Банк здійснює операції конвертації однієї іноземної валюти на іншу іноземну валюту (конверсійні операції).
Конверсійні операції здійснюються винятково з валютою, яка належить до групи "Вільно конвертована валюта" Класифікатора іноземних валют НБУ. При проведенні конверсійних операцій використовується крос-курс, який розраховується через офіційно встановлений Національним банком України курс гривні до відповідних валют на день проведення операції. Крос-курс - співвідношення між двома іноземними валютами, яке визначається через їхній курс до третьої валюти (гривні). У випадку, коли за конверсійною операцією для видачі клієнту на руки залишається сума іноземної валюти менше, ніж номінальна вартість мінімальної купюри, яка знаходиться в обороті, то банк купує цей залишок за національну валюту України за встановленому банком курсом покупки. Комісійна винагорода за здійснення конверсійних операцій з готівковою іноземною валютою стягується в національної валюті та розраховується як % від суми валюти, наданої клієнтом для конверсії в гривневому еквіваленті за курсом НБУ. За фактом здійснення операції клієнту - резиденту і нерезиденту в касі банку видається квитанція форми 377-К. У випадку звертання клієнта за питанням відмовлення від валютно-обмінної операції не пізніше 15 хвилин після її проведення, касир зобов'язаний повернути клієнту відповідну суму коштів в іноземній валюті і оформити операцію сторно в програмному комплексі. Проведення валютно-обмінних операцій з готівковою іноземною валютою фізичними особами - резидентами і нерезидентами на суму, яка перевищує 15 000 грн. (іноземна валюта в еквіваленті за курсом НБУ), здійснюється після пред'явлення документа, який засвідчує особу людини, яка здійснює операцію, із вказівкою в касовому документі (квитанція форми 377-К) прізвища, імені, по батькові клієнта.
При проведенні операції на суму, яка перевищує 50 000 грн. (іноземна валюта в еквіваленті за курсом НБУ) - в касовому документі вказуються дані клієнта, які цілком ідентифікують особу: прізвище, ім'я, по батькові, серія та номер паспорта (іншого документа, який засвідчує особу клієнта), дата видачі та орган, що його видав, місце проживання, ідентифікаційний номер платника податків. Гарантійні послуги полягають у зобов'язанні банку виплатити суму боргу свого клієнта, якщо останній не зможе (не захоче) виконати свої зобов'язання. До цієї групи операцій належать: гарантії повернення кредиту, гарантії відшкодування збитків, що випливають з невиконання клієнтом умов контракту. Плата за надання гарантійних послуг - це комісія. Банківські гарантії, особливо відомих своєю платоспроможністю банків, фактично означають доступ клієнта до кредиту. Консультаційні послуги для клієнтів комерційні банки надають з питань економічного (фінансового) аналізу і бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності, аналізу платоспроможності господарських партнерів клієнта; організації емісії та вторинного обігу цінних паперів; вибору напрямів інвестування коштів тощо. Як правило, цей вид послуг перебуває в тісному контакті з іншими операціями, а саме: кредитними, лізинговими та іншими. Плата за консультацію враховується у складі плати за основний вид операції, що супроводжується консультацією. Комерційні банки, володіючи сучасними засобами телекомунікацій та електронно-обчислювальної техніки, завжди мають різноманітну інформацію, що дозволяє їм займатися інформаційною діяльністю, зокрема: * одержанням інформації; * використанням інформації; * поширенням інформації; * зберіганням інформації.
За режимом доступу інформація поділяється на: обмежену та відкриту доступ до якої забезпечується шляхом публікації в офіційних друкованих виданнях).
Основні поняття і терміни для закріплення матеріалу теми:
Лізинг - це форма довгострокової оренди, яка пов’язана з передачею в користування обладнання, транспортних засобів, іншого рухомого і нерухомого майна, при збереженні права власності за орендодавцем на весь термін угоди оренди. Орендар - особа, яка бере в оренду майно. Орендодавець - це особа, яка надає майно в оренду. Факторинг - це купівля банком дебіторських рахунків постачальника на відвантажену продукцію і передача постачальником банку права вимоги платежу з покупця продукції. Дебіторські рахунки - це рахунки бухгалтерського балансу, на яких обліковуються розрахунки між постачальником та покупцем продукції, що ще не закінчені. Трастові (довірчі) послуги - це послуги, які банк виконує за дорученням та в інтересах третьої особи. Посередницькі послуги - це послуги в здійсненні яких бере участь третя сторона, яка виступає посередником між замовником і виконавцем. Консультаційні послуги - це послуги, які пов’язані з наданням клієнтам різноманітних консультацій. Завдання 6.1. Банк здав в оренду підприємству устаткування вартістю 30 тис. грн. Строк угоди — 3 роки, лізинговий процент —10%, періодичність орендних платежів — один раз на квартал. Що таке лізинг? Його види. Назвіть складові лізингового платежу. Визначте розмір орендних платежів. Завдання 6.2 Банк уклав із фабрикою угоду про лізинг устаткування вартістю 50 тис. грн., причому амортизація цього устаткування передбачена на рівні 95 %. Строк угоди — 2 роки, лізинговий відсоток —8 %, періодичність орендних платежів — один раз на квартал, причому перший платіж передбачається в момент підписання орендарем протоколу про прийом обладнання. Розкрийте зміст лізингової угоди. Опишіть техніку лізингових операцій. Визначте розмір орендних платежів. Завдання 6.3 Підприємство уклало з банком спеціальний договір, згідно з яким банк купує в клієнта права на вимогу боргу. Сума боргу становить 500 тис. грн., відсоткова ставка за короткостроковими позичками — 60 % річних. Строк документообігу — до 20 днів, плата за обслуговування — 0,5 %. Розмір оплати дебіторських рахунків на даний момент дорівнює 60 %.
Визначте поняття факторингу. Яку суму грошей одержить підприємство в момент переуступки боргу? Визначте розмір оплати за користування кредитом і комісійну винагороду за виконання факторингової послуги. Завдання 6.4 Фабрика відвантажила продукцію на 80 тис. грн. і вирішила укласти угоду з банком про стягнення боргу з покупця. Розмір авансу, який банк має перерахувати фабриці, — 70 %. Оплата покупцем одержаної продукції очікується в такій послідовності: 20 тис. грн. — через 5 днів після одержання фабрикою авансу; 40 тис. грн. — ще через 4 дні і 20 тис. грн. — через 7 днів. Плата за обслуговування становить 1 %. Назвіть види факторингу. Обчисліть комісійну винагороду банку за виконання факторингової послуги. Завдання 6.5 Банк купив у підприємства «Вінець» право на вимогу боргу (без права зворотної вимоги до клієнта). Розмір вимоги — 100 тис. грн. Відсоткова ставка за використання кредиту — 40 % річних, розмір авансу, що його потрібно перерахувати клієнтові, — 60 %. Покупець продукції часто затримує платежі підприємству «Вінець»; розмір ризику за несвоєчасність одержання коштів від платника становить 2 відсоткові пункти. Строк документообігу між банками платника і постачальника — 7 днів. Плата за обслуговування — 1 %. Визначте розмір комісійної винагороди. Назвіть особливості купівлі банком у клієнта права на вимогу простроченої дебіторської заборгованості. Завдання 6.6 Вибрати правильні варіанти відповіді до наведених далі завдань: 1. До специфічних банківських послуг відносять: а) розрахунково-касові; б) депозитні; в) консультаційні; г) кредитні; д) трастові; е) усі відповіді правильні; є) правильні відповіді а, б, г; ж) правильні відповіді а, б, в. 2. Лізинг — це: а) підприємницька діяльність, яка полягає в наданні у користування обладнання; б) підприємницька діяльність, яка полягає в наданні у користування основних засобів; в) підприємницька діяльність, яка полягає в наданні у користування майна;
г) підприємницька діяльність, яка полягає в наданні у користування землі. 3. Факторинг — це: а) придбання у кредитора боргу, вираженого в оборотному документі, на безповоротній основі; б) переуступка першим кредитором прав вимоги боргу третьої особи другому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу першому кредитору; в) спосіб забезпечення виконання зобов'язань, що застосовується між будь-якими суб'єктами правовідносин; г) передача засновником свого майна у розпорядження іншій особі. 4. Залежно від рівня окупності об'єкта лізингу розрізняють: а) чистий лізинг; б) фіктивний лізинг; в) оперативний лізинг; г) прямий лізинг; д) фінансовий лізинг; е) непрямий лізинг. 5. Об'єктами лізингу можуть бути: а) споруди; б) транспортні засоби; в) цінні папери; г) земля; д) майнові права. 6. Отримання банком у клієнта права на стягнення боргів — це: а) форфейтинг; б) факторинг; в) гарантія; г) порука. 7. Діяльність комерційних банків із управління майном, передається банку за домовленістю з клієнтом, — це: а) інформаційні послуги; б) банківські гарантії; в) форфейтинг; г) трастова операція 8. Яка з операцій комерційного банку не відноситься до факторингових: а) придбання в підприємств-постачальників права на одержання платежу з покупця (покупців) протягом визначеного періоду; б) придбання в підприємства-постачальника права на разове одержання платежу з покупця; в) «купівля» у постачальників дебіторської заборгованості з відвантажених товарів, виконаних робіт, зроблених послуг; г) придбання банком права на управління цінними паперами клієнта? 9. Своєчасне інкасування боргів для скорочення втрат унаслідок затримки платежів — це мета: а) лізингової операції; б) форфейтингу; в) факторингового обслуговування; г) трастової операції. 10. Кожному з приведених нижче положень, відзначених цифрами, знайдіть відповідне, приведене під буквою, поняття. А Факторинг. Б Бланковий кредит. В Форфейтинг. 1. Кредитування експортера шляхом покупки без обороту на продавця комерційних векселів. 2. Інкасування дебіторської заборгованості клієнта банку. 3.Незабезпечений кредит. ТЕМА 7. ЕКОНОМІЧНИЙ АНАЛІЗ ТА РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ План 1. Основні аспекти економічного аналізу діяльності банку. 2. Балансовий звіт банку та його аналіз. 3. Аналіз прибутків та збитків банку. 4. Аналіз прибутковості та ефективності діяльності банку. 5. Економічні нормативи регулювання діяльності комерційного банку.
6. Формування та дотримання комерційним банком обов’язкових резервів.
1. Основні аспекти економічного аналізу діяльності банку
Аналіз діяльності банку є одним з найважливіших напрямів економічної роботи. Без правильної організації аналітичної роботи як на мікрорівні (тобто в окремому банку), так і на макрорівні (у банківській системі в цілому) Національний банк України не зможе визначити: * основні напрями грошово-кредитної політики; * прогнозовану ситуацію на кредитних ринках країни; * висновки про стійкість і надійність банківської системи в цілому; * виконання банками встановлених економічних нормативів. Основним об’єктом аналізу є комерційна діяльність кожного окремого банку. Суб’єктами аналізу виступають як самі комерційні банки, так і Національний банк, аудиторські фірми, реальні та потенційні клієнти. У зв’язку з цим виокремлюють різні напрями та критерії аналізу: · для акціонера - можливість одержати максимальні дивіденди на вкладений капітал; · для підприємства - спроможність банку швидко проводити розрахунки, надавати якісні послуги; · для фізичної особи - надійно зберегти свої збереження, захистити їх від інфляції та отримати певну величину доходу. Разом з тим методика аналізу баланса має бути єдиною для порівняння одержаних результатів. Для цього застосовується загальновідома система рейтингу CAMEL та інші. Метою аналізу є визначення фінансового стану та результатів діяльності банку, доцільності та перспектив подальшої його діяльності. Завданнями аналізу є: · визначення джерел, якості і стійкості банківських доходів; · дотримання всіх вимог щодо ліквідності; · підтримання стану адекватності і достатності капіталу; · порівняння фінансового стану і результатів діяльності банку з результатами діяльності інших банків; · узагальнення результатів аналізу і підготовка рекомендацій для прийняття управлінських рішень, спрямованих на покращення діяльності окремого банку. 2. Балансовий звіт банку та його аналіз
Основним інформаційним джерелом для здійснення аналізу є баланс комерційного банку. Бухгалтерський баланс - це звіт про фінансовий стан банку, який відображає його активи, пасиви та власний капітал у грошовому виразі на певну дату. Балансовий звіт складається з двох частин. В лівій частині відображаються активи, а в правій - обов’язки і власний капітал банку. Статті активу та пасиву подаються у балансовому звіті у порядку зменшення їх ліквідності. Нижче наведена структура балансу комерційного банку. (табл.6) Таблиця 6
Відображення інформації в балансі досягається за допомогою методу подвійного запису, зумовленого бухгалтерським рівнянням:
де: А - активи, П - пасиви, З - зобов’язання, К - капітал. Наведена рівність відома як класичне бухгалтерське рівняння, або функціональна облікова модель. Обидві його частини повинні бути рівними. Це рівняння відображає фінансовий стан банку. Під фінансовим станом розуміють наявність економічних ресурсів, що належать банку, і весь капітал, який протистоїть їм на певний момент часу. Активи - це ресурси, що контролюються установою, які набуто в результаті попередніх операцій і які повинні принести дохід чи іншу економічну вигоду в майбутньому. Інакше кажучи, це економічні ресурси, що перебувають у розпорядженні банку, використання яких, ймовірно, принесе в майбутньому дохід. У банківському балансі активи виступають у вигляді основних засобів, готівки в національній або іноземній валюті в касі банку, заборгованості за позичками, цінних паперів, які знаходяться в портфелі банку та інші. Зобов’язання (залучений капітал) - це кредиторська заборгованість банку, що виникла в результаті попередніх операцій і яка має бути погашена у визначений термін. Зобов’язання банку передбачають зменшення доходів, які пов’язані з придбанням активів або отриманням послуг від інших осіб внаслідок раніше проведених операцій. Зобов’язання включають: залишки грошових коштів на поточних рахунках, вклади, боргові зобов’язання банку (векселі, облігації, що емітовані банком) та інші. Власний капітал - це різниця між активами та зобов’язаннями, тобто частина активів, яка сформована за рахунок власних джерел банку. Вона показує частку власника в активах банку: для товариства - це капітал партнерів, для акціонерної компанії - акціонерний капітал. До рахунків капіталу належать сплачений зареєстрований статутний капітал банку, емісійні різниці, резерви банку та інші. Використання цього рівняння дозволяє візуально, за загальними даними балансового звіту, визначити платоспроможність банку. Підтвердженням того, що банк платоспроможний, є превалювання його сукупних активів над сукупними зобов'язаннями. Різниця між банківськими активами і зобов’язаннями складає реальну величину власного капіталу комерційного банку.
Комерційний банк є платоспроможним, якщо величина його власного капіталу більша, ніж 0. Неплатоспроможний банк - це такий банк, який має нульову чи негативну величину власного капіталу. Різницю між активами і зобов’язаннями ще визначають як чисті активи. Зміна чистих активів за звітний період відображає зміну фінансового стану банку. Приріст чистих активів досягається у разі отримання банком прибутку, тобто за рахунок збільшення власного капіталу банку:
де: ЧА0 - чисті активи на початок звітного періоду, ЧА1 - чисті активи на кінець звітного періоду, К0 - власний капітал на початок звітного періоду, P - прибуток, отриманий за звітний період. Основними видами аналізу балансу банку є: 1. Аналіз структури - дає змогу оцінювати зміни структури активів та пасивів протягом часу, проводити співставлення з іншими банківськими установами. Аналіз структури активних операцій поділяється на якісний та кількісний. Якісний аналіз полягає у визначенні переліку операцій на момент проведення аналізу. Кількісний аналіз полягає у визначенні питомої ваги окремого виду операцій в їх загальній сумі. 2. Коефіцієнтний аналіз балансового звіту. Він проводиться з використанням трьох основних коефіцієнтів: * коефіцієнт ліквідних активів. Це коефіцієнт виміру ліквідності, який обчислюється шляхом додання до готівки та прирівняних до неї коштів міжбанківських активів за мінусом міжбанківських пасивів та позичок від центрального банку. Він також може розраховуватися як відсоток до загальних (або робочих) активів. * коефіцієнт співвідношення позик та депозитів. Цей коефіцієнт визначається сумою всіх активів з нормальним ризиком (дисконти, позики та авізо), поділені на основні депозити (включаючи до «запитання», термінові та ощадні депозити за винятком короткотермінових грошового ринку та довготермінових запозичень). Це співвідношення характеризує здатність банку залучати депозити від суспільства для підтримки своїх кредитних операцій та його можливість давати в кредит ці депозити. Вищий коефіцієнт традиційно асоціюється з більш високим елементом ризику, оскільки він може відображати нижчу ліквідність (та уразливість від дій кредиторів), негативні економічні умови чи наслідки відпливу депозитів. Низький рівень співвідношення може відображати недостатні можливості кредитування або небажання прийняття існуючого ризику при наданні позик. “Нормальний” рівень залежить від країни, однак 70-80% може складати помірне співвідношення між ліквідністю (що вимагає меншого коефіцієнта) та дохідністю (яка, звичайно, краща від більш високого коефіцієнта). Якщо у всієї фінансової системи показник перевищує 100%, тоді у промисловості можуть мати місце структурні проблеми, наприклад, при рефінансуванні центральним банком торговельних операцій чи привілейованому кредитуванні. Незабезпечені кредити мають бути покриті за рахунок відповідних контрактивних рахунків. Вони мають прийняти форму забезпечення під збитки за позиками, що віднімаються із останніх надходжень і, таким чином, із резерву капіталу. Також важливо, що «позики», які використані в цьому коефіцієнті, мають бути чисті від резерву під збитки. * коефіцієнт достатності капіталу. Цей коефіцієнт подає «реальний» капітал як відсоток загальних активів, зважених на ризик. І капітал, і активи мають бути повністю очищені від відповідних забезпечень під збитки за позиками та нематеріальних активів. Цей коефіцієнт показує межу захисту кредиторів та вкладників банку від непередбачених збитків, яких може зазнати банк у процесі своєї діяльності. Таким чином, це показник того, наскільки банк протистоїть економічним скрутам та складностям. Цей коефіцієнт переглядається наглядовими органами та кредитними аналітиками як один із ключових показників економічного стану банку. Повний підрахунок достатності капіталу включає зваження кожної категорії активів на коефіцієнт ризику, виключення з них нематеріальних активів та дебіторської заборгованості відповідних контрагентів та нематеріальних активів з активів та капіталу, і додання потенційних зобов’язань до зважених на ризик активів. Існують також інші коефіцієнти, що використовуються в різних випадках, але їхнє використання може призвести до зменшення віддачі. Такими коефіцієнтами є: * дохідні активи до загальних активів. Складаютьсяз доходних активів (підпроцентні депозити, розміщення цінних паперів, позики, авізо та інструменти капіталу), поділених на загальні активи. Цей показник має показувати,наскільки продуктивно керівництво використовує активи. Однак деяке “непродуктивне” використання є цілком нормальним, оскільки в той час, як приміщення та обладнання не можуть прямо давати прибуток, вони необхідні для підтримання операційної діяльності банку. Крім того, вимоги резервування можуть призвести до того, що банк не матиме згоди використовувати деякі активи. Цей коефіцієнт не вимірює ефективності використання активів. * с піввідношення резервів під збитки за позиками та загальних позик.. Цей коефіцієнт характеризує якість банківського портфеля позик та покриття безнадійних боргів. Кожний з цих коефіцієнтів може обчислюватися на базі окремого балансового звіту, оскільки кожний з них складається на окрему дату, що відповідає даті балансу. Банки, що залучені до фінансування сезонного виробництва, можуть показувати сезонні зміни цих коефіцієнтів, тому для ізоляції тенденцій від сезонних розходжень необхідно проводити порівняння між такими установами за один і той самий місяць, за кілька років чи за середньорічними показниками. При цьому можуть бути внесені деякі зміни, наприклад, додавання довгострокового підпорядкованого боргу до капіталу при визначенні достатності капіталу, а аналітики мають використовувати деякі міркування з приводу того, що є прийнятим для кожної конкретної країни.
3. Аналіз прибутків та збитків банку
Прибуток - це рiзниця мiж доходами та витратами банку. Балансовий прибуток банку - це загальна сума прибутку від усіх видів діяльності банку, яка відображається в балансі. Складається із прибутку від операційної діяльності та надходжень і збитків від позареалізаційних операцій. Основним джерелом банкiвського прибутку є дохід вiд вiдсоткової різниці, що визначається як вiдсотки отриманi мiнус вiдсотки сплаченi. Приклад розрахунку прибутку від кредитної діяльності наведено у таблиці 7 (дані умовні).
Таблиця 7. Аналiз прибутку комерційного банку вiд кредитної дiяльностi грн.
Згiдно з наведеним прикладом прибуток вiд кредитної дiяльностi на 01.10.2001р. порiвняно з 01.07.2001р. зменшився на 98500 грн. за рахунок того, що сума сплачених вiдсоткiв перевищувала суму отриманих вiдсоткiв. Вiд кредитної дiяльностi на 01.10.2001р. банк отримав збитки на суму 16400 грн. Нижченаведена таблиця наводить узагальнену форму звіту про фінансові результати, тобто про прибутки та збитки (за важливістю статей, починаючи з процентної різниці та доходу від плати за послуги і операційними видатками). Потім покриваються позаопераційні доходи та видатки, забезпечення під збитки за позиками та податки. Аналіз структури базується на відсоткових значеннях, кожного рядку по відношенню до загального підсумку. Зміни відносної важливості статей протягом часу показують зміни питомої ваги операцій банку. Наприклад, підвищена залежність від доходу від комісії може сигналізувати про проблеми банку щодо основних надходжень від процентної різниці і про те, що керівництво, можливо, намагається підняти дохід від плати за послуги через надання нетрадиційних послуг. Коефіцієнтний аналіз передбачає аналіз структури за рахунок віднесення доходів та видатків до відповідних статей балансу (таблиця 8). Таблиця 8. Звіт про прибутки та збитки комерційного банку Д о х о д и 1. Процентні доходи за кредитами клієнтів, цінними паперами, коштами, розміщеними в НБУ та в банківському секторі 2. Комісійні доходи за операціями з банками та клієнтами 3. Прибуток (збиток) від торговельних операцій Прибуток (збиток) від торгівлі цінними паперами на продаж Прибуток (збиток) від торгівлі іноземною валютою 4. Інші банківські операційні доходи (дивідендний дохід, штрафи, що отримані за господарськими операціями)
5. Інші небанківські операційні доходи (доходи від продажу основних засобів, штрафи, що отримані за господарськими операціями) 6. Зменшення резервів за заборгованістю 7. Непередбачені доходи В и т р а т и 1. Процентні витрати за коштами клієнтів банку, за коштами, одержаними від інших банків та НБУ, за цінними паперами власного боргу 2. Комісійні витрати за операціями з банками та клієнтами 3. Інші банківські операційні витрати (штрафи, що сплачені за банківськими операціями) 4. Інші небанківські операційні витрати Витрати на утримання персоналу Сплата податків (крім податку на прибуток) Витрати на утримання основних засобів Інші експлуатаційні витрати 5. Інші небанківські операційні витрати 6. Відрахування в резерви 7. Непередбачені витрати 8. Прибуток (збиток) до сплати податку 9. Податок на прибуток 10.Чистий прибуток (збиток) Кількість коефіцієнтів, що можуть бути використані при аналізі фінансового стану, обмежена лише кількістю рахунків балансового звіту та звіту про фінансові результати. Аналітики, законодавці, керівники банку та інвестори - всі мають свої завдання щодо висвітлення специфічних аспектів стану банку. Наступна таблиця 9 показує найбільш поширені коефіцієнти фінансового стану. Ці коефіцієнти подають дані у відсотковому виразі, протягом одного року, що може висвітлювати поточні тенденції, а тому внутрішнє керівництво та наглядацькі органи повинні обчислювати коефіцієнти щоквартально чи щомісячно. Найкориснішим буде аналіз тенденцій за кілька років, що дає змогу відокремити вплив сезонних факторів на ключові коефіцієнти фінансового стану. Таблиця 9. Основні коефіцієнти показників діяльності банку
Наведені коефіцієнти рекомендуються як оптимальні для банків США, Великої Британії та деяких інших країн.
Читайте также: Активні операції комерційних банків: види, цілі проведення, умови, ризики проведення. Воспользуйтесь поиском по сайту: ©2015 - 2024 megalektsii.ru Все авторские права принадлежат авторам лекционных материалов. Обратная связь с нами...
|