Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Тарифи по вексельних операціях, що надаються корпоративним клієнтам (по даним ПриватБанку) 4 страница

Черговість сплати основного боргу та відсотків за кредитом регламентована ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з якою передусім сплачуються відсотки, а потім гаситься основний борг. Погашення кредиту може здійснюватись одночасно або частинами.

Позичальник по узгодженні з банком може достроково повернути отриманий кредит.

У разі виникнення у позичальника тимчасових фінансових ускладнень сторони можуть подовжувати строк дії кредитного договору (пролонгація). При прийнятті рішення щодо пролонгування кредиту складається додаткова угода між банком та позичальником, яка є невід’ємною частиною кредитної угоди.

При настанні строку погашення кредиту і відсутності у клієнта достатньої суми коштів для його погашення банк починає проводити роботу з проблемними кредитами. У день визначеного строку погашення частина непогашеної або непогашена заборгованість за позичкою переноситься на рахунок прострочених позик.

Труднощі з погашенням позичок можуть виникати з різних причин. Найбільш поширеними з них є: помилки самого банку при розгляді кредитної заявки, при розробці умов кредитної угоди; нерентабельна робота клієнта, що отримав позичку; фактори, непідконтрольні банку, або форс-мажорні обставини.

Існує багато сигналів, що свідчать про погіршення фінансового стану позичальника, які працівник банку повинен вміти розпізнавати. Для цього використовуються аналіз фінансової звітності, особисті контакти з позичальником, повідомлення від третіх осіб.

Якщо банк виявляє проблемну позичку, він негайно повинен вжити заходів для забезпечення повного і своєчасного її повернення.

Найдоцільнішим кроком буде розробка разом з позичальником заходів щодо покращення фінансового стану підприємства. Якщо цей спосіб не дасть результатів, банк повинен забезпечити свої інтереси шляхом реалізації забезпечення, пред'явлення претензії до гаранта і т. д. Крайній захід - це порушення питання про оголошення позичальника банкрутом.

5. Способи нарахування відсотків за кредитами

Кредити можуть видаватись на основі простих і складних процентних ставок. У банківській практиці прийнято видавати кредити строком на 1 рік за простими процентними ставками, а строком більше 1 року - за складними процентними ставками.

Суму кредиту разом з відсотками обчислюють за формулою:

де: КВ - сума кредиту з відсотками;

СК - початкова сума кредиту;

к - річна відсоткова ставка;

n - кількість днів розрахункового періоду;

Т - максимальна кількість днів у році за умовами договору.

Суму відсотків можна обрахувати за такою формулою:

де: СВ – сума відсотків;

СK - сума кредиту;

k - річна відсоткова ставка;

n - кількість днів нарахування;

T - максимальна кількість днів у році за умовами договору.

Для визначення кількості днів для розрахунку процентів використовуються такі методи:

1. Метод (факт/факт), при якому береться фактична кількість днів у місяці та році.

2. Метод (факт/360), при якому береться фактична кількість днів у місяці, але умовно в році - 360 днів.

3.Метод (30/360), при якому береться умовна кількість днів у місяці та році.

При розрахунку процентів враховується перший день і не враховується останній день договору.

Якщо термін кредиту перевищує 1 рік, використовуються тільки складні процентні ставки (якщо інше спеціально не обумовлено). Нарахування складних відсотків означає, що нараховані відсотки добавляються до основної суми боргу і на них в свою чергу нараховуються відсотки. Для цього застосовується така формула:

де: МВ - нарощена сума кредиту, тобто сума кредиту разом з капіталізованими відсотками;

CK - початкова сума кредиту;

К - річних відсоткова ставка;

n - кількість років.

На практиці складний процент нараховується частіше, ніж один раз на рік. Якщо m є кількість разів нарахування складного процента, то майбутню вартість можна обрахувати за формулою:

де: МВ - нарощена сума кредиту, тобто сума кредиту разом з нарахованими відсотками;

СК - початкова сума кредиту;

К - річних відсоткова ставка;

n - кількість років;

m - кількість разів нарахування складного відсотка протягом року.

Інколи виникає необхідність не тільки у визначенні майбутньої вартості, але і в зворотній дії, тобто в обчисленні початкової суми, виходячи із відомої її вартості в майбутній момент часу. Процес обрахунку початкової вартості інвестицій, на яку вже нараховані складні проценти, називається дисконтуванням. Отже, теперішня вартість майбутніх доходів - це просто зворотне значення майбутньої вартості, визначеної з допомогою складного процента.

Якщо , то ,

де: ТВ - теперішня вартість майбутнього доходу;

МВ- майбутній дохід;

К - процент або дисконтна ставка, річних;

n - кількість років або періодів.

Приклад: Теперішня вартість 1000 грн., які будуть одержані через 2 роки при ринковій ставці 5% річних, визначається так:

Якщо вкладення приносять дохід, який поступає у вигляді серії декількох однакових по розміру виплат протягом рівних проміжків часу, то така серія виплат називається анюїтетом. Кожна виплата в рамках анюїтету може бути знову інвестована, з тим щоб на неї нараховувались складні проценти.

Формула визначення майбутньої вартості анюїтету така:

де: МВА - майбутня вартість анюїтету на кінець визначеного періоду;

АП - анюїтетні платежі;

К - річна ставка процента;

n - кількість років або періодів.

По аналогії із сказаним вище можна вивести рівняння, яке дозволить розрахувати теперішню вартість анюїтету, що базується на виплаті n раз серії різноманітних платежів:

де ТВА - теперішня вартість анюїтету;

АП - анюїтетні платежі;

К - річна ставка дисконту;

n - кількість років або періодів.

6. Формування та використання резерву на покриття можливих втрат

за позиками комерційних банків

Для підвищення надійності та стабільності банківської системи, захисту кредиторів і вкладників комерційних банків НБУ встановив Порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями комерційних банків і затвердив його постановою Правління НБУ від 27.03.98 № 122 та вніс зміни і доповнення до цього Порядку постановою Правління НБУ від 16.12.98 № 520.

Відповідно до цього Положення комерційні банки формують резерв для покриття можливих збитків, що можуть бути завдані в результаті їх кредитної діяльності. Резерви формуються для відшкодування можливих втрат за основним боргом (без процентів та комісій) за всіма видами наданих кредитів у національній та іноземній валютах, включаючи депозити, кредити іншим банкам, суб'єктам господарювання (овердрафт, враховані векселі, факторингові операції, фінансовий лізинг), гарантії та поручительства. Резерв використовується на покриття безнадійної заборгованості, яка виникла внаслідок кредитної діяльності банку.

До 16.12.98 резерв розподілявся на загальний та спеціальний. Загальний резерв нараховувався на стандартні кредити, спеціальний — на нестандартні кредити, а саме: кредити під контролем, субстандартні, сумнівні, безнадійні. Тепер формулювання змінено на таке: «Резерв під кредитні ризики розподіляється на резерв під стандартну заборгованість за кредитами та резерв під нестандартну заборгованість за кредитами».

Резерв формується у тій валюті, в якій обліковується заборгованість, на відміну від попереднього варіанта, коли всі резерви формувались у національній валюті.

З метою нарахування резерву комерційний банк здійснює класифікацію наданих кредитів і депозитів та оцінку кредитних ризиків з урахуванням таких критеріїв:

• оцінки фінансового стану позичальника;

• погашення позичальником кредитної заборгованості за основним боргом та процентів за нею.

Критерії оцінки фінансового стану позичальника встановлюються кожним комерційним банком самостійно з урахуванням вимог цього Положення та рекомендацій НБУ щодо визначення фінансового стану позичальника, схвалених постановою Правління НБУ № 323 від 29.09.97.

Для здійснення оцінки фінансового стану позичальника - юридичної особи комерційний банк має враховувати такі економічні показники його діяльності: обсяг реалізації, прибутки та збитки, рентабельність, ліквідність, грошові потоки, склад та динаміку дебіторсько-кредиторської заборгованості, собівартість продукції. Також мають бути враховані фактори суб'єктивного характеру: ефективність управління позичальника, його ринкова позиція і залежність від циклічних та структурних змін в економіці та галузі, погашення кредитної заборгованості позичальником у минулому, професіоналізм керівництва.

Згідно з оцінкою фінансового стану позичальника та перспектив його розвитку кредити слід відносити до таких категорій:

клас А - фінансова діяльність дуже добра і дає змогу погашати основну суму кредиту і проценти за ним у встановлені строки;

клас Б - фінансова діяльність добра, але немає можливості підтримувати її на цьому рівні протягом тривалого часу;

клас В - фінансова діяльність задовільна, але спостерігається чітка тенденція до погіршення;

клас Г - фінансова діяльність погана і спостерігається її чітка циклічність протягом коротких періодів часу;

клас Д - фінансова діяльність свідчить про збитки і очевидно, що ні основна сума кредиту, ні проценти за ним не можуть бути сплачені.

Погашення позичальником кредитної заборгованості за основним боргом та процентів за ним є:

• добрим, якщо заборгованість за кредитом і процентами сплачується у встановлені строки та за кредитом, пролонгованим один раз на строк не більше 90 днів;

• слабким, якщо прострочена заборгованість за кредитом та процентами становлять не більше 90 днів чи заборгованість за кредитом, пролонгованим на строк понад 90 днів, якщо проценти сплачуються;

• недостатнім, якщо прострочена заборгованість за кредитом та процентами становить понад 90 днів, чи заборгованість за пролонгованим кредитом перевищує 90 днів і проценти не сплачуються.

При визначенні розміру резерву сума заборгованості за кожним позичальником окремо зменшується на вартість гарантій і застави.

У розрахунок розміру резерву вартість заставного манна (майнових прав) позичальника (за винятком державних цінних паперів) включається у розмірі не більше 50 % вартості, визначеної договором застави. Враховуючи кон'юнктуру ринку, комерційний банк зобов'язаний один раз на рік, а у разі пролонгації кредитного договору - під час кожної пролонгації проводити перегляд вартості заставного майна, визначеної договором застави.

Відповідно до перелічених критеріїв кредитний портфель банків класифікується за такими групами:

Клас позичальника	Погашення заборгованості
	добре	слабке	недостатнє
А	Стандартний	Під контролем	Субстандартні
Б	Під контролем	Субстандартний	Сумнівний
В	Субстандартний	Сумнівний	Безнадійний
Г	Сумнівний	Безнадійний	Безнадійний
Д	Безнадійний	Безнадійний	Безнадійний

Методику віднесення того чи іншого підприємства до кожного класу банк розробляє самостійно і керується нею в процесі кредитування.

Резерв має бути сформовано щодо кожної групи кредитів у повному обсязі відповідно до сум фактичної заборгованості за групами ризику та встановленого рівня резерву з розподілом за видами валют.

Групи кредитів	Рівень резерву (ступінь ризику), %
Стандартні
Під контролем
Субстандартні
Сумнівні
Безнадійні

Комерційний банк формує резерв під стандартну і нестандартну заборгованість в повному обсязі щоквартально. Якщо банк має філії, резерв формується окремо головним банком, окремо підвідомчими установами. Резерв під стандартну заборгованість за кредитами обліковується на балансі головного банку. Резерв під нестандартну заборгованість за кредитами обліковується на балансі установ банку, які зареєстровані як платники податку. За повноту формування резервів відповідальність несе головний банк (юридична особа).

Комерційний банк використовує резерви на погашення безнадійної кредитної заборгованості за основним боргом, яка обліковується на балансових рахунках як сумнівна.

Безнадійна кредитна заборгованість відшкодовується за рахунок резерву під нестандартну заборгованість. Безнадійна заборгованість позичальника, визнаного банкрутом у встановленому порядку, списується за рахунок резерву під нестандартну заборгованість після прийняття арбітражним судом рішення про визнання позичальника банкрутом.

Заборгованість, яка забезпечена заставою, погашається у порядку, передбаченому Законом України «Про заставу». У разі, якщо частина кредитної заборгованості залишилась непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних від реалізації майна позичальника, переданого у заставу, ця частина заборгованості списується за рахунок резерву під нестандартну заборгованість.

Комерційні банки зобов'язані продовжувати роботу з клієнтами щодо повернення ними боргу, списаного за рахунок резервів, протягом строку позовної дії. На сьогодні цей термін становить три роки. Якщо протягом строку позовної давності комерційному банку не вдалося погасити безнадійну кредитну заборгованість, то вона вважається повністю безнадійною і списується з позабалансових рахунків.

7. Окремі види кредитних операцій

7.1. Кредити, пов’язані з вексельним обігом

Якщо позичка надається в межах встановленого банком для позичальника ліміту кредитування, то така форма надання кредиту називається відкриттям кредитної лінії. Використовується позичальником по мірі потреби шляхом оплати платіжних документів на протязі визначеного періоду. Відкрита кредитна лінія дозволяє сплатити за рахунок кредиту будь-які розрахунково-грошові документи, передбачені в кредитній угоді. Кредитна лінія відкривається найчастіше на один рік, але може бути відкрита і на більш короткий період.

Кредитна лінія відкривається, як правило, клієнтам з стійким фінансовим станом. Але банк має право відмовити клієнту в наданні позички, якщо встановить погіршення фінансового становища позичальника.

Розрізняють відновлювальну і невідновлювальну кредитну лінію. В разі відкриття невідновлювальної кредитної лінії - після видачі позички та її погашення відносини між банком і клієнтом закінчуються. Відновлювальна передбачає надання і погашення кредиту в межах встановленого ліміту автоматично. Кредитна лінія може бути цільовою (рамочною), якщо вона відкривається банком клієнту для сплати ряду поставок товарів в рамках одного контракту.

При укладенні договорів з фізичними особами під заклад ювелірних виробів установи банку укладають з регіональними представництвами Національного банку України або суб'єктами підприємницької діяльності, яким згідно діючого законодавства надані такі повноваження, договори на здійснення оцінки ювелірних виробів та в разі їх непогашення - скупки цих цінностей по оціночній вартості.

В підтвердження оцінки банку надається довідка про проведення оцінки, де вказується номер кредитної угоди, ціль та умови надання кредиту, данні про якість, вагу та ціну, тощо.

Ювелірні вироби до погашення кредиту зберігаються в спеціальних депозитних ячейках у сховищі банку.

Фізичні особи погашають кредити шляхом перерахування коштів з особистого вкладу, депозитного рахунку, переказами через пошту або готівкою.

Якщо кредит не погашається в строк, наступного дня банк передає заставлене майно регіональному управлінню Національного банку України або вищезазначеній організації на реалізацію згідно укладеного договору.

Овердрафт - вид банківської позики, який навряд чи можна отримати деінде, ніж у банку.

Юридичний словник дає таке визначення овердрафту: «Овердрафт - форма короткострокового кредиту, який здійснюється шляхом списання коштів з рахунку клієнта понад залишок на ньому».

Банки надають клієнтам такі кредити з метою оптимізації платіжного боргу і виконання в повному обсязі зобов'язань клієнтів по поточних платежах.

Здійснення кредитування у формі овердрафту залежить від наявності у позичальника поточного рахунку в тому банку, який буде здійснювати його кредитування. Але звичайно, якщо у клієнта банку немає особливої домовленості з останнім щодо його кредитування за поточним рахунком, то він(клієнт) на може виписувати чек, а також здійснювати інші платежі на суму, що перевищує його залишок на рахунку, оскільки банк може повернути чеки та платіжні доручення неоплаченими. Однак, коли клієнт домовляється з банком про надання йому кредит у формі овердрафту, то банк дозволяє йому збільшувати витратні операції на поточному рахунку в межах погодженого ліміту.

Овердрафт може утворюватись тільки протягом операційного дня. При закритті банком поточного операційного дня, від'ємне сальдо на рахунку клієнта, яке виникло при дозволеному овердрафті, закривається за рахунок надання кредитних ресурсів у рамках укладеного договору.

В зарубіжній економічній літературі овердрафт розглядається як вид контокорентного кредиту. Але овердрафт дещо відрізняється від кредитування за контокорентом. Так, при кредитуванні у формі овердрафту поточний рахунок клієнта на тільки зберігається, але й, на відміну від кредитування контокорентом, існує можливість появи по такому рахунку дебетового сальдо. Це означає, що, не відкриваючи окремого поточного рахунка, клієнт понад свої залишки на рахунку та надходження на нього, дістає право на додаткову оплату розрахункових документів і грошових чеків за рахунок ресурсів банку.

Овердрафт дає змогу клієнтові долати короткочасні труднощі з готівковими коштами. Завдяки йому можна виплачувати борги, коли настає строк їх оплати, у разі, якщо витрати тимчасово перевищують надходження. Клієнти банків часто називають овердрафт кредитом під обігові кошти, і це дійсно так.

Овердрафт надається банком платоспроможним позичальникам для покриття тимчасового дефіциту безготівкових коштів на поточному рахунку для проведення платежів шляхом автоматичного дебетування позичкового рахунку на та кредитування поточного рахунку позичальника. Тому, якщо витрати клієнта постійно перевищують доходи, що свідчить про його неплатоспроможність, то овердрафт не є вирішенням проблем. І для банку було б нерозумно погоджуватись на кредитування клієнта в такому випадку.

Операції за овердрафтом також вирізняються своєю простотою. Закриваючи овердрафт, клієнтові не потрібно закривати рахунок, як і раніше, у звичайному режимі. Єдиним суттєвим недоліком такого кредиту є те, що поточний рахунок з використанням овердрафту не відображає максимальної потенційної відповідальності клієнта перед банком так, як позичковий рахунок. Якщо клієнт не враховує всі свої майбутні зобов'язання, він може переоцінити власний грошовий потенціал та перевищити свій ліміт.

Що можна порекомендувати банкам при здійсненні ними кредитування у формі овердрафту?

Вибір клієнтів, яким може бути відкритий овердрафт

Виходячи з того, що основною метою відкриття овердрафту є надання можливості клієнтам, з позитивною репутацією, здійснювати платежі з поточного рахунку при тимчасовій короткотерміновій відсутності коштів на ньому(за рахунок кредитування його банком), можна сказати, що овердрафт може бути відкритий лише клієнтові, віднесеному до класів „А"(позичальники щодо яких немає жодних сумнівів стосовно своєчасності та повноти погашення позики та відсотків за нею), „Б"(позичальники, щодо здатності яких до своєчасного та повного погашення позик та сплати відсотків за ними на момент класифікації немає претензій, але зовнішні фактори - загальний стан галузі основної діяльності - не дозволяють віднести їх до вищого класу; фінансовий стан позичальника такий, що позика має одне джерело погашення, а інше джерело погашення, що раніше вважалося життєздатним, більше таким не є), „В"(позичальники, щодо яких якість джерел погашення позик (виручка від реалізації продукції, робіт, послуг) більше не влаштовує банк унаслідок виявлення фактів періодичної затримки погашення позики та відсотків за нею тощо) надійності позичальника згідно зі стандартами, затвердженими банком на підставі нормативних актів НБУ. Як виняток, овердрафт може бути відкритий позичальникам класу „Г"(позичальники, подальше кредитування яких неприпустиме, а видані позики практично неможливо повернути на момент класифікації) за наявності високоліквідної застави, наприклад застави майнових прав по депозитному договору. Деякі банки не кредитують клієнтів класу „Г".

Оскільки овердрафт надається платоспроможним клієнтам на відносно короткий термін і має незначний розмір порівняно з обсягом оборотів на поточному рахунку, то цей вид кредиту відноситься до категорії стандартних і не вимагає оформлення забезпечення. Хоча в умовах нестабільної економічної ситуації в Україні доцільніше забезпечувати і таку форму кредитування.

Позичальники кредиту у формі овердрафту мають відповідати таким вимогам:

наявність поточних рахунків у банку не менше трьох місяців і концентрація платіжного обороту на цих рахунках;

відсутність на момент укладання угоди картотеки прострочених боргів
перед бюджетом і позабюджетними формами;

наявність позитивної кредитної історії;

стабільний фінансовий стан;

стабільні надходження виручки від основної діяльності на рахунки в
банку;

здатність погашати заборгованість за кредитом виключно за рахунок
поточних надходжень від основної діяльності;

стабільний, конкурентоспроможний стан на ринку за основним видом діяльності, тривалий період роботи в даній галузі;

наявність постійних ділових партнерів.

Встановлення ліміту овердрафту.

Ліміт овердрафту визначається потребами клієнта в кредиті. Але він не повинен перевищувати суму, яка, на думку банку, може бути повернена клієнтом вчасно і в повному обсязі. Тому визначення суми ліміту - завдання банку. Комерційні банки України, використовуючи досвід зарубіжних банків, при кредитуванні у формі овердрафту можуть встановлювати один із таких видів ліміту:

ліміт як максимально допустимий розмір планового дебетового сальдо на рахунку позичальника, що може виникнути протягом операційного дня в результаті перевищення суми платіжних доручень позичальника над
залишком на його рахунку;

ліміт у розмірі не більше середньомісячного кредитового обороту позичальника;

ліміт як максимально допустима сума заборгованості, яку може мати позичальник за даним видом кредиту(з урахуванням нарахованих, але не
погашених відсотків) протягом строку дії договору.

Для визначення ліміту овердрафту доцільно використовувати середньомісячний оборот за кредитом поточного рахунку клієнта в банку за період не менше 6 повних календарних місяців, що передують прийняттю рішення про відкриття овердрафту(або за попередній сезон виробництва для підприємств із сезонним характером виробництва). При визначенні ліміту овердрафту не потрібно враховувати надходження, пов'язані з наданням усіх видів кредитів, фінансовою допомогою, транзитними оборотами.

Середньомісячний оборот за кредитом поточного рахунку клієнта за 6 місяців визначається шляхом обчислення середнього кредитового обороту по поточному рахунку за 6 місяців, котрий розраховується шляхом ділення кредитового обороту по поточному рахунку в цілому за 6 місяців на кількість місяців. До встановлення ліміту овердрафту доцільно підходити диференційовано, залежно від ступеню надійності та класифікації позичальника.

Банку доцільно щомісячно переглядати ліміт овердрафту залежно від зміни обсягів обороту за кредитом поточного рахунку. Так, при зміні обсягів оборотів за минулий місяць більше, ніж на 30% від середньомісячного кредитового обороту, що розраховувався за попередній місяць, бажано змінювати розмір ліміту.

За домовленістю сторін ліміт овердрафту може зменшуватись у певній пропорції кожний місяць, доки не досягне нульового значення. Строк овердрафту.

Овердрафт може встановлюватись на строки від декількох місяців до кількох років. Деякі кредити розтягуються на роки, хоча банк перевіряє позицію клієнта не рідше одного разу на квартал, а іноді й частіше, якщо є сумніви відносно фінансової стабільності позичальника.

В наших умовах доцільно встановлювати термін овердрафту від одного місяця до року для підприємств з не сезонним характером виробництва. Для підприємств із сезонним характером виробництва термін овердрафту встановлюється максимум на кількість місяців у сезоні виробництва.

При цьому в договорі необхідно встановлювати строк максимальної заборгованості за наданим овердрафтом(до 15 днів).

За домовленістю сторін термін овердрафту може бути продовжено. Угоду про надання такого кредиту не потрібно поновлювати або продовжувати, якщо з’являться ознаки некредитоспроможності клієнта.

Термін дії овердрафту також може бути перерваний, якщо з'являться ознаки втрати клієнтом кредитоспроможності(різке зменшення кредитового обороту на поточному рахунку; збиткова діяльність; дебетовий залишок на рахунку овердрафту не погашається протягом 10 банківських днів; виникнення недозволеного овердрафту; прострочку сплати відсотків та комісій за користування овердрафтом тощо).

Відсотки та комісії за користування овердрафтом. Відсоткова ставка встановлюється індивідуально для кожного позичальника і є договірною. При наданні кредиту у формі овердрафту вона встановлюється залежно від таких факторів:

джерел походження грошових коштів, необхідних для кредитування;

вартості ресурсів на ринку позичкового капіталу;

вартості послуг банку при наданні такого виду кредиту;

ризику, якому піддається банк при такій формі обслуговування;

зміни кон'юктури ринку ресурсів і ставки НБУ.

Відсотки за овердрафтом можуть розраховуватись щоденно на суму, що не перевищує залишок коштів на рахунку, або щомісяця, виходячи з фактичної кількості днів користування овердрафтом та фактичних залишків по рахунку овердрафт. Саме тому овердрафт є однією з найдешевших форм залучення коштів, оскільки клієнт сплачує відсотки тільки за ті кошти, які він взяв у боргі використав; йому не потрібно платити відсотки за позичкові кошти для того щоб вони лежали без руху на іншому рахунку.

Ризики при наданні кредиту у формі овердрафт.

Кредитування у формі овердрафту є є досить ризикованим видом кредитування в умовах нестабільної економічної ситуації в Україні. Тому обсяги такого кредитування не зростають. Банки відмовляються від такого виду кредитування, надаючи переваги цільовому кредитуванні.

Звичайно, при наданні кредиту у формі овердрафт банк піддається певним ризикам, пов'язаним з можливістю:

блокування рахунку позичальника установами податкової адміністрації;

зменшення обсягу грошових надходжень на поточний рахунок клієнта в банку;

зменшення ефективності використання обігових коштів клієнтом.

Для оцінки ризику при кредитуванні клієнта у формі овердрафту застосовується система кількісних та якісних показників:

обороти за кредитом поточного рахунку клієнта у банку за період 6 місяців;

період обороту матеріально-технічних запасів клієнта;

період обороту дебіторської заборгованості клієнта у днях;

коефіцієнт покриття (ліквідності) - як відношення поточних активів до поточних пасивів;

оцінка топ-менеджменту клієнта.

Крім того, при кредитуванні у формі овердрафту необхідно брати до уваги такі фактори:

кредитну історію клієнта;

фінансову звітність клієнта, яка має бути повною, достовірною;

галузь економіки, в якій працює підприємство;

ринкову позицію підприємства;

рентабельність діяльності підприємства;

наявність експорту;

наявність прямих іноземних інвестицій;

інші суттєві фактори.

Об'єктом банківського контролю та нагляду в процесі кредитування у формі овердрафту в цілому має бути дотримання позичальником умов кредитні договору. Тут необхідно враховувати ряд умов:

⇐ Предыдущая 1 2 345 6 7 8 9 10 Следующая ⇒