Предмет СТВ на різних рівнях.

Ключовою характеристикою відносин у сфері праці є їх предмет. Не можна не відзначити багатоплановість соціально-економічних явищ та процесів, які є предметом соціально-трудових відносин.

У якості предмету індивідуальних відносин у сфері праці виступають певні сторони трудового життя працюючих. Предметом колективних (групових) соціально-трудових відносин на рівні підприємства в цілому виступають як складові кадрової політики — оцінка персоналу, атестація кадрів, планування кар’єри та ротація персоналу, розвиток персоналу тощо, так і інші питання соціально-економічного спрямування, вирішення яких прямо чи побічно впливає на якість трудового життя — розвиток соціально-побутової сфери, охорона довкілля тощо.

В узагальненому вигляді складовою предмету відносин, що аналізуються, є:

— соціально-трудові відносини зайнятості;

—соціально-трудові відносини, що пов’язані з правилами внутрішнього розпорядку;

—соціально-трудові відносини, що пов’язані з умовами та охороною праці;

—соціально-трудові відносини, що виникають у зв’язку з розвитком персоналу (підвищенням кваліфікації, перепідготовки тощо);

—соціально-трудові відносини, що пов’язані з організацією індивідуальної і колективної праці;

—соціально-трудові відносини у зв’язку з оцінюванням індивідуальних якостей та результатів роботи;

—соціально-трудові відносини, що виникають у зв’язку з винагородою за послуги робочої сили;

—соціально-трудові відносини, що пов’язані з дотриманням норм трудового законодавства та угод і договорів;

—соціально-трудові відносини з інших питань трудового життя.

Таким чином, практично всі сторони трудового життя людини правомірно розглядати у якості предмету соціально-трудових відносин. Не принижуючи значення певних соціально-економічних явищ, які входять до складу предмету соціально-трудових відносин, виокремимо ті з них, на які припадає найбільше “навантаження” у регулюванні відносин між роботодавцями і найманими працівниками та їх представницькими органами: соціально-трудові відносини зайнятості, соціально-трудові відносини, що виникають у зв’язку з винагородою за послуги робочої сили (послуги праці); соціально-трудові відносини, що пов’язані з організацією і ефективністю праці.

Предмет соціально-трудових відносин має організаційно-правове закріплення, юридичною формою якого є договори і угоди різних рівнів, яким передують переговори. Так, результатом переговорів між конкретною особою і роботодавцем є укладення трудового договору (контракту). Природу останнього маємо розглядати у контексті інтересів сторін трудового договору, які його уклали.

Для працівника трудовий договір є результатом пошуку і вибору місця та змісту роботи, що здійснюється з урахуванням рівня освіти, наявних здібностей, практичних навичок, та інтересів матеріального і нематеріального характеру. Для роботодавця укладення трудового договору є заключною дією у вирішенні кадрової проблеми — підборі на вакантну посаду (робоче місце) працівника, який має необхідний рівень кваліфікації, досвід, психофізіологічні якості тощо.