Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Переваги та недоліки факультативного перестрахування

Переваги	Недоліки
Можливість вибору для компанії - цедента якомога сприятливіших умов перестрахування (розміщення ризику в кількох перестрахувальник компаніях, найкращих пропозицій)	Без згоди перестраховика перестрахувальник не може змінити умови страхування
Використання цедентом перестрахування, коли відповідальність справді може зашкодити фінансовій стійкості страховика або коли він має розширити свою діяльність у сфері несприятливих ля нього страхувань	Великі витрати з оформлення факультативного перестрахування, особливо в разі неодноразової факультативної пропозиції
	Тривалість оформлення факультативного перестрахування впливає на можливість укладання договору або навіть відмови від нього
	Вивчення кожного ризику і часте здійснення перестрахувань дає певну інформацію конкурентам про андерайтерську політику компанії - цедента
	Неможливість автоматичного поновлення факультативного покриття

Комісія у факультативному перестрахуванні встановлюється не регулярно. Факультативні договори перестрахування укладаються на період дії оригінального поліса.

Факультативна цесія здійснюється в усіх галузях страхування.Найчастіше до неї вдаються під час покриття великих ризиків (промислові підприємства, вузли та агрегати, що мають високу вартість у майновому страхуванні), а також страхування цивільної відповідальності, де страхові випадки не поодинокі і більш імовірні.

Зі зростанням обсягу страхових операцій постала потреба прискорити механізм передавання ризиків у перестрахування, що у свою чергу сприяло появі іншого методу перестрахування, який надав страховикові більші можливості щодо здійснення страхування, зниження його витрат за ризиками. Йдеться про облігаторне (договірне) перестрахування.

Облігаторне перестрахування передбачає обов'язкове віддавання перестрахувальником раніше узгодженої частини ризику за всіма покриттями. Перестраховик також має брати ці частини ризиків згідно з умовами договору. У договорі облігаторного перестрахування обов'язково визначаються ліміти відповідальності, строк дії договору, перестрахувальна премія, перестрахувальна комісія, обмеження щодо покриття, схема розрахунків тощо. Перестрахування на облігаторній основі має універсальний характер, тобто використовується в усіх видах страхування, діє на всіх страхових ринках світу. Облігаторне перестрахування дало поштовх до розвитку техніки перестрахування, що сприяло розробленню системи договорів у різних галузях і видах страхування.

Облігаторне перестрахування дає змогу збільшити обсяги страхових операцій, збирає переважну частину перестрахуваль-ної премії у професіональних перестраховиків світу.

Переваги облігаторного перестрахування полягають:

Ø у рівномірному розподілі ризиків (перестраховик упевнений у тому, що ризики, як більш, так і менш сприятливі, будуть розподілені рівномірно);

Ø автоматичності взяття ризиків, що потребує значно менших витрат, пов'язаних з обробленням ризиків, скороченні часу на андерайтинг;

Ø можливості розвитку довгострокових відносин між сторонами;

Ø гарантії підтримки перестраховика, яка надає більшу свободу цеденту щодо проведення страхових операцій, розширення бізнесу.

В облігаторному перестрахуванні перестрахувальник має систематично висилати перестраховикові бордеро - премії та бордеро - збитки. У такому разі відпадає потреба надавати додаткову інформацію, що відображає стан страхового портфеля цедента.

Бордеро - премїі - перелік ризиків, які підпадають під дію облігаторного договору перестрахування.

Зазвичай бордеро - премія містить такі дані: номер оригінального поліса, назву застрахованого об'єкта, період страхування, страхову суму, власне утримання перестрахувальника, частку перестраховика, перестрахувальну премію.

Стосовно зазнаних збитків перестрахувальник надсилає перестраховикові бордеро - збитки. Цей документ містить таку інформацію: номер оригінального поліса, дату настання збитку, деталі пошкодження об'єкта, повний, сплачений та зарезервований збитки і т. ін.

Недолік цього методу полягає у тому, що якщо ризик, що підлягає перестрахуванню, не підпадає під умови облігаторного договору або страхова сума за ризиком перевищує ліміт відповідальності за договором, тоді може виникнути потреба у додатковому договорі факультативного перестрахування.

Договір облігаторного перестрахування частіше укладається на невизначений строк з правом взаємного розірвання шляхом повідомлення сторін щодо прийнятого рішення. Перестраховики багатьох країн надають перевагу облігаторному методу. У вітчизняному перестрахуванні поширенішим є факультативне перестрахування, оскільки облігаторна форма технічно складніша.

У практиці перестрахування інколи використовується поєднання методів перестрахування, так зване факультативно - облігаторне перестрахування та облігаторно - факультативне перестрахування.

У разі факультативно - облігаторного перестрахування компанія - цедент передає чи залишає у себе ризики або їх частину. Перестраховик згідно з таким методом перестрахування зобов'язаний взяти обумовлені договором ризики. Отже, факультативність передбачається для страховика (цедента), а облігаторність — для перестраховика. Зрозуміло, що перестраховик, який укладає факультативно-облігаторний договір, має повною мірою довіряти компанії - цеденту, оскільки його інтереси та збалансованість портфеля залежать від перестрахувальника. Тому перестраховик не завжди зацікавлений у факультативно - облігаторному договорі, віддаючи перевагу звичайній факультативній цесії, яка дає йому змогу всебічно проаналізувати кожен ризик.

Факультативно - облігаторне перестрахування використовується в особливо великих, небезпечних ризиках, у разі можливої кумуляції збитків, коли вичерпана місткість пропорційних договорів.

Облігаторно - факультативне перестрахування, навпаки, обов'язковість передбачає для страховика, а факультативність — для перестраховика. З огляду на світовий досвід такі договори частіше застосовують страхові компанії зі своїми філіями. За облігаторно - факультативним договором перестраховикові надається можливість відбирати вигідніші ризики, що небажано для незалежного страховика (цедента), оскільки може порушити баланс його страхового портфеля.

Згідно з договором пропорційного перестрахування передбачається, що частка перестраховика у кожному переданому йому для покриття ризику визначається на попередньо обумовленому співвідношенні власної участі цедента. Участь перестраховика у платежах і відшкодуванні збитку здійснюється у такому самому співвідношенні, як і його участь у покритті ризику.

Є такі форми пропорційного перестрахування:

Ø квотний договір;

Ø ексцедентний договір;

Ø квотно-ексцедентний, або змішаний, договір.

За умовами договору квотного перестрахування цедент бере зобов'язання передати перестраховику частку в усіх ризиках цього виду, а той зобов'язується її взяти. Зазвичай частка участі у перестрахуванні виражається у відсотках від страхової суми, але можливе й обумовлення її конкретною величиною (квотою). Крім того, в договорах цього типу для різних класів ризику за бажанням перестраховика встановлюються верхні межі (ліміти) відповідальності перестраховика.

Договори квотного перестрахування прості у виконанні, особливо для цедента. Цедент передає перестраховику частку одержаних за цей проміжок часу страхових платежів, залишаючи собі комісійну винагороду (провізію) за передання ризику, що було попередньо обумовлено під час укладання договору перестрахування.

Так само відбувається й регулювання збитків. Відповідно до одержаної частки у часті у ризиках перестраховик передає цеденту пропорційну частину відшкодування, виплаченого за нього застрахованим. Здебільшого перестраховик бере участь у витратах цедента за розрахунками зі страхувальником.

Зазначимо, однак, що квотне перестрахування, зменшуючи ризик цедента за всіма договорами, переданими у перестрахування, все ж не дає змоги знизити ризик інших договорів страхового портфеля.

Пояснимо це на спрощеному прикладі. Нехай портфель страховика містить три однорідні групи страхових ризиків, що мають відповідно оцінку 400, 625, 800 тис. грошових одиниць. Вважатимемо далі, що страховик визначив, спираючись на актуарні розрахунки, максимальний рівень власної участі (власного утримання) у покритті ризиків 500 тис. грошових одиниць. Квота 20 % від суми страхового портфеля була передана у перестрахування. Тому за зазначеними групами ризику перестраховик одержав 80, 125, 160 тис. грошових одиниць. Власна ж участь цедента у покритті ризику за першою групою становитиме 320 (400 тис. - 80 тис); за другою — 500 (625 тис. - 125 тис); за третьою — 640 тис. грошових одиниць (800 тис. - 160 тис).

Аналіз отриманих даних дає змогу зробити висновок, що в першій групі ризик виявився надмірно перестрахованим, оскільки первісна страхова сума в цій групі — 400 тис. грошових одиниць — була нижче встановленого для цього портфеля ліміту власної участі цедента (500 тис. грошових одиниць). Разом з тим страхова сума за третьою групою ризику навіть після укладання договору квотного перестрахування перевищує ліміт власної участі цедента. Лише у другій групі ризику квотне перестрахування за норми 20 % зумовило зниження страхової суми до 500 тис. грошових одиниць, тобто до прийнятого нормативу.

Договір ексцедентного перестрахування має певні відмінності від договору квотного перестрахування. Укладаючи його, партнери визначають розмір максимальної власної участі страховика У покритті деяких груп ризику. Для цього аналізують статистичні дані і проводять актуарні розрахунки. Максимум власної участі страховика називається ексцедентом.

Перевищення страхових сум за встановлений рівень (ліміт) власної участі страховика у покритті ризику передається у перестрахування одному або декільком перестраховикам. Таке перевищення страхових сум ризику, переданих у перестрахування, називається надбанням ексцедента.

Договір ексцедентного перестрахування визначає максимальний рівень у кожній групі ризиків, які перестраховик зобов'язаний взяти у покриття. Максимум участі перестраховика у покритті ризику називається кратністю власної участі цедента.

Під час укладання договору ексцедентного перестрахування виключаються будь-які ризики, страхова сума яких менша від встановленого для цього портфеля числа часток власної участі страховика або дорівнює йому. І навпаки, ризики, страхова сума яких перевищує власну участь страховика, вважаються перестрахованими. Відсоток перестрахування буде тим більший, чим вища страхова сума для цього ризику. Наприклад, якщо власна участь страховика була визначена у сумі 500 тис. грошових одиниць, то в ризиках, що становлять страхову суму 1 млн грошових одиниць, частка участі перестраховика і цедента дорівнює 500 тис. грошових одиниць.

Відсоток перестрахування — відношення частки участі перестраховика до страхової суми цього ризику.

У цьому прикладі відсоток ризику становить 50 %. Якшо ризик застрахований на 2 млн грошових одиниць, частка цедента — 500 тис. грошових одиниць, частка перестраховика — 1500 тис. грошових одиниць, то відсоток перестрахування становитиме 75 %. Відсоток перестрахування є основою для взаєморозрахунків між цедентом і перестраховиком як за перестрахувальними платежами, так і за виплатою страхового відшкодування.

Квотно - ексцедентний договір на практиці застосовується рідко. Змістом його є поєднання двох розглянутих вище перестрахувальних договорів. Портфель цього виду страхування перестраховується квотно, а перевищення сум страхування ризиків понад встановлену квоту (норму) в свою чергу підлягає перестрахуванню на принципах ексцедентного договору.

Непропорційне перестрахування використовується у різних видах страхування, але найчастіше за договорами страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів за збитки, спричинені третім особам у результаті дорожньо-транспортної події. Непропорційне страхування також застосовується в усіх видах страхування, де немає верхньої межі відповідальності страховика.

Розглянемо приклад застосування непропорційного перестрахування. Нехай участь цедента у пріоритеті становить 0,5 млн грошових одиниць. Якщо верхня межа відповідальності перестраховика (ліміт перестрахувального покриття) — 1 млн грошових одиниць, то будь-який грошовий збиток, що не перевищує 0,5 млн грошових одиниць, відшкодовується цедентом у повній сумі. Якщо грошовий збиток буде вище ніж 0,5 млн грошових одиниць, але не більшим 1,5 млн грошових одиниць, то цедент покриває його в сумі 0,5 млн грошових одиниць. Перевищення збитку понад цю суму становитиме частку перестраховика.

Візьмемо іншу ситуацію, в якій грошовий збиток буде більшим від середньої суми власної участі цедента і вищим від верхньої максимальної межі відповідальності перестраховика, наприклад, 1,8 млн грошових одиниць. У цьому разі немає ліміту участі перестраховика у покритті перевищення збитку. Перестраховик виплачує страхове відшкодування в обсязі 1 млн грошових одиниць, цедент — частку власної участі у покритті збитку 0,5 млн грошових одиниць і додатково суму, що перевищує ліміт перестраховика, 300 тис. грошових одиниць (1,8 - 1 - 0,5). Таким чином, у результаті частка участі цедента становитиме 0,8 млн грошових одиниць (0,5 тис. + 0,3 тис), а частка участі перестраховика — 1 млн грошових одиниць.

У зарубіжній практиці перестрахування договір перестрахування перевищення збитків широко застосовується у страхуванні цивільної відповідальності, від нещасних випадків, від вогню, транспортному (карго і каско) й авіаційному страхуванні, тобто там, де досить імовірний збиток значних розмірів.

⇐ Предыдущая 31 32 33 34 353637 38 39 40 Следующая ⇒