Ліцензування страхової діяльності

Страхова компанія – спеціалізована фінансова організація, яка повинна прохо­дити процедуру державного регулювання. Тільки після отримання спеціального дозволу – ліцензії в Міністерстві фінансів України – у державному органі виконавчої влади, який займається державним регулюванням страхової діяльності на території України і здійснює нагляд за діяльністю страхових компаній, страхова компанія має право займатися безпосередньо страхуванням.

Ліцензія – документ, який підтверджує право на проведення конкрет­них видів страхування (перестрахування) при дотриманні правил страхової діяльності.

Ліцензування – видача страховим організаціям дозволу на право здійснення тих чи інших видів страхування. Умови ліцензування передба­чають механізм попереднього контролю за достатністю власних ресурсів, включаючи статутний капітал.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про страхування» ліцензування страхової діяльності з 31 березня 2000 р. здійснює Міністерство фінансів України на підставі Указу Президента У країни «Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади» від 15.12.1999 р. До цього часу ліцензування здійснював Укрстрахнагляд.

Для отримання ліцензії юридична особа, яка створена у формі акціонерного, повного, командитного товариства або товариства з додатковою відповідальністю згідно із Законом України «Про господарські товариства» повинна відповідати вимогам ст. 2 Закону України «Про страхування», а саме:

- учасників страховика має бути не менше трьох;

- страхова діяльність в Україні здійснюється виключно страховиками резидентами України;

- при створенні страховика або збільшенні зареєстрованого статутного фонду статутний фонд має бути сплачений виключно у грошовій формі. Дозволяється формування статутного фонду страховика цінними паперами, що випускаються державою, за їх номінальною вартістю в порядку, визначеному Міністерством фінансів, але не більше 25 % загального розміру статутного фонду;

- загальний розмір внесків страховика до статутних фондів інших стра­ховиків України не може перевищувати 30 % його власного статутного фон­ду, в тому числі розмір внеску до статутного фонду окремого страховика не може перевищувати 10 %.

Крім цього, забороняється використовувати для формування статутного фонду векселі, кошти страхових резервів, а також кошти, отримані в кредит, позику та під заставу, і вносити нематеріальні активи.

Страховики, які отримали ліцензію на страхування життя, не мають права займатися іншими видами страхування. Ліцензії на проведення страхування життя видаються без зазначення в них строку дії.

Кабінет Міністрів України встановлює розмір плати за видачу ліцензій на проведення конкретних видів страхування.

Для отримання ліцензії страховик зобов’язаний подати до уповноваженого органу заяву, до якої додаються:

- копії установчих документів і копія свідоцтва про реєстрацію;

- довідки банків або висновки аудиторських фірм (аудиторів), що підтверджують розмір сплаченого статутного фонду;

- довідка про фінансовий стан засновників страховика, підтверджена аудитором (аудиторською фірмою), якщо страховик створений у формі повного чи командитного товариства, або товариства з обмеженою відпо­відальністю;

- правила (умови) страхування;

- економічне обґрунтування запланованої страхової (перестрахувальної) діяльності;

- інформація про учасників страховика, голову виконавчого органу та його заступників, копія диплома голови виконавчого органу страховика або його першого заступника про вищу економічну або юридичну освіту, копія диплома головного бухгалтера страховика про вищу економічну освіту, інформація про наявність відповідних сертифікатів у випадках, передбачених Уповноваженим органом.

Орган страхового нагляду згідно з чинним законодавством зобов’язаний розглянути клопотання страховика про видачу йому ліцензії у термін, що не перевищує 30 календарних днів з часу отримання всіх передбачених статтею 38 Закону України «Про страхування» документів.

Орган страхового нагляду може відмовити страховику у видачі ліцензії на проведення тих чи інших видів страхування. Підставою для відмови у видачі юридичній особі ліцензії на проведення страхової діяльності може бути невідповідність документів, що додаються до заяви, вимогам чинно­го законодавства України.

Про відмову у видачі ліцензії орган страхового нагляду повідомляє юридичну особу у письмовій формі із зазначенням причин відмови.

Спори про відмову у видачі або відкликанні ліцензії розглядаються у судовому порядку.

Контрольні запитання

1. У яких формах може проявлятися регулююча функція держави в галузі страхування?

2. Який документ підтверджує право його власника на проведення конкретних видів страхування (перестрахування)?

3. Які правовідносини виникають у сфері страхування?

4. Назвіть органи законодавчої, виконавчої та судової влади, які здійснюють державно-правове регулювання діяльності на страховому ринку України.