Нові та новітні теорії міжнародної торгівлі

Класичні та неокласичні теорії міжнародної торгівлі не враховують відмінностей країн за їх виробничою спеціалізацією. Сучасні дослідження які враховують фактор розміру країн, допомагають пояснити у якому обсязі та якого типу продукція буде залучена у міжнародну торгівлю.

Теорія розміру країни – через те, що країни з більшою територією зазвичай мають різноманітніші кліматичні умов та природні ресурси, вони загалом ближчі до економічної самодостатності ніж малі за розміром країни, і тому:

1. Великі країни порівняно з малими експортують та імпортують меншу кількість товарів.

2. Великі країни на відміну від малих мають різноманітніші ресурси.

3. Великі країни порівняно з малими мають вищі транспортні витрати в міжнародній торгівлі.

4. Великі країни на відміну від малих зазвичай можуть здійснювати великосерійне виробництво.

На сучасному етапі розвитку міжнародної економіки важливе значення для пояснення напрямків міжнародної торгівлі мають «неотехнологічні» теорії:

1. Теорія технологічного розриву М.Познера (торгівля між країнами спричинена технологічними змінами які відбуваються в одній із галузей в країні яка бере участь у міжнародній торгівлі; країна в якій вперше з’явилися нові технології набуває порівняльної переваги у виробництві традиційних товарів з меншими витратами; якщо ж країна першою відкрила новий товар, то на протязі певного періоду часу вона володіє монополією на ринку даного товару і забезпечує як внутрішнє споживання та і зовнішній попит)

2. Теорія ефекту масштабу Кемпа (в якості фактора міжнародної спеціалізації країн виступає економія витрат на одиницю продукції, яка виникає при збільшення масштабів виробництва до оптимальних розмірів) і недосконалої конкуренції П.Кругмана (модель торгівлі в рамках монополістичної конкуренції виходить з того, що міжнародна торгівля збільшує розміри ринків збуту; тобто сукупний ринок виявляється більшим ніж проста сума ринків країн, кількість фірм, а відповідно і різноманітність товарів, які вони виготовляють, зростають, а ціна одиниці товару – знижується)

3. Теорія життєвого циклу товару Р.Вернона стверджує, що деякі види товарів проходять цикл з 4 етапів (впровадження, зростання, зрілість та занепад), а виробництво цих товарів переміщується із країни в країну в залежності від стадії життєвого циклу товару. Якщо в якійсь країні наступає стан зрілості і країна насичена якимось товаром, то в іншій країні в цей час може відбуватися лише впровадження даного товару.

4. Теорія інтрасекторної торгівлі Балласа – міжнародна торгівля між країнами характеризується обміном диференційованої продукції однієї галузі, що спричинено: різницею у смаках споживачів, ефектом масштабу, транспортними витратами, сезонними різницями та попитом, що перетинається (у відповідності з теорією шведського економіста С.Ліндера країни експортують ті промислові товари для яких існує ємний внутрішній ринок; оскільки споживачі в країнах з приблизно однаковим рівнем доходу мають схожі смаки, то кожній країні легше експортувати ті товари, у виробництві та торгівлі якими на внутрішньому ринку накопичений великий досвід)

5. Теорія конкурентної переваги країни М.Портера, яка стверджує, що конкурентоспроможність країни в міжнародній торгівлі визначається взаємодією та взаємозв’язком чотирьох компонентів:

· факторні умови, тобто ті конкретні фактори виробництва, які необхідні для успішної конкуренції в даній галузі;

· умови попиту на товари і послуги, тобто який попит на внутрішньому ринку на товари і послуги, що пропонуються даною галуззю;

· стратегія даної фірми, її структура та суперництво, тобто, які умови в країні визначають те як створюється фірма, як нею управляють, і який характер конкуренції на внутрішньому ринку;

· характер споріднених та підтримуючих галузей, що існують в даній країні, тобто наявність чи відсутність в країні споріднених або підтримуючих галузей які конкурентноспроможні на світовому ринку.