Методичні поради щодо вивчення теми

Вивчення цієї теми необхідне для поглибленого розкриття сутності соціального страхування як економічної категорії, для більш конкрет­ного сприйняття загальнотеоретичних питань організації його прове­дення в Україні.

У цьому зв’язку логічним є розгляд і критичне осмислення істо­ричного процесу становлення та розвитку соціального страхування в нашій державі. Так, у дореволюційній Росії пенсійного забезпечення не було: лише державним службовцям та офіцерам призначалась пенсія за вислугу років, а поняття «пенсійний вік» не існувало. Страхування робітників, законодавчо впроваджене у 1912 р., не передбачало забезпечення по старості (похилого віку).

У СРСР державне соціальне страхування було всебічною системою матеріального забезпечення по віку, на випадок хвороби, повної або часткової втрати працездатності, втрати годувальника, санітарно-курортного лікування, відпочинку, оздоровчих і профілактичних захо­дів, гарантованих радянським громадянам Конституцією СРСР. Зверніть увагу, що воно проводилось виключно за рахунок внесків підприємств (організацій, установ) та дотацій з державного бюджету без вирахувань із заробітної плати працюючих. Таким чином, бюджет державного соціального страхування був планом формування та використання виключно державних коштів; входив до складу Держбюджету, але мав самостійне значення, що визначалось цільовим використанням коштів та системою соціального страхування через професійні спілки, які і складали та виконували цей бюджет як на загальнодержавному рівні, так і у територіальному розрізі. Тарифи соціальних внесків для підприємств (організацій, установ) встановлю­вались у процентах від фонду заробітної плати у цілому по госпо­дарюючому суб’єкту – платнику, диференціювались по галузях залежно від умов праці, виду трудової діяльності, потреб у коштах для задоволення соціальних потреб працівників конкретної галузі. Ще раз підкреслимо: із заробітку працюючих – ніяких відрахувань. Зверніть увагу, що цей порядок запозичений при визначенні почи­наючи з 2002 р. тарифів страхових соціальних внесків до Фонду загальнообов’язкового соціального страхування від нещасних випад­ків на виробництві та професійних захворювань, що спричинили втрату працездатності, коли клас професійного ризику виробництва визначається ймовірністю настання страхового випадку саме у залежності від вищезазначених умов формування тарифів страхових соціальних внесків ще за років існування СРСР.

До 1956 р. внески на соціальне страхування повністю забезпечу­вали необхідні виплати. Проте, слід пам’ятати, що уже на той час бюджетні дотації були необхідні, оскільки радянські державні п’ятирічні плани економічного розвитку СРСР передбачали удоскона­лення системи пенсійного забезпечення у напрямі збільшення розміру пенсій, що й обумовило перевищення загальної суми видатків над внесками. Незначна нестача покривалась за рахунок коштів союзного бюджету. Тому, починаючи з 60-х років, крім соціальних внесків, доходи бюджету державного соціального страхування включали:

– – плату за путівки на лікування та відпочинок – близько 1 % доходів, оскільки 10–20 % усіх путівок були безкоштовними, а
80–90 % придбавались працівниками за 30 % їх вартості;

– – суми у відшкодування витрат на виплату матеріальних допомог по тимчасовій втраті працездатності з причин каліцтва та професійних захворювань з вини адміністрації за недотримання нею безпечних умов праці;

– – пеню за несвоєчасну сплату страхових соціальних внесків;

– – штрафи за порушення законодавства з охорони праці.

Зверніть увагу, що вищезазначені кошти перераховувались на банківські рахунки територіальних органів професійних спілок протягом всього часу існування СРСР. 70 % видатків бюджету державного соціального страхування складали виплачені пенсії, у призначенні яких брали безпосередню участь профспілки. Вони вели бухгалтерський облік соціальних коштів і контролювали їх викорис­тання. Тільки за їх дозволом підприємства (організації, установи) мали право здійснювати будь-які соціальні виплати. У цьому – особливість державного регулювання соціального страхування за радянських часів.

У 1971–1975 рр. була призначена допомога по вагітності і пологах, яка становила 100 % заробітної плати працюючих жінок незалежно від стажу роботи. Була подовжена тривалість виплати матеріальної допомоги по догляду за хворою дитиною до одного року. Збільшена мінімальна пенсія за віком, інвалідністю, по втраті годувальника. Вве­дена допомога на дітей з малозабезпечених сімей. Порядок розрахун­ку пенсій робітникам і службовцям розповсюджувався і на колгоспників. З 01.12.1975 р. робітникам і службовцям, що мали на утриманні трьох і більше дітей віком до 16 років (для студентів – 18 років) допомога по тимчасовій непрацездатності виплачувалась у розмірі 100 % заробітної плати незалежно від стажу роботи.

У 1976–1980 рр. всі вищезазначені виплати підвищені і, крім того, введена виплата на дітей-інвалідів до 16 років, збільшені норми витрат на утримання у будинках-інтернатах для людей похилого віку, введена надбавка до пенсії колгоспникам по догляду за інвалідом першої групи.

Вищезазначені державні соціальні заходи 70–80-х рр. минулого століття обумовили значне перевищення соціальних видатків над доходами, оскільки у 1981 р. соціальні страхові внески забезпечували лише 39,2 % від потреби, а значить, і покриття нестачі за рахунок бюджетних коштів. Тому з 01.01.1982 р. були підвищені тарифи платежів диференційовано по галузях на 4,4–14 % від фонду заробіт­ної плати. Бюджетні дотації різко зменшились, але залишались.

Слід пам’ятати і вміти пояснити взаємозв’язок і взаємозалежність між вищезазначеними державними соціальними заходами та існував­шими у колишньому СРСР їх політичними, економічними, соціаль­ними передумовами. Дійсно, на кожному історичному етапі саме полі­тичний характер соціальних процесів передбачав і передбачає прове­дення соціального страхування, економіко-правові відносини між суб’єктами цих правовідносин, взаємні права, обов’язки, відповідаль­ність і їх динаміку у процесі становлення та розвитку соціального страхування.

Для поглибленого розкриття сутності зазначених соціально-еконо­мічних процесів пропонується визначити перелік внутрішніх і зовнішніх факторів впливу на розвиток соціального страхування, з’ясувати дієвість та важелі активізації його напрямів на кожному історичному етапі становлення та розвитку.

Після цього стане цілком очевидним взаємозв’язок і взаємозалеж­ність між соціально-економічним рівнем держави та станом соціаль­ного страхування. Логічним висновком буде посилення впливу дер­жави на становлення і розвиток соціального страхування на кожному етапі його історичного розвитку. Саме в цьому зв’язку треба розгля­дати сутність державних гарантій соціального захисту працюючих і непрацюючих громадян у разі настання страхового випадку, малоза­безпечених верств населення та людей похилого віку.

Плани практичних занять