Хто замовляє і чого вони хочуть?

Очевидно, що замовниками звичайної комерційної реклами є виробники тих чи інших товарів та послуг. «Правила» такої рекламної «гри» усім відомі, ми знаємо як ставитись до цього виду реклами, розуміємо мотиви рекламодавця, усвідомлюємо до чого він прагне, навчилися більш-менш захищатися від недобросовісної реклами. У випадку ж із соціальною рекламою все далеко не так просто…
По великому рахунку, замовником та виробником соціальної реклами може бути хто завгодно! Приватні особи, комерційні підприємства, державні органи, громадські організації та благодійні фонди, політичні партії – будь хто, хто має певні ресурси для цього (фінансові, креативні, організаційні, медійні, адміністративні, тощо). Безвідносно до того, чи мають ці особи достатній рівень компетенції у відповідній соціальній сфері, знання та навички з масових комунікацій, незважаючи на «чистоту» їхніх «помислів» та щирість намірів.
Однак в суспільстві є стійкий стереотип щодо правдивості соціальної реклами, сприймається вона набагато менш критично ніж комерційна. Мовляв, можна довіряти, ми ж не ризикуємо грішми! Але насправді сліпо піддаючись впливу «соціалки» ми ризикуємо втратити набагато більше, ніж гроші, зробити хибний вибір з набагато гіршими наслідками: не між різними продуктами, а між різними моделями поведінки та життєвими стратегіями!
Автору цих рядків не хотілося б щоб читачі сприймали його ворогом соціальної реклами як явища. Навпаки, я впевнений що такий інформаційний вплив здатен змінювати і змінює на краще суспільство й окремих його членів. Однак тут ціна хибного вибору під впливом реклами набагато вища, ніж у споживчій сфері.
Не так давно в місті Ровеньки на Луганщині факт розповсюдження соціальної реклами спричинив скандал і навіть став темою для розгляду на засіданні міської ради. Завдяки відеоролику з засідання дана подія стала відомою по всій країні та здобула певний суспільний резонанс.
Хоча розповсюджувала соціальну рекламу «профільна» громадська організація, яка має необхідну компетенцію і т.п.
Ще більший скандал викликали минулого року «вірусні» ролики місцевої телекомпанії з Ярославля, виготовлені, при чому, за бюджетні кошти. Їх творці перестаралися з шоковими методами, транслювати відео заборонили, але воно вже встигло розлетітися Інтернетом і тепер ніщо не може завадити його розповсюдженню в Мережі.
Поруч з наведеними прикладами трапляються й такі, коли по-справжньому дієву соціальну рекламу замовляють і виготовляють комерційні структури і приватні особи.
Всі ми пам’ятаємо зворушливий родинний сюжет з реклами одного з українських операторів мобільного зв’язку і знамените: «навіщо ви мене купили, якщо ви зі мною не розмовляєте?».
Соціальна реклама навіть стає брендом: так, під торгівельною маркою “Stop the water while using me”, назва якої перекладається як “Вимкни воду коли користуєшся мною” випускається лінію засобів для повсякденної гігієни та догляду за шкірою, яка своєю упаковкою вчить раціонально використовувати природні ресурси. (Відео).
Справжнім «вірусним» соціально-рекламним роликом став зворушливий короткометражний фільм одного молодого режисера також про взаємини батьків і дітей, але в даному випадку стосовно взаємин дорослих дітей зі старими батьками.

Відтак, хочемо того чи ні, але ми постійно потрапляємо під вплив соціальної реклами. Ставитись до неї варто як і до будь-якого іншого інформаційного впливу: намагатися відслідковувати та контролювати зміни, які відбуваються в нашій свідомості та емоційній сфері при взаємодії з певною інформацією, не вірити на слово, намагатися перевіряти інформацію, яка здалась для нас важливою і мотивує до певних дій.
Соціальна реклама є корисною для суспільства і кожного окремого громадянина лише коли сприймається свідомо, тверезо й обдумано. В іншому випадку вона стає суспільно небезпечною, може негативно вплинути на свідомість людини, її поведінку в суспільстві.