Вбивство – це соціально?

Повертаючись до історії з Миколою Лемиком, якщо, відкинувши історичні трактування, партійні кольори й ідеологічні чинники, оцінити рекламу з позиції громадянського миру, то чи можна назвати білборди, які прославляють убивство, соціально рекламою? Хто і як мав би регулювати такі питання? Отож, як вже зазначалось, за формування переліку соціальної реклами відповідає власне управління інформаційної політики та зовнішніх відносин Львівської міськради, а затверджує перелік виконком міськради, який може на власний розсуд вносити корективи до проекту рішення.

Василь Павлюк запевняє, що його однопартійці (а саме колега по фракції Юрій Михальчишин) справді подавали пропозиції щодо соціальної реклами про атентат Лемика. На запитання, чи можна гасла, які фактично популяризують вбивство, вносити до переліку соціальної реклами, Павлюк зреагував так: «Мені важко відповісти, не я, як секретар Львівської міської ради, приймаю рішення щодо такої реклами. Це право фракції чи партії, якщо воно не суперечить чинному законодавству… Якщо суперечить, звичайно, я на стороні закону». Чи відповідає вимогам законодавства таке рішення, з його слів, мало б визначити юридичне управління міськради. Проте при голосуванні за це рішення на засіданні виконкому представники управління зауважень не озвучували.

Законність рішення виконкому відстежує і прокуратура міста. Порушень у переліку соціальної реклами на 2011 рік вона також наразі не зауважила, однак тільки-но такі ознаки будуть, прокуратура пообіцяє відреагувати. В цьому ZAXID.NET запевнив заступник прокурора міста Львова Андріан Дутковський: «Якщо до нас будуть звернення, що соціальна реклама не відповідає вимогам закону, ми проведемо перевірку, опротестуємо або іншим чином усунемо ці порушення».

Таке звернення й надійшло від затятого захисника «російськомовної України», депутата-регіонала Вадима Колесніченка. Він написав чергову скаргу в Генпрокуратуру на Михальчишина, мовляв реклама з гаслами про атентат Лемика порушує міжнародні зобов’язання, які взяла на себе Україна як член Організації Об’єднаних Націй, зокрема про «неприпустимість певних видів практики, які сприяють ескалації сучасних форм расизму, расової дискримінації, ксенофобії і пов’язаної з ними нетерпимості».

Сам Юрій Михальчишин вважає Лемика героєм і хоче, щоб для сучасної молоді бути такими, як оунівець, було круто. «Цим питанням (гасел соціальної реклами, – ZAXID.NET ) у нас займалась Ірина Фаріон кілька років. Це її напрацювання лягли в основу концепції. Надіюсь, наступного року будуть враховані комплексні підходи до цього питанн,я і ми зможемо пропагувати ідеологію через позитивні образи, пов’язані з темами молоді, спорту, зростання престижності української мови, культури, які пов’язані зі створенням позитивного іміджу Львова як українського Бандерштату, форпосту українських цінностей в ХХІ столітті… Для мене Микола Лемик є героєм, безумовно, позитивним. Це зразок для наслідування в екстремальних історичних умовах. Якщо мені не зраджує інтуїція, ми до таких умов наближаємося. Тому я б сказав, що ми не стільки діємо у відтворенні штампів минулого, скільки в перспективі підготовки до подій майбутнього», – сказав політикZAXID.NET.

Думка експертів

Голова Асоціації зовнішньої реклами Артем Біденко зазначає, що часто на замовлення місцевої влади у містах розміщують псевдосоціальну і політичну рекламу, яка містить в собі ті пункти, які, на думку місцевої влади, є популярними в тому місті, мають показати, що міська влада опікується тими цінностями, які поділяють мешканці міста.

«З точки зору закону, така реклама є соціальною, адже підтримує цінності, які існують серед громадян. І якщо більшість громадян, будемо говорити загалом, підтримує канонізацію Бандери, то реклама, яка буде казати, що це важливо, буде соціальною. Але з точки зору здорового глузду, звичайно ж, така реклама є політичною. Вона спрямована на підкріплення іміджу і статусу міської влади. І в будь-якій нормальній країні така реклама оплачується, за неї сплачують податки», – запевняє Артем Біденко.

Відтак, з його слів, ті, хто розміщує таку рекламу, мали б сплачувати кошти, як за розміщення комерційної реклами.

Щодо контролю за цим явищем, Біднеко сказав: «Немає такого органу. В Україні, як і у всьому світі, діє механізм експертних рад. Оцінкою займається Держспоживзахист. Він може на скаргу чи самостійно скерувати запит, наприклад, до нашої Асоціації і запитати, чи вважають експерти її політичною чи соціальною. За рішенням експертів даються рекомендації – зняти чи розмістити за гроші».

Цікаво, що начальник КП «Адміністративно-технічне управління» Львівської міської ради (яке займається питанням зовнішньої реклами у Львові) Інна Свистун, коментуючи розміщені минулого року білборди з нагоди річниці дня народження провідника ОУН Степана Бандери, і на запитання, чи можна такі полотна вважати соціальною рекламою, сказала, що така подія, як святкування дня народження наших національних героїв, є також важливою. «Народ, який не знає своєї історії – не має майбутнього. Тому я думаю, що у Львові нам треба звертати особливу увагу на це», – пояснила чиновниця.

Щодо думки психолога, то однозначний висновок про допустимість розміщення такої реклами у Львові можна буде отримати лише після ряду досліджень. Методист кабінету практичної психології та соціальної роботи Сергій Чекін вважає, що гасла, які виховують та посилюють вагу національно-патріотичних ідеалів, звичайно, потрібні. Однак до вибору гасел треба підходити обережно і професійно. Він наголошує: якщо є підозри, що інформацію, подану в соціальній рекламі, частина людей може сприйняти «по-іншому», наприклад, як заклик до чогось, над нею мають попрацювати психологи.

Андрій Москаленко каже, що наразі проблем чи скарг щодо соціальної реклами не надходило, а якщо надійдуть макети реклами, яка викликатиме застереження, – з фахівцями проконсультуються.

«Благими намірами вимощена дорога до пекла… Приспускаючи, що це може статись, треба, щоб психологи попередили такі можливі ілюзорні варіанти сприйняття задуму. Це означає, що моделюється ситуація, коли людина читає, дивиться на малюнок і при своєму розумінні життя, при своїх світоглядних орієнтирах може подумати так або інакше. Якщо психолог побачить багато агресії чи, наприклад, неоднозначне тлумачення цієї тези, то з цим моментом агресії чи неоднозначного тлумачення починають працювати так, щоб цього уникнути», - каже Сергій Чекін.

… і без Леніна

Повертаючись до соціальної реклами, не лише політики Львова тішать нас плодами своєї творчості. Наприклад, 2008 року в Донецьку на рекламних щитах з’явилось привітання міськради з Днем радянської армії: «23 лютого – День радянської армії. Ми пам’ятаємо і вітаємо. Донецька міська рада». Ініціатором цієї реклами став секретар ради Микола Левченко.

Цікаво, що в харківській відеорекламі до Євро-2012 з кадру несподівано «зник» пам’ятник Леніну. Хоча він є центральною "окрасою" площі Свободи в Харкові, де власне й знімалася реклама.

Натомість 7 травня з нагоди Дня перемоги у Севастополі на білбордах з’явились портрети Сталіна, – з ініціативи «Союзу радянських офіцерів ім. М.Г.Кузнєцова».

***

На сьогодні з ідеологічних гасел соціальної реклами у Львові, які подали «свободівці», світ побачили лише кілька з них. Так, не з’явились сітілайти з нагоди річниці створення дивізії «Галичина», яку у Львові відзначили 28 квітня. Щоправда, натомість розмістили іншу рекламу – «4 травня – річниця переможного бою Січових Стрільців з московськими окупантами на горі Маківка».

Гасла щодо атентату Миколи Лемика мають з’явитися на вулицях міста у жовтні. І скоріш за все їх не замінять на інші, менш суперечливі, – як не як, парламентські вибори не за горами…