Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Поділ і кооперування праці на підприємстві

В основі використання усієї сукупності праці, що застосовується у виробництві, лежить поділ трудових функцій, обов’язків і робочих процесів між різними учасниками виробництва.

Поділ праці – це розмежування діяльності працівників.

Трудовий процес поділяється на сукупності (комплекси) технологічних і виробничих операцій, прийоми, трудові дії і трудові рухи. Основою поділу трудового процесу між окремими виконавцями виступає функціональний, технологічний, професійний та кваліфікаційний поділ праці. Це й є види поділу праці.

Функціональний поділ праці – це поділ трудового процесу на сукупності виробничих операцій відповідно до їх призначення. Як розглядалося раніше, згідно із характером функцій весь персонал підприємства поділяється на ряд категорій. Найбільш багаточисельною категорією (близько 80 %) є робітники, які виконують наступні основні групи функцій:перетворення предметів праці;навантаження, розвантаження і транспортування предметів праці, інструментів;зберігання, комплектування, видача та прийом предметів і продуктів праці;технічний контроль за якістю продукції;ремонт і підтримка устаткування в працездатному стані; виробництво та утримання інструменту;підтримка чистоти і забезпечення нормальних санітарно-гігієнічних умов у виробництві. тощо

Технологічний поділ праці – це поділ трудового процесу на технологічно однорідні види робіт. Наприклад, у машинобудуванні – це механоскладальні, складальні роботи; на гірничодобувних підприємствах – гірничопідготовчі, очисні роботи тощо.

Такий вид поділу праці сприяє спеціалізації виконавців, тобто закріпленню за ними певного числа операцій.

В межах технологічного поділу розрізняють поопераційний (наприклад, обточування деталей) і предметний (наприклад, обробка блоку двигуна) поділи праці.

Перевагами поопераційного поділу праці є розвиток виробничих навичок робітників; скорочення строків підготовки кадрів і витрат на її здійснення; прискорення освоєння технологічних процесів; створення передумов для механізації та автоматизації виробництва, впровадження спеціалізованого устаткування.

Недоліки поопераційного поділу: спрощення змісту праці при надмірному подрібненні технологічних процесів; монотонність праці, яка призводить до зростання втомленості робітників, підвищення плинності кадрів.

Тому з розвитком автоматичних ліній широкого розповсюдження набуває предметний поділ праці, коли робітники освоюють декілька операцій.

Професійний поділ – це виділення окремих видів робіт усередині функціональних груп і закріплення їх за одними й тими робітниками. Він обумовлює поділ персоналу підприємства на окремі групи за професіями (спеціальностями).

Кваліфікаційний поділ – це поділ праці в залежності від складності робіт, що виконуються.

Поділ праці означає одночасне співіснування різних видів трудової діяльності і відіграє важливу роль в розвитку організації виробництва і праці. По-перше, він є необхідною передумовою процесу виробництва і умовою підвищення продуктивності. По-друге, дозволяє організувати послідовну і одночасну обробку предмету праці на всіх фазах виробництва. По-третє, сприяє спеціалізації виробничих процесів і удосконаленню трудових навичок учасників виробництва.

Обов’язкові вимоги до поділу праці:

1. Поділ праці не повинен призводити до зниження ефективності використання робочого часу та устаткування.

2. Він не повинен супроводжуватися безликістю і безвідповідальністю в організації виробництва.

3. Поділ праці не повинен бути надмірно дрібним, щоб не ускладнювати проектування та організацію виробничих процесів і нормування праці, а також не знижати кваліфікацію робітників, не позбавляти працю змістовності, не робити її монотонною та утомливою.

Монотонність праці є дуже серйозним негативним фактором, що проявляється в процесі поглиблення поділу праці у виробництві. Засобами проти монотонності є періодична переміна робочого місця, ліквідація одноманітності трудових рухів, введення змінних ритмів праці, регламентованих перерв для активного відпочинку та т. ін.

Основні правила поділу праці:

1. Закріплення за кожним робітником робочого місця, за стан якого він повністю відповідає.

2. Точна регламентація кола функцій і обов’язків кожного робітника.

3. Уособлений облік робіт, які виконуються кожним робітником і тих матеріальних витрат, які мають місце при цьому.

З поділом праці у виробництві тісно пов’язане її кооперування.

Сутність кооперування праці полягає в об’єднанні різних видів робіт і трудових процесів, що забезпечує планомірну спільну працю багатьох виробництв.

Види кооперування на підприємстві обумовлені різними видами поділу праці:

§ між цехами (міжцехове кооперування);

§ між дільницями в межах цехів (внутрішньоцехове кооперування);

§ між окремими виконавцями (внутрішньодільничне або внутрішньо бригадне кооперування).

Кооперування праці на виробничій дільниці може здійснюватися як між окремими робітниками, так й між колективами, об’єднаними в бригади, ланки.

Однією з форм кооперації на дільниці є виробнича бригада – це первинний осередок трудового колективу підприємства, який об’єднує робітників для спільного ефективного виконання завдання на основі загальної зацікавленості, взаємодопомоги й відповідальності за результати праці.

Основні правила раціональної організації праці:

1. Відокремлення основної роботи від допоміжної та обслуговуючої.

2. Спеціалізація робочого місця на виконанні певного виду робіт та операцій.

3. Своєчасне й якісне планування роботи з видачею робітнику завдання на послідуючі зміни.

4. Забезпечення нормального режиму відпочинку та харчування.

5. Дотримання встановленого порядку на робочому місці.

6. Підтримання чистоти на робочому місці.

7. Правильне чергування робіт, що виконуються протягом зміни, та підтримання рівномірного режиму праці.

⇐ Предыдущая 123 4 5 6 7 8 9 10 Следующая ⇒