Платежі на відкритий рахунок.
Продавець поставляє товар без гарантії платежу, покупець переказує гроші на день платежу. Продавець не отримує ніяких гарантій з боку покупця. Тому такі умови платежу доцільно використовувати між фірмами. Пов’язаними традиційними торговими відносинами; ТНК та їхніми закордонними філіями при експортному постачанні; змішаними фірмами за участю експортера. Авансові платежі або оплата вже отриманого товару здійснюються шляхом банківського переказу валюти імпортером експортеру. Ці перекази часто поєднуються з іншими формами міжнародних розрахунків з гарантією банку, котрий у випадку несплати вартості товару імпортером здійснює платіж проти товаророзпорядчих документів, одержаних від експортера. 6. Валютна політика держави . Валютна політика – сукупність заходів, які проводяться державою в сфері міжнародних валютних відносин у відповідності із стратегічними і поточними цілями, як складова частина державної економічної політики країни і є важливим інструментом механізму регулювання МЕВ. Основними інструментами проведення валютної політики є: а) маневрування дисконтною ставкою центрального банку (дисконтна політика) з метою регулювання грошової маси в обігу, рівня цін, руху через кордон короткосторокових капіталів; б)валютна інтервенція, з метою впливу на курс національної валюти; в)зміна валютного курсу, шляхом девальвації або ревальвації; г)зміна валютних обмежень і диверсифікація валютних резервів; д)підписання міжнародних угод про структурні зміни в МВС. Одним із засобів реалізації валютної політики є валютне регулювання – діяльність держави спрямована на регламентацію міжнародних розрахунків і порядок здійснення угод з валютними цінностями.
Валютна політика залежно від її цілей і форм поділяється на: а)структурну валютну політику (довготривала) – здійснення довготривалих структурних змін в міжнародному валютному механізмі (за участю країн МВФ); б)поточну валютну політику – сукупність заходів, які направлені на повсякденне оперативне регулювання валютного курсу, валютних операцій, діяльності валютного ринку і ринку золота. Форми валютної політики: д исконтна і девізна. Дисконтна (облікова) політика – одна із форм грошово – кредитної політики національних банків, яка спрямована на регулювання економіки країни, шляхом збільшення або зменшення процентних (дисконтних) ставок з метою впливу на попит і пропозицію позичкового капіталу, темпи інфляції, а також на стан платіжного балансу країни і валютного курсу. Підвищення офіційної процентної ставки спрямовано на скорочення видачі центральним банком кредитів комерційним банкам. Це приводить до скорочення грошової маси в обігу, стимулювання притоку іноземних капіталів для покращення платіжного балансу країни, збереження валютних резервів і підтримки курсу валют (політика дорогих грошей). І навпаки, зниження офіційної процентної ставки заохочує видачу кредитів (кредитна експансія). Девізна політика – метод впливу на курс національної валюти, шляхом купівлі – продажу державними органами іноземної валюти. З метою підвищення національної валюти центральний банк продає іноземну валюту.. Різновидності валютної політики: Валютна інтервенція – втручання центрального банку в операції на валютному ринку для того, щоб впливати на курс національної валюти. Здійснюється за рахунок офіційного золото-валютного резерву або за рахунок міжбанківського кредиту по системі «своп». В країнах з розвинутою економікою валютна інтервенція здійснюється з метою форсування експорту.
Валютні обмеження – обмеження, що вводяться державою на операції з валютою, золотом та інвалютними цінностями. З валютними обмеженнями пов’язано регулювання ступеня оборотності валют Диверсифікація валютних резервів – політика держав, банків, монополій, яка направлена на регулювання структури валютних резервів шляхом включення до їх складу різних валют з метою забезпечення міжнародних розрахунків, проведення валютної інтервенції і захисту валютних втрат. Ця політика здійснюється шляхом продажу не стабільних валют і купівлі більш стійких валют, відображаючи позиції окремих валютна світових валютних ринках. Девальвація – зниження курсу національної валюти по відношенню до іноземних валют або міжнародних лічильних одиниць (СДР, ЕКЮ). Об’єктивною основою для проведення девальвації є завищення офіційного валютного курсу у порівнянні з реальною купівельною спроможністю грошових одиниць. Ревальвація – підвищення курсу національної валюти по відношенню до міжнародної валюти або міжнародної лічильної одиниці. Тема 8.
План: 1. Суть та структура платіжного балансу. 2. Способи балансування сальдо платіжного балансу. 3. Методи регулювання платіжного балансу. 4. Фактори, що впливають на платіжний баланс.
1. Суть та структура платіжного балансу . Платіжний баланс – це статистична звітність про підсумки всіх економічних операцій резидентів даної країни з рештою світу за певний період (найчастіше за рік або квартал) у формі систематизованих облікових записів, який є інструментом відображення збалансованості макроекономічних зв’язків країни. Платіжний баланс будується за принципом «подвійних рахунків». Це означає, що він має двохсторонній запис усіх економічних операцій за дебетовим і кредитовим рахунками. До кредиту відносять ті операції, в результаті яких відбувається відплив цінностей і приплив валюти у країну. До дебету відносять ті операції, які є наслідком витрачання країною валюти в обмін на придбання цінностей. Платіжний баланс згідно із стандартною класифікацією, яку розробив МВФ, включає в себе два рахунки: рахунок поточних операцій і рахунок операцій з капіталом та фінансовими інструментами.
У рахунку (балансі) поточних операцій знаходять свій вираз усі надходження від продажу товарів та послуг нерезидентам та всі витрати резидентів на товари і послуги, які надаються іноземцям. А також чисті доходи від інвестицій та чисті поточні трансферти. Чисті доходи від інвестицій пов’язані з «чистим експортом» кредитних послуг, тобто послуг національного грошового капіталу, який вкладають за кордоном. Якщо національний капітал за кордоном дає більший обсяг процентів і дивідендів, ніж іноземний, що інвестований у Батьківщині, то чисті доходи від інвестицій будуть додатними, у протилежному випадку – від’ємними. Чисті поточні трансферти включають у себе перекази приватних і державних коштів в інші країни без отримання за них товарів та послуг (пенсії, грошові перекази за кордон, подарунки, безкоштовна допомога зарубіжним країнам). Рахунок операцій з капіталом і фінансовими інструментами висвітлює всі міжнародні операції з активами країни, пов’язані з їх купівлею та продажем, а також чисті капітальні трансферти (безкоштовну передачу власності на основний капітал). Надання кредитів означає витрати на купівлю активів за кордоном, а їх отримання – надходження від продажу активів. Серед операцій. які проводять на рахунку руху капіталів., одна є настільки важливою, що її виділяють окремо. Це чисте збільшення офіційних валютних резервів. Завдяки згаданій операції обліковують купівлю та продаж офіційних валютних резервів Центрального банку і формують інформацію для регулювання макроекономічної ситуації в країні. До офіційних валютних резервів належать іноземні активи, які Національний банк зберігає як буфер, що запобігає економічній катастрофі у країні.
Чисті пропуски і помилки – стаття платіжного балансу, яка відображає пропуски платежів, що з будь – яких причин не були записані в інших статтях платіжного балансу та помилки які виникли в записах певних платежів Такі помилки можуть виникати у наступних випадках: · якщо в платіжному балансі був записаний лише дебет. або лише кредит, або з будь – яких причин записаний кредит не дорівнює дебету4 · якщо дебет і кредит за одним і тим же записом отримані із різних джерел, які не співпадають або відображають неоднакові інтервали часу.
Читайте также: Аналіз динаміки страхових платежів та страхового відшкодування. Воспользуйтесь поиском по сайту: ©2015 - 2024 megalektsii.ru Все авторские права принадлежат авторам лекционных материалов. Обратная связь с нами...
|