Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!
МегаЛекции

Переваги та недоліки факультативного перестрахування




Переваги Недоліки
Можливість вибору для компанії - цедента якомога спри­ятливіших умов перестрахуван­ня (розміщення ризику в кількох перестрахувальник компаніях, найкращих пропозицій) Без згоди перестраховика перестрахувальник не може змінити умови страхування
Використання цедентом перестрахування, коли відповідаль­ність справді може зашкодити фінансовій стійкості страховика або коли він має розширити свою діяльність у сфері несприятливих ля нього страхувань Великі витрати з оформлення факультативного перестрахування, особливо в разі неодноразової факультативної пропозиції
  Тривалість оформлення факультативного перестрахування впливає на можливість укладання договору або навіть відмови від нього
  Вивчення кожного ризику і часте здійснення перестрахувань дає певну інформацію конкурентам про андерайтерську політику компанії - цедента
  Неможливість автоматичного поновлення факультативного покриття

 

Комісія у факультативному перестрахуванні встановлюється не регулярно. Факультативні договори перестрахування укладаються на період дії оригінального поліса.

Факультативна цесія здійснюється в усіх галузях страхування.Найчастіше до неї вдаються під час покриття великих ризиків (промислові підприємства, вузли та агрегати, що мають високу вартість у майновому страхуванні), а також страхування цивіль­ної відповідальності, де страхові випадки не поодинокі і більш імовірні.

Зі зростанням обсягу страхових операцій постала потреба при­скорити механізм передавання ризиків у перестрахування, що у свою чергу сприяло появі іншого методу перестрахування, який надав страховикові більші можливості щодо здійснення страху­вання, зниження його витрат за ризиками. Йдеться про облігаторне (договірне) перестрахування.

Облігаторне перестрахування передбачає обов'язкове відда­вання перестрахувальником раніше узгодженої частини ризику за всіма покриттями. Перестраховик також має брати ці частини ри­зиків згідно з умовами договору. У договорі облігаторного пере­страхування обов'язково визначаються ліміти відповідальності, строк дії договору, перестрахувальна премія, перестрахувальна ко­місія, обмеження щодо покриття, схема розрахунків тощо. Пере­страхування на облігаторній основі має універсальний характер, тобто використовується в усіх видах страхування, діє на всіх стра­хових ринках світу. Облігаторне перестрахування дало поштовх до розвитку техніки перестрахування, що сприяло розробленню сис­теми договорів у різних галузях і видах страхування.

Облігаторне перестрахування дає змогу збільшити обсяги страхових операцій, збирає переважну частину перестрахуваль-ної премії у професіональних перестраховиків світу.

Переваги облігаторного перестрахування полягають:

Ø у рівномірному розподілі ризиків (перестраховик упевне­ний у тому, що ризики, як більш, так і менш сприятливі, будуть розподілені рівномірно);

Ø автоматичності взяття ризиків, що потребує значно мен­ших витрат, пов'язаних з обробленням ризиків, скороченні часу на андерайтинг;

Ø можливості розвитку довгострокових відносин між сторо­нами;

Ø гарантії підтримки перестраховика, яка надає більшу сво­боду цеденту щодо проведення страхових операцій, розширення бізнесу.

В облігаторному перестрахуванні перестрахувальник має сис­тематично висилати перестраховикові бордеро - премії та бордеро - збитки. У такому разі відпадає потреба надавати додаткову інфор­мацію, що відображає стан страхового портфеля цедента.

Бордеро - премїі - перелік ризиків, які підпадають під дію облігаторного договору перестрахування.

Зазвичай бордеро - премія містить такі дані: номер оригіналь­ного поліса, назву застрахованого об'єкта, період страхування, страхову суму, власне утримання перестрахувальника, частку пе­рестраховика, перестрахувальну премію.

Стосовно зазнаних збитків перестрахувальник надсилає пере­страховикові бордеро - збитки. Цей документ містить таку інфор­мацію: номер оригінального поліса, дату настання збитку, деталі пошкодження об'єкта, повний, сплачений та зарезервований збитки і т. ін.

Недолік цього методу полягає у тому, що якщо ризик, що під­лягає перестрахуванню, не підпадає під умови облігаторного до­говору або страхова сума за ризиком перевищує ліміт відповідаль­ності за договором, тоді може виникнути потреба у додатковому договорі факультативного перестрахування.

Договір облігаторного перестрахування частіше укладається на невизначений строк з правом взаємного розірвання шляхом повідомлення сторін щодо прийнятого рішення. Перестраховики багатьох країн надають перевагу облігаторному методу. У вітчиз­няному перестрахуванні поширенішим є факультативне пере­страхування, оскільки облігаторна форма технічно складніша.

У практиці перестрахування інколи використовується поєд­нання методів перестрахування, так зване факультативно - облігаторне перестрахування та облігаторно - факультативне перестра­хування.

У разі факультативно - облігаторного перестрахування компанія - цедент передає чи залишає у себе ризики або їх части­ну. Перестраховик згідно з таким методом перестрахування зобо­в'язаний взяти обумовлені договором ризики. Отже, факульта­тивність передбачається для страховика (цедента), а облігаторність — для перестраховика. Зрозуміло, що перестраховик, який укладає факультативно-облігаторний договір, має повною мірою довіряти компанії - цеденту, оскільки його інтереси та збалансова­ність портфеля залежать від перестрахувальника. Тому перестра­ховик не завжди зацікавлений у факультативно - облігаторному договорі, віддаючи перевагу звичайній факультативній цесії, яка дає йому змогу всебічно проаналізувати кожен ризик.

Факультативно - облігаторне перестрахування використову­ється в особливо великих, небезпечних ризиках, у разі можливої кумуляції збитків, коли вичерпана місткість пропорційних дого­ворів.

Облігаторно - факультативне перестрахування, навпаки, обов'язковість передбачає для страховика, а факультативність — для перестраховика. З огляду на світовий досвід такі договори частіше застосовують страхові компанії зі своїми філіями. За облігаторно - факультативним договором перестраховикові нада­ється можливість відбирати вигідніші ризики, що небажано для незалежного страховика (цедента), оскільки може порушити ба­ланс його страхового портфеля.

Згідно з договором пропорційного перестрахування передба­чається, що частка перестраховика у кожному переданому йому для покриття ризику визначається на попередньо обумовленому співвідношенні власної участі цедента. Участь перестраховика у платежах і відшкодуванні збитку здійснюється у такому самому співвідношенні, як і його участь у покритті ризику.

Є такі форми пропорційного перестрахування:

Ø квотний договір;

Ø ексцедентний договір;

Ø квотно-ексцедентний, або змішаний, договір.

За умовами договору квотного перестрахування цедент бере зобов'язання передати перестраховику частку в усіх ризиках цьо­го виду, а той зобов'язується її взяти. Зазвичай частка участі у перестрахуванні виражається у відсотках від страхової суми, але можливе й обумовлення її конкретною величиною (квотою). Крім того, в договорах цього типу для різних класів ризику за бажан­ням перестраховика встановлюються верхні межі (ліміти) відпо­відальності перестраховика.

Договори квотного перестрахування прості у виконанні, особ­ливо для цедента. Цедент передає перестраховику частку одержа­них за цей проміжок часу страхових платежів, залишаючи собі комісійну винагороду (провізію) за передання ризику, що було попередньо обумовлено під час укладання договору перестраху­вання.

Так само відбувається й регулювання збитків. Відповідно до одержаної частки у часті у ризиках перестраховик передає цеденту пропорційну частину відшкодування, виплаченого за нього за­страхованим. Здебільшого перестраховик бере участь у витратах цедента за розрахунками зі страхувальником.

Зазначимо, однак, що квотне перестрахування, зменшуючи ризик цедента за всіма договорами, переданими у перестрахуван­ня, все ж не дає змоги знизити ризик інших договорів страхового портфеля.

Пояснимо це на спрощеному прикладі. Нехай портфель стра­ховика містить три однорідні групи страхових ризиків, що мають відповідно оцінку 400, 625, 800 тис. грошових одиниць. Вважати­мемо далі, що страховик визначив, спираючись на актуарні розрахунки, максимальний рівень власної участі (власного утри­мання) у покритті ризиків 500 тис. грошових одиниць. Квота 20 % від суми страхового портфеля була передана у перестраху­вання. Тому за зазначеними групами ризику перестраховик одержав 80, 125, 160 тис. грошових одиниць. Власна ж участь цедента у покритті ризику за першою групою становитиме 320 (400 тис. - 80 тис); за другою — 500 (625 тис. - 125 тис); за тре­тьою — 640 тис. грошових одиниць (800 тис. - 160 тис).

Аналіз отриманих даних дає змогу зробити висновок, що в першій групі ризик виявився надмірно перестрахованим, оскіль­ки первісна страхова сума в цій групі — 400 тис. грошових оди­ниць — була нижче встановленого для цього портфеля ліміту власної участі цедента (500 тис. грошових одиниць). Разом з тим страхова сума за третьою групою ризику навіть після укладання договору квотного перестрахування перевищує ліміт власної участі цедента. Лише у другій групі ризику квотне перестраху­вання за норми 20 % зумовило зниження страхової суми до 500 тис. грошових одиниць, тобто до прийнятого нормативу.

Договір ексцедентного перестрахування має певні відміннос­ті від договору квотного перестрахування. Укладаючи його, парт­нери визначають розмір максимальної власної участі страховика У покритті деяких груп ризику. Для цього аналізують статистич­ні дані і проводять актуарні розрахунки. Максимум власної учас­ті страховика називається ексцедентом.

Перевищення страхових сум за встановлений рівень (ліміт) власної участі страховика у покритті ризику передається у пере­страхування одному або декільком перестраховикам. Таке пере­вищення страхових сум ризику, переданих у перестрахування, називається надбанням ексцедента.

Договір ексцедентного перестрахування визначає максималь­ний рівень у кожній групі ризиків, які перестраховик зобов'язаний взяти у покриття. Максимум участі перестраховика у покритті ризику називається кратністю власної участі цедента.

Під час укладання договору ексцедентного перестрахування виключаються будь-які ризики, страхова сума яких менша від встановленого для цього портфеля числа часток власної участі страховика або дорівнює йому. І навпаки, ризики, страхова сума яких перевищує власну участь страховика, вважаються перестра­хованими. Відсоток перестрахування буде тим більший, чим вища страхова сума для цього ризику. Наприклад, якщо власна участь страховика була визначена у сумі 500 тис. грошових оди­ниць, то в ризиках, що становлять страхову суму 1 млн грошових одиниць, частка участі перестраховика і цедента дорівнює 500 тис. грошових одиниць.

Відсоток перестрахування — відношення частки участі пере­страховика до страхової суми цього ризику.

У цьому прикладі відсоток ризику становить 50 %. Якшо ри­зик застрахований на 2 млн грошових одиниць, частка цедента — 500 тис. грошових одиниць, частка перестраховика — 1500 тис. грошових одиниць, то відсоток перестрахування становитиме 75 %. Відсоток перестрахування є основою для взаєморозрахунків між цедентом і перестраховиком як за перестрахувальними платежами, так і за виплатою страхового відшкодування.

Квотно - ексцедентний договір на практиці застосовується рід­ко. Змістом його є поєднання двох розглянутих вище перестрахувальних договорів. Портфель цього виду страхування перестрахо­вується квотно, а перевищення сум страхування ризиків понад встановлену квоту (норму) в свою чергу підлягає перестрахуван­ню на принципах ексцедентного договору.

Непропорційне перестрахування використовується у різних видах страхування, але найчастіше за договорами страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів за збитки, спричинені третім особам у результаті дорожньо-транс­портної події. Непропорційне страхування також застосовується в усіх видах страхування, де немає верхньої межі відповідальності страховика.

Розглянемо приклад застосування непропорційного перестра­хування. Нехай участь цедента у пріоритеті становить 0,5 млн грошових одиниць. Якщо верхня межа відповідальності пере­страховика (ліміт перестрахувального покриття) — 1 млн грошо­вих одиниць, то будь-який грошовий збиток, що не перевищує 0,5 млн грошових одиниць, відшкодовується цедентом у повній сумі. Якщо грошовий збиток буде вище ніж 0,5 млн грошових одиниць, але не більшим 1,5 млн грошових одиниць, то цедент покриває його в сумі 0,5 млн грошових одиниць. Перевищення збитку понад цю суму становитиме частку перестраховика.

Візьмемо іншу ситуацію, в якій грошовий збиток буде біль­шим від середньої суми власної участі цедента і вищим від верх­ньої максимальної межі відповідальності перестраховика, напри­клад, 1,8 млн грошових одиниць. У цьому разі немає ліміту участі перестраховика у покритті перевищення збитку. Перестраховик виплачує страхове відшкодування в обсязі 1 млн грошових оди­ниць, цедент — частку власної участі у покритті збитку 0,5 млн грошових одиниць і додатково суму, що перевищує ліміт пере­страховика, 300 тис. грошових одиниць (1,8 - 1 - 0,5). Таким чи­ном, у результаті частка участі цедента становитиме 0,8 млн гро­шових одиниць (0,5 тис. + 0,3 тис), а частка участі перестрахови­ка — 1 млн грошових одиниць.

У зарубіжній практиці перестрахування договір перестраху­вання перевищення збитків широко застосовується у страхуванні цивільної відповідальності, від нещасних випадків, від вогню, транспортному (карго і каско) й авіаційному страхуванні, тобто там, де досить імовірний збиток значних розмірів.

 

Поделиться:





Читайте также:





Воспользуйтесь поиском по сайту:



©2015 - 2024 megalektsii.ru Все авторские права принадлежат авторам лекционных материалов. Обратная связь с нами...