчально­го процесу бачити динаміку просування до поставленої мети на конкретному етапі навчання, обирати адекватні засоби для до­машніх завдань тощо.

Поточний контроль, який можна назвати оперативно-поточ­ним, безпосередньо пов'язаний з управлінням процесом засво­єння знань, умінь і навичок студентів (учнів) і виконує в ньому функцію прямого і зворотного зв'язку між викладачем і студен­тами, вчителем і учнями.

Використовуючи оперативно-поточний контроль, викладач показує студентам, як оцінити стан готовності студентів (учнів) до реалізації завдань, освоєння навантажень; проаналізувати по­казники оперативної працездатності, втоми і відновлення під час занять; як вести контроль за рисами рухових дій, що>виконують­ся; параметрами навантажень і відпочинку; визначити освітній, тренувальний і виховний ефекти занять; дійти загальних виснов­ків про якість заняття, позитивні сторони і недоліки його змісту і методики; оцінити зміни показників індивідуального стану в інтервалі між поточним і ігровими заняттями (в аспекті оціню­вання «післядії» минулого заняття і ходу відновних процесів, від динаміки котрих залежить ефект чергового заняття). Тільки за таких умов, студент зможе оволодіти технологією проведення оперативно-поточного контролю і потім використовувати у своїй майбутній педагогічній діяльності.

Для оперативно-поточного контролю слід використовувати ті методи і прийоми, які дають змогу одержати термінову інформа­цію як про техніку виконання вправ, рівень розвитку фізичних якостей, так і про реакцію організму на навантаження.

Суттєво також, щоб операції, котрі виконуються в його ході, не вимагали б від студентів (учнів) значних додаткових зусиль, не. відволікали б їх від розв'язання основних завдань, на які спрямоване заняття, не утворювали б перерви в них, а органічно вписувались би в його структуру.

Основними способами оперативно-поточного контролю є: пряме, інструментально забезпечене спостереження, самоспосте­реження, опитування, самоаналіз тощо.

Тематичний контроль проводиться для оцінки ходу вивчення певної теми, наприклад, стрибки, метання тощо, або розділу на­вчальної програми: спортивні ігри, легка атлетика, гімнастика тощо.

Етапний (рубіжний) контроль дозволяє оцінити систему за­нять, що відбувалися в межах завершеного циклу (етапу), отри­мати інформацію, необхідну для правильної орієнтації наступ­них дій.

Підсумковий контроль проводиться після завершення ви­вчення спортивної дисципліни, окремого курсу (для студентів) і розділу навчальної програми протягом навчального року (чвер­ті, півріччя) для учнів.