 |
Умови, режими праці і відпочинку.
|
|
|
|
Умови праці на робочому місці, дільниці, цеху являють собою сукупність факторів виробничого середовища, які впливають на працездатність і здоров’я людини в процесі праці.
Умови праці поділяються на:
1) санітарно-гігієнічні (ті, що характеризують зовнішнє середовище робочої зони);
2) психофізіологічні (ті, які обумовлені змістом праці);
3) естетичні (ті, що впливають на емоції працівника);
4) соціально – психологічні (ті, що характеризують взаємовідносини між членами трудового колективу).
Санітарно-гігієнічні умови праці містять мікроклімат, чистоту виробничого і повітряного середовища, якість освітлення, рівень шуму та вібрації, різні види випромінювання.
Мікроклімат виробничого середовища характеризується температурою, відносною вологістю і рухомістю повітря, а також впливом теплового випромінювання на людину.
Психофізіологічні умови праці містять:
§ темп і ритм роботи;
§ наявність монотонності;
§ зручність робочої пози;
§ режими праці і відпочинку.
Естетичні умови праці передбачають створення певного кольорового
клімату, засобів інформації, використання декоративних рослин і застосування
функціональної музики.
Функціональну музику доцільно використовувати в масовому, крупно-серійному виробництвах із конвеєрно-потоковою організацією праці, де може бути монотонність, одноманітність рухів і пози, невелике і рівномірне навантаження протягом зміни. Протипоказане використання музики в робочий час на роботах експериментально-дослідного і контрольного характеру; на роботах, де необхідна велика концентрація уваги; у виробництвах, де є комплекс негативних умов (несприятливий мікроклімат, шум, фізична напруженість).
|
|
|
Соціально-психологічні умови відображаються особливостями персоналу підприємства: його складом, структурою, рівнем підготовки і кваліфікації, сукупністю інтересів.
Під охороною праці розуміють здійснення комплексу технічних (огородження небезпечних місць на виробництві, впровадження безпечної техніки, видозміна технології з метою ліквідації шкідливих робіт) та санітарно-гігієнічних (раціональне освітлення, створення сприятливих мікрокліматичних умов та ін.) заходів.
Існують три напрямки удосконалення умов праці:
1. Мінімізація впливу деяких факторів (шуму, вібрації, запилення, загазованості, випромінювання, небезпеки отримання механічних травм).
2. Максимізація таких факторів, як ергономічна, естетична та організаційна комфортність на робочому місці, морально-психологічний клімат в колективі, безпека праці, господарсько-побутова облаштованість та інше.
3. Оптимізація таких факторів, як освітлення, мікроклімат, демографічна і соціальна структура персоналу та інше.
В процесі праці людина потребує періодичної короткочасної перерви для підтримки своєї працездатності. Потреба у відпочинку індивідуальна, вона залежить від стану здоров’я людини, її психофізіологічного стану, віку, статі, ступеня натренованості до виконання роботи. Від періоду відпочинку залежить злагодженість усього виробничого процесу. Тому на підприємстві в цілому, а іноді й в окремих його підрозділах встановлюється єдиний режим праці й відпочинку.
Режим праці й відпочинку – це порядок чергування роботи і перерв на відпочинок та їх тривалість. Розрізняють змінний, добовий, тижневий і місячний режими праці й відпочинку.
Змінний режим праці й відпочинку визначає тривалість зміни, час її початку і закінчення, тривалість й частоту загальних регламентованих перерв у роботі.
Добовий режим включає число змін на добу. Число змін повинно бути кратним 24. Отже, робота може бути організована в 1, 2, 3, 4 або в 6 змін.
|
|
|
Тижневий режим передбачає різні графіки роботи, число вихідних днів на тиждень, роботу у вихідні й святкові дні.
Графіки роботи являють собою порядок чергування змін. Так, при тризмінному графіку безперервна робота здійснюється 4-ма бригадами по 8 годин на зміну. Після 4-х днів роботи кожна бригада має 48 годин для відпочинку й переходу в іншу зміну. Це забезпечує ритмічну роботу визначеної трудовим законодавством тривалості робочого часу. Існують й інші графіки з 1 або 2 загальними вихідними днями на тиждень.
Місячний режим визначає число робочих і неробочих днів в даному місяці, число працівників, які йдуть у відпуску, та тривалість чергових і додаткових
відпусток.
Задача встановлення раціонального режиму полягає в тому, щоб забезпечити швидке впрацювання людей, максимально збільшити період високої працездатності і скоротити фазу втомленості.
КЗпП України визначено нормальну тривалість робочого часу (40 годин на тиждень), кількість вихідних днів на тиждень, роботу у понаднормовий час, тривалість перерв для відпочинку й харчування (до 2 – х годин), загальні вихідні (неділя) й святкові дні, порядок надання відпусток.
Графіки відпусток складаються адміністрацією і погоджуються з профспілками. Відпустку тривалістю до 1 календарного місяця доцільно використовувати одноразово, а більшої тривалості – ділити на 2 частини.
|
|
|
Автоматизація роботи працівників в сфері торгівлі та обслуговування
Адміністративна відповідальність працівників сільського господарських підприємств
Активні операції комерційних банків: види, цілі проведення, умови, ризики проведення.
Аналіз продуктивності праці
Безпека праці при обслуговуванні стенду
Бути кращою компанією для своїх працівників
В якому нормативно – правовому акті міститься текст Присяги працівника ОВС?
Вивчення питань охорони праці в закладах освіти
Визначте предмет і задачі психології юридичної праці.
Виконати пошук інформації в БД за таким критерієм: знайти всіх працівників, які мають оклад більше 5000 грн.
