Методи дослідження емоційного стану підлітків

Аналізуючи наукові дослідження з проблеми емпатії, ми прийшли до висновку, що в структуру емпатії входить:

1) емоційно-оцінний або суб'єктивний компонент – відображення стану людини;

2) пізнавальний або когнітивний компонент – відображення об'єктів і явищ, на основі якого виникають певні потреби, цілі і мотиви людини, що знаходиться у певному емоційному стані;

3) поведінковий компонент – активна дія, яку суб'єкт спрямовує на розв’язання емпатогенної ситуації.

Виходячи з цього, розуміння емпатії як моральної якості існує в двох основних формах прояву: у формі пасивного споглядання (співчуття) і у формі активної дії (співпереживання). Співчуття і співпереживання можуть бути ланками єдиного процесу формування і закріплення емпатії як стійкої якості особистості або розглядатися як самостійні форми прояву емпатійного почуття, розвиток якого залежить від ступеня особистісного розвитку кожного суб'єкта. Співчуття розуміється нами як початкова форма прояву емпатії (на рівні емоції, почуття); співпереживання – більш складна форма, що виникає в результаті розширення знань про об'єкти, предмети і явища довкілля і переростає в активну дію, спрямовану на розв’язання емпатогенної ситуації.

Визначивши концептуальну основу експериментального дослідження, ми виділили наступні критерії вивчення емпатії:

1) зовнішня, емоційно-експресивна сторона прояву емпатії;

2) розуміння підлітками сутності емпатії, емпатогенної ситуації і шляхів її розв’язання, що передбачає оцінку себе, своєї діяльності, свого статусу в групі;

3) свідомі, керовані волею дії, що базуються на певних переконаннях, якими керуються підлітки при розв’язанні емпатогенної ситуації.

Мета і завдання дослідження, а також вікові і індивідуальні особливості дітей підліткового віку обумовили використання комплексу методик, що дали можливість простежити динаміку розвитку їх емпатійних почуттів. Це: спостереження, індивідуальні і групові бесіди; методика “Діагностика рівня полі комунікативної емпатії” (І.М.Юсупов) (Див. Додаток І.), модифікований варіант методики Т.П.Гаврилової “Незакінчені оповідання”.(Див. Додаток ІІ) [5, 153-156]

Коротко описуючи методику «Діагностика рівня полі комунікативної емпатії» то можна сказати, що опитувальник містить 6 діагностичних шкал емпатії, що виражають відношення до батьків, тварин, людей похилого віку, дітей, героїв художніх творів, знайомих і незнайомих людей.

В опитувальнику 36 тверджень, по кожному з яких випробуваний повинен оцінити, якою мірою він з ним згодний або не згодний, використовуючи 6 варіантів відповідей:

· «не знаю» (0);

· «ніколи або ні» (1);

· «іноді» (2);

· «часто» (3);

· «майже завжди» (4);

· «завжди або так» (5).

Кожному варіанту відповіді відповідає числове значення (зазначене в дужках): 0, 1, 2, 3, 4, 5.

Якщо в процесі роботи у випробуваного виникнуть питання, то експериментатор повинен дати роз'яснення так, щоб випробуваний не виявився зорієнтованим на ту або іншу відповідь.

У ході експерименту проводилася активна робота, спрямована на актуалізацію емпатійних почуттів підлітків при вивченні творів зарубіжної художньої літератури, акцентувалася увага підлітків на проблемах героїв, їхніх стражданнях і радощах, аналізувалися способи поведінки в різних ситуаціях. Така робота сприяла розвитку їх загальної емпатійності і подальшому закріпленню емпатії як стійкої особистісної риси. Перший етап дослідження харктеризує показники підлітків на початку експерименту. Другий етап — після проведеної роботи, спрямованої на актуалізацію емпатійних почуттів підлітків.