Методичні поради щодо вивчення теми

Після розкриття сутності соціального страхування з урахуванням характеристики історичних етапів його розвитку доцільно з’ясувати взаємозв’язок та взаємозалежність між ним та податковою системою держави. У цьому зв’язку, зверніть увагу, що до 2004 р. сплата со­ціальних страхових внесків проводилась у складі податкової системи України, хоча і контролювалась відповідними фондами загально­обов’язкового державного соціального страхування. Поняття «со­ціальний страховий внесок» не існувало. Замість нього застосовувався термін «збір» до відповідного фонду. Але з огляду на існувавший юридичний статус виведених зі складу Державного бюджету України цільових позабюджетних фондів як самостійних юридичних осіб, а також специфіки страхових соціальних внесків як обов’язкових платежів, що не мають основних ознак податку, вони законодавчо виведені із складу податкової системи і стали самостійним напрямом фінансування соціальної політики держави. Це значно зміцнило вплив соціального страхування, підвищило його значимість та роль, роз­ширило функції, права та обов’язки соціальних страхових фондів як контролюючих органів з передачею їм повноважень Державної податкової служби України, що посилило їх відповідальність.

Після цього доцільно перейти до розгляду правового забезпечення соціального страхування в Україні. Це пояснюється тим, що останнє розкриває зміст цієї теми навчальної дисципліни. Її розгляд перед­бачає з’ясування місця і ролі держави як гаранта соціальної безпеки всіх верств населення згідно з Конституцією України. Зверніть увагу, що держава не лише на засадах соціального партнерства бере участь в управлінні фондами соціального страхування та здійснює контроль і нагляд за функціонуванням системи в цілому, але й створює правову основу, на якій ґрунтуються відносини між страховиками, страхуваль­никами і застрахованими особами через прийняття відповідних законів та підзаконних актів. Ними і визначаються практичні заходи з активізації формування та використання коштів соціального страхування в Україні. Дійсно, кожний напрям як загальнообов’яз­кового державного, так і недержавного соціального страхування регу­люється окремим законом, який закріплює правові, фінансові та організаційні засади надання страхового захисту працюючим грома­дянам та особам пенсійного віку. Зокрема, кожний із законів визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру відповідного напряму соціального страхування, принципи, засади та механізми його функціонування, порядок призначення та перерахунку конкретних розмірів матеріальної допомоги, а також соціальних послуг за рахунок коштів відповідних соціальних страхових фондів, регулює економіко-правові відносини суб’єктів та учасників соціаль­ного страхування в державі. Гарантія практичної реалізації вищезаз­начених правових засад забезпечена тим, що структура та основні положення законів України з питань соціального страхування вкла­даються у логічну послідовну схему: загальні положення – управління та нагляд – характеристика коштів (активів фонду) – права та обов’яз­ки суб’єктів конкретного напряму соціального страхування та їх відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов’язань – порядок та умови матеріального забезпечення тощо. Відхилення від цієї схеми незначні, але є специфіка, пов’язана з умовами матеріальних виплат залежно від напряму соціального страхування та категорії застрахованих осіб, яку необхідно знати у результаті опанування відповідним нормативно-законодавчим доку­ментом. Особливо це стосується недержавного пенсійного страху­вання, у сфері якого держава не несе відповідальності за зобов’язан­нями недержавних пенсійних фондів, а останні не несуть відповідаль­ності за зобов’язаннями держави.

Зверніть увагу на порядок та умови реєстрації господарюючих суб’єктів як страхувальників, адміністративну відповідальність остан­ніх за порушення термінів реєстрації.

Обов’язковим для вивчення є порядок видачі ліцензій державним і недержавним страховим соціальним фондам на провадження їх діяльності Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, яка і визначає такі умови ліцензування:

– – вимоги до розміру статутного капіталу;

– – наявність кадрів відповідного кваліфікаційного рівня, належне технічне забезпечення та інформаційні системи для ведення персоні­фікованого обліку застрахованих осіб (учасників).

Зверніть увагу, що про будь-які зменшення розміру власного капі­талу адміністрація фонду повинна повідомляти вищезазначену Дер­жавну комісію, яка зобов’язує нормалізувати фінансовий стан про­тягом трьох місяців. Це – характерна риса державного регулювання у сфері соціального страхування, покликана гарантувати соціальний захист громадянам України. Таким чином, державний нагляд і конт­роль у сфері недержавного пенсійного забезпечення здійснюють Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України та Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку, а контроль за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції покладений на Антимонопольний комітет України. У процесі вивчен­ня цієї теми необхідно з’ясувати не лише чіткий розподіл компетенції кожного із зазначених державних органів нагляду та контролю, межі їх повноважень, прав та обов’язків згідно з чинним законодавством, але й взаємодію у процесі державного нагляду та контролю у сфері недержавного пенсійного забезпечення.

Зверніть увагу, що у сфері загальнообов’язкового державного пенсійного страхування державне регулювання, що включає контроль та нагляд, розмежовані стосовно солідарної (центральний орган вико­навчої влади у сфері праці та соціальної політики та його терито­ріальні органи, Рахункова палата) та накопичувальної (Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України) пенсійних систем; діяльність банківських установ-зберігачів контролює НБУ. З’ясуйте чіткий розподіл компетенції кожного із зазначених держав­них органів нагляду та контролю, межі їх повноважень, права та обов’язки згідно з чинним законодавством.

За іншими напрямами загальнообов’язкового державного соціаль­ного страхування державне регулювання у вигляді нагляду та контро­лю здійснюють спеціально уповноважені центральні органи виконав­чої влади у сфері праці та соціальної політики, їх територіальні органи з метою контролю за дотриманням страхувальниками і Фондами законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють еконо­міко-правові відносини у сфері соціального страхування. Роботу вищезазначених державних органів спрямовує та координує Кабінет Міністрів України. У кожному випадку зверніть увагу на засоби нагляду, які полягають у:

– – визначенні термінів усунення порушень, виявлених у діяльності соціальних страхових фондів;

– – вимогах відшкодувати збитки за рахунок коштів як страху­вальника, так і Фонду;

– – призначенні (у разі виявлених фінансових порушень) прове­дення аудиторських перевірок діяльності Фонду;

– – вимогах скликання позачергового засідання Правління Фонду;

– – можливості оскарження дій Фондів і страхувальників у судовому порядку тощо.

Рекомендуємо докладно вивчити ці питання і зробити висновок про рівень державного втручання у діяльність страхових соціальних фондів та його доцільність з огляду на державні гарантії соціального захисту громадян.

Характеристика державного регулювання неможлива без розгляду політики надання пільг як по сплаті соціальних страхових внесків, так і по грошових соціальних виплатах за кожним напрямом соціального страхування в Україні. Слід зазначити, що Уряд України проводить чітку послідовну політику по скороченню пільг. Останні треба розгля­дати як економічну категорію та визначити економічну доцільність їх надання з точки зору держави та застрахованих осіб, керуючись не лише загальнодержавними інтересами, але й необхідністю гармо­нізації інтересів між державою та суб’єктами соціальних страхових правовідносин. Такий підхід дозволить конкретизувати місце і роль державного регулювання соціального страхування у соціальному захисті малозабезпечених категорій працюючого та непрацюючого населення у разі настання страхового випадку, людей похилого віку, розвитку ринку праці в Україні.

Поглиблене логічне розкриття вищезазначених питань у їх взаємо­зв’язку та взаємообумовленості полегшить формулювання комплексу державних заходів з посилення ролі соціального страхування у реалі­зації державних соціальних програм, дозволить визначити позитивні та негативні риси державного регулювання соціального страхування, його нинішній стан і перспективи, що і є логічним завершенням вивчення теми дисципліни.

Плани практичних занять