Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Міжнародне економічне право

як матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їхніх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності (ст. 1). Слово «контрагент» латинського походження і в буквальному перекладі означає «той, хто домовляється». Отже, під контрагентом розуміється будь-яка сторона міжнародного економічного договору, яка бере на себе певні зобов'язання.

Важливі норми, що використовуються у сфері регулювання міжнародних економічних відносин, містяться і в інших законах України, зокрема, Законі «Про іноземні інвестиції» 1992 р., Митному кодексі України 1991 р., Законі «Про інвестиційну діяльність» 1991 р. та ін.

Важливу роль у розробленні міжнародних економічних угод відіграють також Комісія ООН з права міжнародної торгівлі (нею підготовлено Конвенцію про договори міжнародної купі-влі-продажу товарів, Конвенцію про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів, Акт про міжнародний комерційний арбітраж та ін.); Європейська економічна комісія ООН; Міжнародна торгова палата (вона розробила Уніфіковані звичаї і практику для документарних акредитивів, Міжнародні правила щодо тлумачення торгових термінів («Інко-термс»).

Міжнародні економічні договори можна поділити на односторонні, двосторонні та багатосторонні. В односторонніх договорах договірні зобов'язання має тільки одна сторона, як-от в договорах дарування. 1992 р. між Україною та Канадою був підписаний договір позики, відповідно до якого Канада надала Україні 44 млн дол. на закупівлю канадійських товарів, у тому числі банкноти нової української валюти - гривні. Більшість міжнародних економічних договорів - двосторонні.

Договори поділяються також на оплатні та безоплатні. Переважна більшість договорів укладається на взаємовигідній оплатній основі. Безоплатні договори, тобто благодійні чи добродійні,- це такі договори, як дарування, безвідсоткової позики, звільнення від оплати боргу тощо.

За своїм змістом міжнародні економічні договори поділяються на торгові, що встановлюють принципи торгово-економічних відносин між двома країнами; угоди про товарообіг, які обумовлюють асортимент та кількість товарів, що постачаються з однієї країни в іншу протягом певного періоду; кредитні угоди; угоди про режим інвестицій; податкові угоди, спрямовані на усунення подвійного оподаткування товарів; угоди про економічне та технічне співробітництво; науково-технічне співробітництво тощо.

РОЗДІЛ 1 7

.226

17.2.

Міжнародні економічні організації

Під міжнародними економічними організаціями слід розуміти такі організації, які на основі міжнародно-договірних відносин здійснюють діяльність, пов'язану з організацією та реалізацією міжнародного економічного співробітництва. Правоздатність, якою наділені міжнародні економічні організації, дає їм змогу укладати різні угоди як з окремими державами, так і з міжнародними організаціями в межах завдань і цілей, закріплених в їхніх установчих документах. Міжнародні економічні організації мають імунітет, що є дуже важливим для їхньої діяльності. Згідно з Конвенцією про правовий статус, привілеї та імунітет міжнародних економічних організацій від 5 грудня 1980 р., майно і активи цих організацій мають імунітет від будь-якої форми адміністративного та судового втручання, за винятком випадків, коли сама організація відмовляється від імунітету.

Перші міжнародні організації (комісії, спілки, комітети, асоціації) виникли ще у XIX ст. Так, були створені комісії з питань експлуатації міжнародних річок, таких як Рейн (1814) і Дунай (1856), Всесвітня Поштова Спілка (1874), Міжнародний комітет мір та ваг (1875), Міжнародна асоціація залізничних конгресів (1885) та ін.

Після Другої світової війни були утворені міжнародні економічні організації як універсального, так і регіонального характеру. Генеральна Асамблея ООН, поряд з вирішенням інших завдань, займається питаннями співробітництва держав у економічній, соціальній та інших сферах. Ще 1961 р. на 16-й сесії ГА ООН було прийнято резолюцію «Міжнародна торгівля як важливий інструмент економічного розвитку», в якій вперше було поставлене питання про скликання міжнародної економічної конференції в рамках ООН. 1963 р. 18-та сесія ГА ООН розглянула питання нормалізації і розвитку міжнародної торгівлі. 1964 р. у Женеві було скликано Першу конференцію ООН з торгівлі та розвитку. На 25-й сесії ГА ООН у 1970 р. було прийнято «Міжнародну стратегію розвитку», яка, зокрема, передбачала важливі заходи щодо прискорення економічного становлення країн, що розвиваються. 1974 р. на 29-й сесії ГА ООН було прийнято Хартію економічних прав та обов'язків держав». Того ж року на VI спеціальній сесії приймається Декларація про встановлення нового міжнародного економічного порядку і Програма дій щодо встановлення нового міжнародного економічного порядку. На VII спеціальній сесії ГА ООН

міжнародне О О 7
економічне право ^.£ / ___________

у 1975 р. знову розглядалось економічне питання - про розвиток і міжнародне економічне співробітництво.

ЕКОСОР як один з головних органів ООН безпосередньо займається питаннями міжнародного економічного співробітництва. При ЕКОСОР діє п'ять регіональних економічних комісій ООН: Економічна і соціальна комісія ООН для Азії і Тихого океану (включає 35 країн); Економічна комісія ООН для Африки (50 країн); Економічна комісія ООН для Західної Азії; Економічна комісія ООН для Латинської Америки і Карибського басейну. До Європейської економічної комісії (місцезнаходження - Женева), утвореної 1947 р. відповідно до резолюції 1-ї сесії ГА ООН 1945 р., крім європейських держав входять також США та Канада. У складі Комісії створено галузеві комітети з сільського господарства, вугілля, електроенергії, будівництва та містобудування, газу, чорної металургії тощо.

Важливе місце в регулюванні міжнародних економічних відносин посідає Генеральна угода про тарифи і торгівлю (ГАТТ). Це не міжнародна економічна організація в повному розумінні, але постійний характер і форми її діяльності (проведення конференцій, створення постійних органів) зближують ГАТТ з такими організаціями. Так, один раз на рік скликається сесія ГАТТ, на якій кожна держава має один голос. Для вирішення оперативних питань створено Раду представників сторін, яка скликається двічі-тричі на рік. У межах ГАТТ функціонує Комітет з торгівлі та розвитку.

Ця Угода була підписана 1947 р. 23 країнами світу і на сьогодні налічує понад 140 держав-учасниць. Україна є «спостерігачем» ГАТТ. Основними завданнями ГАТТ є лібералізація зовнішньої торгівлі, застосування режиму найбільшого сприяння, знищення митних тарифів, усунення дискримінації тощо.

До міжнародних економічних організацій, що займаються транснаціональними комерційними угодами, відносяться:

• Велика сімка/ вісімка (О7/О8), що відає макроекономіч-
ними питаннями, міжнародною торгівлею та зв'язками з краї
нами, що розвиваються (її члени: Франція, США, Велика Бри
танія, Німеччина, Японія, Італія, Канада, ЄС та Росія);

• Міжнародна Торгова Палата (ІСС) має найвищий кон
сультативний статус при ООН і сприяє міжнародній торгівлі
та інвестиціям;

• Конференція ООН з торгівлі та розвитку (ІЖСТАБ), утво
рена 1964 р., є основним органом ООН у сфері торгівлі та роз
витку. Займається питаннями торгівлі, фінансів, технологій,
інвестицій та сталого розвитку;

• Комісія у справах міжнародного торгового права (ІЛЧСГГПАЬ)

з мандатом сприяти розвиткові поступової гармонізації та уніфікації права міжнародної торгівлі. В засіданні комісії бере участь 36 держав, що репрезентують різні географічні зони і основні економічні та правові системи світу. Комісія щорічно звітує Генеральній Асамблеї та подає свій звіт до ІЛМСТАБ. Комісія підготувала багато конвенцій, прийнятих конференціями, скликаними в рамках ООН;

• Світова організація торгівлі (утворена на основі ГАТТ,
прийнятої 1947 р. як багатосторонній договір для сприяння
розвиткові торгівлі. 1993 р. Уругвайський раунд ГАТТ утво
рив СОТ як міжнародну організацію, яка займається правила
ми торгівлі між державами і підтримує багатосторонню систе
му торгівлі через угоди СОТ, що торкаються торгівлі;

• Міжнародна організація праці (МОП) розробляє конвенції
та рекомендації, що встановлюють стандарти права на працю.

До міжнародних фінансових організацій відносяться:

• Міжнародний валютний фонд - інституція зі 182 органі
зацій, які консультуються між собою для підтримання ста
більної системи валютних операцій;

• Організація економічного співробітництва та розвитку
(ОЕСБ), до складу якої входить 29 країн з ринковою економі
кою, допомагає урядам скликати форуми для обговорення та
вироблення економічної та соціальної політики. Займається
проблемами конкурентного права, корпоративного управлін
ня, економіки, торгівлі та електронної торгівлі;

• Міжнародна фінансова корпорація (ІРС) входить до гру
пи Світового Банку. Вона є найбільшим у світі джерелом по
зик та фінансування проектів приватного сектору в країнах,
що розвиваються;

Серед регіональних економічних організацій, які створені в Європі, можна виділити:

• Європейський Союз

Ще в 1957 р. на основі Римського договору було утворено Європейське економічне співтовариство (ЄЕС), або «Спільний ринок», метою якого було створити митний союз у межах даної міжнародної організації, сформувати спільний ринок робочої сили, послуг та капіталів, проводити єдину торгову політику щодо інших країн, створити економічний та валютний союз тощо. Діяльність ЄЕС регулюється так званим «правом співтовариства», в основі якого Римський договір та інші договори.

Зберігаючи свою самостійність, ЄЕС увійшло до складу Європейського Союзу, створеного відповідно до Маастрихтського договору, який набрав чинності 1993 р. Крім ЄЕС до складу

РОЗДІЛ 17

міжнародне економічне право

Європейського Союзу входять Європейське об'єднання вугілля і сталі та Європейське співтовариство з атомної енергії.

Оскільки нові держави висловили своє бажання стати членами ЄС, були вироблені критерії прийому нових членів, а саме: демократичність і повага до прав людини; функціонуюча ринкова економіка; прийняття інтеграційного законодавства ЄС.

Навесні 2000 р. розпочалися переговори про вступ до ЄС шести країн - Угорщини, Польщі, Чехії, Словенії, Естонії та Кіпру. Правовою та інституційною основою взаємовідносин України з ЄС є Угода про партнерство і співробітництво між ЄС та Україною, яка набрала чинності у 1998 р. Одним з положень Угоди є зобов'язання недискримінації сторін щодо взаємної торгівлі. Але ЄС неодноразово звинувачував Україну у порушенні цього зобов'язання, у тому, що внутрішні акцизні збори для українського виробника харчових продуктів набагато нижчі, ніж для зарубіжного. Досить високими є реєстраційні збори для імпортних продуктів. Разом з тим, ЄС визнав те, що був неправий в обмеженні українського імпорту швейних виробів ', Відбуваються саміти Україна — ЄС, на яких підписуються угоди про співробітництво між Кабінетом Міністрів України та європейськими співтовариствами. Однією з основних цілей зближення України з ЄС є розвиток торговельно-економічних відносин, доступ до європейського ринку, отримання новітніх технологій. Але економічні проблеми України затьмарюють перспективи між Києвом та Брюсселем. Україна ще й досі не може позбутися статусу-тавра держави з не-ринковою економікою в антидемпінгових розслідуваннях, що тягне за собою вкрай неприємні наслідки, передовсім обмеження експорту українських товарів². Попри все, антидемпінгові розслідування поставок на європейський ринок українських товарів можуть мати і позитивне для України значення. Так, антидемпінгове розслідування поставок на європейський ринок українського карбаміду визнало горлівський концерн «Стирол» та черкаське ВАТ «Азот» ринковими підприємствами, тобто такими, що закуповують сировину і матеріали та послуги за ринковими цінами, контролюються приватним капіталом, використовують міжнародні стандарти бухобліку і відмовились від бартеру і взаємозаліків ³.

На початку 2000 р. була прийнята Спільна стратегія Європейського Союзу щодо України. Ця стратегія має певні особ-

¹ Олійник О. Вступ до ЄС: добра ідея, для якої ще не настав час //
Урядовий кур'єр.- 11 січ. 2000.- № 3.- С. 3.

² Олійник О. Третій саміт Україна - ЄС // Урядовий кур'єр.- 22 лип.
1999.- № 135-136.- С. 3.

³ Малиновський Б. Нарешті Європа визнала, що в Україні є ринкові
підприємства // Урядовий кур'єр.— 14 лист. 2000.

РОЗДІЛ 17

ливості порівняно з Угодою. Передовсім йдеться про політичний діалог, наприклад, у сфері запобігання конфліктам, роззброєння, ліквідації наслідків балканського конфлікту. Інший важливий момент — це співпраця в галузі юстиції та внутрішніх справ, боротьба з незаконною іміграцією, зокрема жінок, відмиванням грошей, наркобізнесом, торгівлею зброєю. У квітні 2000 р. інтеграцію України до ЄС було вперше визнано стратегічною метою урядової політики.

• Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ) Створена 1960 р. До її складу входить чотири держави — Норвегія, Ісландія, Швейцарія, Ліхтенштейн. ЄАВТ - дієвий інструмент, який дає можливість використовувати режими вільної торгівлі між різними економічними угрупованнями, регіонами та окремими країнами. У свій час до цієї впливової економічної організації належало чимало сьогоднішніх членів ЄС, які із набуттям членства в ЄС вибули з ЄАВТ. Ця організація є одночасно своєрідним трампліном для вступу в ЄС, а з іншого - об'єднує й ті країни, які на певному етапі не виявляють бажання набути членства в Євросоюзі. Закономірно, що сьогодні з асоціацією активно співпрацюють держави Центральної та Східної Європи, Середземномор'я, які усвідомлюють економічну вигідність зв'язків з цією організацією. Це підтверджує чимало прикладів: з 1993 р., відтоді як набула чинності Угода про вільну торгівлю між Румунією та ЄАВТ, практично вся румунська промислова продукція, яка відвантажується до країн — членів ЄАВТ, не обкладається митом. Те саме стосується й частки експортованої румунської сільськогосподарської продукції. Водночас до деяких товарів, які імпортуються до Румунії з країн - членів ЄАВТ, митні тарифи застосовуються на загальних умовах, що, у свою чергу, сприяє захисту внутрішнього ринку Румунії та підтримці власного товаровиробника. Інший приклад - Латвія. Дія Угоди про вільну торгівлю між Латвійською республікою та ЄАВТ, що набула чинності у 1998 р., сприяє постійному зростанню обсягів взаємної зовнішньої торгівлі. Так, якщо у 1996 р. загальний товарообіг між Латвією та країнами ЄАВТ становив 77,1 млн дол. СІЛА, то у 1998 р. він зріс до 125,8 млн. Та одним з найбільш переконливих фактів є те, що починаючи з 1992 р. з ЄАВТ формалізували свої відносини понад 20 держав. Очевидно, що Україна не може стояти осторонь процесів, пов'язаних з ЄАВТ. У лютому 2000 р. Генеральний секретар ЄАВТ запропонував Україні розпочати переговори щодо підписання Декларації про співробітництво з ЄАВТ '.

¹ Петренко С. Європейський вимір вільної торгівлі // Урядовий кур'єр.— 26 лют. 2000.- № 37.- С. 3.

міжнародне лл і
економічне право ^ О І ___________

Держави визначають тільки загальний режим міжнародних економічних відносин. Вони можуть виступати і як суб'єкти міжнародних

17.3.

приватноправових відносин, наприклад, при Держави придбанні власності, при укладенні договору гл/б'єкти

• Чорноморське економічне співробітництво (ЧЕС)

Утворене 1992 р., об'єднує Албанію, Азербайджан, Болгарію, Вірменію, Грузію, Грецію, Молдову, Румунію, Росію₎Туреччину, Україну. На сьогодні має свою керівну структуру_?комісії за напрямками роботи, центр Чорноморських досліджень для аналітичної роботи, а з червня 1999 р.- і Банк чорноморського розвитку. Найважливішим напрямком роботи структур ЧЕС є визначення шляхів співпраці з Євросоюзом. У цьому аспекті важливою є роль Греції як члена ЄС. Головна мета кожної країни - залучення інвестицій для розвитку національних економік.

• Економічний Союз СНД

Утворений 1993 р. на основі договору про створення Економічного Союзу СНД. Його постійно діючий орган - Міждержавний економічний комітет, що є координуючим і виконавчим органом. Росія має 50 голосів, Україна - 14 тощо. 1992 р. було створено Економічний суд СНД. В лютому 2000 р. Кабінет Міністрів України затвердив із застереженням протокол про порядок взаємодії митних служб держав - учасниць СНД під час перевезення спеціальних вантажів і продукції військового призначення. Уряд України залишив за собою право не виконувати ті положення документа, «що допускають розгляд спірних питань в Економічному суді СНД».

Серед азійських регіональних економічних організацій можна згадати:

• Азійсько-Тихоокеанське Економічне Співробітництво
(АРЕС)

Утворене 1989 р., до складу якого входить 18 членів і діяльність якого спрямована на розвиток торговельного та економічного співробітництва в регіоні;

• Асоціація Південно-Східних азійських держав (А8ЕАІЧ)
Утворена 1967 р. в результаті підписання Бангкокської

декларації Індонезією, Малайзією, Філіппінами, Сінгапуром і Таїландом. Пізніше її членами стали Брунеї Даруссалам, В'єтнам, Лаос, М'янма і Камбоджа. Було утворено зону вільної торгівлі цієї Асоціації.

Існують і міжрегіональні економічні організації, як, наприклад, Організація країн-експортерів нафти (ОПЕК), яка об'єднує 13 основних нафтовидобувних країн Азії, Африки та Латинської Америки. На них припадає 70 % світових запасів нафти та 90 % експорту нафти.

РОЗДІЛ 17

.232

міжнародних економічних відносин

підряду тощо. Основна ж маса міжнародних економічних відносин здійснюється фізичними та юридичними особами. Регулювання їхньої діяльності здійснюється безпосередньо внутрішньодержавним правом і опосередковано (через держави) міжнародним економічним правом.

Як зазначається в Хартії економічних прав і обов'язків держав 1974 р., «кожна держава може і повинна вільно здійснювати повний постійний суверенітет над всіма своїми багатствами і економічною діяльністю...»

В цілому міжнародне економічне право відповідає закономірностям ринкової економіки, але це не означає обмеження суверенних прав держав у економічній сфері. Вони мають право націоналізувати ту чи іншу приватну власність, можуть зобов'язати своїх громадян репатріювати свої закордонні капіталовкладення, коли цього вимагають національні інтереси.

Планово-орієнтована ринкова економіка означає: а) ринок і держава не протистоять одне одному, а взаємодіють; б) роль держави в національній економіці і зовнішніх стосунках оптимальна; в) держава зберігає за собою керівну роль. Так, зокрема, термін «планово-орієнтована ринкова економіка» застосовується в Японії.

Держава може безпосередньо виступати як суб'єкт приватноправових відносин, наприклад, у спільних підприємствах держав у сфері виробництва, транспорту, торгівлі тощо. Спільні підприємства мають комерційний характер і підпорядковані праву держави перебування. Тим не менше участь держави надає їх статусу певну специфіку. Власність їх має імунітет від примусового виконання судового рішення. Держави намагаються уникнути повного підпорядкування спільного підприємства праву держави його знаходження. З цією метою підприємство утворюється на основі міжнародного договору, який визначає особливий статус підприємства аж до позбавлення його місцевої юрисдикції.

Держави також беруть участь у міжнародному економічному праві через міжнародні економічні організації, які наділені ширшими регулюючими функціями, ніж звичайні міжнародні організації.

⇐ Предыдущая 31 32 33 34 35 36 373839 40 Следующая ⇒