Правове забезпечення страхування

Сутність правового регулювання страхового ринку України полягає у встановленні державою певного порядку взаємодії суб’єктів цього ринку і в захисті інтересів його учасників шляхом встановлення певних правил, критеріїв і стандартів відносно надання страхових послуг.

Правове регулювання страхового ринку може здійснюватися державними органами (державно-правове регулювання) і окремими інститутами (інституційно-правове регулювання).

Державно-правове регулювання діяльності на страховому ринку України здійснюється органами законодавчої, виконавчої та судової влади, центральним елементом якої є Кабінет Міністрів України (Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг), а безпосереднім органом із питань нагляду за страховою діяльністю – Міністерство фінансів Украї­ни. До цієї системи входять: Національний банк України, який здійснює валютне регулювання, Державна податкова адміністрація України – по­даткове регулювання, Антимонопольний комітет – антидемпінгова та антимонопольна політика, Державний комітет з питань регуляторної пол­ітики та підприємництва – регуляторна політика, Фонд державного май­на - управління частками державного майна, Господарський суд - розг­ляд справ, пов'язаних із спорами в галузі страхування.

Органи інституційного регулювання здійснюють регулювання в середині самих інститутів у межах взаємодії між цими інститутами та іншими учасниками ринку, а також у межах співробітництва з державними органами.

Інституційно-правове регулювання на страховому ринку здійснюється інститутами-регуляторами, які утворені відповідно до ст. 13 Закону України «Про страхування», а саме: Ліга страхових організацій України, Моторне (транспортне) страхове бюро України, Авіаційне страхове бюро, Морське страхове бюро, Ядерний страховий пул.

Державно-правове та інституційно-правове регулювання відносин у страхуванні доповнюють одне одного, але пріоритет належить першому. Державно-правове регулювання є загальним, а інституційно-правове – конкретно-обов’язковим, тобто обов’язковим лише для членів цих об’єднань.

Система законодавства щодо регулювання страхової діяльності передбачає наявність загального законодавства, спеціального страхового законодавства та пакета підзаконних актів. Найбільш загальні принципи страхування (в основному відносно державного страхування) викладені в Цивільному кодексі України.

Система правового регулювання страхової діяльності включає в себе норми, які визначені:

- Конституцією України, прийнятою у червні 1996 р.;

- Міжнародними угодами, підписаними і ратифікованими Україною;

- Цивільним кодексом України;

- законами та постановами Верховної Ради України;

- указами та розпорядженнями Президента України;

- декретами, постановами та розпорядженнями Уряду України;

- нормативними актами, які включають інструкції, методики, нака­зи, прийняті міністерствами, відомствами, центральними органами вико­навчої влади і пройшли реєстрацію в Мінюсті України;

- нормативними актами органу, який згідно із законодавством Украї­ни здійснює нагляд за страховою діяльністю.

Комплекс законодавчих актів із питань страхування варто доповнити за рахунок прийняття законів «Про порядок здійснення обов’язкового страхування в Україні», «Про страховий договір», «Про медичне страхування», «Про обов’язкове страхування цивільної відповідальності влас­ників транспортних засобів», «Про страхування життя та пенсій», «Про екологічне страхування», «Про страхування фінансових і кредитних ризиків», «Про товариства взаємного страхування».

Удосконалення системи правового забезпечення страхування повинне охопити внесення необхідних змін і доповнень у законодавчі і нормативні акти різних рівнів, починаючи від Конституції України. У Цивільному кодексі України потребують врегулювання відносини в галузі страхування (приведення цивільного законодавства відповідно до норм міжнародного права та практики страхування). Міжнародні і міждержавні угоди з питань зовнішньоекономічних відносин не завжди враховують інтереси використання та розвитку вітчизняного страхового потенціалу.

Потребують оновлення комплекс спеціальних законів із питань страхової діяльності, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів, регулятивні правила (вимоги, обмеження та економічні нормативи), а також методичні вказівки та роз’яснення щодо деталізації застосування законодавчих і нормативних актів.

Необхідно впорядкувати умови проведення обов’язкового страхуван­ня, привести його у відповідність із принципами страхування, уніфікувати умови захисту всіх категорій працівників.

Зростання обсягів робіт щодо підготовки проектів законодавчих і нор­мативних актів потребує активізації діяльності Експертної ради з питань страхування при Кабінеті Міністрів, комісій Ліги страхових організацій, правових і фінансово-економічних науково-дослідних установ.

Законодавче забезпечення страхової діяльності визначає правила, механізми функціонування і розвитку страхового ринку України та потребує істотного вдосконалення щодо:

- врегулювання питання про обов’язкове відшкодування збитків, зав­даних третім особам і переходу до страховика, який виплатив страхове відшкодування, права вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, шляхом внесення змін до Цивільного кодексу України;

- приведення вітчизняного законодавства у галузі страхування у відповідність із законодавством Європейського Союзу і національними стандартами бухгалтерського обліку та фінансової звітності, забезпечення максимального захисту страхових резервів шляхом упровадження спеціальних державних інвестиційних програм;

- розробка проекту Закону України «Про договір страхування» з метою уніфікації форм страхових договорів;

- передбачення участі страховиків, які отримали ліцензію на здійснення страхування життя, у системі недержавного пенсійного забезпечення;

- розробка та впровадження спеціалізованих програм страхування майнових і фінансових ризиків, відповідальності суб’єктів малого підприємництва та суб’єктів господарювання, які здійснюють експортно-імпортні операції.