Соціально-економічні ефекти глобалізації.

Деякі дослідники розглядають глобалізацію як благо – ключ до майбутнього розвитку світової економіки, як неминучий та необоротний процес. Інші ж розцінюють глобалізацію як процес, який шкодить світовому розвитку, збільшує ступінь нерівності серед різних країн, погрожує зайнятості й рівню життя й перешкоджає соціальному прогресу. Ці абсолютно різні підходи до оцінки процесів глобалізації у світі свідчать, що як і будь-який інший процес, глобалізація має негативні та позитивні наслідки.

До позитивних можна віднести наступні:

· міжнародна конкуренція як фактор зростання обсягів виробництва;

· економія на масштабах виробництва як чинник економічного зростання;

· переваги від міжнародної торгівлі;

· раціоналізація глобального виробництва й розповсюдження передової технології.

Як уже зазначалося глобалізація несе із собою не тільки переваги, а й негативні наслідки, які в загалі можна розподілити на наступні:

· несправедливе розподілення благ від глобалізації;

· є загроза поляризації доходів багатих та бідних країн;

· високий рівень взаємозалежності національних економік призводить до того, що локальні економічні коливання чи кризи мають глобальні наслідки;

· політичні проблеми, які стосуються розподілу контролю над світовою економікою. За незаперечних переваг слід урахувати неоднозначність, різноспрямованість впливу глобалізації на розвиток різних груп країн та галузей виробництва:

1. В процесі структурних трансформацій, що поступово поширюються на світовий економічний простір, перевагу отримують галузі обробної промисловості та сфери послуг. Сюди ж здійснюється перелив капіталу та кваліфікованої робочої сили. Водночас інші галузі відчувають гострий дефіцит факторів виробництва, посилюється їхній депресивний стан.

2. Іншим наслідком глобальних структурних змін стає процес деіндустріалізації, що почався ще в 70-і роки XX ст. під впливом світової енергетичної кризи («голландська хвороба»). Сьогодні позитивним її проявом можна вважати розвиток сервісної економіки, ноосферизацію виробництва, поступовий перехід до нової економіки, що знайшло своє відображення в зміні структури міжнародних торгових потоків, в зростанні питомої ваги наукоємних товарів і зростанні ролі інтелектуального капіталу як одного з основних факторів конкурентоспроможності економіки. Негативний аспект – в загрозі повернення до застарілих, традиційних, архаїчних структур господарства в ряді країн, що розвиваються та в перехідних економіках внаслідок їхньої неконкурентоспроможності та слабкості власної ресурсної бази економічного розвитку.

3. Головне завдання країн з так званими виникаючими ринками полягає у мінімізації вразливості щодо зовнішніх шоків, а також залежності від іноземних інвесторів, що спрямовують сюди великі потоки капіталів. Найбільшу загрозу глобалізація ринків становить для багатьох країн, що розвиваються, бо саме вони відчувають гостру нестачу людського капіталу, інституцій, господарської інфраструктури, економічних рішень, необхідних для реалізації наявних можливостей.

4. Промислово розвинуті країни отримують найвідчутніші дивіденди від глобалізації. Шляхом торгівлі, інвестицій, доступу до зовнішніх джерел ресурсів глобалізація полегшує заміну низькокваліфікованої робочої сили. Питома вага такої робочої сили в загальних витратах зростає за рахунок скорочення торговельних витрат, страхування рівня зарплати і доходів. Тим самим скорочується податкова база і водночас зростає попит на соціальні гарантії при падінні можливостей щодо їх забезпечення.

Таким чином, глобалізація економічного розвитку є однією з головних ознак сучасної цивілізації. Вона охоплює практично всі фактори та умови виробництва, всі його галузі та територіальні утворення. Нині всі країни світу, хоч і різною мірою, причетні до процесу глобалізації. Найбільший ефект від нього отримують розвинуті країни світу, центр, чи ядро, світової економіки. Небачені досить масштаби економічних потоків, які несе з собою глобалізація можна порівняти з величезної сили природними явищами і катаклізмами. У такій ситуації економічно слабші країни є надзвичайно вразливими і часто беззахисними перед дією глобальних економічних, фінансових, технологічних та інших чинників. Усе це вимагає створення національних і міжнародних механізмів, які б пом’якшували негативний вплив глобалізації на національний і світовий економічний розвиток.